Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/10227/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/10227/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026

у справі № 910/10227/25 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДАН ПЕТРОЛЕУМ»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 178 406,47 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДАН ПЕТРОЛЕУМ» боргу та санкцій за договором поставки №53-129-01-24-03065 від 21.06.2024, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити поставлений йому товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/10227/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДАН ПЕТРОЛЕУМ» 153 450 грн 24 коп боргу, 4 674 грн 22 коп. 3% річних, 20 277 грн 05 коп інфляційних втрат, 3 027 грн 92 коп. судового збору, а також 10 999,69 коп витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25 повністю, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати щодо розгляду справи № 910/10227/25 покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував того, що продукція була поставлена в обсязі 102,848 тонни за видатковими накладними та була прийнята в обсязі 100 тонн за актами приймання-передачі, в період з 26.08.2024 по 27.09.2024 відповідачем перераховано на користь позивача вартість продукції в загальній сумі 5 388 000,00 грн з ПДВ, що свідчить про повну оплату відповідачем всього обсягу продукції, поставка якої була узгоджена сторонами за умовами договору, позивачем вказані обставини не спростовувались. Водночас, суд визнав обґрунтованими доводи позивача, який стверджував, що відповідачем невиконано свої зобов`язання щодо оплати продукції на суму 153 450,24 грн, не врахувавши, що зазначений договір був укладений в межах процедури закупівлі, яка регулюється спеціальним законом, який, зокрема, регулює процедуру внесення змін до договорів закупівлі лише у виключних випадках.

Скаржник зазначає про те, що договір про публічні закупівлі в першу чергу повинен відповідати нормам спеціального закону, який регулює особливості в сфері публічних закупівель, і в цьому випадку спеціальний закон має перевагу над загальним - нормами Цивільного та Господарського кодексів, тобто відповідач не міг оплатити надлишок продукції, це можливо лише за умови зменшення ціни за одиницю продукції та внесення відповідних змін до Договору. В цьому випадку судом першої інстанції не враховує ту обставину, що умовами п. 2 Специфікації №1 до договору, яка є невід`ємною частиною договору відповідно до п. 1.2 договору, сторони передбачили, що при поставці продукції допускається відхилення від фактичних показників загальної кількості від зазначеної в специфікації, пов`язане з особливостями її транспортування. При цьому, максимальний розмір допустимого відхилення не може перевищувати 10% від встановлених Специфікацією показників, за умови, що суму договору не буде перевищено.

Скаржник наголошує на тому, що зобов`язання оплатити продукцію за договором виникає у покупця лише після підписання відповідного акту приймання-передачі (п. 4.2 договору). У відповідача зважаючи на п. 4.2 договору не виникло обов`язку оплатити продукцію на суму 153 450,24 грн з огляду на відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі на відповідну кількість дизельного палива, серед іншого відповідач не міг сплатити більшу кількість продукції через невідповідність ціни тендерній пропозиції а також умовам укладеного договору.

На думку скаржника, Господарським судом міста Києва встановлено обставини справи, водночас не було досліджено умови договору за яким сторонами було встановлено допустиме відхилення від обсягів продукції виключно з метою врахування фізичних властивостей палива при переливанні їх в ємності, при цьому в договорі було чітко зазначено, що при цьому сума договору не має бути перевищена. Зроблено помилковий висновок, що у відповідача виник обов`язок щодо оплати надлишково поставленої продукції, не зважаючи на те, що акти приймання передачі на відповідний обсяг продукції підписані не були, підписання відповідного акту є підставою для оплати, водночас такий обов`язок у відповідача не виник згідно умов договору. Крім того судом не враховано, що зазначений договір укладений за результатами проведення публічних закупівель, ціна такого договору не може бути змінена після його підписання до повного його виконання сторонами за виключенням випадків встановлених Законом.

