Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №914/799/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/799/26

Західний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Іванчук С.В. судді Прядко О.В., Шаповал Д.В., секретар судового засідання Федак В.В., розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калина 2025» від 09.06.2026 (вх. №01-05/1862/26 від 10.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2026 (суддя Горецька З.В.)

у справі №914/799/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротренд Компані»

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калина 2025»,

про стягнення 1 362 487,61 грн

За участю представників сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротренд Компані» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калина 2025» про стягнення 1 362 487,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №1 від 16.01.2026. Відповідач не здійснив поставку товару на загальну суму 1 359 247,76 грн., відтак на основну суму заборгованості позивачем нараховано 3% річних в розмірі 3 239,85 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2026 позов задоволено повністю.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

-на виконання умов Договору Позивач здійснив попередню оплату товару, перерахувавши на поточний рахунок відповідача: 3000000грн., на виконання умов Договору та Специфікації №1 відповідачем частково здійснено постачання товару – кукурудзи врожаю 2025 року, у кількості 199,02 тони (199 020 кг) замість 1 000 тони згідно Специфікації №1 від 16.01.2026, та всього на суму 1 640 752,24 грн.

-29.01.2026, 13.02.2026, 27.02.26р. позивач звертався до відповідача з претензіями (вих.№2), в яких запропонував завантажити решту проплаченого товару та з вимогою, за якою відповідно до ст.ст.530, 693 ЦК України вимагав протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати за договором у розмірі 1 359 247,76 грн на свій поточний рахунок.

- відповідачем порушені умови договору поставки, а саме: не поставка товару в обумовленому обсязі та в обумовлений термін; тому належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором у розмірі 1 359 247,76 грн.;

- судом перевірено розрахунок 3% річних і встановлено, що такий проведено підставно та вірно;

- відповідачем належними та допустимими доказами наявність заявленої до стягнення заборгованості не спростовано, доказів погашення не надано.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Калина 2025» подало апеляційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2026 у справі №914/799/26 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт покликається на такі доводи:

- судом не досліджено характер правовідносин сторін після виникнення обставин, які ускладнили виконання поставки, не надано належної оцінки листуванню сторін та фактичній поведінці учасників господарських відносин;

- відповідач повідомляв позивача про об`єктивні обставини, які вплинули на строки поставки, а саме про погіршення погодних умов та необхідність ремонту сушильного обладнання елеватора; суд не встановив, чи велися сторонами переговори щодо продовження строків поставки, чи погоджувався позивач на фактичне виконання договору після 16.02.2026, а також чи зберігався між сторонами намір завершити виконання договору поставки;

- суд першої інстанції фактично ототожнив направлення претензії з автоматичним припиненням зобов`язання з поставки товару, хоча закон не передбачає такого правового наслідку без належного встановлення факту однозначної відмови покупця від прийняття подальшого виконання договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- апелянт прострочив виконання зобов`язання з поставки товару в повному обсязі до 16.02.2026 включно (відповідно до умов специфікації №1 від 16.01.2026 до договору поставки №1 від 16.01.2026), відтак отримавши аванс в сумі 3 000 000,00 грн. апелянт поставив товар у кількості 199,02 тони (замість 1 000 тони) всього на суму 1 640 752,24 грн.;

- після відкриття 23.03.2026 судом першої інстанції провадження у справі апелянт (відповідач) своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, відзиву на позов із своїми запереченнями із посиланням на відповідні докази до суду не надав, доводи, викладені в апеляційній скарзі ніяким чином не обґрунтував;

- з матеріалів справи вбачається, що переговорів щодо продовження строків поставки після 16.02.2026 сторонами не здійснювалось, проте позивач (покупець) двічі письмово вимагав від апелянта (постачальника) або здійснити поставку або повернути суму авансу, а після прострочення поставки (27.02.2026) однозначно та безумовно вимагав від апелянта повернення суми попередньої оплати непоставленого в строк товару;

- суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував всі обставини справи, підтверджені дослідженими судом доказами, надав належну оцінку аргументам учасників справи та відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калина 2025» на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2026 у справі №914/799/26.

