Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №915/1388/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо антиконкурентних узгоджених дій

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №915/1388/25

Суддя: Аленін О.Ю.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1388/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Чеголі Є.О.

За участю представників учасників справи:

від Південного міжобласного територіального відділення АМК України - Мокрова А.В. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи – підприємця Добрушкіна Михайла Едуардовича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 (повний текст складено та підписано 15.05.2026, суддя Коваль С.М.)

у справі №915/1388/25

за позовом Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Фізичної особи – підприємця Добрушкіна Михайла Едуардовича

про стягнення пені за прострочення сплати накладеного штрафу

ВСТАНОВИВ

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця Добрушкіна Михайла Едуардовича в якій просило стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 85680 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на несвоєчасне виконання відповідачем рішення Відділення щодо стягнення штрафу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 по справі №915/1388/25 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи – підприємця Добрушкіна Михайла Едуардовича до Державного бюджету України на рахунок, відкритий в Управлінні Держказначейства України пеню в сумі 85680 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у порушення вимог чинного законодавства, не було своєчасно виконано рішення позивача про сплату штрафу, а тому останній має сплатити пеню за прострочення сплати штрафу.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 по справі № 915/1388/25 та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:

- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції послався на те, що відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, однак це не відповідає дійсності, оскільки відповідачем було подано до господарського суду Миколаївської області через кабінет електронного суду відзив на позовну заяву. Відповідно при винесені оскаржуваного рішенні господарським судом Миколаївської області не враховані та не розглядались доводи відповідача, які були зазначені у відзиві на позовну заяву;

- судом першої інстанції не взято до увагу ту обставину, що рішення позивача, яким з відповідача стягнуто штраф, було оскаржено та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕНЕРГОСНАБ» ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 відкрито провадження;

- з огляду на приписи частиною 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дія оскаржуваного рішення АМК повинна зупинитися автоматично з моменту відкриття провадження по справі;

- відповідно, як вважає апелянт, з моменту відкриття провадження у справі щодо оскарження рішення АМК, автоматично зупинено виконання такого рішення, причому не лише в частині, яка стосується Товариства (позивача), а в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 22.07.2026.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Щодо тверджень апелянта про неврахування місцевим господарським судом, під час прийняття оскаржуваного рішення, поданого відповідачем відзиву на позов, позивач зазначає, що вказаний відзив на позовну заяву ФОП Добрушкін М.Е. подав поза межами визначеного ухвалою суду строку на подання відзиву на позовну заяву, та без клопотання про його поновлення.

З приводу посилання апелянта на оскарження іншим учасником торгів рішення АМК, позивач зазначає, що Рішення АМК в частині визнання дій ФОП Добрушкіна М.Е. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу з дати набрання законної сили не зупинялось, а навпаки підлягало обов`язковому виконанню відповідачем.

Під час судового засідання від 22.07.2026 представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Апелянт своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, за результатами розгляду справи №65/80-04/2024 адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 06.05.2024 № 65/45-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Рішенням визнано, що фізична особа – підприємець Добрушкін Михайло Едуардович вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro:

- АТ “Миколаївобленерго” (ідентифікаційний код 23399393) на закупівлю “Кабелі, блоки, клеми, кріплення, наконечники, промланки, затискачі, скоби, штекери, вушки, розетки, виделки, серьги, вузли кріплення, клемники, колодки, подовжувач, роз`ємні пари, роз`єми Rj-45 (ІП 2.1.2.3, ІП 2.1.2.4), розетки розгалужувальні Rj-45 (ІП 2.1.2.4)” відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2020-04-14-003300-b;

- АТ “Миколаївобленерго” (ідентифікаційний код 23399393) на закупівлю “Електророзподільні кабелі” відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2021-11-02-003373-a;

- АТ “Миколаївобленерго” (ідентифікаційний код 23399393) на закупівлю “Реле” відповідно до ідентифікатора закупівлі UA 2022-11-03-010508-a.

Пунктами 3, 6, 9 цього рішення, за порушення вказаних у пунктах 1, 4, 7, резолютивної частини цього рішення на ФОП Добрушкіна М.Е. накладено штраф у загальному розмірі 204000 грн.

Рекомендованим листом від 08.05.2025 № 0601144110009 вказане рішення направлено на адресу відповідача, яке отримано останнім 13.05.2025 (а.с. 24).

Головою Відділення видано наказ від 31.07.2025 № 65/48-Ю про примусове виконання Рішення 65/45-р/к, який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2025 № 65-02/3852е направлено до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78828197 з виконання наказу голови Відділення від 31.07.2025 № 65/48-Ю про стягнення з ФОП Добршкіна М.Е. 204000,00 грн.

Як зазначено у постанові державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.08.2025 про закінчення виконавчого провадження № 78828197 «на депозитний рахунок відділу надійшли кошти для задоволення вимог стягувача». Згідно розпорядження № 78828197 від. 13.08.2025 «грошові кошти у сумі 224760 грн, що надійшли 12.08.2025 р. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 65/48-Ю, виданого 31.07.2025».

Таким чином, стягнення штрафів з відповідача у сумі 204000,00 грн фактично відбулось 12.08.2025 у примусовому порядку.

