Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №362/838/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/838/26

Провадження № 2/362/3035/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Дударенко А.М. звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики № б/н від 17.06.2024 року в розмірі 120 000,00 грн. та понесені судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 червня 2024 року сторони уклали Договір позики, за яким Позивач передала, а Відповідач прийняв грошові кошти у сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок. Позивач належно виконав свої зобов`язання 09.02.2022, Відповідач підтвердив факт отримання грошей від Позивача, надав письмову розписку від 17 червня 2024 року, в якій підтвердив факт отримання грошових коштів та у якій зазначено порядок повернення позичених коштів. Позика є безпроцентною.

Договором позики сторони узгодили, що повернення позики здійснюється частинами по 5000,00 грн щомісяця.

Однак, з 01 серпня 2025 року відповідач припинив виконання своїх зобов`язань за договором позики.

Станом на теперішній час відповідачем сума позики так і не сплачена.

З огляду на вищезазначене просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 коп. та судові витрати.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.-3.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.32-33).

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2026 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито спрощене позовне провадження (а.с. 42-43).

ОСОБА_1 та її представник, клопотань про розгляд справи із повідомлення сторін до суду не напрвляли, надала на огляд суду оригінал розписки.

ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем реєстрації, конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 47, 48), правом подати відзив на позовну заяву не скористався, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17 червня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики у вигляді розписки, відповідно до якої ОСОБА_3 надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти у рощмірі 180 000 грн., що підтверджується дослідженою судом оригіналом розписки наданої суду позивачем від 17.06.2024 року (а.с.14, 50).

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти щомісячними платежами по п`ять тисяч гривень.

ОСОБА_3 належно та в повному обсязі виконала свої зобов`язання 17 червня 2024 року — передала ОСОБА_2 грошові кошти. Відповідач підтвердив факт отримання грошей від Позивача, надав письмову розписку від 17 червня 2024 року, в якій підтвердив факт отримання грошових коштів та у якій зазначено порядок повернення позичених коштів, визначено, що позика є безпроцентною.

Відповідач до серпня 2025 року виконував свої зобов`язання щодо повернення частини суми позики, повертав Позивачу по п`ять тисяч гривень, що зафіксовано у письмовій розписці.

- 01.08.2024 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.09.2024 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.10.2024 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.11.2024 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.12.2024 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.01.2025 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.02.2025 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.03.2025 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.04.2025 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.05.2025 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.06.2025 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн.

- 01.07.2025 року Відповідач повернув Позивачу 5000,00 грн. (а.с. 14).

ОСОБА_3 письмово звернулась до ОСОБА_2 01 вересня 2025 року із заявою, у якій зазначила реквізити карткового рахунку для повернення коштів (а.с.15-18).

ОСОБА_3 письмово звернулась до відповідача 12 листопада 2025 року із вимогою про повернення усієї суми позики у зв`язку простроченням повернення чергових платежів за липень, серпень, вересень, жовтень (а.с.19-22).

Відповідачем позичені кошти станом на дату звернення до суду із даним позовом не повернуто.

Норми права, що регулюють правовідносини під час розгляду справи.

Стаття 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

В постанові Верховного Суду №369/3340/16-ц від 22.08.2019 року, колегія суддів зазначила, що з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду від 26.04.2022 року у справі № 753/1349/20, провадження № 61-14052 св 21).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі №206/6401/18 зазначено, що: на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Верховний Суд у постановах від 22.08.2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 18.05.2020 року у справі № 177/1659/17, від 03.06.2020 року у справі № 461/9270/18-ц виснував, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем ОСОБА_2 жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові, або ж сплати останньому боргу за договорами позики, до суду не подано.

Встановивши справжню правову природу правовідносин сторін, якими підтверджено правовідносини позики, та факт передання позивачем відповідачу в позику коштів, а саме остатку не погашеної заборгованості у розмірі в розмірі 120 000,00 грн., з огляду на порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення суми боргу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 120 000,00 грн.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, ненадання позивачем достатніх доказів, які б підтверджували позовні вимоги, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 1331, 20 грн., а позов задоволено повністю, то вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 202, 204, 207, 625, 639, 1046, 1047,1050, 1051 ЦК України, статтями 2, 4, 12-13, 76-81, 95, 206, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 червня 2024 року в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Текст рішення складено 28.07.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко