Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №921/761/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/761/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Рим Т.Я., Шаповал Д.В., секретар судового засідання Федак В.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" б/н від 25.05.2026 (вх. №01-05/11670/26 від 26.05.2026)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 (повне рішення складено та підписано 04.05.2026. суддя Шумський І.П)

у справі №921/761/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С"

до відповідача-2: ОСОБА_1

про стягнення 3 972 305,94 грн заборгованості

За участю представників сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою б/н від 18.12.2025 (вх.№866) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 3 972 305,94 грн, а саме: 3 198 414,59 грн - основного боргу; 47 544,54 грн - курсової різниці; 479 762,19 грн - штрафу 15%; 132 493,23 грн - 36% річних; 114 091,39 грн пені. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, нараховувати пеню, починаючи з 18.12.2025 та до моменту виконання рішення, за формулою зазначено у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем-1 умов договору поставки №В45-12/25ТР від 12.12.2024, в частині оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" солідарно 3198414 (три мільйони сто дев`яносто вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн 58 (п`ятдесят вісім) коп. - основного боргу, 39085 (тридцять дев`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн 52 (п`ятдесят дві) коп. - курсової різниці, 479762 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 19 (дев`ятнадцять) коп. - штрафу, 132493 (сто тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто три) грн 23 (двадцять три) коп. - 36% річних, 114091 (сто чотирнадцять тисяч дев`яносто одну) грн 39 (тридцять дев`ять) коп. - пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" 23783 судового збору в повернення сплачених судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" 23783 судового збору в повернення сплачених судових витрат.

В задоволені решти позову відмовлено.

Ухвалено органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 у справі № 921/761/25, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України, нараховувати пеню на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.12.2025 до моменту виконання рішення, за формулою: сума заборгованості за період х подвійну облікову ставку НБУ в день прострочення х кількість днів прострочення : 100, та стягнути отриману суму пені солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" та ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" .

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- судом з`ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, повної оплати вартості отриманого товару відповідач 1 не провів, заборгувавши станом на дату звернення з позовом до суду 3198414,58 грн.

- відповідачем 1 викладені у позовній заяві обставини не спростовано, доказів здійснення повної оплати за отриманий товар, в обумовлений у договорі строк, та станом на час розгляду справи судом, не надано;

- у зв`язку з порушенням відповідачем 1 виконання грошового зобов`язання, позивачем проведені нарахування, щодо яких судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 36% річних, штрафу 15% та пені. Відповідно до проведеного перерахунку, нарахування 132493,23 грн - 36% річних та 114091,39 грн - пені за період 06.11.2025 - 17.12.2025, а також 479762,19 грн - штрафу 15% судом встановлено, що дані нарахування є правомірними та такими, що підлягають задоволенню; судом також проведено перерахунок заявленої до стягнення суми курсової різниці, з урахуванням того, що сума основного боргу становить 3 198 414,58 грн, а курс продажу долара США, станом на 15.12.2025, становив 42,10 грн;

- враховуючи обставини справи, проведені перерахунки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Вітагро Партнер" підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення солідарно з ТзОВ "Тарагро-С" та ОСОБА_1 3198414,58 грн - основного боргу, 39085,52 грн - курсової різниці, 479762,19 грн - штрафу 15 %, 132493,23 грн - 36% річних, 114091,39 грн - пені. Позовні вимоги про стягнення 1 коп. - основного боргу та 8459,02 грн - курсової різниці не підлягають до задоволення, як необґрунтовано заявлені .

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

ТзОВ "Тарагро-С" подало апеляційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 у справі № 921/761/25 в частині стягнення солідарно з ТзОВ "Тарагро-С" та ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Вітагро Партнер" 39 085,52 грн курсової різниці, 431 785,97 грн штрафу понад зменшений розмір, 121 452,13 грн 36% річних понад 3% річних, 102 682,25 грн пені понад зменшений розмір, а також у частині пункту 5 резолютивної частини рішення про нарахування пені до моменту виконання рішення.

Змінити рішення суду першої інстанції у пункті 1 резолютивної частини та визначити до стягнення солідарно з ТОВ "Тарагро-С" та з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вітагро Партнер": 3 198 414,58 грн основного боргу; 47 976,22 грн штрафу; 11 041,10 грн 3% річних; 11 409,14 грн пені. У стягненні 39 085,52 грн курсової різниці відмовити.

Скасувати пункт 5 резолютивної частини рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 у справі № 921/761/25 як такий, що не відповідає вимогам частини 10 статті 238 ГПК України та містить математично неправильну формулу нарахування пені.

Перерозподілити судові витрати за результатами розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції пропорційно до зміненого розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо співмірності відповідальності, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам, які підтверджують компенсаційне дублювання вимог позивача, і припустився процесуального порушення при долученні істотного доказу напередодні розгляду справи по суті.

Апелянт покликається на такі доводи:

-суд першої інстанції обмежився формальною перевіркою арифметики розрахунків та не здійснив самостійної правової оцінки співмірності санкцій.

-позивач не довів наявність збитків, які були б співмірними із заявленими штрафними санкціями;

- штраф 15% у сумі 479 762,19 грн та пеня у сумі 114 091,39 грн підлягають зменшенню щонайменше на 90%, тобто до 47 976,22 грн та 11 409,14 грн відповідно. Таке зменшення не звільняє скаржника від виконання основного зобов`язання, але усуває очевидну диспропорцію відповідальності; суд першої інстанції стягнув 36% річних у сумі 132 493,23 грн за 42 дні прострочення, не перевіривши, чи є такий розмір співмірним з наслідками порушення;

- апелянт зазначає, що якщо апеляційний суд не погодиться з повною відмовою у стягненні курсової різниці, скаржник просить врахувати її як окремий компенсаторний елемент при зменшенні штрафу, пені та 36% річних, оскільки саме наявність валютного застереження є підставою для суттєвого зменшення інших санкцій;

- пункт 5 резолютивної частини рішення про майбутнє нарахування пені є незаконним через відсутність належної мотивації та математично неправильну формулу; якщо апеляційний суд вважатиме за можливе залишити механізм майбутнього нарахування, формула має бути виправлена так: "сума пені = фактична несплачена сума основного боргу "?" подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у відповідний період прострочення, "?" кількість днів прострочення / 365 / 100", із одночасним зазначенням, що таке нарахування може здійснюватися лише у межах, які не створюють надмірної та неспівмірної відповідальності;

- 22.04.2026, тобто за день до судового засідання 23.04.2026, позивач подав клопотання про долучення додатку № 7 від 03.03.2025 до договору поставки № В45- 12/25ТР, посилаючись на технічну помилку. Суд першої інстанції прийняв це клопотання та долучив доказ протокольною ухвалою, порушивши принцип змагальності та рівності сторін.

- загальна сума до стягнення з ТзОВ "Тарагро-С" та поручителя за пунктом 1 резолютивної частини рішення має становити 3 268 841,04 грн, а саме: 3 198 414,58 грн основного боргу, 47 976,22 грн штрафу, 11 041,10 грн 3% річних, 11 409,14 грн пені; курсова різниця та майбутня пеня не підлягають стягненню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду; заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних; якщо відповідач при розгляді справи в першій інстанції не подав відзив без поважних причин, суд вважає, що він визнає позовні вимоги, і втрачає право заперечувати проти них на стадії апеляції;

- укладаючи договір поставки, відповідач, будучи вільним у виборі умов договору та будучи обізнаним у них, розуміючи наслідки їх порушення та свою відповідальність при цьому, погодився на такі умови та не надав жодних заперечень, чи то протоколів розбіжностей щодо умов та розмірів відповідальності за невиконання зобов`язань (штрафні санкції).

-позивач, для забезпечення потреб своїх клієнтів по всій Україні, змушене було кредитуватись у банківських установах, та відповідно у ТзОВ "Вітагро Партнер" наявні зобов`язання перед кредитними установами;

- відповідач прирівнює до штрафних санкцій курсову різницю, яка за своєю природою є частиною вартості товару, а не штрафною санкцією; застосування курсової різниці та специфіка її нарахування прямо передбачена у договорі поставки (Розділ 2); апелянт заперечує проти доказів курсів валют, проте, при цьому не надає інших доказів, які б спростовували наявні у справі;

- у наведеній в п.5 резолютивної частини оскаржуваного рішення формулі показник "подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення" вже є похідною (розрахованою) величиною; відсутність у текстовому вираженні формули знаку ділення "/365" пояснюється тим, що ділення річної ставки на 365 днів відбувається автоматично на першому етапі розрахунку - під час визначення вартості одного дня прострочення, а не наприкінці формули;

- на підтвердження виконання Додатку №7 до матеріалів справи додано оформлені належним чином первинні бухгалтерські документи - видаткові накладні № 327 від 07.03.2025 року на суму 119 529, 45 грн та № 3913 від 29.04.2025 року 703 086, 44 грн; належність та дійсність господарської операції підтверджується саме первинними бухгалтерськими документами, а специфікація взагалі може бути відсутня, якщо сторони домовились усно про номенклатуру товару, виконали всі дії, що підтверджують господарську операцію та не висували претензій одна до одної по завершенню операції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" б/н від 25.05.2026 (вх. №01-05/11670/26 від 26.05.2026) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 у справі №921/761/25, призначено розгляд справи на 07.07.2026.

25.06.2026 позивач подав відзив (вх.01-04/5436/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

У зв`язку із тимчасовою втратою працездатності судді Міліціанова Р.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 здійснено автоматизований розподіл та визначено склад колегії: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Шаповал Д.В., Ржепецький В.О.

06.07.2026 відповідач-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№01-04/5762/26).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 з урахуванням поданого клопотання, з метою дотримання принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, у зв`язку із необхідністю встановити обставини, які мають значення для розгляду апеляційної скарги, беручи до уваги неявку представників скаржника та відповідача-2, а також з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, відкладено розгляд справи на 21.07.2026.

У зв`язку із відпусткою судді Ржепецького В.О. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 здійснено автоматизований розподіл та визначено склад колегії: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Шаповал Д.В., Рим Т.Я.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, зокрема у зв`язку із неявкою представника скаржника відкладено розгляд справи на 27.07.2026.

Ухвали суду доставлено до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

У судове засідання 27.07.2026 скаржник явки представників в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до змісту заяви від 24.07.26р.вх01-04/6252/26 представника апелянта, представник повідомив суд про припинення представництва .

Станом на час розгляду 27.07.26 апеляційної скарги жодних клопотань від ТзОВ "Тарагро-С" не поступало.

В судове засідання 27.07.26р. представник позивача Малюта Н.М. забезпечив явку в режимі відеоконференції, однак в процесі судового засідання зважаючи на наявні технічні проблеми представника із з`єднанням та враховуючи неодноразове переривання зв`язку, враховуючи думку представника позивача, подальший розгляд апеляційної скарги відбувся без участі представників учасників справи за наявними матеріалами справи та апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Згідно із ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи неодноразове відкладення розгляду апеляційної скарги, встановлені строки апеляційного провадження, в судовому засіданні 27.07.26р розглянуто справу за наявними матеріалами справи та апеляційної скарги та за результатами розгляду прийнято судове рішення.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" (надалі - покупець) 12.12.2024 укладено договір поставки №В45-12/25ТР (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого в строки, визначені договором постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. (Том 1, а.с. 16)

У пунктах 1.2, 2.1 договору сторони визначили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору. Загальна сума договору вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних додатків), переданих постачальником у власність покупцю. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних додатках, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 2.2 договору).

У пункті 2.3 договору сторони погодили, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.

Відповідно до підпункту 2.3.1 договору постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання додатку, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідного додатку до договору.

Згідно із п.п. 2.3.2 договору сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти відповідно до п. 2.3.3 договору. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

У відповідності до підпунктів 2.3.3 та 2.3.4 договору правило визначення курсу валют за договором курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором. Сторони погодили, що у разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ "Ощадбанк" (МФО 315784).

Сторонами в пп. 2.3.5 договору передбачено, що у випадку, коли покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за договором у строк та на умовах, які передбачені договором та додатками до договору, постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку. При цьому постачальник має право визначити розмір заборгованості покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшився в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на товар.

Підпунктом 2.3.6 договору визначено, що датою виконання грошових зобов`язань покупця за даним договором, є дата зарахування в повному обсязі відповідної необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Покупець здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначені платежу номер та дату договору за яким здійснюється оплата, а також номер додатку до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору поставки, укладеного з покупцем та/або додатку зарахувати платіж покупця (п. 2.5 договору).

За умовами п. 4.1 договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплексність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і, у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово заявити постачальнику про виявлені недоліки. При відсутності такої заяви у вказаний термін товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.

