Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/13793/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/13793/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026

у справі №910/13793/25 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент»

до Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс»

про стягнення 276 700,73 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс» про стягнення 276700,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» 218 663 грн 16 коп основного боргу, 1 752 грн 27 коп 3% річних, 2 131 грн 95 коп пені, 1 284 грн 39 коп інфляційних втрат, 2 685 грн 98 коп витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Приватне підприємство «Євро Грін Солюшинс» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» до ПП «Євро Грін Солюшинс» про стягнення заборгованості. Стягнути з позивача на користь апелянта судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 76-81 ЦПК України щодо оцінки доказів, оскільки прийняв до уваги лише докази позивача та безпідставно відхилив доводи і заперечення відповідача, не надав належної оцінки поданим апелянтом доказам, зокрема підписані чек-листи з вказаним обсягом надання послуг з вивезення ТПВ, рішення суду не містить повного та вмотивованого обґрунтування, чим порушено вимоги ст. 263 ЦПК України, а розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є помилковим та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13793/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/13793/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 4 980,61 грн;

24.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 4СР1-ЕМР1-5ММК-06СО від 24.02.2026 на суму 4 980,61 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/13793/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/13793/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 1431-ТПВ, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором виконавець, зобов`язався згідно з графіком (додаток № 1) надавати послуги з поводження з побутовими відходами, а відповідач, за договором споживач, зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими цінами/тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору позивач надає відповідачу послуги з поводження з побутовими відходами.

Умовами п. 6.1 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Вартість послуг за даним договором визначається позивачем на підставі документів, зазначених у п. 6.2 договору.

Пунктом 6.3 договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється у безготівковій формі не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, який наявний у реквізитах сторін цього договору, відповідно до виставлених позивачем рахунків. З метою ідентифікації відповідача у електронній системі позивача останньому присвоюється індивідуальний код клієнта, який зазначається у рахунку на оплату послуг.

Сторони домовились, що підтвердженням надання послуг є акти надання послуг (у паперовій та/або електронній формі), що надаються позивачем (представником позивача) для підписання відповідачу в двох примірниках не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим (п. 6.4 договору).

Відповідач зобов`язаний не пізніше 7 днів з дня отримання акту надання послуг, що настає за розрахунковим, підписати акт надання послуг та повернути один примірник позивачу або надати вмотивовану письмову відповідь від його підписання у вказаний термін (п. 6.5 договору).

У випадку не підписання акту надання послуг та ненадання вмотивованої письмової відмови від його підписання у строк, передбачений п. 6.5 договору, вважається, що відповідачем отримані послуги належної якості, у повному обсязі, своєчасно та відповідно до умов договору, а обов`язок оплати наданих послуг таким, що настав (п. 6.6 договору).

Відповідно до п. 6.9 договору внаслідок інфляційних процесів, змін у законодавстві, зміни вартості паливно-мастильних матеріалів тощо, тарифи на послуги, що є предметом даного договору, можуть бути змінені та доведені до відома відповідача, згідно рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, в порядку та в строки, визначені чинним законодавством України. Про зміну тарифу позивач інформує відповідача повідомленням шляхом розміщення його в засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті виконавця, що зазначений у п. 13 даного договору. Новий тариф набуває чинності в порядку та строки, визначені чинними нормативно-правовими та підзаконними актами про житлово-комунальні послуги.

Згідно з п.п. 11.1 договору останній укладається строком на один рік, набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 01.03.2024 р. (відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України) по 31.03.2025 р. Договір вважається таким, що пролонгований на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про відмову від даного договору або про перегляд умов такого.

Припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору, яке мало місце під час строку дії даного договору (п. 11.7 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, за січень-вересень 2025 р. позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 420 698,76 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг № 32435 від 31.01.2025 на суму 36 316,80 грн, № 36996 від 28.02.2025 на суму 38 719,50 грн, № 35403 від 31.03.2025 на суму 53 322,33 грн, № 31927 від 30.04.2025 на суму 50 770,39 грн, № 22371 від 31.05.2025 на суму 50 573,84 грн, № 18128 від 30.06.2025 на суму 54 556,52 грн, № 30756 від 31.07.2025 на суму 46 024,24 грн, № 31953 від 31.08.2025 на суму 39 595,32 грн та № 32216 від 30.09.2025 на суму 50 819,82 грн.

04.11.2025 відповідач направив позивачу лист № 1.5/04-1106 про розірвання договору з 05.11.2025 та зазначив про готовність оплатити надані послуги.

Однак, пояснень позивача слідує, що відповідач не оплатив надані йому послуги у повному розмірі, у зв`язку з чим в останнього наявна заборгованість у розмірі 271 700,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалось, за січень-вересень 2025 р. позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 420 698,76 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг № 32435 від 31.01.2025 на суму 36 316,80 грн, № 36996 від 28.02.2025 на суму 38 719,50 грн, № 35403 від 31.03.2025 на суму 53 322,33 грн, № 31927 від 30.04.2025 на суму 50 770,39 грн, № 22371 від 31.05.2025 на суму 50 573,84 грн, № 18128 від 30.06.2025 на суму 54 556,52 грн, № 30756 від 31.07.2025 на суму 46 024,24 грн, № 31953 від 31.08.2025 на суму 39 595,32 грн та № 32216 від 30.09.2025 на суму 50 819,82 грн.

Мотивована письмова відмова відповідача від підписання актів надання послуг в матеріалах справи відсутня, у зв`язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідно до п.п. 6.4-6.6 договору, послуги вважаються наданими відповідачу у повному обсязі, а обов`язок оплати наданих послуг є таким, що настав.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідачем частково здійснювались оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, факт надання позивачем відповідачу послуг за договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 1431-ТПВ від 01.03.2024 підтверджується наданими позивачем копіями актів надання послуг за січень-вересень 2025р., однак, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором в частині здійснення повної оплати за послуги з поводження з побутовими відходами.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, відповідно до розрахунку позивача за період з 01.01.2025 по 04.11.2025, заборгованість відповідача за договором за період січня-жовтня 2025р. становить 271 491,01 грн, однак, у матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт за жовтень 2025р. на суму у розмірі 52 831,85 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за січень-вересень 2025р. становить суму у розмірі 218 663,16 грн (з урахуванням визнаної відповідачем заборгованості за 2024р., зокрема, у акті звірки за період з 01.01.2025 по 12.06.2025 (а.с. 12).

Відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості за договором з поводження з побутовим відходами № 1431-ТВП від 01.03.2024, як не надано і доказів сплати наявної заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сума основного боргу у розмірі 218 663,16 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2 152,31 грн пені, 1 769,02 грн 3% річних та 1 284,39 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасне внесення плати за послуги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,01% суми простроченого платежу, яка нараховується за кожний день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням правильного початку прострочення грошового зобов`язання та обґрунтованої суми заборгованості, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 2 131,95 грн, 1 284,39 грн та 1 752,27 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що чек-листи з обсягами послуг не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є лише внутрішніми робочими матеріалами, у зв`язку із чим, доводи скаржника про те, що судом не досліджено надані чек-листи є безпідставними.

Основним документом, що фіксує виконання за договором, є акт надання послуг. Оскільки відповідач у порядку п.п. 6.4- 6.6 договору не надав мотивованих відмов до самих актів, обсяги та вартість послуг вважаються погодженими в силу умов самого договору.

Твердження скаржника про те, що розрахунок не підтверджений первинними документами спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем надано відповідні акти надання послуг на загальну суму 420 698,76 грн, які містять дату, номер та суму, що повністю відповідає вимогам до первинних документів, при цьому, стверджуючи про помилковість розрахунку позивача, скаржник не надав суду власного контррозрахунку, який би доводив іншу суму боргу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/13793/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Євро Грін Солюшинс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/13793/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13793/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/13793/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко