Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №163/1795/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1795/26

Провадження № 1-кп/163/216/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12026030560000147 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Королево Виноградівського району Закарпатської області, що зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, без освіти, неодруженого, солдата військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , судимого 12 березня 2015 року Виноградівським районним судом Закарпатської області за ч.2 ст.389, ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 13 липня 2021 року Козельщинським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, 13 лютого 2023 року Хустським районним судом Закарпатської області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 19 березня 2026 року умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік 7 місяців 3 дні,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 27 березня 2026 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та призначений на посаду кулеметника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 5 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , і на підставі наказу командира цієї військової частини №93 від 01 квітня 2026 року вибув у відрядження у військову частину НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 з метою проходження базової загальновійськової підготовки на базі військової частини НОМЕР_2 , терміном з 01 квітня 2026 року до окремого розпорядження. В подальшому ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст.ст.11, 16, 127-130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п.1, 3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби. В період з 02 квітня 2026 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки по 28 травня 2026 року.

Крім цього, ОСОБА_4 близько 10:08 години 25 травня 2026 року в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебуваючи у торговому залі магазину «Продуктовий маркет», що по АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу з прилавку магазину таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон «Redmi 15C» з сім карткою у чохлі, чим заподіяв потерпілі майнової шкоди на загальну суму 4110 гривень.

ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю та показав, що дійсно, будучи відрядженим для проходження базової військової підготовки до військової частини НОМЕР_3 самовільно залишив місце несення служби. Перебуваючи в магазині міста Любомль Ковельського району Волинської області таємно викрав з прилавку магазину мобільний телефон. В подальшому був затриманий працівниками поліції.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив, що не оспорює і визнає доведеними спосіб, час, місце, мотив вчинення ним кримінальних правопорушень та фактичні обставини обвинувачення.

За таких обставин при згоді сторін кримінального провадження суд дослідив докази в порядку ч.3 ст.349 КПК України і дійшов висновку про повну доведеність винуватості ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану та у вчинені крадіжки чужого майна в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про його особу та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття, яке знайшло своє місце в судовому засіданні.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , не інкриміновано та судом не встановлено.

Суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності; має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку попередню судимість; вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності в період умовно-дострокового звільнення від відбування попереднього покарання, що свідчить про його стійку схильність до вчинення злочинів даної категорії та явне небажання ставати на шлях виправлення; за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується посередньо; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Крім цього, суд враховує позицію потерпілої, яка у своїй заяві зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, а при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах законів, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді реального позбавлення волі. Таке покарання буде достатнім і необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і його виправлення, а призначення менш суворого покарання не буде відповідати характеру та тяжкості вчинених злочинів і принципам законності та справедливості.

Вирішуючи питання про призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, при визначенні остаточного покарання обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім цього, вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2023 року ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі. Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 19 березня 2026 року обвинувачений був звільнений з установи відбуття покарання умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 7 місяців 3 дні.

Ці злочини ОСОБА_4 вчинив в період умовно-дострокового звільнення, у зв`язку з чим на підставі ст.ст.71, 81 КК України до покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2023 року.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

На підставі ст.124 КПК України судові витрати на проведення експертизи слід покласти на обвинуваченого.

Зважаючи на вид покарання, яке призначається судом та з огляду на вимоги ст.377 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін. Виняткових обставин для звільнення його з-під варти до набрання вироком законної сили судом не вбачається.

На підставі ст.72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому строк його попереднього ув`язнення до строку відбування покарання за даним вироком з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців;

- за ч.5 ст.407 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2023 року та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у вигляді 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 28 травня 2026 року.

На підставі ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення (з 28 травня 2026 року до набрання вироком законної сили) до строку відбування покарання за даним вироком з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази:

- мобільний телефон «Redmi 15C» з сім карткою у чохлі, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, повернути потерпілій ОСОБА_6 в повне розпорядження, скасувавши накладений 27 травня 2026 року ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області арешт;

- диски для лазерних систем зчитування, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12026030560000147, залишити в матеріалах цього провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № CE-19/103-26/6718 - ТВ від 27 травня 2026 року) в розмірі 2406 гривень (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення, а засудженим протягом 30 днів з дня вручення копії даного вироку через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя ОСОБА_1