Відповідно до п. 4.2 договору товар вважається відвантаженим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості відповідно до кількості одиниць виміру, вказаній у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній; по якості відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника чи свідоцтві якості (для насіння) та інших супровідних документів на товар.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п. 5.1 договору).

У пункті 7.2 договору сторони визначили відповідальність покупця, зокрема: за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (пп. 7.2.1); відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми (пп. 7.2.3).

Всі зміни та доповнення до договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін (п. 10.4 договору).

Відповідно до додатків до договору поставки № В45-12/25ТР від 12.12.2024 сторони погодили поставку товару за графіком та за вартістю, визначеними наступним чином:

- додаток № 1 від 12.12.2024 на суму 1495337,54 грн, що еквівалентно 35833,63 дол. США за курсом 41,73 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 22)

- додаток № 2 від 16.01.2025 на суму 240827,28 грн, що еквівалентно 5704,10 дол. США за курсом 42,22 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 23)

- додаток № 3 від 30.01.2025 на суму 912262,99 грн, що еквівалентно 21767,19 дол. США за курсом 41,91 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025 та коригуючий до нього додаток №7 від 03.03.2025 на суму 822615,89, що еквівалентно 19628,15 дол. США за курсом 41,91 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 24)

- додаток № 4 від 10.02.2025 на суму 205013,84 грн, що еквівалентно 4934,15 дол. США за курсом 41,55 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 25)

- додаток № 8 від 16.04.2025 на суму 19215,38 грн, що еквівалентно 466,62 дол. США за курсом 41,18 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 26)

- додаток № 9 від 24.04.2025 на суму 343507,50 грн, що еквівалентно 8301,29 дол. США за курсом 41,38 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 27)

- додаток № 10 від 25.04.2025 на суму 67852,80 грн, що еквівалентно 1626 дол. США за курсом 41,73 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 28)

- додаток № 11 від 08.05.2025 на суму 41859,16 грн, що еквівалентно 1009,14 дол. США за курсом 41,48 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 29)

- додаток № 12 від 12.05.2025 на суму 47266,14 грн, що еквівалентно 1137,30 дол. США за курсом 41,56 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 30)

- додаток № 13 від 20.05.2025 на суму 467370,17 грн, що еквівалентно 11256,51 дол. США за курсом 41,52 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 31)

- додаток № 15 від 10.06.2025 на суму 253581,12 грн, що еквівалентно 6100,10 дол. США за курсом 41,57 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 32)

- додаток № 16 від 11.06.2025 на суму 166093,20 грн, що еквівалентно 3995,51 дол. США за курсом 41,57 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 01.11.2025; (Том 1, а.с. 33)

- додаток № 17 від 04.08.2025 на суму 20801,16 грн, що еквівалентно 497,28 дол. США за курсом 41,83 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 23.08.2025; (Том 1, а.с. 34)

- додаток № 19 від 25.09.2025 на суму 27874,56 грн, що еквівалентно 672 дол. США за курсом 41,48 грн/дол. США та становить 100 % вартості товару, з обов`язком оплати до 13.10.2025. (Том 1, а.с. 35)

Договір та додатки до нього підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором, 27.02.2025 ОСОБА_1 (як поручитель) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (як кредитор) укладено договір поруки №В78-02/25ТР, згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" (як боржника), що виникли з договору поставки №В45-12/25ТР від 12.12.2024 (далі основний договір), який був укладений між кредитором та боржником. (Том 1, а.с. 64)

Відповідно до пунктів 2.1.-2.2 договору, у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов`язання боржника: здійснити оплату за всі поставлені засоби захисту рослин, інокулянт, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (товар) в обсязі та на умовах договору поставки №В45-12/25ТР від 12.12.2024, з подальшими змінами та доповненнями; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції, передбачених договором поставки №В45-12/25ТР від 12.12.2024. Закінчення терміну дії основного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли у сторін під час його дії.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов`язання (пункт 3.1. договору).

Згідно пункту 4.1.1. договору, поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, в тому числі термін дії основного договору, строк виконання зобов`язань по основному договору, а також усі інші умови, зобов`язання та обставини.

Відповідно до пункту 4.1.3. договору, поручитель зобов`язаний виконати вимогу кредитора згідно умов, що передбачені основним договором.