Несвоєчасне виконання відповідачем рішення щодо сплати штрафу, стало підставою для нарахування позивачем пені за період з 15.07.2025 по 12.08.2025 у розмірі 85680 грн, та відповідно звернення із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх в повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги учасників справи, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (в редакції, чинній на момент розгляду справи АМК) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 14 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

За приписами ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до абз. 3 ст. 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до абз. 2, 7 ч. 1 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Як вже було вказано вище, та не заперечується сторонами, рішенням Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, від 06.05.2025 № 65/45-р/к, серед іншого, визнано, що ФОП Добрушкін Михайло Едуардович та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕНЕРГОСНАБ» вчинили порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro. За вказані порушення на ФОП Добрушкіна М.Е. накладено штрафи у сумі 204000 грн 00 коп.

Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України надіслана копія Рішення № 65/45-р/к на адресу ФОП Добрушкіна М.Е. супровідним листом від 08.05.2025 № 65-02/2396е, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер: 0601144110009), яке вручено 13.05.2025.

Отже, визначений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк сплати штрафів, накладених Рішенням № 65/45-р/к, закінчився 14.07.2025, з урахуванням того, що останній день строку сплати, а саме 13.07.2025, припадав на вихідний день.

Водночас документи, що підтверджують оплату штрафу, протягом п`яти днів з дня оплати штрафу відповідачем не були надані до Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.

Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом. Зазначені в абзаці першому цієї частини накази мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У даному випадку, Головою Відділення видано наказ від 31.07.2025 № 65/48-Ю про примусове виконання Рішення 65/45-р/к, який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2025 № 65-02/3852е направлено до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78828197 з виконання наказу голови Відділення від 31.07.2025 № 65/48-Ю про стягнення з ФОП Добрушкіна М.Е. 204000,00 грн.

Відповідно, фактичне виконання рішення про стягнення штрафів у сумі 204000,00 грн відбулось 12.08.2025.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання цього рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання недійсним та скасування Рішення № 65/45-р/к.

Втім, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 у справі № 916/2552/25 позовну заяву Добрушкіна М.Е. і додані до неї документи повернуто заявникові.

Відтак, вищевказане рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є чинним, а тому відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є обов`язковим до виконання.

Поряд з наведеним судом встановлено, що накладений на відповідача штраф останнім в добровільному порядку не сплачено. Вказані обставини відповідачем не спростовано, відповідні докази сплати штрафу в матеріалах справи відсутні.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яка встановлює як обов`язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Так, згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи несплату Відповідачем штрафу, суд вважає, що Позивачем цілком правомірно здійснено нарахування відповідачу пені за прострочення сплати штрафу за період з 15.07.2025 по 12.08.2025 у розмірі 85680 грн.

При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, заявлено до стягнення з Відповідача пеню у розмірі, що не перевищує розмір штрафу.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо посилання апелянта на те, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховані та не розглядались доводи відповідача, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, судова колегія зазначає таке.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За змістом частин першої, третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Відповідно до приписів частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок – добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Поряд з цим, згідно із частиною першою, другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В силу частин третьої, сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025, серед іншого, було встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до наявної у матеріалах справи довідки про доставку документа до електронного кабінету, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача – 01.10.2025 о 18:40.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч.6 ст. 242 ГПК України).

Відтак, відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження по справі – 02.10.2025.

А тому, відповідач мав подати відзив на позовну заяву до – 17.10.2025.

Втім, у встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяви.

Натомість, відзив на позов був надісланий відповідачем до суду першої інстанції через систему електронний суд лише 22.10.2025, тобто із пропуском встановленого судом строку.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Таким чином, встановлений судом першої інстанції процесуальний строк міг бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (у даному випадку - до 17.10.2025 включно), чи з ініціативи суду, у той час як відповідач звернувся з відзивом на позовну заяву після закінчення цього строку та з заявою про продовження строку на подання відзиву на до суду першої інстанції не звертався.

Відтак, оскільки з заявою про продовження строків на подання відзиву на позовну заяву, відповідач до суду не звертався, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив відзив відповідача без розгляду та не врахував під час прийняття оскаржуваного рішення.

З приводу посилання апелянта на оскарження ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ» у судовому порядку рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної від 06.05.2025 № 65/45-р/к у справі № 65/80- 04/2024, судова колегія зазначає таке.

Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства має індивідуальний характер.

Відповідно рішення органу Антимонопольного комітету України, у тому числі, й те, яке стосується притягнення особи до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій з іншими особами (особою), зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе. Вимога про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України розглядається судом лише в тих частинах, які стосуються позивача (позивачів) у справі. При цьому встановлені у такій справі обставини не набувають преюдиціального значення у розумінні приписів частини четвертої статті 75 ГПК України для іншої особи (осіб) - відповідача (відповідачів) в антимонопольній справі і ця (особа) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу Антимонопольного комітету України у частинах, які стосуються безпосередньо її.

Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 910/2193/17, від 20.03.2018 зі справи № 913/52/17, від 27.03.2018 зі справи №910/8144/15-г, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.12.2018 зі справи №922/5617/15, від 28.01.2020 зі справи №915/1860/18 і Суд у справі № 910/17126/19.

Так, судова колегія зазначає, що у межах справи №916/1920/25 за позовом ТОВ "ПРОМЕНЕРГОСНАБ" до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вирішувалось питання про визнання протиправним та скасування рішення позивача від 06.05.2025 №65/45-р/к у справі №65/80-04/2024 лише в частині, яка стосується ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ».

В той же час, як вже було вказано вище, відповідач звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання недійсним та скасування Рішення № 65/45-р/к.

Отже, оскільки провадження у справі № 916/2552/25 не було відкрито, то на спірні правовідносини не розповсюджується дія ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка передбачає зупинення дії оскаржуваного рішення АМК з моменту відкриття провадження по справі, а тому й нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 65/45-р/к не зупиняється.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 по справі №915/1388/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua