Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №162/503/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/503/26

Провадження № 2/162/412/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

До Любешівського районного суду Волинської області 16.06.2026 надійшов вказаний позов. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 09.04.2026. у шлюбі в них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які після розірвання шлюбу проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Домовитись з відповідачем щодо сплати аліментів у позасудовому порядку не вдалося. ОСОБА_2 є фізично здоровим та працездатним, на разі перебуває на заробітках у Польщі, має стабільний заробіток, на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї не має. З огляду на вказане, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 18.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Вказала, що відповідач матеріального забезпечення не надає та участі у вихованні дітей не бере.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серії НОМЕР_1 від 10.08.2011), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серії НОМЕР_2 від 11.03.2015), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (серії НОМЕР_3 від 22.02.2017) судом встановлено, що батьком останніх є відповідач ОСОБА_2 .

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2026/009816379, № 2026/009816660, № 2026/009816661 та № 2026/009816664 від 15.06.2026 позивач ОСОБА_1 та діти зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі ст.141 цього Кодексу мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Виходячи з цього, відповідач, як батько, зобов`язаний брати участь у вихованні та утриманні своїх дітей наряду з позивачем.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатньості заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами 1, 2 ст.183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на даний час є працездатним, належних доказів того, що не може працювати за станом здоров`я чи з інших причин, суду не надав, а тому здатний та зобов`язаний, як один із батьків, утримувати своїх неповнолітніх дітей та сплачувати аліменти.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню.

Вказаний у позові розмір аліментів буде відповідати принципам справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст.7 СК України, необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення у межах суми платежу за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст.4,10,19,81,274-279,354,430 ЦПК України, на підставі ст.141,180,181,182,184,191 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки усіх доходів (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, 16.06.2026, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