Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №916/1755/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1755/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026

по справі №916/1755/26

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області

про визнання права засновника

суддя суду першої інстанції – Мусієнко О.О.

місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 11.05.2026 (вх. № 1798/26 від 11.05.2026), в якій просить визнати за ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства «Торна», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 486 120 0000 000333, 28 жовтня 1992 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21275008, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 позовну заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 11.05.2026, ОСОБА_1 до відповідача Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права засновника повернуто на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

12.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/1755/26, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить Скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що позивач не встановлює вимогу про витребування частки/визнання права власності на частку у статутному капіталі юридичної особи, що є вимогою майнового характеру, а просить суд визнати за ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства «Торна». Вимога, пов`язана з правами засновника (учасника) юридичної особи, є немайновою, якщо її метою є захист статутних, корпоративних прав, і вона безпосередньо не спрямована на стягнення коштів або передачу конкретного майна. Цей статус залежить від того, чи підлягає об`єкт спору точній грошовій оцінці, оцінювати немає що.

А позивач ОСОБА_1 , не будучи власником та засновником не має можливості провести оцінку Фермерського господарства «Торна», земельна ділянка надана в користування Фермерському господарству, не є його власністю і не може бути оцінена.

Процесуальний рух справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1755/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1755/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/1755/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

23.06.2026 матеріали справи №916/1755/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/1755/26- залишено без руху.

Встановлено ОСОБА_1 строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2662,40 грн. – протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/1755/26.

Визначено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/1755/26 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлено іншим учасникам провадження у справі, а саме: відповідачу у справі Високопільській селищній військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно – західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

17.07.2026 до суду від Високопільській селищній військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно - західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 11.05.2026, в якій просить визнати за ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства «Торна», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 486 120 0000 000333, 28 жовтня 1992 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21275008, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2026 вищевказану заяву залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом зазначення: відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; ціни позову; вказівки позовних вимог (матеріально-правові вимоги, стосовно яких позивач просить прийняти судове рішення), які мають бути визначені чітко і безумовно, із зазначенням їх змісту: способу (способів) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інших способів (способу) захисту прав та інтересів, які не суперечать закону і які позивач просить суд визначити у рішенні; правові підстав таких вимог, що ґрунтуються на законі; викладу змісту позовних вимог та їх обґрунтування до відповідача, до якого заявлено позов; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; актуальних даних місцезнаходження ОСОБА_2 з відповідними доказами; та надання доказів сплати судового збору в сумі виходячи з дійсної вартості внесеного майна/ внеску/ частки на час розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 звернувся із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 27.05.2026 (вх. № 18513/26 від 28.05.2026), про усунення недоліків.

Щодо відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у поданій заяві зазначено, що представник позивача ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 11.05.2026 (вх. № 1798/26 від 11.05.2026), що є підтвердженням наявності електронного кабінету; щодо відповідача повідомив, що під час перевірки в підсистемі «Електронний суд» через відповідний розділ меню, електронний кабінет відповідача Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області не виявлено.

Стосовно ціни позову вказує, що вимога про визнання права засновника (або учасника) за своєю суттю належить до немайнових вимог, оскільки вона спрямована на підтвердження наявності самого корпоративного статусу (права участі), а не на стягнення конкретних коштів чи майна, тому про при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 3328, 00 грн.

Щодо вказівки позовних вимог уточнює їх шляхом викладення прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: «Визнати за ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства «Торна», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 486 120 0000 000333, 28 жовтня 1992 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21275008, місцезнаходження: АДРЕСА_1 замість ОСОБА_2 , року народження. Вказує, що потім на підставі винесеного рішення про зміну засновника Фермерського господарства «Торна» позивач самостійно здійснить державну реєстрацію змін до таких відомостей.

Стосовно викладу змісту позовних вимог та їх обґрунтування до відповідача, до якого заявлено позов, позивач зазначає що відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 13.11.2017 на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, серія та номер 2 виданий 28.10.1992 Високопільською районною Радою народних депутатів, правонаступником якої є відповідач Високопільська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області, позивачу витяг з ДЗК серія та номер НВ-6503161972017 виданий 05.10.2017 Високопільським відділом Головного управління Даржгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 , була надана ділянка площею 43,5 га на праві постійного користування для ведення фермерського господарства. На підставі наявності якої було в 1992 році позивачем разом зі своїм односельцем громадянином ОСОБА_2 було засновано Фермерське господарство «Торна» для вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, що в свою чергу є предметом захисту невизнаних прав та законних інтересів позивача.

Також, зазначив, що вжиття заходів досудового врегулювання спору законом не передбачено; ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; частина доказів не може бути подана позивачем разом з позовною заявою з огляду на те, що оригінали правоустановчих документів Фермерського господарства «Торна» (статут, рішення зборів та інші документи фінансово характеру) на момент створення та діяльності підприємства знаходились у ОСОБА_2 , та через руйнацію адміністративного будинку у АДРЕСА_2 , (внаслідок військових дій, спричинених незаконним вторгненням Російської Федерації на територію України), у якому знаходились на зберіганні документи архівного відділу Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, працівники архівного відділу не мають доступу до архівних документів; витрати зі сплати судового збору підтверджуються доданим до позовної заяви платіжним дорученням, інших витрат, пов`язаних з розглядом з розглядом справи позивач не поніс та на даний момент позивач не очікує додаткових витрат, пов`язаних з розглядом справи, але залишає за собою право заявити не передбачувані на даний момент витрати у випадку їх понесення; відомостей про місце перебування ОСОБА_2 не має.

До заяви про усунення недоліків додано: ордер на надання правничої допомоги; платіжну інструкцію від 11.05.2026.

Місцевий господарський суд повертаючи позовну заяву зазначено, що до заяви на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, не додано доказів на підтвердження усунення заявником всіх недоліків, встановлених судом в ухвалі від 18.05.2026.

Суд зазначив, що у заяві про усунення недоліків не викладено позовної вимоги ані до ОСОБА_2 , ані до Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, та правові підстави звернення до останньої.

Крім того, судом зазначено, що сума судового збору за подання вказаної позовної заяви визначається виходячи з дійсної вартості внесеного майна/ внеску/ частки на час розгляду справи. Такий правовий висновок кореспондується з висновком, викладеним Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 30.04.2026 по справі № 916/1366/25(916/3838/25), що подібні вимоги є вимогами майнового характеру, з огляду на що ціна позову має визначатися вартістю спірного майна, у цій справі – вартістю частки у розмірі 100% у статутному капіталі. Лише якщо компанія не веде діяльності, оцінка може дорівнювати сумі, яку учасники фактично внесли до статутного капіталу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №925/1165/14 визначено, що вартість внесеного майна/ внеску/ частки може бути встановлена на підставі ринкової ціни або висновку експерта.

Натомість, згідно платіжної інструкції № 8414-8345-0917-3205 від 11.05.2026 сума сплаченого судового збору – 3328 грн як за вимогу немайнового характеру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків не надано.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку, з прохальної частини позову (з урахуванням уточнень) вбачається, що позивач просить «Визнати за ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства «Торна», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 486 120 0000 000333, 28 жовтня 1992 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21275008, місцезнаходження: АДРЕСА_1 замість ОСОБА_2 , року народження. Вказав, що потім на підставі винесеного рішення про зміну засновника Фермерського господарства «Торна» позивач самостійно здійснить державну реєстрацію змін до таких відомостей.

Як вірно зауважено місцевим господарським судом, що ураховуючи уточнені позивачем позовні вимоги, у разі їх задоволення відбудеться перехід належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі, що матиме наслідком позбавлення останнього частки, оскільки у разі припинення в особи права власності на частку, як наслідок, припиняються і її корпоративні права учасника.

Тобто, зазначене відповідно порушуватиме права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, до яких пред`явлено позовну вимогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21 зазначила, що визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідачами мають бути ті учасники, які у разі задоволення позовних вимог можуть бути позбавлені часток у статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Однак, у заяві про усунення недоліків не викладено позовної вимоги ані до ОСОБА_2 , ані до Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, та правові підстави звернення до останньої.

