Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/1159/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/1159/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Сковородіної О.М.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Хмельницькій області

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 (повний текст рішення складено та підписано 10.04.2026)

у справі № 910/1159/24 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом Головного управління національної поліції в Хмельницькій області

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»

про стягнення 127400,00 гривень

Короткий зміст позовних вимог

Головне управління національної поліції в Хмельницькій області (надалі також позивач, ГУНП в Хмельницькій області, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» (надалі також ТДВ «СК «Гардіан») про стягнення 127400,00 гривень страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем приписів ст.ст. 12, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шляхом безпідставної відмови у виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку - ДТП з вини особи була застрахована відповідачем згідно страхового полісу.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Підставою для відмови в позові стали висновки суду про те, що в порушення приписів п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем не було подано відповідачу заяву про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, як не було подано таку заяву і впродовж одного року, що за приписами п. 37.1.4. ст. 37 вказаного закону було правомірною підставою для відмови у проведенні страхового відшкодування.

Аргументи позивача про те, що його майнове право на отримання страхового відшкодування із закінченням одного року не припиняється та не позбавляє його права на судовий захист, враховуючи, що він подавав відповідну заяву та діяв послідовно та добросовісно, судом відхилено. Суд виходив із того, що зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів звернення до відповідача 06.09.2021 (як зазначено в позові) або 30.08.2021 (як зазначено у відповіді на відзив) із заявою про виплату страхового відшкодування, а також вжиття будь-яких заходів щодо отримання страхового відшкодування протягом річного строку з моменту ДТП та 30 днів з дня подання відповідачеві повідомлення про ДТП, у сукупності із тим, що після отримання листа відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування (09.09.2022) звернувся до відповідача щодо проведення ревізії матеріалів страхової справи лише 15.09.2023 тобто майже через рік після отриманої відмови у відшкодуванні, не може бути розцінене як добросовісне виконання позивачем обов`язків, покладених на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийняти рішенням, ГУНП в Хмельницькій області звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив зокрема, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги ті обставини, що ГУНП в Хмельницькій області заяву про страхове відшкодування подавало одночасно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду ще 06.09.2021, яка з невідомих причин була втрачена відповідачем, а тому поведінка позивача у даних правовідносинах є доброчесною. Більше того працівники ГУНП в Хмельницькій області намагались відшукати вказану заяву у зв`язку з чим неодноразово звертались, як в усному так і письмовому порядку до відповідача, а тому висновок суду, що матеріалами справи не підтверджено активні дії з боку позивача, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення права на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди є безпідставним та таким, що суперечить дійсним обставинам справи.

Крім того, скаржник посилається на те, що суд здійснив розгляд справи з порушенням процесуального строку, встановленого ст. 248 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідачем та ОСОБА_1 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № ЕР 204047767 (надалі Поліс № ЕР 204047767), відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб марки MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI, тип В3, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код ТЗ НОМЕР_2 .

Згідно із даними Полісу № ЕР 204047767 франшиза становить 2600 гривень.; ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 гривень.

Строк дії Полісу № ЕР 204047767 встановлено з 18.05.2021 по 17.05.2022 включно.

За умовами Полісу № ЕР 204047767 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно Повідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду від 30.08.2021 та постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.12.2023, 26.08.2021 о 01 год. 35 хв. на автодорозі М-12 сполученням Хмельницький - Тернопіль, поблизу с. Мацьківці Хмельницького району гр. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення із стоячим у попутному напрямку службовим транспортним засобом марки RENAULT DOKKER, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить на праві державної власності ГУНП в Хмельницькій області, який перебував за межами проїжджої частини у зв`язку з технічною несправністю (механічне пошкодження колеса) із увімкненою проблисковою аварійною сигналізацією.

