Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №911/1351/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Справа№ 911/1351/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.07.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 30.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВ МІТ АГРО" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2026

у справі № 911/1351/25 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армійське Агро" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" (Київська обл., м. Бровари)

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Армійське Агро" (далі - позивач, ТОВ "Армійське Агро") 16.04.2025 звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему "Електронний суд" із позовною заявою від 16.04.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" (далі - відповідач, ТОВ "Бров Міт Агро") про стягнення 690 697,03 грн, з яких: 590120,00 грн основний борг, 29442,86 грн інфляційних втрат, 64349,05 грн пені та 6785,12 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.03.2023 ТОВ "Армійське Агро" і ТОВ "Бров Міт Агро" уклали договір № 1/3-23 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем.

На виконання умов договору ТОВ "Армійське Агро" (Орендодавець) надало відповідачу в оренду трактор Джон Дір (2 шт), сторонами в ході виконання Договору складено Акти надання послуг, за якими за оренду техніки з екіпажем відповідач не розрахувався, що і спричинило спір.

Позивач просить примусово стягнути основний борг за оренду в сумі 590 120,00 грн на підставі ст. 526, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 ЦК України та ст. 173, 177, 193, 222 ГК України.

За прострочення розрахунків по Договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.04.2025 визнав малозначною та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням від 17.06.2025 суд (суддя Антонова В.М.) відмовив у задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, що з приводу суми основного боргу в розмірі 590120,00 грн за заявою відповідача від 31.03.2025 між сторонам відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог і припинення зобов`язання. Пеня не передбачена умовами Договору між сторонами, тому не може бути стягнута за правилами ЦК України, а оскільки основний борг не підлягає до стягнення, то похідні від нього вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних до задоволення також не підлягають.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.10.2025 рішення суду першої інстанції від 17.06.2025 в частині відмови у стягненні суми 3% річних та інфляційних втрат скасував та ухвалив нове про часткове їх задоволення через невірні розрахунки. Рішення в частині відмови у стягненні суми основного боргу 590120,00 грн - залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 10.02.2026 рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/1351/25 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми основного боргу скасував, справу в цій частині направив до Господарського суду Київської області.

Судом касаційної інстанції звернуто увагу, що судами попередніх інстанцій не було належно досліджено та проаналізовано наявний у відносинах сторін факт, що розмір основної заборгованості, що є предметом спору у цій справі, та за яким здійснено зарахування вимог, не є безспірним, оскільки є предметом судового розгляду у справі № 910/5031/25 (п. 47 постанови).

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2026 у справі № 911/1351/25 (суддя Щоткін О.В.) позов в частині основного боргу задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Бров Міт Агро" (код 43407189) на користь ТОВ "Армійське Агро" (код 43831864) - 590 120 грн 00 коп. основної заборгованості по Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, 7081 грн 44 коп. судового збору за подання позовної заяви, 10622 грн 15 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 14162 грн 88 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/3-23 від 01.03.2023 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 590 120,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг № 10, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24 та № 25, доказів оплати яких відповідачем матеріали справи не містять. Оскільки умовами договору строк оплати виконаних робіт сторонами не визначено, суд застосував ч.2 ст. 530 ЦК України та встановив, що обов`язок з оплати підлягав виконанню в 7-денний строк від дня отримання пред`явленої позивачем вимоги від 18.11.2024.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо припинення зобов`язання по основній сумі боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 7/03-2025 від 31.03.2025, суд першої інстанції керувався правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19. Відповідно до позиції касаційного суду безспірність вимог, що зараховуються, тобто відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є обов`язковою умовою застосування статті 601 ЦК України. Суд також врахував зауваження Верховного Суду, викладені у постанові від 10.02.2026 у справі № 911/1351/25, якою справу в частині стягнення основного боргу направлено на новий розгляд, бо суди попередніх інстанцій не проаналізували всі обставини, що відповідач одночасно посилається на безспірність заборгованості, та одночасно з цим у іншій справі № 910/5031/25 примусово стягує заборгованість, здійснення зарахування за якою доказує у справі № 911/1351/25.

Дослідивши при новому вирішенні спору у справі № 911/1351/25 обставини справи № 910/5031/25 між тими ж учасниками, за якою вирішується спір за позовом ТОВ "Бров Міт Агро" до ТОВ "Армійське Агро" про стягнення заборгованості за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023, суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Бров Міт Агро" в ході розгляду звернувся із заявою про збільшення розміру своїх позовних вимог шляхом включення до предмета позову в т.ч. і суми 590120,00 грн., раніше заявленої до зарахування, мотивуючи це відмовою позивача від визнання проведеного зарахування. Суд у справі № 911/1351/25 дійшов висновку, що така процесуальна поведінка відповідача свідчить про наявність спору щодо існування, змісту та розміру зустрічної однорідної вимоги, заявленої до зарахування, а отже свідчить про відсутність її безспірності як обов`язкової умови для застосування статті 601 ЦК України. З огляду на це суд визнав, що відповідач не довів належними та допустимими доказами припинення свого зобов`язання зі сплати 590 120,00 грн на користь ТОВ "Армійське Агро", тоді як факт надання позивачем послуг з оренди сільгосптехніки та наявність непогашеної заборгованості підтверджуються первинними документами в матеріалах справи, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ТОВ "БРОВ МІТ АГРО", 30.06.2026 через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (зареєстрована в суді 01.07.2026), в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2026 у справі № 911/1351/25, яким з ТОВ "БРОВ МІТ АГРО" стягнуто на користь ТОВ "АРМІЙСЬКЕ АГРО" 590 120 грн 00 коп. заборгованості, 7 081 грн 44 коп. судового збору за подання позовної заяви, 10 622 грн 15 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 14 162 грн 88 коп. судового збору за подання касаційної скарги, та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ТОВ "АРМІЙСЬКЕ АГРО" до ТОВ "БРОВ МІТ АГРО" про стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023 р.

З обґрунтування доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує вірність визначення судом присуджених до стягнення судових витрат на апеляційне та касаційне оскарження рішень у справі.

Апелянт заперечує лише обґрунтованість стягнення суми основного боргу і вказує, що заявою № 1/3-23 від 01.03.2023 ТОВ "БРОВ МІТ АГРО" повідомило ТОВ "Армійське Агро" про припинення зобов`язання зі сплати заборгованості на загальну суму 1 720 700,00 грн за вказаним у заяві переліком договорів між сторонами, у тому числі за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023 на суму 590 120 грн. Факт надіслання копії цієї заяви позивачу відповідачем підтверджується поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист, наявними в матеріалах справи.

За твердженням скаржника, відповідно до статті 601 ЦК України для припинення зобов`язання зарахуванням достатньою є наявність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог хоча б від однієї сторони, а саме зарахування не залежить від прийняття такого зарахування іншою стороною. Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 15.01.2020 у справі № 209/3022/16-ц, у постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19. Згідно з цим незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони, за відсутності спірності таких вимог та заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним, а незгода сторони із зарахуванням не має юридичного значення для його дійсності. Аналогічну позицію апелянт наводить із постанови Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 911/618/20.

За доводами відповідача, внаслідок вчинення ним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 1/3-23 від 01.03.2023, спірна заборгованість ТОВ "БРОВ МІТ АГРО" перед ТОВ "Армійське Агро" за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023 на суму 590 120 грн. вже є відсутньою, у зв`язку з чим позовні вимоги за оскарженим рішенням суду задоволенню не підлягали.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

15.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2026 у справі № 911/1351/25 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що між сторонами підписані та скріплені печатками без зауважень і заперечень акти надання послуг за Договором № 1/3-23 про надання в оренду сільськогосподарської техніки на загальну суму 590 120,00 грн, а саме акти №№ 10, 20, 21, 22, 23, 24 та № 2, складені у період з 19.03.2023 по 30.04.2023.

