Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №746/81/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 746/81/26

Головуючий у першій інстанції – Нагорна Н. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1426/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»

відповідач ОСОБА_1

особа, яка подала апеляційну скаргу, Акціонерне товариство «Універсал Банк»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2026 року (суддя – Нагорна Н.Г., місце ухвалення – с-ще Срібне, дата складання повного рішення – 07.04.2026) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.08.2024 у розмірі 14549,31 грн, з яких: загальний залишок боргу за наданим кредитом – 9711,79 грн, загальний залишок боргу за відсотками – 0,00 грн, борг за пенею – 2990,23 грн, борг за порушення грошового зобов`язання – 1847,29 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 06.08.2024 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до банку, підписавши анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та встановивши мобільний додаток «мonobank». Цим позичальник повністю та безумовно прийняв пропозицію банку й погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають укладений через мобільний додаток договір про надання банківських послуг. Банком на підставі вказаного договору в рамках проекту «Monobank» відповідачу відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 , та надано можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту, відсотків та інших витрат згідно умов договору не виконує, допустив прострочення зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулося істотне порушення ним зобов`язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 27.09.2025 банк надіслав відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, але відповідач на контакт не виходив і не вчинив жодної дії, направленої на погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим кредит став у формі «на вимогу». Тому позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.

Заочним рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2026 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 06.08.2024 у сумі 9711,79 грн та судовий збір у сумі 1777,15 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити новее рішення, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.08.2024 у розмірі 14549,31 грн задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що підписання 06.08.2024 анкети-заяви є свідченням того, що відповідач ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які є доступними у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору, та зобов`язався виконувати їх під час користування банківськими послугами.

Позивач стверджує, що згідно умов даного договору відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 500000 грн з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості). Водночас відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що відображається у розрахунку заборгованості за договором, і з наданого банком розрахунку заборгованості чітко вбачаються періоди виникнення боргу та факт того, що відповідач ухиляється від сплати заборгованості. Інших розрахунків або доказів, які могли б спростувати факт видачі кредиту, факт користування кредитними коштами, факт погашення заборгованості відповідачем не надано, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості і анкета-заява є належними доказами існування боргу.

Скаржник зазначає, що встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, не врахував значення терміну «кредитний ліміт», який міститься в розділі 1 Умов та правил, невірно проаналізував виписку по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, внаслідок чого хибно ототожнив із штрафною санкцією борг за порушення грошового зобов`язання в сумі 1847,29 грн, що фактично є відсотками за користування коштами за збільшеною процентною ставкою.

Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу в установлений строк не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставіповно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

АТ «Універсал Банк» створено проект «Monobank», у рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

06 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні на її ім`я (п. 1). Відповідач просить встановити кредитний ліміт на суму до 500000 грн (в залежності від суми, погодженої банком та відображеної у мобільному застосунку). У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарнх днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом (п. 2). Відповідач засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису (п. 4). Відповідач погоджується, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в мобільному застосунку договір набуває чинність (п. 5) (а.с. 112).

Також ОСОБА_1 підписала запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank» (а.с. 115-116), у якому погодилась, що це запевнення є невід`ємною частиною анкети-заяви до договору та підтвердила:

- отримання примірника договору в мобільному додатку «Monobank»;

- своє ознайомлення та згоду з умовами договору, згідно з яким буде здійснюватись відкриття та обслуговування її рахунків, розміщення нею вкладів, отримання споживчого кредиту тощо;

- укладення нею договору;

- зобов`язалась виконувати умови договору.

- беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (п. 3).

До анкети-заяви банком долучено:

- розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.08.2024, укладеного між АТ «Універсал Банк» і клієнтом ОСОБА_1 станом на 04.12.2025р., яка складає 14549,31 грн, з яких: загальний залишок боргу за наданим кредитом (тілом кредиту) – 9711,79 грн, загальний залишок боргу за відсотками – 0,00 грн, борг за пенею – 2990,23 грн, борг за порушення грошового зобов`язання – 1847,29 грн (а.с. 133-134);

- виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 за період з 06.08.2024 по 04.12.2025 (а.с. 119-131);

- Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank у редакції, чинній з 01.08.2024 (протокол №32 від 31.07.2024) (а.с. 28-90);

- Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 90 зворот-92);

- Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 93);

- Тарифи карток monobank (а.с. 11-27, 94-11);

- витяг із Статуту, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на підтвердження реєстрації АТ «Універсал Банк» як юридичної особи та копію банківської ліцензії №92 від 10 жовтня 2011 року, виданої Національним банком України на право надання позивачем банківських послуг (а.с. 113-114, 118).

Водночас, окрім анкети-заяви, запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг monobank, Паспорту споживчого кредиту, надані банком Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, Тарифи не містять підпису позичальника, зокрема й електронного/удосконаленого електронного підпису.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором (договором позики) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг «Monobank» від 06 серпня 2024 року, який підписаний відповідачем за допомогою накладення електронного підпису, й у такий спосіб договір про надання банківських послуг «Monobank» був укладений в електронній формі.

За даним договором відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію, а відповідач не виконувала належним чином зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим у неї виникла кредитна заборгованість у розмірі 14549,31 грн, яку відповідач добровільно не сплатила.

Посилаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд виснував що на період дії воєнного стану в Україні відповідач звільнена від обов`язку сплати пені (штрафу) на користь кредитодавця у розмірі 2990,23 грн.