08.07.2026 позивач подав відзив (вх.№01-04/5827/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 призначено розгляд справи на 21.07.2026.

У зв`язку із відпусткою суддів Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 здійснено автоматизований розподіл та визначено склад колегії: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Шаповал Д.В., Прядко О.В.

22.07.26р. на адресу суду від представника ТзОВ «Агротренд компані» поступила заява вх.№01-04/6193/26 в якій представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, справу розглядати за відсутності позивача та його представника.

У судові засідання 21.07.2026, 27.07.26 сторони явки представників в судове засідання не забезпечили. Явка представників учасників справи у судові засідання обов`язковою не визнавалась.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів.

Згідно із ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між ТзОВ «Агротренд Компані» (позивачем) та Сільськогосподарське ТзОВ «КАЛИНА 2025» (відповідачем) 16.01.2026 укладено договір поставки № 1. (Том 1, а.с. 13)

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору постачальник (відповідач) зобов`язався передати (поставити) товар покупцю (позивачу) у власність відповідно до Специфікацій, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити такий товар. Ціна, кількість товару оговорюються в Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною Договору.

Товар поставляється згідно умов, обумовлених в специфікації (п.2.2 Договору).

Постачальник зобов`язаний передати товар покупцю в термін, вказаний в специфікації (п.2.2 договору). Відпуск та відвантаження товару підтверджується видатковою накладною та ТТН (п.2.3 договору).

За умовами п.п.3.1, 3.2 договору покупець здійснює оплату товару у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника на умовах, оговорених в специфікаціях. Покупець сплачує грошову суму в розмірі 86% вартості товару по відвантаженню товару, решту 14% покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової накладної згідно чинного законодавства.

Товар вважається переданим за якістю та кількістю відповідно до кількості та об`єму, які зазначені у видаткових накладних та специфікаціях (п. 4.1 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань, які передбачені договором, сторони несуть повну матеріальну відповідальність (п. 5.1 договору).

За умовами п.п.7.1, 7.2 договору усі спори, що виникають з договору, або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

16 січня 2026 року сторонами складена специфікація №1 до договору, за якою постачальник (відповідач) зобов`язався продати покупцю (позивачу) партію товару на наступних умовах: (Том 1, а.с.16)

- найменування товару: кукурудза врожаю 2025 року;

- кількість товару: 1 000 т (+/- 10%);

- якість товару: вологість не більше, ніж 14%, сміттєва домішка не більше, ніж 2% зернова домішка не більше, ніж 10%, амброзія не допускається, інші показники - відповідно вимогам ДСТУ 4525:2006;

- ціна товару при базових показниках: без ПДВ за 1 тонну 7 500,00 грн, ПДВ 14% за 1 тонну 1 050,00 грн, всього з ПДВ за 1 тонну 8 500,00 грн;

- строк поставки товару до 16 лютого 2026 року включно;

- поставка товару здійснюється на складі постачальника: с. Іванівка, Житомирський р-на, Житомирська обл.;

- витрати на транспортування товаре несе покупець.

- факт поставки (отримання) товару підтверджується видатковою накладною, ТТН.

Договір, специфікація до нього підписані електронними підписами та скріплені електронними печатками за допомогою Системи Електронного Документообігу (СЕД) «Вчасно». (Том 1, а.с.17)

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату товару, перерахувавши на поточний рахунок відповідача:

- 19.01.2026 – 1 700 000,00 грн (платіжна інструкція №32912 від 19.01.2026) (Том 1, а.с.18) ; 20.01.2026 – 300 000,00 грн (платіжна інструкція №32914 від 20.01.2026) (Том1, а.с.19); 22.01.2026 – 1 000 000,00 грн (платіжна інструкція №32918 від 22.01.2026), (Том 1, а.с.20) .

На виконання умов договору та специфікації №1 відповідачем частково здійснено постачання товару кукурудзи врожаю 2025 року, у наступних обсягах: (Том 1, а.с.21-28)

- 22.01.2026 – 27 800 кг на суму 226 431,00 грн (198 623,68 грн + 27 807,32 грн ПДВ), (видаткова накладна №1, ТТН №101 від 22.01.2026);

- 23.01.2026 – 28 500 кг на суму 235 581,00 грн (206 650,00 грн + 28 931,00 грн ПДВ), (видаткова накладна №2, ТТН №102 від 23.01.2026);

- 23.01.2026 – 28 640 кг на суму 230 036,48 грн (201 786,39 грн + 28 250,09 грн ПДВ), (видаткова накладна №3, ТТН №103 від 23.01.2026);

- 23.01.2026 – 28 800 кг на суму 242 726,40 грн (212 917,9 грн + 29 808,50 грн ПДВ), (видаткова накладна №4, ТТН №104 від 23.01.2026);

- 24.01.2026 – 28 100 кг на суму 239 102,90 грн (209 739,39 грн + 29 363,51 грн ПДВ), (видаткова накладна №5, ТТН №105 від 24.01.2026);

- 24.01.2026 – 28 940 кг на суму 237 452,70 грн (208 291,84 грн + 29 160,86 грн ПДВ), (видаткова накладна №6, ТТН №106 від 24.01.2026);

- 24.01.2026 – 28 240 кг на суму 229 421,76 грн (201 247,16 грн + 28 174,60 грн ПДВ), (видаткова накладна №7, ТТН №107 від 24.01.2026).

Відповідач поставив товар у кількості 199,02 тони (199 020 кг) замість 1 000 тони згідно Специфікації №1 від 16.01.2026, та всього на суму 1 640 752,24 грн.

29.01.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№2), в якій запропонував протягом 3 календарних днів з моменту отримання претензії завантажити решту проплаченого товару або повернути кошти. (Том 1, а.с.29)

Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, пославшись на погіршення погодніх умов та ремонт сушки на елеваторі (лист відповідача від 05.02.2026 вих.№05/02/2026). (Том 1, а.с.30)

13.02.2026 позивач звертався до відповідача з повторною пропозицією (претензія, вих.№3) поставити товар на суму авансу або повернути кошти. Претензія була залишена без відповіді. (Том 1, а.с.31)

Після настання граничного строку поставки партії товару згідно специфікації №1 від 16.01.2026 до Договору (строк поставки - 16 лютого 2026 року включно) позивач 27.02.2026 звернувся до відповідача з претензією-вимогою, за якою відповідно до ст.ст.530, 693 ЦК України вимагав протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати за Договором у розмірі 1 359 247,76 грн на свій поточний рахунок. Претензія від 27.02.2026 була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. (Том 1, а.с.32)

Листування здійснювалось сторонами в електронному вигляді із накладенням електронних підписів та печаток за допомогою СЕД «Вчасно». (Том 1, а.с.33)

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротренд Компані» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калина 2025» про стягнення 1 362 487,61 грн. (з яких 1 359 247,76 грн. основного боргу та 3% річних в розмірі 3 239,85 грн.) у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки №1 від 16.01.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ «Агротренд Компані» та Сільськогосподарським ТзОВ «КАЛИНА 2025» укладено договір поставки № 1 від 16.01.2026.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 спірного договору постачальник (відповідач) зобов`язався передати (поставити) товар покупцю (позивачу) у власність відповідно до Специфікацій, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити такий товар. Ціна, кількість товару оговорюються в Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною договору.

Згідно із п.2.2 спірного договору постачальник зобов`язаний передати товар покупцю в термін, вказаний в специфікації. Відпуск та відвантаження товару підтверджується видатковою накладною та ТТН (п.2.3 договору).

За умовами п.п.3.1, 3.2 договору покупець здійснює оплату товару у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника на умовах, оговорених в специфікаціях. Покупець сплачує грошову суму в розмірі 86% вартості товару по відвантаженню товару, решту 14% покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової накладної згідно чинного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18, від 27.01.2020 у справі № 911/1867/18).

Як встановлено з матеріалів справи, сторонами у специфікації №1 від 16.01.2026 погоджено остаточний строк поставки товару – до 16.02.2026 включно.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

На виконання умов спірного договору та специфікації №1 відповідачем здійснено постачання товару кукурудзи врожаю 2025 року, загальним обсягом 199 020 кг (199,02 тони) на загальну суму 1 640 752,24 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: №1 та ТТН №101 від 22.01.2026; №2 та ТТН №102 від 23.01.2026; №3 та ТТН №103 від 23.01.2026; №4 та ТТН №104 від 23.01.2026; №5 та ТТН №105 від 24.01.2026; №6 та ТТН №106 від 24.01.2026; №7 та ТТН №107 від 24.01.2026. Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками, застереження відсутні.

Разом з цим, позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти (попередня оплата товару) на загальну суму 3 000 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №32912 від 19.01.2026, платіжною інструкцією №32914 від 20.01.2026 та платіжною інструкцією №32918 від 22.01.2026.

Відтак заборгованість відповідача перед позивачем на дату звернення з позовом до суду становить 1 359 247,76 грн, а недопоставлений обсяг товару – 800,98 тони.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд не врахував обставин погіршення погодніх умов та необхідність ремонту сушильного обладнання елеватора, що об`єктивно унеможливило виконання договору поставки, оскільки відповідачем не долучено до справи жодних доказів на підтвердження вказаних обставин та не обгрунтовано взаємозв"язку із наведеними обставинами та неможливістю поставки товару на виконання укладеного сторонами договору.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати.

Разом із цим матеріали справи не містять сертифіката Торгово-промислової палати України, який би посвідчував настання форс-мажорних обставин у спірний період, а також інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання саме відповідачем своїх договірних зобов`язань саме внаслідок непереборної сили.

Посилання відповідача у листі від 05.02.2026 на погіршення погодних умов та ремонт сушильного обладнання елеватора не є належним доказом неможливості виконання договору.

Жодних доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку поставки, погодження нового строку виконання зобов`язання чи іншого належного оформлення відповідної домовленості матеріали справи не містять.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про недослідження місцевим господарським судом характеру правовідносин сторін після виникнення обставин, які ускладнили виконання поставки як безпідставні.

Як вже було зазначено, відповідач у зазначений строк своїх договірних зобов`язань не виконав, поставивши лише частину погодженого товару, з огляду на що позивач реалізував передбачене частиною другою статті 693 ЦК України право вимагати повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, про що однозначно повідомив відповідача претензією від 27.02.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив направлення претензії з автоматичним припиненням зобов`язання з поставки товару.

Колегія суддів зазначає, що підставою для задоволення позову, було порушення відповідачем строку виконання основного зобов`язання та реалізація позивачем права вимагати повернення попередньої оплати. Таким чином юридичне значення у спірних правовідносинах має не сама претензія, а виражене у ній волевиявлення покупця щодо обрання одного із двох альтернативних способів захисту свого права після допущеного постачальником прострочення поставки.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановленого місцевим господарським судом факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару у погоджений сторонами строк та не впливають на правильність застосування судом положень ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 1 359 247,76 грн.

Відповідно до висновків викладених у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 Великої Палати Верховного Суду, суд погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року. Водночас Велика Палаа Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту (01 лютого 2017 року), оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями пункту 8.3 контракту останній в частині невиконаних зобов`язань діє до їх повного виконання сторонами.

Оскільки кінцевим строком поставки був 16.02.2026, а відповідач товар у повному обсязі не поставив, то відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України у відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати за недопоставлений товар, а у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати.

Щодо стягнення 3% річних в розмірі 3 239,85 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Регламентоване законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор має право вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в склад Касаційного господарського суду від15.08.2019 у справі № 905/1758/18)

При цьому, плата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18; постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24).

Відповідно до висновків викладених у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 Великої Палати Верховного Суду у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за період з 17.02.2026 по 17.03.2026, колегія суддів дійшла до висновку, що такий здійснено арифметично правильно, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3 239,85 грн.(1 359 247,76 х 3%)/365 х 29= 3 239,85 грн. )

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Висновки апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калина 2025» від 09.06.2026 (вх.№01-05/1862/26 від 10.06.2026) – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2026 у справі №914/799/26 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.26р

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Прядко О.В.

суддя Шаповал Д.В.