Зобов`язання з оплати послуги оренди сільськогосподарської техніки з боку відповідача є простроченим. Вимога про сплату боргу 22.11.2024 направлена відповідачу, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та відповідним поштовим чеком.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач зазначає, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 31.03.2025 № 7/03-2025 була повернута відправнику підприємством зв`язку як не вручена та позивачем отримана не була.

Позивач також посилається на обставини справи № 910/5031/25, яка перебувала у провадженні Господарського суду міста Києва за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості за договором поставки №БМ-04/05-23 від 16.05.2023. Позивач вказує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/5031/25 задоволено клопотання відповідача про збільшення позовних вимог ще на суму 1 720 700,00 грн (у зв`язку з відмовою позивача від визнання зарахування однорідних зустрічних вимог), до яких входить і спірний борг в розмірі 590 120,00 грн виходячи зі змісту заяви про зарахування. Отже, заявою про збільшення позовних вимог у справі № 910/5031/25 відповідач фактично відмовився від своєї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на всю її суму, про що повідомив Господарський суд Київської області запереченням від 26.05.2025.

На переконання позивача, наведені обставини свідчать про наявність між сторонами спору щодо існування, змісту та розміру зустрічної однорідної вимоги, заявленої відповідачем до зарахування (зокрема в частині 590 120,00 грн боргу), а також про те, що відповідач, звертаючись у справі № 910/5031/25 з вимогою про стягнення повної суми заборгованості із позивача за їх договірними відносинами, включаючи і раніше заявлену до зарахування суму 590 120,00 грн, фактично поставив під сумнів остаточність та безумовність проведеного ним зарахування та відмовився від нього.

Явка представників сторін.

У судове засідання 23.07.2026 з`явився лише представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи Довідками про доставку ухвали суду до його електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Клопотань про відкладення засідання не подано, явка представників в засідання обов`язковою не визнавалася, сторонами подано в справу документи з процесуальних питань з обґрунтуванням їх позицій у спорі для здійснення апеляційного провадження.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Сторонами не заперечено та доказами у справі підтверджено, що 01.03.2023 ТОВ "Армійське Агро" (орендодавець) і ТОВ "Бров Міт Агро" (орендар) уклали договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 (далі - Договір), за умовами якого:

- орендодавець надає орендарю в оренду сільськогосподарську техніку з обслуговуючим персоналом в обсязі та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1);

- орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове використання сільськогосподарську техніку: Трактор Джон Дір (далі - техніка) 2 шт. (пункт 1.2);

- техніка, зазначена в пункті 1.2 цього договору, передається орендареві протягом 1 дня з моменту підписання договору (пункт 3.1);

- строк дії договору оренди техніки: з 02.03.2023 до 01.02.2024 (пункт 3.2);

- договірна вартість виконаних робіт у розрахунку на 1 га з ПДВ, складає 800,00 грн (пункт 4.1);

- орендар зобов`язується забезпечити своєчасний розрахунок за виконані роботи згідно акта виконаних робіт; загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати орендарем) обчислюється виходячи з актів виконаних робіт, що підписані сторонами (пункти 4.2, 4.3);

- оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів виконаних робіт (пункт 4.4);

- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.02.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 8.1).

Заперечень проти неотримання в оренду сільгосптехніки ТОВ "Бров Міт Агро" не надає.

Доказів визнання недійсним чи розірвання вказаного Договору в спірний період нарахування орендної плати відповідачу, сторонами в справу не подано.

ТОВ "Армійське Агро" і ТОВ "Бров Міт Агро" підписали та скріпили печатками без зауважень чи заперечень акти надання послуг за Договором: № 10 від 19.03.2023 на суму 327200,00 грн, № 20 від 26.04.2023 на суму 44000,00 грн, № 21 від 28.04.2023 на суму 48000,00 грн, № 22 від 29.04.2023 на суму 92000,00 грн, № 23 від 30.04.2023 на суму 55000,00 грн, № 24 від 30.04.2023 на суму 4000,00 грн та № 25 від 30.04.2023 на суму 19920,00 грн, що в загальній сумі становить 590120,00 грн.

Всі Акти містять посилання на Договір між сторонами №1/3-23 від 01.03.2023 та визначену вартість послуги.

ТОВ "Армійське Агро" також виставило ТОВ "Бров Міт Агро" рахунки на оплату за оренду № 31 від 19.03.2023, № 35 від 30.04.2023, № 32 від 30.04.2023 та № 33 від 30.04.2023, копії яких надано в справу, проте доказів отримання рахунків ТОВ "Бров Міт Агро" матеріали справи не містять.

Розділом 4 Договору між сторонами визначено, що Акти виконаних робіт є підставою для оплати послуг з оренди. Орендар при цьому зобов`язується забезпечити своєчасний розрахунок за виконані роботи згідно Акта виконаних робіт ( п. 4.2.).

Підписані сторонами Акти містять вартість кожної послуги та всі банківські реквізити позивача для здійснення відповідачем оплати послуг з оренди на їх підставі згідно умов Договору між сторонами.

Строк дії Договору оренди між сторонами визначено з 02.03.2023 по 01.02.2024 (п. 3.2.).

За правилами ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Тобто, навіть якщо умовами Договору не було чітко визначено строк оплати наданої послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, відповідач, підписавши Акти надання послуг з визначеною їх вартістю, банківськими реквізитами позивача, мав всі можливості провести розрахунки, принаймі до 01.02.2024 року (дата завершення Договору).

В порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України 22.11.2024 ТОВ "Армійське Агро" надіслало на адресу ТОВ "Бров Міт Агро" вимогу від 18.11.2024, в якій із посиланням на вказані вище Акти надання послуг, просило сплатити в семиденний термін з дня пред`явлення вимоги заборгованість за Договором у розмірі 590120,00 грн. Направлення цієї вимоги на адресу ТОВ "Бров Міт Агро" підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв`язку від 22.11.2024 та накладною № 0407143155601, які надано в справу і це не заперечується відповідачем.

До відзиву на позов відповідачем ТОВ "Бров Міт Агро" надано направлену на адресу ТОВ "Армійське Агро" заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих. № 7/03-2025 від 31.03.2025 (а.с. 43 том 1).

Відповідно до змісту цієї заяви відповідач вказує, що на дату її складення ТОВ "Армійське Агро" має борг перед ТОВ "Бров Міт Агро" у сумі 2389945,17 грн згідно з договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023, який є несплачений (далі - вимога 1). Станом на дату складання цієї заяви ТОВ "Бров Міт Агро" також має несплачений борг перед ТОВ "Армійське Агро" у загальній сумі 1720700,00 грн, по п`яти перелічених договорах між сторонами, зокрема, згідно з Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 01.02.2023 № 1/3-23 в сумі 590120,00 грн (це вимога 3 в таблиці Заяви).

У заяві зазначено, що строк виконання за зобов`язаннями по всім переліченим вимогам настав, тому, керуючись статтею 601 ЦК України та статтею 203 Господарського кодексу, ТОВ "Бров Міт Агро" заявляє про зарахування наступних однорідних грошових вимог (наведено перелік), зокрема вимогу 3 зараховано до вимоги 1 на суму 590120,00 грн та про припинення свого зобов`язання зі сплати боргу перед ТОВ "Армійське Агро" в загальній сумі 1720700,00 грн. Внаслідок взаємозаліку вказаних вимог залишок боргу ТОВ "Армійське Агро" перед ТОВ "Бров Міт Агро" за договором № БМ-04/05-23 від 16.05.2023 становитиме 669245,17 грн.

Надіслання вказаної заяви на адресу позивача підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля від 03.04.2025 та накладною Укрпошти № 0214901187614 і в ході розгляду справи встановлено, що заяву про зарахування позивачем отримано не було - вона повернулася без вручення адресату.

