Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №910/11708/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Справа№ 910/11708/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Спаських Н.М.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" адвоката Кобилецького В.В. про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025

у справі № 910/11708/25 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 180 199,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/11708/25 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі № 910/11708/25 залишено без змін.

13.07.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" адвоката Кобилецького В.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11708/25. Так, заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. та гонорар успіху у розмірі 18020, 00 грн., а всього 34020,00 грн. понесені позивачем у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 910/11708/25 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" адвоката Кобилецького В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11708/25 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

15.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даному випадку, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем було заявлено про витрати правничої допомоги, докази понесення витрат подані ним у вказаний строк.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Представництво інтересів ТОВ "ДОК ГМБХ" у справі № 910/11708/25 у Північному апеляційному господарському суді здійснює адвокат Кобилецький В`ячеслав Вікторович, на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 12.03.2024 (далі - Договір) та сформованим за цим договором ордером на надання правничої допомоги серії № 1513933 від 12.03.2024.

За умовами п. 2 Договору адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в судах, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи щодо стягнення боргу з ДП "Вищедубичанське лісове господарство".

Відповідно до п. 4 зазначеного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та у строк, визначені цим Договором.

Згідно пункту 6 та 10 договору №б/н від 12.03.2024, гонорар адвоката визначається з розрахунку 2 900, 00 грн за годину роботи адвоката. Якщо протягом 10-ти днів після відправлення звіту про виконання доручення на адресу клієнта або іншу адресу, вказану клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, воно вважається виконаним та підлягає оплаті.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі ж недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведенні положення законодавства у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованого (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавенте проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Колегія суддів зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу Суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Стосовно підготовки відзиву на апеляційну скаргу колегією суддів враховується, що правова позиція сторін у суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату позивача не було потреби вивчати додаткові джерела права чи законодавство, що регулює спірні правовідносини, а відзив фактично містить узагальнену правову позицію позивача, яка вже наводилася під час розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, відповідно до поданого детального звіту про виконання доручення за договором про надання правничої допомоги адвокатом окремо заявлено 2 години на аналіз апеляційної скарги відповідача та 3,5 години на підготовку і подання відзиву на апеляційну скаргу, загалом 5,5 годин роботи. Разом із тим колегія суддів зазначає, що аналіз апеляційної скарги є невід`ємною складовою підготовки відзиву, оскільки складання мотивованого відзиву неможливе без попереднього ознайомлення з її доводами. За таких обставин зазначені види робіт є взаємопов`язаними, а окремий облік часу на аналіз апеляційної скарги фактично призводить до подвійного врахування одних і тих самих дій адвоката. Враховуючи наведене, а також відсутність зміни правової позиції позивача в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений адвокатських витрат у розмірі 15950,00 грн є завищеним та не відповідає критеріям співмірності, розумності й необхідності судових витрат.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі в сумі 15950, 00 грн не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України.

Водночас колегія суддів враховує доводи відповідача, викладені у запереченні на заяву на заяву про ухвалення додаткового рішення від 15.07.2026, в яких останній посилається на неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, відсутність зміни правової позиції позивача в суді апеляційної інстанції, а також на дублювання окремих видів виконаних адвокатом робіт. Наведені доводи у відповідній частині знайшли своє підтвердження під час оцінки судом поданих заявником доказів та детального опису виконаних робіт і враховуються колегією суддів при визначенні розміру витрат, що підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, враховуючи доводи відповідача, викладені у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення від 15.07.2026, а також встановлені судом обставини щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, співмірним та таким, що відповідає критеріям розумності і необхідності, розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, є 10 000,00 грн.

Щодо стягнення "гонорару успіху" колегія суддів зазначає таке:

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту представництва та надання інших видів надання правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договору про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Оцінивши наведені заявником доводи щодо відшкодування "гонорару успіху", колегія суддів вважає, що такі витрати, у даному випадку, не відповідають критерію розумності, не є доведеним те, що останні є фактично понесеними, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, тому їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме необґрунтований та надмірний характер.

Крім того суд враховує, що погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі "гонорару успіху", зазначеного заявником.

За наявності вище, колегія суддів відмовляє у стягненні з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" "гонорару успіху".

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" адвоката Кобилецького В.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з відповідача 10 000,00 грн судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" адвоката Кобилецького В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11708/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, буд. 4-А, м. Київ, 01601, код 44768034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" (вул. Багговутівська буд. 3/15, кв. 125, м. Київ, 04107, код 41289377) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" адвоката Кобилецького В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11708/25 відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

5. Матеріали справи № 910/11708/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Н.М. Спаських

Г.П. Коробенко