Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №914/640/25(914/4002/25) — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/640/25(914/4002/25)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді МАТУЩАКА О.І.

суддів СКРИПЧУК О.С.

РИМА Т.Я.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представниці скаржника - Кісіль Д.Л. (в порядку самопредставництва);

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вх. ЗАГС №01-05/1734/26 від 01.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 (повне рішення – 13.05.2026, суддя Цікало А.І.)

у справі №914/640/25(914/4002/25)

за позовом Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бродиінвест”, с. Ожидів, Золочівський район, Львівська область

про стягнення податкового боргу у розмірі 636 850, 27 грн

в межах справи №914/640/25

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Бродиінвест”, с. Ожидів, Золочівський район, Львівська область

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2025 відкрито провадження у справі № 914/640/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродиінвест»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Заболотного Артура Анатолійовича.

Повідомлення про відкриття провадження у справі № 914/640/25 про банкрутство ТОВ «Бродиінвест» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 31.03.2025 за № 75644.

Ухвалою суду від 27.05.2025 визначено визнані та відхилені судом вимоги кредиторів, які надійшли протягом строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (наділ – КУзПБ); призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів.

Ухвалою суду від 16.09.2025 продовжено строк процедури розпорядження майном ТОВ «Бродиінвест» на два місяці.

Ухвалою суду від 27.11.2025 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «Бродиінвест»; припинено повноваження арбітражного керуючого Заболотного А. А. як розпорядника майна; затверджено план санації ТОВ «Бродиінвест» від 12.08.2025, схвалений протокольним рішенням зборів кредиторів від 10.11.2025 № 5; введено процедуру санації боржника; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Мельника Ю. А.

Повідомлення про введення процедури санації ТОВ «Бродиінвест» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 05.12.2025 за № 77874.

В межах вказаної справи про банкрутство, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду із позовом до ТОВ «Бродиінвест» про стягнення податкового боргу у розмірі 636 850, 27 грн, який складається із: пені по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 633 951,51 грн та пені по єдиному податку сільськогосподарських виробників у розмірі 126,76 грн, які нараховані в ІКП в порядку ст. 129 ПК України, а також єдиного соціального внеску у розмірі 2 772,00 грн.

19.02.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати ЄСВ за період березень-серпень 2025 року у розмірі 2 772,00 грн та за період вересень-грудень 2025 року у розмірі 1 848,00грн.

Господарський суд Львівської області рішенням від 30.04.2026 в задоволенні позову ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «Бродиінвест» в частині стягнення 634 078, 27 грн пені відмовив. Провадження у справі в частині стягнення 2 772, 00 грн єдиного соціального внеску закрив.

Рішення суду мотивоване тим, що пеня у розмірі 634 078,27 грн нарахована на податкову заборгованість у період дії мораторію, що суперечить вимогам ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі – КУзПБ).

Водночас заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 2 772,00 грн була сплачена відповідачем після відкриття провадження у цій справі, у зв`язку з чим предмет спору в зазначеній частині відсутній. З огляду на це, суд закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 634 078, 27 грн задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та помилково застосував положення ст. 41 КУзПБ. Скаржник зазначає, що пеню у розмірі 634 078,27 грн було нараховано до 27.03.2025, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Бродиінвест» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вважає, що заборона, передбачена ст.41 КУзПБ, стосується лише нарахування пені під час дії мораторію та не передбачає анулювання, списання чи припинення пені, нарахованої до його введення. Така пеня є складовою податкового боргу та грошових вимог контролюючого органу.

Відзиву на апеляційну скаргу, а також інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками справи подано не було.

09.07.2026 в судовому засіданні взяла участь представниця апелянта, яка навела доводи по суті апеляційної скарги. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з?явилися.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд перевіряє дотримання судом першої інстанції процесуальних норм та правильне застосування норм матеріального права лише в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 634 078,27 грн.

Частиною 1 ст. 2 КузПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює порядок та підстави для здійснення провадження у справі з відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд звертає увагу, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Відповідно до п. 87.10. ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Частиною 3 ст. 41 КУзПБ встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Розгляд позовних вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Положеннями п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституцією України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями ст. 14.1.39. ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Одними із ключових принципів господарського судочинства є принципи змагальності та диспозитивності.

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2025 податковим органом здійснено нарахування пені в ІКП в порядку ст. 129 ПК України на борг минулих років по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та по єдиному податку сільськогосподарських виробників, тобто за податковими зобов`язаннями, відображеними в уточнюючих розрахунках, податкових деклараціях та податкових повідомленнях-рішеннях за окремі звітні періоди 2022-2024 років. У розрахунку (а.с. 13, т. 1) зазначено реквізити таких документів, дату відображення операцій в інтегрованій картці платника - 27.03.2025, а також окремі суми пені, з яких сформовано заявлений до стягнення загальний розмір.

Водночас відомостей з інтегрованої картки платника недостатньо для перевірки обґрунтованості заявленої суми. Позивач не надав суду документів, на підставі яких виникли відповідні податкові зобов`язання, зокрема зазначених у розрахунку уточнюючих розрахунків, податкових декларацій і податкових повідомлень-рішень, а також доказів набрання визначеними ними грошовими зобов`язаннями статусу узгоджених та їх несплати у встановлені строки.

Також у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок, який давав би змогу встановити щодо кожного окремого податкового зобов`язання суму основного боргу, дату виникнення та граничний строк його сплати, період нарахування пені, кількість днів прострочення, застосовану відсоткову ставку і порядок визначення відповідної суми. Наведення у зведеній таблиці лише реквізитів документів та кінцевих сум пені не дає суду можливості перевірити правильність і відповідність проведених нарахувань вимогам ст. 129 ПК України.

Крім того, в судовому засіданні представниця позивача не змогла конкретизувати період, за який нараховано пеню, зазначити суму податкового боргу, що була базою для її нарахування, а також надати пояснення щодо інших істотних обставин справи, з`ясування яких є необхідним для перевірки обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, позивач не підтвердив належними і допустимими доказами фактичних підстав виникнення податкового боргу, на який нараховано пеню, а також правильності визначення її розміру.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 634 078,27 грн є документально не підтвердженими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів. Відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бродиінвест” залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі №914/640/25 (914/4002/25) – без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Т.Я. РИМ

О.С. СКРИПЧУК