Внаслідок дорожньої-транспортної пригоди працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.12.2023 адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Мельника О.О. від 21.09.2021 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021243000001595 від 26.08.2021 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Позивач зазначав, що 06.09.2021 звернувся до відповідача як страховика із заявою про страховий випадок та одночасно із вказаним повідомленням 06.09.2021 було також подано і заяву про страхове відшкодування, проте копії вказаної заяви, як і доказів її подання відповідачу, позивачем в перебігу розгляду справи надано не було.

Відповідач листом № 09/09/22/4 від 09.09.2022 повідомив позивача у відповідь на повідомлення від 06.09.2021, яке надійшло 07.09.2021 року, про ДТП, яке сталося 26.08.2021, що заява про виплату страхового відшкодування від позивача на адресу відповідача не надходила, тому правові підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Позивач 15.09.2023 звернувся до відповідача з листом-претензією № 1123/121/51/01-2023 щодо проведення ревізії справ з метою пошуку заяви позивача та проведення виплати страхового відшкодування.

Листом від 18.10.2023 № 18/10/23/12 відповідач повідомив позивача, що за наслідками проведення ревізії станом на 09.09.2022 заява про страхове відшкодування щодо завдання шкоди майну потерпілого до ТДВ «СК «Гардіан» не надходила та страховою компанією прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю відповідної заяви.

Згідно висновку експертного дослідження від 18.01.2024 № ЕД-19/123-24/413-АВ вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ марки RENAULT моделі DOKKER, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_4 , тип палива - дизель, об`єм двигуна - 1461 см. куб. внаслідок ДТП, станом на 26.08.2021 року, становить - 146682,00 гривень. Ринкова вартість вказаного транспортного засобу на 26.08.2021 становила - 146682,00 гривень. При цьому, вартість відновлювального ремонту складала - 367177,54 гривень.

З урахуванням вищезазначеного, та згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивача, на його думку, розмір страхового відшкодування, належного йому до виплати відповідачем, становить 127400,00 гривень (з урахуванням франшизи), який позивач просив стягнути в судовому порядку.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення суми страхового відшкодування через призму тверджень скаржника про те, що судом не враховано факту подання заяви про страхове відшкодування разом із заявою про настання страхового випадку та ймовірної втрати вказаної заяви відповідачем та оскільки позивач діяв послідовно та добросовісно, судом безпідставно не було враховано вказані обставини у якості підстави для стягнення страхового відшкодування не зважаючи на пропуск позивачем річного строку від моменту події ДТП, який, за обставин справи, не може позбавляти позивача майнового права на відповідне відшкодування.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон про обов`язкове страхування).

Згідно зі статті 3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 1.8. статті 1 Закону про обов`язкове страхування (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені ст. 22 Закону про обов`язкове страхування та згідно п. 22.1, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 33.1.4. статті 33 Закону про обов`язкове страхування у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до статті 28 Закону про обов`язкове страхування шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 29 Закону про обов`язкове страхування у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - Полісу ЕР № 204047767, який станом на момент скоєння ДТП 26.08.2021 був чинний, відповідач, як страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання у відповідності до вимог ч.1 ст. 22 Закону про обов`язкове страхування взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Пунктом 35.1. статті 35 Закону про обов`язкове страхування передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону про обов`язкове страхування страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закон про обов`язкове страхування підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, закон, з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом про обов`язкове страхування обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.

Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі № 752/11365/21 (провадження № 61-10667св24) пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач в позовній заяві та в апеляційній посилається на те, що він звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування разом із заявою про настання страхової події, тобто із дотриманням річного строку, проте відповідач втратив вказану заяву, отже вимагає стягнення відповідної суми страхового відшкодування, як особа, яка річного строку дотрималась, а відмова, у такому випадку, відповідача, провести виплату страхового відшкодування є безпідставною.