На стадії касаційного оскарження та нового розгляду справи було встановлено, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.04.2025 відкрив провадження у справі № 910/5031/25 за позовом ТОВ "Бров Міт Агро" до ТОВ "Армійське Агро" про стягнення 669245,17 грн за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/5031/25 від представника ТОВ "Бров Міт Агро" прийнято судом до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд розглянути позовні вимоги у більшому розмірі шляхом включення заборгованості у сумі 1720700,00 грн до вже заявленої основної заборгованості 669245,17 грн (у зв`язку із відмовою ТОВ "Армійське Агро" від зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 1720700,00 грн.).

Рішенням від 30.09.2025 Господарський суд міста Києва збільшені позовні вимоги у вказаній справі задовольнив повністю і стягнув з ТОВ "Армійське Агро" на користь ТОВ "Бров Міт Агро" 2 389 945,17 грн заборгованості та 28679,34 грн витрат зі сплати судового збору.

Наразі вказане рішення не набрало законної сили, оскільки переглядається в апеляційному порядку (у справі № 910/5031/25 призначено експертизу).

Отже за результатом прийняття рішення у справі № 910/5031/25 за позовом ТОВ "Бров Міт Агро" вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами спору не відбулося ні в якій сумі за заявою цього товариства про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих. № 7/03-2025 від 31.03.2025. ТОВ "Бров Міт Агро" стосовно існуючого перед ним боргу у ТОВ "Армійське Агро" пішов шляхом його примусового стягнення через рішення суду, з метою чого було вчинено відповідні процесуальні дії у цій справі.

За правилами чинного ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови за результатами розгляду апеляційної скарги від 30.06.2026 ТОВ "Бров Міт Агро" у справі № 911/1351/25.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім у випадку, коли правами та обов`язками наділені обидві його сторони, та є відплатним, якщо інше не передбачено договором, законом або не випливає із суті відповідних правовідносин.

Колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, який за своєю правовою природою є договором найму.

Відповідно до статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть виступати повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо, при цьому договором найму транспортного засобу може передбачатися його передання у найм з екіпажем, який здійснює його обслуговування.

Договір найму транспортного засобу є різновидом договору найму, у зв`язку з чим на відповідні правовідносини поширюються загальні норми, що регулюють найм, зокрема ч.1 статті 762 ЦК України, якою передбачено обов`язок наймача сплачувати за найм (оренду) майна плату у розмірі, встановленому договором найму.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання підлягають належному виконанню відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Односторонньої відмови від зобов`язання чи односторонньої зміни його умов не допускається, крім випадків, встановлених договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк (термін).

У разі якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор наділений правом вимагати виконання у будь-який час, за винятком випадків, установлених законодавством про банки та банківську діяльність, а боржник зобов`язаний виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору чи актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Колегія суддів встановила, що на виконання умов договору № 1/3-23 від 01.03.2023 позивач надав відповідачу послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем на загальну суму 590120,00 грн, що підтверджується відповідними актами надання послуг в межах строку дії Договору.

Оскільки орендар був зобов`язаний здійснювати розрахунки за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, а конкретні строки оплати договором визначені не були, до цих правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст. 530 ЦК України.

22.11.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у сумі 590120,00 грн в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, тому відповідач мав виконати обов`язок з повної оплати орендних платежів протягом семи днів з дня отримання пред`явленої позивачем вимоги від 18.11.2024.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми основного боргу перед позивачем.

Заперечень проти ненастання строку проведення повного розрахунку по Договору між сторонами відповідач суду не наводить. Навпаки, доказами у справі підтверджено, що відповідач знає про розмір боргу перед позивачем за Договором від 01.03.2023 в сумі 590120,00 грн. та не заперечує правомірність його виникнення.

Разом з тим між сторонами мала місце обставина, що відповідач ТОВ "Бров Міт Агро", посилаючись на статтю 601 ЦК України та статтю 203 Господарського кодексу України, направило на адресу позивача заяву № 7/03-2025 від 31.03.2025 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, у тому числі за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023 на суму 590120,00 грн, обґрунтовуючи це наявністю заборгованості ТОВ "Армійське Агро" перед ТОВ "Бров Міт Агро" за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023.

Приписами статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, встановлених договором або законом, при цьому припинення зобов`язання за вимогою однієї сторони можливе лише у випадках, передбачених договором чи законом.

За статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, причому зарахування може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом одночасного припинення двох зобов`язань, у кожному з яких сторони одночасно виступають кредитором і боржником по відношенню одна до одної.

Колегія суддів щодо відносин спору враховує правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, згідно з якою:

"47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.".

З матеріалів справи вбачається, що скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 590120,00 грн основного боргу (як зарахованого і припиненого зобов`язання) та передаючи справу № 911/1351/25 у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 звернув увагу, що ТОВ "Бров Мiт Агро" в межах цієї справи стверджує про погашення вимог щодо нього зарахуванням як безспірних, і водночас у справі № 910/5031/25 примусово стягує (тобто оспорює) заборгованість, за якою ніби вже здійснено за його заявою зарахування зустрічних однорідних вимог.

Верховний Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що така процесуальна поведінка ТОВ "Бров Мiт Агро" здатна спричинити для ТОВ "Армійське Агро" негативні наслідки економічного характеру.

Отже примусове стягнення ТОВ "Бров Мiт Агро" боргу з ТОВ "Армійське Агро" у справі № 910/5031/25, про частину з якого в сумі 590120,00 грн у справі № 911/1351/25 ТОВ "Бров Мiт Агро" доводив, що він погашений зарахуванням у складі боргу в розмірі 1 720 700,00 грн. за заявою від 31.03.2025 - безперечно доводить, що основний борг справі № 911/1351/25 не є безспірним (такі висновки випливають з пункту 47 постанови Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 911/1351/25 з огляду на обставини обох справ).

Відповідно до ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Здійснюючи новий розгляд справи щодо вимоги про стягнення основного боргу, при прийнятті рішення від 09.06.2026 Господарським судом Київської області було вірно встановлено, що в межах розгляду справи № 910/5031/25 за позовом ТОВ "Бров Міт Агро" до ТОВ "Армійське Агро" про стягнення 669245,17 грн. заборгованості за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023 (фігурує як остаточний залишок по заяві про зарахування від 31.03.2025), збільшення позовних вимог судом до стягнення на 1720700,00 грн було прийнято виключно з огляду на те, що ТОВ "Бров Міт Агро" мотивував таку процесуальну дію відмовою ТОВ "Армійське Агро" від зарахування однорідних зустрічних вимог на вказану суму 1720700,00 грн.

Наведені обставини вірно встановлені в оскаржуваному рішенні від 09.06.2026 (суддя Щоткін О.В.) і на переконання колегії суддів, підтверджують наявність між сторонами спору щодо існування, змісту та розміру боргу в сумі 590120,00 грн. Тому цей борг не може бути заявлений відповідачем до зарахування як безспірний.

Крім того, звернувшись у справі № 910/5031/25 з вимогою про стягнення повної суми заборгованості за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023, включно із сумою 590120,00 грн., яка раніше заявлялася до зарахування в справі № 911/1351/25, ТОВ "Бров Міт Агро" фактично поставило під сумнів остаточність і безумовність здійсненого ним самим зарахування.

В цьому питанні вірними є висновки суду першої інстанції, що одночасне посилання сторони на припинення зобов`язання зарахуванням і паралельне судове стягнення нею цього ж боргу, суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості у господарських зобов`язаннях.