Скаржник зазначає про те, що з огляду на те, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 153 450,24 грн основної заборгованості немає, з мотивів наведених вище, отже і підстави для задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Скаржник, враховуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності задоволення позову, у разі задоволення апеляційної скарги, просить покласти судові витрати щодо надання професійної правничої допомоги на позивача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що факт поставки товару (продукції) на склад вантажоодержувача і його отримання в кількості 102,848 тонн підтверджено належними і допустимими доказами, а також цей факт не спростований відповідачем. Підписання уповноваженими особами відповідача видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, фіксують факт здійснення господарської операції з поставки визначеної в таких документах кількості товару, що відповідно підтверджує їх отримання відповідачем. При цьому, претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а, отже, вказаний у видаткових накладних і товарно-транспортних накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень. В той же час, не підписання відповідачем актів приймання-передачі не звільняє його від обов`язку оплатити фактично отриманий товар, оскільки обов`язок оплати виникає з моменту прийняття товару. Вищенаведене спростовує висновок відповідача, що обов`язок з оплати продукції за договором виник у відповідача лише після підписання Сторонами акту приймання-передачі продукції.

Позивач вказує на те, що відповідач отримав в більшій кількості на 2,848 тонн, хоча мав право і можливість відмовитися від отримання надлишкової кількості товару; не забезпечив відповідно до ч. 2 ст. 670 ЦК України можливість позивачу розпорядитися товаром, зокрема, шляхом повернення надлишкової кількості товару позивачу на його прохання;- розпорядився надлишковою кількістю отриманого товару на власний розсуд;- не здійснив на виконання вимог ч. 3 ст. 670 ЦК України оплату вартості товару, отриманого в більшій кількості на 2,848 тонн, за ціною договору, а саме в сумі 153 450,24 грн. За наведених обставин, відповідач діяв всупереч нормам ст. 670 ЦК України, а також принципу добросовісності. Фактичне отримання відповідачем надлишково поставленого товару в кількості 2,848 тонн за видатковою накладною №103 від 27.06.2024 (яка підписана уповноваженою особою відповідача), з подальшим не оформленням відповідачем акту приймання-передачі і не оплати вартості товару з підстав неоформлення такого акту, а також одночасно не повернення товару позивачу, хоча останнім було виражено волю на повернення спірного товару у разі небажання покупця його оплатити у листі від 04.07.2024 №04/07-1, вважаємо недобросовісною поведінкою відповідача.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на норму ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків визначених Законом, позивач вказує на те, що норма ст. 670 ЦК не змінює умов укладеного Сторонами договору, а передбачає обов`язок покупця оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою таким договором, у зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що предметом цього спору не є вирішення питання щодо внесення змін до Договору, а стосується стягнення вартості поставленого товару у більшому розмірі.

Позивач зазначає, що залишення відповідачем у себе надлишкового товару без забезпечення його повернення постачальнику після письмової вимоги останнього свідчить про фактичне прийняття товару, що породжує обов`язок оплати його вартості відповідно до ст. 670, 692 ЦК України.

Також позивачем у відзиві на апеляційну скаргу наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції, зокрема, вказав на те, що між адвокатом Солошенко Сергієм Васильовичем та ТОВ «АРДАН ПЕТРОЛЕУМ» 18.11.2024 укладено Договір про надання правничої допомоги № 01-11/24, а також Додаткову угоду № 5 від 09.02.2026 до вказаного Договору, пунктом 2 якої визначено фіксовану вартість послуг адвоката за надання правничої допомоги в розмірі - 15 000,00 грн.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

Відповідач вказав на те, що позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі продукції від 28.06.2024 №041-511/1160-1 на суму 1 244 412,48 грн з ПДВ на об`єм 23,096 тонн, тобто в межах загального обсягу передбаченого договором, без будь яких зауважень з боку позивача. Було прийнято продукцію факт поставки якої підтверджувався видатковою накладною від 28.06.2024 №105 у кількості 25,944 тонн на суму 1 397 862,72 грн з ПДВ, водночас сторони керувались умовами договору, які передбачали, що допускається відхилення в обсягах поставленої продукції, яке не може перевищувати 10% від встановлених Специфікацією показників, за умови, що суму договору не буде перевищено. Саме з цих міркувань сторони й підписали вказаний вище акт приймання-передачі на обсяг продукції, який не виходив за межі ціни договору.

Також відповідач вказав на те, що відповідно до умов договору від 21.06.2024 № 53-129-01-24-03065 (далі договір), укладеного між позивачем та відповідачем, а саме п. 4.2 договору було передбачено, що покупець (відповідач у справі) сплачує вартість поставленої продукції не раніше 30 робочих днів після підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції. Тобто обов`язок оплати виник у відповідача виключно після підписання ним відповідних актів приймання-передачі продукції.

