Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/624/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/624/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Владимиренко С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026

у справі №910/624/26 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модульексперт"

про стягнення коштів у розмірі 16 068,17 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модульексперт" про стягнення коштів у розмірі 16 068,17 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами ревізії, проведеної Державною аудиторською службою України щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.01.2024 по 30.06.2025, встановлено, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду, наданих відповідачем за договором №625-23ТН про надання послуг зі здійснення технічного нагляду, неправильно визначалась база розрахунку вартості послуг; до складу "вартості будівельних робіт" включались витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а саме витрати з частин V-IX форми КБ-2в (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати), внаслідок чого відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 16 068,17 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/624/26 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що існування між сторонами договірних правовідносин, покликання на висновки перевірки Держаудитслужби, як на підставу для задоволення позовних вимог, є недостатніми, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не змінюють правомірність виконання такого договору за умови надання належних доказів, у даному випадку актів приймання послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/624/26 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- відповідачем було включено до актів виконаних робіт витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а саме витрати з частин V- IX форми КБ-2в (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати), а отже не підлягали оплаті зі сторони позивача;

- суд помилково послався на принцип свободи договору, не врахувавши, що бюджетні правовідносини, будівельне ціноутворення та використання бюджетних коштів регулюються спеціальними імперативними нормами;

- включення до вартості будівельних робіт витрат не пов`язаних з контролем за дотриманням проектних рішень та будівельних норм і правил, а також контролем за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва, призвело до завищення бази для нарахування вартості послуг з технічного нагляду;

- суд першої інстанції не досліджував долучені акти, оскільки ТОВ «Модульексперт» здійснював технічний нагляд за роботами які проводились ТОВ «Класика Комфорт», оплата за надані послуги ТОВ «Модульексперт» безпосередньо пов`язані та виконувались відповідно до актів приймання виконання будівельних робіт ТОВ «Класика Комфорт».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/624/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Владимиренко С.В.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/624/26 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

12.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.10.2023 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Модульексперт" (виконавець; підрядник) було укладено Договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд (далі - роботи) за виконанням будівельних робіт на будівництві об`єкта: "Капітальний ремонт (аварійно- відновлювальні роботи) п`ятиповерхового 2-х секційного житлового будинку пошкодженого в результаті воєнних дій за адресою: смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського 62, Бучанського р-ну, Київської області" [далі - об`єкт] (пункт 1.1).

Згідно п. 1.2. договору роботи із здійснення технічного нагляду за будівництвом об`єкта виконуються у відповідності до Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903 "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури", та з урахуванням умов Договору (пункт 1.2)

Відповідно до п. 1.3. договору найменування робіт: "Капітальний ремонт (аварійно- відновлювальні роботи) п`ятиповерхового 2-х секційного житлового будинку пошкодженого в результаті воєнних дій за адресою: смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського 62, Бучанського р-ну, Київської області" (ДК 021:2015 - 71520000-9 Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт)".

Пунктом 1.4. договору передбачено, що вартість робіт, що доручаються виконавцю, визначається Договором згідно з Настановою №281.

Згідно п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 08.05.2024 №1 загальна вартість робіт з технічного нагляду становить 589 438,99 грн, у тому числі ПДВ - 98 239,83 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору розрахунки між сторонами за Договором здійснюються у строк до 7 календарних днів на підставі акта приймання виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду, підписаного повноважними представниками сторін, за умови надходження коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що приймання і передача робіт з технічного нагляду за Договором оформлюються актом виконаних робіт відповідно до додатку №43 Настанови №28.

Виконавець складає та направляє замовнику належним чином підписаний і завірений печаткою акт у трьох примірниках протягом трьох робочих днів після фактичного виконання робіт; акти вважаються дійсними і такими, що можуть прийматися замовником до оплати, за наявності завірених печатками підписів сертифікованого інженера технічного нагляду та посадової особи виконавця (пункт 5.2 договору).

Згідно п. 5.3. договору замовник зобов`язаний в 5-ти денний термін з моменту отримання від виконавця акта виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду розглянути цей акт і, в разі відсутності зауважень (заперечень), підписати акт виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду, та один примірник повернути виконавцю або скласти і надіслати на адресу виконавця мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань за Договором (пункт 6.1 в редакції додаткової угоди від 31.12.2025 №4).

Згідно з додатком №3 до Договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2025 №4) сторони погодили, що джерелами фінансування є:

- на 2023 рік: кошти державного бюджету (постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2023 №770); обсяги фінансування - 35 541,96 грн;

- на 2024 рік: кошти державного бюджету (постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 №247); обсяги фінансування - 266 135,32 грн;

- на 2025 рік: кошти державного бюджету; обсяги фінансування - 0 грн;

- на 2026 рік: кошти державного бюджету; обсяги фінансування - 323 303,67 грн.

Сторонами було підписано та скріплено печатками акти приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду № 4 від 17.05.2024 на суму 224 487,70 грн, від 28.12.2024 №5 на суму 26 063,00 грн, від 28.12.2024 №6 на суму 12 985,19 грн, від 28.12.2024 №7 на суму 2 599,43 грн.

Вказані акти були оплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інстуркціями

Державною аудиторською службою України було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2024 по 30.06.2025, за результатами якої складено акт ревізії від 28.10.2025 №001700-21/60, яким встановлено, зокрема, що через завищення вартості будівельних робіт, прийнятих до розрахунку вартості послуг з технічного нагляду призвело до завищення витрат з оплати послуг технічного нагляду Товариству на суму 61 060,57 грн.

Листом від 28.11.2025 №001700-14/14676-2025 Державна аудиторська служба України повідомила Службу про необхідність забезпечення відшкодування втрат (збитків) на загальну суму 379 973,74 грн, завданих чотирма надавачами послуг (ТОВ "Дизайн Проджект Груп", ТОВ "Артель РП", ТОВ "Модуль-експерт", ТОВ "Інжтехком") на суму завищення вартості послуг зі здійснення технічного нагляду через прийняття до розрахунку вартості послуг завищеної вартості будівельних робіт за звітний період (як до бази нарахувань) та суми єдиного податку, нарахованого на вартість послуг з технічного нагляду, відповідно до норм статей 22, 610 - 625 ЦК України, у порядку, передбаченому статтею 1166 ЦК України або/чи обравши інший спосіб реалізації права на повернення коштів, зокрема, Товариством у сумі 61060,57 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за результатами ревізії, проведеної Державною аудиторською службою України щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01.01.2024 по 30.06.2025, встановлено, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду, наданих відповідачем за договором №625-23ТН про надання послуг зі здійснення технічного нагляду, неправильно визначалась база розрахунку вартості послуг; до складу "вартості будівельних робіт" включались витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а саме витрати з частин V-IX форми КБ-2в (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати), внаслідок чого відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 16 068,17 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1).

Згідно з частинами першою, другою статті 509 названого Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1); зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 08.05.2024 №1 передбачено, що загальна вартість робіт з технічного нагляду становить 589 438,99 грн, у тому числі ПДВ - 98 239,83 грн.

Згідно законодавства обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт, негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, перевірка фактичного обсягу робіт покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, за наявності відсутності заперечень з цього приводу під час підписання актів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами на виконання умов договору підписані акти приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду № 4 від 17.05.2024 на суму 224 487,70 грн, від 28.12.2024 №5 на суму 26 063,00 грн, від 28.12.2024 №6 на суму 12 985,19 грн, від 28.12.2024 №7 на суму 2 599,43 грн без зауважень та заперечень.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач прийняв виконані відповідачем роботи, слід констатувати, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що позивач оглянув та прийняв за відповідним актом приймання виконані відповідачем роботи без будь-яких зауважень і застережень, вказане свідчить про належне виконання виконавцем умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об`ємів (кількості) та вартості, відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписавши акт приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами та іншими витратами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17.

А тому, умови договору зі сторони відповідача були виконані і зауважень у позивача з цього приводу у них не було.

Позиція позивача зводиться до безпідставного отримання відповідачем коштів у сумі 16 068,17 грн за договором від 09.10.2023 №625-23ТН, що встановлено актом ревізії від 28.10.2025 №001700-21/60, зокрема, з підстав завищення бази для визначення вартості послуг технічного нагляду.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, щодо завищення вартості виконаних робіт чи неналежного їх виконання, крім посилання позивача на акт ревізії від 28.10.2025 №001700-21/6 та вимоги Державної аудиторської служби України про усунення порушень.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також договірний характер правовідносин сторін, за наявності умов договору щодо вартості робіт, висновки ревізії господарської діяльності позивача не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими, оскільки недійсними не визнавалися.

Відповідно такі висновки перевірки не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-XII, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пп. 16 п. 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пп. 20 п. 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп. 23 п. 6 Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 9 п. 4 Положення).

Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, в п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Статтею 10 Закону № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені ст. 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Таким чином, Держаудитслужба, зобов`язана здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред`явити об`єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу вимог ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII, є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Колегія суддів відзначає, що акт Державної аудиторської служби України від 28.10.2025 №001700-21/60, стосовно окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень позивача та містить лише думку органу, який його склав. Зазначений звіт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21).

Отже, акт ревізії не є обов`язковим для сторін за господарсько-правовим договором, а чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

Ревізія, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Таким чином, акт ревізії не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

При цьому матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору № 625-23ТН від 09.10.2023.

Тобто, акт ревізії від 28.10.2025, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені цим актом порушення, не може бути достовірним та обґрунтованим підтвердженням завищення виконавцем вартості наданих послуг за договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані зауваження та заперечення щодо якості та кількості наданих послуг при підписанні позивачем актів наданих послуг.

При цьому, матеріали даної справи не містять жодних доказів завищення витрат з оплати послуг технічного нагляду за договором від 09.10.2023 №625-23ТН.

Доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду могла враховуватись виключно вартість будівельних робіт у межах показника «Разом вартість будівельних робіт (I+II+III+IV)» форми КБ-2в, не ґрунтуються на положеннях Настанови № 281 та не підтверджуються умовами укладеного між сторонами Договору.

Апелянт, посилаючись на додаток № 43 та пункт 4.32.5 Настанови № 281, фактично стверджує, що поняття «вартість фактично виконаних робіт» для цілей розрахунку вартості послуг технічного нагляду повинно визначатися виключно через показник форми КБ-2в «Разом вартість будівельних робіт (I+II+III+IV)».

Водночас ані пункт 4.32.5 Настанови № 281, ані додаток № 43 до Настанови № 281 не містять положень про виключне застосування саме показника I-IV форми КБ-2в при визначенні вартості послуг технічного нагляду.

Пункт 4.32.5 Настанови № 281 передбачає, що взаєморозрахунки за здійснення технічного нагляду та надання послуг інженера-консультанта проводяться в обсязі договірної ціни інжинірингових послуг у пропорційному відношенні до вартості фактично виконаних робіт на основі актів приймання наданих послуг за формами, наведеними в додатках 43, 44, 45 цієї Настанови.

Отже, наведена норма пов`язує оплату послуг технічного нагляду не з окремим рядком форми КБ-2в, а з вартістю фактично виконаних робіт та договірною ціною інжинірингових послуг.

При цьому, доводи апелянта в частині того, що до актів виконаних робіт було включено витрати, які не відносяться до будівельних робіт (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати), а отже не підлягали оплаті, спростовуються приписами п. 6.1. Настанови № 281, яка передбачає, що у вартості виконаних робіт враховуються прямі витрати, загальновиробничі витрати, кошти на зведення і розбирання тимчасових будівель і споруд, кошти на виконання будівельних робіт у зимовий (літній) період, інші супутні витрати (на відрядження, перевезення працівників, доплати працівникам у зв`язку з втратою часу в дорозі тощо), а також прибуток, адміністративні витрати, кошти на покриття ризиків, на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені законодавством і не враховані складовими вартості будівництва, податок на додану вартість.

За таких обставин доводи апелянта про неправильне визначення Відповідачем бази розрахунку вартості послуг технічного нагляду ґрунтуються на власному тлумаченні Настанови № 281, а не на прямій нормі закону, умовах Договору та погоджених та підписаних без зауважень та заперечень актах наданих послуг.

Враховуючи викладене, оскільки правовідносини з оплати робіт виникли на підставі договору, ціна договору визначена за узгодженням сторін, акти приймання робіт за договором підписані позивачем без заперечень та зауважень, оплата робіт проведена в межах узгодженої ціни, то виявлені актом ревізії порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть його змінювати.

Слід також зазначити, що позивачем у судовому порядку не порушувалося питання про визнання недійсним Договору (повністю чи в частині) з підстав порушення законодавства при визначенні ціни роботи, тобто не спростовано у встановленому порядку презумпцію правомірності Договору підряду.

Матеріали справи також не містять доказів погодження між сторонами у встановленому законодавством порядку нової ціни договору (в бік зменшення), та укладення відповідного акту на зменшення вартості виконаних робіт.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 24.05.2018 у справі № 918/519/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 21.03.2019 у справі № 904/10263/17, від 11.06.2019 у справі № 916/1648/18.

При цьому, заявлені до стягнення кошти позивач кваліфікував як безпідставно отримані відповідачем.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як зазначалося вище, згідно з частиною 1, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19, від 20.05.2021 р. у справі № 905/1751/19.

Як вже було зазначено вище, виконання робіт відповідачем здійснювалось згідно умов укладеного договору. З огляду на зазначене, до даних відносин не можуть бути застосовані приписи ст. 1212 ЦК України.

З викладених вище підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/624/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/624/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/624/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/624/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.В. Владимиренко