Кредитор зобов`язаний після виконання поручителем зобов`язання забезпеченого порукою, передати йому документи, які підтверджують зобов`язання боржника, та підписати з поручителем договір про відступлення права вимоги до боржника на користь поручителя у 30 денний строк (пункт 4.2.1 договору).

Згідно з пунктом 4.3.2. договору, сторони мають право взаємною згодою розірвати цей договір, якщо до основного договору були внесені зміни, що збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до пункту 4.4.1. договору, кредитор у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором має право протягом двох років звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством (пункт 5.1. договору).

Згідно пункту 6.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов`язань за основним договором №В45-12/25ТР від 12.12.2024.

Вищевказаний договір поруки підписаний сторонами, скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарго Партнер", а також посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т.Л. за реєстровим №182 (Том 1, а.с. 65-66)

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" (покупцю) товар згідно з видатковими накладними:

- № 2525 від 15.04.2025 на суму 747668,77 грн (Том 1, а.с. 50)

- №326 від 05.03.2025 на суму 747668,77 грн (до додатку №1) (Том 1, а.с. 52) ;

- № 325 від 05.03.2025 на суму 240827,28 грн (до додатку №2) (Том 1, а.с. 53) ;

- № 327 від 07.03.2025 на суму 119529,45 грн (до додатку №3 з коригуючим додатком №7) (Том 1, а.с. 51) ;

- № 3913 від 29.04.2025 на суму 703086,44 грн (до додатку №3 з коригуючим додатком №7) (Том 1, а.с. 46) ;

- № 3911 від 29.04.2025 на суму 205013,84 грн (до додатку №4) (Том 1, а.с. 47) ;

- № 2831 від 17.04.2025 на суму 19215,38 грн (до додатку №8) (Том 1, а.с. 49) ;

- № 3482 від 24.04.2025 на суму 343507,50 грн (до додатку №9) (Том 1, а.с. 48) ;

- № 3620 від 25.04.2025 на суму 67852,80 грн (до додатку №10) (Том 1, а.с. 37) ;

- № 4608 від 08.05.2025 на суму 41859,16 грн (до додатку №11) (Том 1, а.с. 45) ;

- № 4709 від 12.05.2025 на суму 47266,14 грн (до додатку №12) (Том 1, а.с. 44) ;

- №5207 від 22.05.2025 на суму 36172,80 грн; (Том 1, а.с. 42) ;

- №5638 від 30.05.2025 на суму 431197,37 грн (до додатку №13) (Том 1, а.с. 43) ;

- № 6337 від 11.06.2025 на суму 253581,12 грн (до додатку №15) (Том 1, а.с. 41) ;

- № 6419 від 11.06.2025 на суму 166093,20 грн (до додатку №16) (Том 1, а.с. 40) ;

- № 8124 від 04.08.2025 на суму 20801,16 грн (до додатку №17) (Том 1, а.с. 38) ;

- № 10293 від 25.09.2025 на суму 27874,56 грн (до додатку №19) (Том 1, а.с. 39) ;

Вказані видаткові накладні скріплені підписами та печатками сторін. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем 1 без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткові оплати поставленого товару, а саме:

- 20801,16 грн (еквівалентно 497,28 дол. США за курсом 41,83 грн/дол. США), що підтверджується платіжною інструкцією №@2PL710809 від 11.09.2025; (Том 1, а.с. 55)

- 1 000 000 грн (еквівалентно 23764,26 дол. США за курсом 42,08 грн/дол. США), що підтверджується платежем на переказ АТ "Креді Агріколь Банк" №850 від 05.11.2025. (Том 1, а.с. 54)

Оскільки відповідач 1 повного розрахунку за отриманий товар не здійснив, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно у примусовому порядку суму основного боргу в розмірі 3 198 414,59 грн.

У позові зазначено, що загальна вартість отриманого відповідачем товару за видатковими накладними, зазначеними вище, становить 4219215,75 грн (еквівалентно 101161,78 доларів США), а загальна сума оплат склала 1 020 801,16 грн (еквівалентно 24 261,54 дол. США).

В якості додатку до позову, позивач долучив підписаний ним в односторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 15.12.2025. У даному документі позивачем відображено фінансову операцію з продажу товару 07.03.2025 на суму 119 529,46 грн, що на 1 коп. більше, ніж зазначено у видатковій накладній №327 від 07.03.2025 на суму 119529,45 грн. (Том 1, а.с. 36)

З урахуванням наведеного, загальна сума поставки товару складає 4 219 215,74 грн, а не вказану у позові суму 4 219 215,75 грн. Тому, з урахуванням здійснених оплат, сума основного боргу складає 3 198 414,58 грн, а не заявлену до стягнення 3 198 414,59 грн.