Щодо судового збору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 1 січня 2026 року – 3328 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, враховуючи, що позов було подано в електронній формі за допомогою системи “Електронний Суд”, у даному випадку підлягає застосуванню норма ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а відповідний розмір ставки судового збору підлягає пониженню із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Частиною першою статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування – вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою всіх вимог.

Як вбачається зі змісту заяви про усунення недоліків позивач просить: Визнати за ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства “Торна”, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 486 120 0000 000333, 28 жовтня 1992 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21275008, місцезнаходження:. АДРЕСА_1 замість ОСОБА_2 , року народження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 майновий позов (позовна вимога майнового характеру) – це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.09.2022 у справі №910/4277/21, позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі має вартісне грошове вираження, тому така вимога є вимогою майнового характеру і відповідно розрахунок судового збору за неї має здійснюватися відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір».

Аналогічну позицію щодо розрахунку судового збору за подання касаційної скарги у спорі про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства застосував Верховний Суд в ухвалах від 24.07.2024 у справі №907/1019/21, від 20.12.2024 у справі № 912/781/22 та від 10.12.2024 у справі №924/211/24.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, оскільки зміна засновника (учасника) процедура обов`язково супроводжується майновими наслідками, тоді як у заяві про усунення недоліків зазначено, що вимога про визнання права засновника (або учасника) за своєю суттю належить до немайнових вимог, оскільки вона спрямована на підтвердження наявності самого корпоративного статусу (права участі), а не на стягнення конкретних коштів чи майна.

Враховуючи вищевикладене, сума судового збору за подання вказаної позовної заяви визначається виходячи з дійсної вартості внесеного майна/ внеску/ частки на час розгляду справи. Такий правовий висновок кореспондується з висновком, викладеним Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 30.04.2026 по справі № 916/1366/25(916/3838/25), що подібні вимоги є вимогами майнового характеру, з огляду на що ціна позову має визначатися вартістю спірного майна, у цій справі – вартістю частки у розмірі 100% у статутному капіталі. Лише якщо компанія не веде діяльності, оцінка може дорівнювати сумі, яку учасники фактично внесли до статутного капіталу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №925/1165/14 визначено, що вартість внесеного майна/ внеску/ частки може бути встановлена на підставі ринкової ціни або висновку експерта.

Так, сума судового збору за подання вказаної позовної заяви визначається виходячи з дійсної вартості внесеного майна/ внеску/ частки на час розгляду справи. Такий правовий висновок кореспондується з висновком, викладеним Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 30.04.2026 по справі № 916/1366/25(916/3838/25), що подібні вимоги є вимогами майнового характеру, з огляду на що ціна позову має визначатися вартістю спірного майна, у цій справі – вартістю частки у розмірі 100% у статутному капіталі. Лише якщо компанія не веде діяльності, оцінка може дорівнювати сумі, яку учасники фактично внесли до статутного капіталу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №925/1165/14 визначено, що вартість внесеного майна/ внеску/ частки може бути встановлена на підставі ринкової ціни або висновку експерта.

Натомість, згідно платіжної інструкції № 8414-8345-0917-3205 від 11.05.2026 сума сплаченого судового збору – 3328 грн як за вимогу немайнового характеру.

Доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на те, що позивачем не було у повній мірі усунуто встановлені Господарським судом Одеської області недоліки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення поданої представником Бец Віктора Івановича позовної заяви.

Колегією суддів відхиляються твердження скаржника, що спір у даній справі є немайновим, відповідно до наступного.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначені вимоги щодо оформлення позовної заяви, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Згідно з частиною першою статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як вже було вказано вище, предметом спору у цій справі, що розглядається, є, визнання за ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства «Торна».

Відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про фермерське господарство», право користування землею та майновий комплекс належать самому господарству на праві власності та складають його економічну цінність. Набуття 100% прав засновника (учасника) юридичної особи, яка володіє майновими правами на 43,5 га землі, безпосередньо призводить до набуття контролю над цими майновими активами.

Таким чином, позовна вимога має майновий характер, оскільки її об`єктом виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 у справі №916/1755/26 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд –ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 у справі № 916/1755/26 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.