Менше з тим, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, позивач стверджує, що його поведінка є послідовною та доброчесною, а тому він не може втрачати права вимоги до відповідача на виплату страхового відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача 06.09.2021 (як зазначено в позові) або 30.08.2021 року (як зазначено у відповіді на відзив) з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному п. 35.1 ст. 35 Закону про обов`язкове страхування. В матеріалах справи дійсно наявне лише повідомлення про ДТП, складене позивачем 30.08.2021, отримання якого відповідачем не заперечується.

Щодо права на отримання позивачем страхового відшкодування у разі пропуску річного строку, суд зазначив, що позивачем не надано доказів вжиття будь-яких заходів щодо отримання страхового відшкодування протягом річного строку. Зокрема, судом першої інстанції констатовано, що матеріалами справи не підтверджено активні дії з боку позивача, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення права на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди.

Та навпаки, з матеріалів справи вбачається, що навіть після отримання листа від відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування (09.09.2022) позивач ініціював перед страховиком проведення ревізії матеріалів страхової справи за подією лише 15.09.2023.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що така поведінка позивача не може свідчити про добросовісне виконання позивачем обов`язків, покладених на нього Законом про обов`язкове страхування.

Колегія суддів в цілому погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та додатково зазначає, що сформована судами вже стала практика про те, що річний строк на отримання страхового відшкодування хоча і не виключає в цілому право потерпілого вимагати від страхової компанії виплати страхового відшкодування поза межами річного строку, втім для судового захисту відповідного права, позивачу належить довести, що ним здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від нього причини.

За відсутності в матеріалах справи сукупності докази які б за правилами вірогідності доказів свідчили на користь тверджень позивача, що ним було подано заяву в межах річного строку від дати ДТП, а саме разом із повідомленням про настання страхової події чи в будь-який інший момент в межах річного строку, та що вказана заява була втрачена відповідачем, твердження позивача об`єктивно та правильно не були сприйняті судом, як підстава для висновку про те, що відповідний річний строк не був пропущений.

Правильними та підставними вбачаються і висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав достатніх доказів того, що річний строк на подачу заяви на страхове відшкодування пропущено з поважних причин, що не залежали від його волі.

До того ж, в цій частині позивачем допущено суперечливу поведінку, адже він одночасно стверджує про те, що річний строк фактично пропущено не було, і про те, що цей строк було пропущено з поважних причин. Проте, повторюючись, колегія суддів, в підтвердження обґрунтованості висновків суду першої інстанції зазначає, що достатніх доказів ані факту подання заяви про відшкодування в межах одного року, ані факту пропуску такого строку з причин, що від волі позивача не залежали, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду надано не було.

Отже, остаточні висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, які ґрунтуються на тому, що в силу приписів п.37.1.4. ст. 37 Закону про обов`язкове страхування у відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності не виник обов`язок з відшкодування позивачеві страхового відшкодування, адже несвоєчасне звернення з вимогою щодо отримання страхового відшкодування позбавляє страховика можливості вчинити відповідні дії щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і його обставин з метою прийняття обґрунтованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування є правильними та доводами апеляційної скарги не спростовані.

Аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції розглянув справу поза межами процесуального строку, встановленого ст. 248 ГПК України, колегією суддів враховано.

Дійсно, необхідно констатувати, що тривалість розгляду цієї справи судом першої інстанції виходить за межі середньозваженого часу розгляду справ в порядку спрощеного провадження без повідомлення представників сторін, зокрема в Господарському суді м. Києва.

Проте, враховуючи, що головна мета, що стояла перед судом, а саме прийняття відповідного судового рішення, все ж була досягнута, колегія суддів допускає, що така тривалість розгляду справи була обумовлена об`єктивними обставинами та сама лише ця обставина не впливає на оцінку оскаржуваного судового рішення, як такого, що прийнято із правильним застосуванням норм матеріального права, а порушення процесуального строку розгляду справи, підставою для його зміни чи скасування бути не може.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів в ході апеляційного провадження, дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/1159/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 27.07.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді П.В. Горбасенко

О.М. Сковородіна