Враховуючи, неналежне виконання відповідачем-1 умов договору поставки № В45-12/25ТР від 12.12.2024 позивачем нараховано та заявлено вимоги про стягнення з відповідачів солідарно: 47 544,54 грн - курсової різниці; 479 762,19 грн - штрафу 15%; 132 493,23 грн - 36% річних (нарахованих за період 06.11.2025 - 17.12.2025); 114 091,39 грн - пені (нарахованої за період 06.11.2025 - 17.12.2025).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" та ОСОБА_1 заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 грошових зобов`язань за договором поставки №В45-12/25ТР від 12.12.2024, а саме основного боргу, курсової різниці, штрафу, пені та 36 % річних.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" (покупець) 12.12.2024 укладено договір поставки №В45-12/25ТР.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з умовами п. 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умов спірного договору поставки позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 219 215,74 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 2525 від 15.04.2025; №326 від 05.03.2025; № 325 від 05.03.2025; № 327 від 07.03.2025; № 3913 від 29.04.2025; № 3911 від 29.04.2025; № 2831 від 17.04.2025; № 3482 від 24.04.2025; № 3620 від 25.04.2025; № 4608 від 08.05.2025; № 4709 від 12.05.2025; №5207 від 22.05.2025; №5638 від 30.05.2025; № 6337 від 11.06.2025; № 6419 від 11.06.2025; № 8124; № 10293 від 25.09.2025. Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками, застереження відсутні.

Відповідачем на виконання умов договору поставки, здійснено часткову оплату, а саме перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 1 020 801,16 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №@2PL710809 від 11.09.2025 та №850 від 05.11.2025.

Відтак, фактично розмір заборгованості відповідача перед позивачем на дату звернення з позовом до суду становить 3 198 414,58 грн., який не заперечується сторонами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому у ст. 629 ЦК України законодавець обумовив, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 виконання грошового зобов`язання, позивач також просить стягнути з відповідачів солідарно:

- 479 762,19 грн - штрафу 15% відповідно до п. 7.2.1 договору;

- 132 493,23 грн - 36 % річних відповідно до п. 7.2.3, нарахованих за період 06.11.2025 - 17.12.2025;

- 114 091,39 грн - пені відповідно до п. 7.2.1 договору, нарахованої за період 06.11.2025 - 17.12.2025.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 від 02.04.2019 у справі №917/194/18 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Так, відповідно до п. 7.2 та п.п. 7.2.1 спірного договору поставки, сторони обумовили, що покупець несе відповідальність: за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок пені за період з 06.11.2025 до 17.12.2025, погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає вимогу про стягнення пені в розмірі 114 091,39 грн ( 3 198 414,59 x (2 x 15,50 : 365) x 42 дні (прострочення) : 100 = 114 091,39 грн.) підставною. Також правильним є здійснений позивачем розрахунок штрафу, відповідно до якого 3 198 414, 59 грн х 15% = 479 762, 19 грн.

В питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 916/901/24).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначне прострочення виконання зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доводити існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зважаючи на викладене, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19; від 22.01.2020 у справі №912/684/19; від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 03.08.2023 у справі №916/628/22.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на відсутність доведених позивачем збитків, короткий період прострочення, часткове виконання зобов`язання та наявність валютного застереження не є безумовними підставами для застосування ст. 551 ЦК України.

Зменшення неустойки є правом суду, яке реалізується лише за наявності належно доведених виняткових обставин, що свідчили б про явну неспівмірність відповідальності наслідкам порушення зобов`язання. Водночас матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування таких виняткових обставин. Відповідачем не подано до суду заяви про зменшення розміру штрафних санкцій та доказів в підтвердження підставності своїх вимог щодо не пропорційності нарахованих штрафних санкцій та наявності виняткових обставин щодо зменшення нарахованого розміру неустойки.

Згідно із ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип диспозитивності полягає у тому що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 14, 13 ГПК України).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.25р. у справі № 903/602/24 (п.157), заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

За таких обставин відсутні підстави для застосування положень ст. 551 ЦК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення штрафу та пені у розмірах, визначених договором та перевірених судом першої інстанції.