Відповідач зазначає, що оскільки договір між відповідачем та позивачем був укладений за результатами відкритих торгів, процедура яких визначена законом, істотні умови договору укладеному при здійсненні публічних закупівель не могли бути змінені до повного його виконання окрім виняткових випадків, що передбачені законом.

Відповідач зауважує, що стаття 670 ЦК України не змінює умови договору, утім зазначена стаття передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін. В цьому випадку сторони, з огляду на наявність обмежень накладених Законом України «Про публічні закупівлі» передбачили, що ціна договору за будь-яких умов залишиться незмінною. На це не впливала кількість поставленого товару, перевищення обсягу було враховано відповідним допустимим відхиленням.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу попередньо заявлених позивачем, відповідач стосовно розміру правової допомоги, зауважує, що оскільки справа розглядається в порядку апеляційного провадження, а отже не потребує від представника Позивача формування кардинально нової правової позиції. Справа не є складною, серед іншого вимагає від представника подання лише відзиву на апеляційну скаргу без додаткового вивчення матеріалів, оскільки справа переглядається апеляційною інстанцією за вже раніше поданими матеріалами, а розгляд здійснюється без повідомлення учасників. Суд першої інстанції вже вирішував питання щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, відповідно відповідач вважає, що такі витрати не можуть перевищувати розміру витрат понесених під час розгляду справи судом першої інстанції та підлягають зменшенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/10227/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

09.03.2026 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат, а саме: копію договору про надання правничої допомоги № 01-11-24 від 18.11.2024; копію ДУ №5 від 09.02.2026 до договору №01-11-24; копію звіту про надану допомогу від 06.03.2026; копію акту №1 наданих послуг від 06.03.2026; копію рахунку №1 від 06.03.2026; свідоцтво адвоката 15.02.2018.

Також у клопотанні міститься прохання при ухваленні рішення за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10227/25 вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10227/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого, сторони визначили його предмет, відповідно до якого позивач, за договором постачальник, зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити світлі нафтопродукти виробництва SLOVNAFT a.s. (Словаччина), STAR RAFINERI A.S. (Туреччина), HELLENIC PETROLEUM R.S.S.O.P.P.S.A. ELEFSIS RAFINERY (Греція), Reliance Industries Limited (Індія), SARAS RAFFINERIE SARDE (Італія) для потреб філії «ВП «Рівненська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі Кінцевий споживач»), а відповідач, за договором покупець, зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

За умовами п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Специфікаціями № 1 та № 2 Сторони узгодили поставку відповідачу палива дизельного 10pmm EN590 (ДП-Л-Євро5-В0) в кількості 25,000 тонн та 75,000 тонн відповідно за ціною 44900,00 грн. за тонну, без урахування ПДВ (53880,00 грн з урахуванням ПДВ), загальною вартістю 5 388 000,00 грн.

Також, сторони обумовили здійснення поставки на умовах DPP - склад вантажоодержувача: - автомобільним транспортом - м. Вараш, Рівненська область; - залізничним транспортом - ст. Рафалівка, Львівської залізниці, код станції 355105, код отримувача 4646, вантажоодержувач: філія «ВП РАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом».

Крім того, у Специфікаціях сторони узгодили, що при поставці продукції допускається відхилення фактичних показників загальної кількості від зазначеної в Специфікації, але максимальний розмір відхилення не може перевищувати 10% від встановлених Специфікацією показників, за умови, що суму договору не буде перевищено.

Згідно умов п. 5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача для подальшого приймання продукції згідно із п. 5.8 договору.

Приймання продукції здійснюється відповідачем (Вантажоодержувачем) на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 5.7 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору в період 25-28 червня 2024 року позивачем здійснено поставку обумовленої сторонами у Специфікаціях продукції в кількості 102,848 тонн на адресу вантажоодержувача - філія «ВП РАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом», на загальну суму 5 541 450,24 грн.

Поставка позивачем продукції та її прийняття вантажоодержувачем підтверджується:

- видатковою накладною № 99 від 25.06.2024 на загальну кількість - 25,925 тонн, вартістю 1 396 839,00 грн;

- товарно-транспортною накладною № 99-0 від 24.06.2024 на загальну масу 25 925 кг;

- видатковою накладною № 102 від 27.06.2024 на загальну кількість - 25,035 тонн, вартістю 1 348 885,80 грн;

- товарно-транспортною накладною № 102-0 від 27.06.2024 на загальну масу 25 035 кг;

- видатковою накладною № 104 від 28.06.2024 на загальну кількість - 25,944 тонн, вартістю 1 397 862,72 грн;

- товарно-транспортною накладною № 104-0 від 28.06.2024 на загальну масу 25 944 кг;

- видатковою накладною № 105 від 28.06.2024 на загальну кількість - 25,944 тонн, вартістю 1 397 862,72 грн;

- товарно-транспортною накладною № 105-0 від 28.06.2024 на загальну масу 25 944 кг.

Крім того, на виконання умов договору сторонами було підписано відповідні акти приймання-передачі продукції.

За умовами п. 4.2 договору відповідач сплачує вартість поставленої продукції не раніше 30 робочих днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Листом від 30.07.2024 № 30/07-1 позивач повідомив відповідача про неотримання жодного оригіналу первинних документів, підписаних відповідачем, зокрема актів приймання-передачі продукції з дати підписання яких відраховується строк оплати, та просив відповідача повернути оформлені належним чином первинні документи по кожній партії поставленого товару та здійснити оплату за поставлених згідно з рахунками на оплату, які позивачем було долучено до листа.

31.07.2024 відповідач листом № 29-5679/41-вих. надіслав позивачу скановані копії підписаних актів приймання-передачі (№ 041-511/1129, 041-511/1144, 041-511/1160, 041-511/1160-1); видаткових накладних (№ 105, 102, 104, 99) на фактично поставлений обсяг ТМЦ; товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів №103-0, 105-0, 98-0, 100-0, 101-0, 102-0, 104-0, 99-0 та повідомив, що оригінали вказаних документів буде направлено засобами поштового зв`язку.

У період з 26.08.2024 по 27.09.2024 відповідачем перераховано на користь позивача вартість продукції в загальній сумі 5 388 000 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем не було оплачено поставлений йому товар на загальну суму 153450,24 грн.

Листом від 03.07.2024 № 29-5054/41-вих. відповідач повідомив позивача про те, що згідно з видатковими накладними № 99 від 25.06.2024, № 102 від 27.06.2024, № 104 від 28.06.2024 та № 105 від 28.06.2024 було здійснено постачання в загальній кількості 102,848 тонн, що відповідає межам допустимих відхилень (10%), та разом з цим запропонував позивачу укласти додаткову угоду до договору про збільшення кількості продукції за договором від 21.06.2024 № 53-129-01-24-03065 до 102,848 тонн та зменшення ціни за одиницю продукції до рівня 43656,65 грн без ПДВ/тонну.

Позивач листом від 04.07.2024 № 04/07-1 повідомив відповідача, що відповідно до п. 5 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (БЕЗ ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ (ОБСЯГУ) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. Одночасно, позивач запропонував відповідачу здійснити оплату прийнятого товару разом з надлишково прийнятим товаром за ціною, обумовленою договором, або забезпечити можливість розпорядитися надлишково поставленим товаром шляхом його повернення позивачеві.

Як зазначає позивач, на вказану пропозицію відповідач не надав відповіді, вартість надлишково прийнятої продукції в кількості 2,848 тонн на загальну суму 153 450,24 грн не оплатив та не надав позивачу можливості розпорядитися таким обсягом продукції і не забезпечив її повернення, що зумовило звернутися до суду з указаним позовом.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує, що умови Договору ним виконано повністю, здійснено оплату товару у погодженій ціні в сумі 5 388 000 грн, при цьому зазначає, що обсяг продукції на суму 153 450,24 грн не був прийнятий з огляду на ціну договору, відтак акт приймання-передачі ТМЦ був оформлений на кількість палива дизельного у кількості 23,096 тонн, тобто в межах обсягів передбачених Договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із умовами ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

У специфікаціях до договору визначено, що вартість однієї тонни палива дизельного становить 44 900 грн.

Як вбачається з умов договору сторони погодили поставку товару відповідачу у кількості 100 тонн дизельного палива вартістю 5 388 000 грн з ПДВ.