Така поведінка відповідача є суперечливою і свідчить що у відносинах сторін відсутня безспірність вимоги за боргом у розмірі 590120,00 грн., що є обов`язковою умовою припинення зобов`язання шляхом зарахування відповідно до статті 601 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що зарахування зустрічних однорідних вимог як спосіб припинення зобов`язання передбачає наявність між сторонами чітко визначених, узгоджених та таких, що не оспорюються, грошових вимог. Саме безспірність вимоги надає можливість припинити зобов`язання в позасудовому порядку шляхом одностороннього волевиявлення сторони без необхідності судового підтвердження.

ТОВ "Бров Міт Агро" у заяві про збільшення позовних вимог у справі № 910/5031/25 прямо зазначило про включення до первісних позовних вимог додаткової суми заборгованості у зв`язку із "відмовою відповідача від зарахування однорідних зустрічних вимог", маючи на увазі незгоду ТОВ "Армійське Агро" з проведеним зарахуванням.

Натомість у апеляційній скарзі від 30.06.2026 на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2026 у справі № 911/1351/25, відповідач знову вказує про здійснене зарахування зустрічних однорідних вимог за його заявою від 31.03.2025 № 7/03-2025 як на обставину, що правомірно відбулася.

При цьому апеляційну скаргу на рішення у справі № 910/5031/25 відповідач не подав, погодившись з усіма висновками суду, зокрема, що борг у розмірі 590120,00 грн. (як частина заявленого до стягнення), зарахуванням погашено не було.

Така поведінка відповідача не відповідає вимогам, зокрема, ст. 43 ГПК України про неприпустимість зловживання своїми процесуальними правами.

Отже, встановлені обставини справи у своїй сукупності свідчать про відсутність необхідної умови для застосування статті 601 ЦК України, а саме безспірності зустрічної вимоги, у зв`язку з чим підстави для висновку про припинення спірного зобов`язання щодо заборгованості в розмірі 590120,00 грн. шляхом зарахування відсутні.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними й допустимими доказами факт припинення зобов`язання зі сплати 590120,00 грн за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023, тоді як факт надання позивачем послуг та наявність заборгованості відповідача у вказаному розмірі підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ТОВ "Армійське Агро" про примусове стягнення з ТОВ "Бров Міт Агро" 590120,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апелянт, обґрунтовуючи доводи скарги, посилається на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, згідно з якою заява про зарахування є одностороннім правочином, здійснення якого не пов`язується з прийняттям його іншою стороною, а тому незгода іншої сторони з проведеним зарахуванням сама по собі не є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що апелянт наводить лише окремі висновки зазначеної постанови, залишаючи поза увагою, що ця ж правова позиція прямо визначає обов`язковою умовою зарахування безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру відповідних зобов`язань. Умова безспірності стосується самих зустрічних вимог, а не заяви про зарахування як одностороннього правочину.

Отже, наведена апелянтом судова практика не спростовує, а навпаки, підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про необхідність перевірки безспірності зустрічної вимоги, заявленої відповідачем до зарахування.

В даному конкретному спорі обставина звернення відповідача до суду з вимогою в іншому самостійному спорі про примусове стягнення повної суми заборгованості за договором поставки, включаючи суму, раніше заявлену до зарахування, об`єктивно свідчить про те, що саме зарахування і для відповідача також не мало остаточного та безумовного характеру, відмову позивача від зарахування відповідач фактично прийняв та визнав.

Оцінивши наведені апелянтом доводи в сукупності зі встановленими обставинами справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про припинення зобов`язання відповідача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не знайшли свого підтвердження, оскільки зустрічна вимога, покладена в основу заяви про зарахування від 31.03.2025 включаючи суму боргу в розмірі 590120,00 грн., не відповідала умові безспірності, що є обов`язковою передумовою застосування статті 601 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для примусового стягнення з ТОВ "Бров Міт Агро" на користь ТОВ "Армійське Агро" 590 120,00 грн основної заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023.

Питання правомірності розподілу всіх судових витрат у справі на різних її стадіях апелянт не оспорює.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2026 у справі № 911/1351/25 відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

В задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача від 30.06.2026, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 30.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВ МІТ АГРО" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2026 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.07.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

А.І. Тищенко