Щодо стягнення 36% річних колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних, передбачені у частині другій ст. 625 ЦК України, крім заходу відповідальності за порушення грошового зобов`язання, є і способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Відповідно до п.п. 7.2.3 договору поставки, з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.05.2024 у справі № 903/602/24 підтвердила право суду зменшувати, за наявності відповідних підстав, також і розмір процентів річних за ст. 625 ЦК України.

Поняття "розумності", "справедливості" та "співмірності" не є абстрактними, а мають оцінюватися судом у кожному конкретному випадку через призму балансу інтересів обох сторін. Оцінюючи співмірність санкцій, суд повинен враховувати не лише інтереси боржника, а й права кредитора, який через неправомірні дії відповідача був позбавлений можливості користуватися своїми грошовими коштами.

У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Зменшення розміру підставно нарахованих санкцій за відсутності будь-яких виняткових обставин призвело б до перекладання тягаря негативних наслідків порушення договору з боржника на кредитора, що нівелює принцип обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України) та порушує право позивача на справедливий баланс інтересів.

Згідно із положенням ст 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статей 13, 74 ГПК України господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Боржник, який просить про зменшення суми санкцій, зобов`язаний заявити відповідне клопотання та надати суду належні та допустимі докази, що підтверджують його скрутний майновий стан чи інші поважні причини невиконання зобов`язання.

При розгляді справи судом першої інстанції відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов, не подав контррозрахунку, не заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, річних не надав жодних доказів винятковості обставин, доказів свого майнового стану, причин невиконання зобов`язання, співвідношення розміру санкцій із можливими збитками кредитора чи інших обґрунтованих обставин, які могли б бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення неустойки та нарахованого відповідно до положень договору, розміру річних.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з тим, що розмір 36% річних за період з 06.11.2025 по 17.12.2025 становить 132 493,23 грн. (3 198 414,59 x 36 % x 42 : 365 : 100 = 132 493,23 грн).

Згідно із ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ч. 2 ст. 524 ЦК України та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Водночас, у пункті 6.3.4 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17 суд вказав, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Згідно з пп. 2.3.2 договору сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти відповідно до п. 2.3.3 договору. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Відповідно до п.п. 2.3.3 договору правило визначення курсу валют за договором курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором.

Відтак, як правильно зазначено місцевим господарським судом, у п.п. 2.3.2 та п.п. 2.3.3 договору сторонами правомірно врегульовано правовідносини щодо можливості застосування курсової різниці.

Відповідно до інформації із, передбаченого п.п. 2.3.3 договору поставки, сайту http://finance.ua, станом на 15.12.2025, курс продажу долара США становив 42,10 грн.

Колегія суддів перевірила здійснений місцевим господарським судом розрахунок курсової різниці та встановила, що його виконано правильно, відповідно до умов договору та фактичних обставин справи. Так, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сума основного боргу становить 3 198 414,58 грн, а курс продажу долара США станом на 15.12.2025 становив 42,10 грн за 1 долар США.

З урахуванням зазначеного, вартість непогашеної заборгованості за курсом продажу долара США станом на 15.12.2025 становить 3 237 500,10 грн (76 900,24 дол. США Ч 42,10 грн/дол. США), а розмір курсової різниці, що підлягає стягненню, становить39 085,52 грн ( 3 237 500,10 грн - 3 198 414,58 грн = 39 085,52 грн ).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність стягнення 39 085,52 грн курсової різниці, оскільки здійснений розрахунок є арифметично правильним, відповідає умовам договору та відповідачем-1 не спростований належними й допустимими доказами.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність врахування курсової різниці як підстави для зменшення штрафних санкцій та 36 % річних, оскільки курсова різниця не є видом цивільно-правової відповідальності чи штрафною санкцією, а становить складову грошового зобов`язання, визначену сторонами відповідно до умов договору поставки. Її нарахування спрямоване виключно на забезпечення еквівалентності вартості товару внаслідок зміни валютного курсу та не компенсує наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що з моменту звернення позивача до суду та протягом усього часу розгляду справи останній не здійснював додаткового нарахування ані курсової різниці, ані інфляційних втрат, незважаючи на подальше користування відповідачем значною сумою грошових коштів. За таких обставин позивач, не отримавши своєчасної оплати за поставлений товар, фактично несе майнові втрати, які лише частково компенсуються передбаченими договором штрафними санкціями та процентами річних.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність порушення розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, а тому відсутні підстави для висновку про надмірність застосованої до відповідача-1 відповідальності.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відтак, під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

В п. 5 оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд ухвалив таке:

" 5. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 у справі № 921/761/25, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України, нараховувати пеню на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.12.2025 до моменту виконання рішення, за формулою: сума заборгованості за період х подвійну облікову ставку НБУ в день прострочення х кількість днів прострочення: 100, та стягнути отриману суму пені солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" (46020, м. Тернопіль, вул. Є. Коновальця, буд. 11, кв. 34, ідентифікаційний код 41284075) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (31200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7, ідентифікаційний код 37993500)."

Колегія суддів зазначає, що наведена судом першої інстанції формула є математично правильною. Відсутність знаку ділення "/365" у тексті формули, на що звертає увагу апелянт, пояснюється тим, що показник "подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення" вже є величиною, обчисленою із врахуванням приведення річної ставки до денного значення.

Відтак, доводи апелянта щодо необхідності викладення формули в іншій редакції фактично зводяться до іншого способу її словесного відображення та не свідчать про неправильність здійснення розрахунку.

З матеріалів справи встановлено, що для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 (як поручитель) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (як кредитор) укладено договір поруки №В78-02/25ТР, згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" (як боржника), що виникли з договору поставки №В45-12/25ТР від 12.12.2024 (далі основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С".

Відповідно до ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Відповідно до п. 4.1.2. спірного договору поруки у разі порушення зобов`язання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину) або пред`явити до поручителя позов.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 зобов`язаний солідарно відповідати перед позивачем за неналежне виконання відповідачем-1 умов договору поставки, тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення збитків за неналежне виконання договору поставки №В45-12/25ТР від 12.12.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Щодо доводів скаржника про необґрунтоване задоволення місцевим господарським судом клопотання позивача про долучення доказів.

З матеріалів справи встановлено, що до початку розгляду справи по суті позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додатку №7 від 03.03.2025 до договору поставки №В45-12/25ТР із продовженням/поновленням строку на його подання, зазначивши, що його неподання разом із позовною заявою було наслідком технічної помилки під час формування додатків до позову. При цьому позивач звернув увагу, що про існування зазначеного додатку, його зміст та істотні умови було прямо зазначено у позовній заяві (Том 1, а.с. 3, 4), а на підтвердження його виконання до матеріалів справи одночасно з позовом були долучені відповідні первинні бухгалтерські документи - видаткові накладні №327 від 07.03.2025 та №3913 від 29.04.2025. (Том 1, а.с. 46, 51).

Враховуючи дані обставини долучений документ не є новим доказом, який змінює предмет чи підстави позову, не містить нових обставин, на які позивач раніше не посилався.

Відповідно до статті 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Одночасно колегія суддів зауважує, що дане клопотання долучено судом до матеріалів справи в судовому засіданні 23.04.2026, за результатами якого ухвалено судове рішення за відсутності повноважних представників відповідачів у справі, що порушує процесуальні права учасників справи та є порушенням положень ст.80 ГПК України, щодо порядку та строків подання позивачем доказів.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Позовні вимоги обґрунтовані долученими до справи доказами передачі товару, зокрема переліченими вище видатковими накладними, які погоджені та підписані обома сторонами без будь-яких застережень, які визначають вартість переданого товару, зокрема із врахуванням погоджених сторонами додатків до договору та підлягають оплаті у визначеному у видаткових накладних розмірі вартості товару. Відповідач не заперечив розміру вартості переданого товару та не спростував даних обставин. Так, заявлені позовні вимоги підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема підписаними обома сторонами без зауважень видатковими накладними №327 від 07.03.2025 та №3913 від 29.04.2025, у яких вже враховано погоджені сторонами зміни, визначені додатком №7.

Відтак, допущені порушення не призвели до невірних висновків суду щодо суті позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що допущене порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо долучення до матеріалів справи додатку №7 від 03.03.2025 не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки це не призвело до неправильного вирішення спору.

Висновки апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарагро-С" б/н від 25.05.2026 (вх. №01-05/11670/26 від 26.05.2026) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 у справі №921/761/25 - залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.26

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Шаповал Д.В.

суддя Рим Т.Я.