Крім того, суд зазначив, що нарахована банком сума 1847,29 грн згідно з розрахунком заборгованості є відсотками за порушення грошового зобов`язання, а згідно з підпунктом 5.15 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків, при цьому вказаним підпунктом передбачено, що таке стягнення подвійної процентної ставки не є підвищенням відсоткової процентної ставки та не потребує укладення додаткової угоди. Відтак суд констатував, що таке нарахування подвійної відсоткової ставки має природу штрафної санкції, яка у період дії воєнного стану в Україні не підлягає стягненню з боржника на користь кредитодавця.

Тому суд дійшов висновку про задоволення позову лише в частині стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» 9711,79 грн залишку заборгованості за наданим кредитом.

Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 14549,31 грн, як складається із загального залишку боргу за наданим кредитом – 9711,79 грн, загального залишку боргу за відсотками – 0,00 грн, боргу за пенею – 2990,23 грн, боргу за порушення грошового зобов`язання – 1847,29 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank від 31.07.2024, що набули чинності з 01.08.2024, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів по рахунку.

Водночас, як вищезазначалось, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, Тарифи не містять підпису відповідача, зокрема й електронного/удосконаленого електронного підпису, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, погодившись з позицією банку, який вважав їх складовими частинами кредитного договору.

Підписання ж відповідачем Паспорту споживчого кредиту та ознаймлення з ним, не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в Паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20).

Апеляційний суд також зауважує, що надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Водночас у підписаній сторонами анкеті-заяві зазначені лише відомості про поточний рахунок, бажаний кредитний ліміт у розмірі до 500000 грн та що у разі виходу з пільгового періоду, який складає до 62 календарнх днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

Натомість вказана анкета-заява взагалі не містить визначення домовленості сторін про інші види відсотків, їх розмір, умови та періоди нарахування, неустойку (пеня, штраф) тощо. При цьому із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем при обрахунку заборгованості застосовано у різні періоди різні види процентної ставки: поточна - 74,4%, за порушення грошового зобов`язання - 37,2%, а також нараховувалась пеня.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи АТ «Універсал Банк», суд враховує те, що банк є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Оскільки ОСОБА_1 є споживачем кредитних послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Адже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зроблено висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.

У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту».

Тому, в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися АТ «Універсал Банк».

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату інших відсотків, окрім процентів на кредит у разі виходу з пільгового періоду, пені та комісії, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відтак, єдиним документом, із наданих позивачем до суду, який містить підпис відповідача та підтверджує виникнення кредитних правовідносин, є заява-анкета до договору про надання банківських послуг від 06.08.2024, у якій взагалі не згадується про обов`язок відповідача сплачувати відсотки за порушення грошового зобов`язання, зокрема за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу в подвійному розмірі від базової процентної ставки, про які йдеться мова у п. 5.14 розділу ІІ Умов та правил, а також штрафні санкції, на стягненні яких наполягає позивач.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування відповідачу процентів за порушення грошового зобов`язання та пені, які позивач вказав у розрахунку заборгованості за договором, банком до суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Тому апеляційний суд відхиляє посилання скаржника про не надання відповідачем доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки в цій ситуації банк застосовує концепцію негативного доказу.

Разом з тим, із наявної в матеріалах справи виписки по рахунку за період з 06.08.2024 по 04.12.2025 слідує, що ОСОБА_1 отримувала від АТ «Універсал Банк» кредитні кошти та активно користувалась ними, в тому числі й спрямовувала на погашення кредитної заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Таким чином, саме виписка по картковому рахунку є належним і допустимими доказом, що підтверджує виконання позивачем умов договору в частині встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування позичальником кредитними коштами.

Тому, установивши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження добровільної сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 9711,79 грн залишку заборгованості за наданим кредитом.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що місцевий суд належним чином не з`ясував правової природи складової кредитної заборгованості у вигляді боргу за порушення грошового зобов`язання, помилково ототожнивши подвійні відсотки, передбачені п. 5.14 розділу ІІ Умов та правил, зі штрафними санкціями, які не підлягають стягненню з боржника у період дії воєнного стану в Україні.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання унормована ст. 625 ЦК України.

Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК україни).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення – це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення – це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 ЦК України (регулятивні відносини). Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч.2 ст.625 ЦК України (охоронні відносини).

Отже, пред`явлені АТ «Універсал Банк» до стягнення з ОСОБА_1 відсотки за порушення грошового зобов`язання носять компенсаційний характер і їх правова природа відмінна від штрафних санкцій, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

У п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачу нараховані проценти в сумі 1847,29 грн та пеня в сумі 2990,23 грн за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним 06.08.2024, тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні було введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Однак, суд першої інстанції правильно відмовивши у стягненні з відповідача на користь банку заборгованості за пенею в сумі 2990,23 грн та боргу за порушення грошового зобов`язання в сумі 1847,29 грн, дійшов помилкових висновків щодо мотивів такої відмови з посиланням на дію воєнного стану. Адже, як вище установлено, зазначені складові кредитної заборгованості не були передбачені умовами укладеного між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору у вигляді анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, тоді як Умови і правила обслуговування фізичних осіб АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank від 31.07.2024, що набули чинності з 01.08.2024, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, Тарифи не підписані відповідачем, у зв`язку з чим не є частинами цього кредитного договору.

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює про необхідність зміни судового рішення з вищенаведених підстав.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07.04.2026 слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки у вимогах апеляційної скарги не ставилося питання про зміну судового рішення за неправильністю його мотивувальної частини, то судовий збір, сплачений позивачем у суді першої інстакнції та за апеляційний перегляд справи, розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 367-369, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» – задовольнити частково.

Заочне рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2026 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.Є. Мамонова

О.П. Супрун