Фактично позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято палива дизельного у кількості 102,848 тонн, що підтверджується долученими до справи видатковими накладними та ТТН.

При цьому, в актах приймання-передачі оформлених датою поставки товару було вказано кількість товару погодженого в договорі.

Однак відповідач не заперечує, що за видатковими накладними йому було поставлено більше товару чим погоджено у договорі, зокрема, у листі від 03.07.2024 відповідач пропонував позивачу укласти додаткову угоду в якій зазначити про збільшення кількості продукції за договором до 102,848 тонн та зменшення ціни за одиницю продукції до 43 656,65 грн без ПДВ.

Позивач, у свою чергу, не погодився на внесення змін до договору обґрунтувавши це неправомірністю відповідно до діючого законодавства.

Разом з тим, предметом цього спору не є вирішення питання щодо внесення змін до договору, а лише стосується стягнення вартості поставленого товару у більшому розмірі.

За умовами п. 4.2 Договору відповідач сплачує вартість поставленої продукції не раніше 30 робочих днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

З матеріалів справи вбачається, що крайні видаткові накладні були складені та підписані 28.06.2024, відповідні акти приймання-передачі товару були підписані із зазначенням таких же дат.

Попри те, що в актах приймання-передачі товару не було вказано про прийняття-передачу 2,848 тонн палива дизельного, видатковими накладними та листуванням між сторонами підтверджується факт отримання відповідачем спірної кількості товару.

За умовами частин 2 та 3 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 670 ЦК України відповідач зобов`язаний оплатити товар який фактично прийняв за Договором за ціною визначеною умовами цього Договору за одиницю товару.

Матеріалами справи підтверджується прийняття відповідачем дизельного палива за Договором у кількості 2,848 тонн на суму 153 450,24 грн, проте доказів того, що він цей товар повернув позивачу, або просив позивача забрати як поставлений у більшій чим замовлена кількість в справі доказів немає.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 153 450,24 грн боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму прострочення 153 450,24 грн нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 20 277,05 грн та 3% річних у сумі 4 679,18 грн.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 20 277,05 грн та 4 674,22 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат, понесених позивачем на послуги адвоката, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 20000 грн витрат понесених ним на послуги адвоката під час розгляду даної справи, на підтвердження чого надано докази, а саме:

- договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 18.11.2024 укладений між позивачем та адвокатом Солошенко С.В.;

- додаткова угода від 05.08.2025 до вказаного договору;

- звіт про надання правової (правничої) допомоги від 18.09.2025;

- акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2025 на суму 20 000 грн;

- рахунок-фактуру №1 від 18.09.2025;

- ордер серії СА №1132255 від 15.08.2025.

Відповідач заперечуючи проти заявленої до стягнення суми витрат понесених позивачем на послуги адвоката просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 1 000,00 грн та зазначив про те, що:

- зазначені у звіті від 18.05.2025 про надання правової (правничої) допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 18.11.2025 витрачені 12 годин не відповідають реальному обсягу часу необхідного для вивчення матеріалів справи та формування правової позиції;

- ціна позову у справі № 910/10227/25 є незначною, доказова база у цьому спорі складається фактично з двох документів (видаткової накладної та акту приймання-передачі).

Отже, позивачем підтверджено належними доказами заявлений розмір судових витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи підтвердження позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, заявлений розмір судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати, часткового задоволення позовних вимог, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 11 000,00 грн та у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 999,69 грн.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що скаржником не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи, водночас сама лише незгода скаржника з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Так, умова щодо неперевищення суми договору обмежує виключно договірні зобов`язання відповідача в межах виділених бюджетних асигнувань, проте жодним чином не дає відповідачу права безоплатно привласнювати надлишок продукції, право власності на яку до нього не перейшло. В даному випадку відповідачем прийнято продукцію за видатковими накладними у обсязі 102,848 тонни, однак відмовився від повернення такого надлишку.

Закон України «Про публічні закупівлі» регулює правовідносини щодо процедури закупівлі, укладення договору та добровільної зміни його істотних умов за згодою сторін (ст. 41 Закону). Метою цих обмежень є запобігання нецільовому та неефективному використанню публічних коштів при погодженні умов правочинів. Проте, положення Закону не регулюють і не можуть регулювати питання цивільно-правової відповідальності замовника за фактично вчинені дії (прийняття товару) та не скасовують загальних засад цивільного законодавства - зокрема, принципів добросовісності, еквівалентності та недопустимості безкоштовного привласнення чужого майна. Задоволення позовних вимог не змінює умови договору про закупівлю та не збільшує суму фінансування за цим договором, водночас стягується вартість фактично отриманої відповідачем продукції на підставі ст. 670 ЦК України.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що відповідач, виявивши надлишок палива у розмірі 2,848 тонни, не вчинив жодних дій щодо його повернення позивачу, не заявив вимоги про його забирання та не прийняв його на відповідальне зберігання (що передбачено ст. 660, 690 ЦК України), тобто фактично виявив волю на утримання та споживання цього майна.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Також позивачем у відзиві на апеляційну скаргу наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції, зокрема, вказано, що між адвокатом Солошенко Сергієм Васильовичем та ТОВ «Ардан Петролеум» 18.11.2024 укладено Договір про надання правничої допомоги № 01-11/24, а також Додаткову угоду № 5 від 09.02.2026 до вказаного Договору, пунктом 2 якої визначено фіксовану вартість послуг адвоката за надання правничої допомоги в розмірі - 15 000,00 грн.

Як вже зазначалось, позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат, а саме: копію договору про надання правничої допомоги № 01-11-24 від 18.11.2024; копію ДУ №5 від 09.02.2026 до договору №01-11-24; копію звіту про надану допомогу від 06.03.2026; копію акту №1 наданих послуг від 06.03.2026; копію рахунку №1 від 06.03.2026; свідоцтво адвоката 15.02.2018.

Також у клопотанні міститься прохання при ухваленні рішення за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10227/25 вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Так відповідно до звіту про надану допомогу від 06.03.2026 адвокатом в межах справи було виконано наступні роботи:

- підготовка і направлення до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (1 год.);

- правовий аналіз матеріалів апеляційної скарги та інших матеріалів справи, аналіз судової практики Верховного суду в подібних спорах (2 год.);

- підготовка і направлення до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача (3 год.);

- підготовка документів для відшкодування витрат на правову допомогу (постанова ОП КГС ВС від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 (7 год.).

Оскільки позивачем зазначено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 15 000,00 грн за 13 год. роботи, з огляду на відсутність встановлення вартості години роботи адвоката у договорі та додатковій угоді, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про вартість однієї години роботи адвоката у даній справі - 1 153,85 грн (15 000/13).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що послуги з правового аналізу матеріалів апеляційної скарги та інших матеріалів справи, аналіз судової практики Верховного суду в подібних спорах, охоплюються послугою з підготовки і направлення до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача, у зв`язку із чим, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, колегія суддів вважає, що розмір витрат на підготовку і направлення до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу складає суму у розмірі 3 461,54 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що звернення сторони із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу це є право сторони, а не обов`язок. Тобто, підготовка тексту самої заяви про відшкодування витрат, як і підготовка документів для відшкодування витрат на правову допомогу, на переконання суду апеляційної інстанції, не входить у розуміння компенсування таких витрат іншої стороною, оскільки у даному випадку, позивач просто скористався своїм правом.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем до вартості витрат на професійну правничу допомогу включено вартість послуг, які не пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Водночас послуги з підготовки документів для відшкодування витрат на правову допомогу не стосуються підготовки самого процесу розгляду даної справи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Таким чином, у стягненні з відповідача на користь позивача 8 076,95 грн (1 153,85*7) за підготовку документів для відшкодування витрат на правову допомогу у справі № 910/10227/25, належить відмовити.

Враховуючи викладене, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об`єм наданих правових послуг, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись, зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, те, що у даній справі правова позиція як позивача, так і відповідача не змінювалась і адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи й доводи, що по суті є тотожними твердженням викладеним у суді першої інстанції, дійшла висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають суму у розмірі 4 615,39 грн (підготовка і направлення до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (1 год.) та підготовка і направлення до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача (3 год.), а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 10 384,61 грн належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10227/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська,3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардан Петролеум» (код ЄДРПОУ 42980760, місцезнаходження: 02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 13, офіс 712) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 615,39 грн, пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/10227/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім