Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №591/2979/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/2979/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1390/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/2979/26 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка І. В. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

- захисника – адвоката Слободянюка І. В.

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно постанови судді, 16.03.2026 о 00:08 год ОСОБА_1 керував автомобілем Kia Sorento, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Харківська, 30, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager» та в медичному закладі категорично відмовився, чим порушив п. 2. 5. Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Слободянюк І. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026, скасувати дану постанову, а провадження зупинити до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування пропущеного строку, захисник ОСОБА_1 – адвокат Слободянюк І. В. посилається на те, що під час розгляду справи ОСОБА_1 присутній не був, про день та час її розгляду належним чином не повідомлявся, копію оскаржуваної ухвали не отримував, а про винесення рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності йому стало відомо 03.07.2026.

Вимоги поданої апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення по справі, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та право на захист ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Зазначає, що суддею Зарічного суду м. Суми порушено права ОСОБА_1 , оскільки не маючи підтверджень про належне повідомлення останнього про призначену дату розгляду справи на 19.06.2026 та не перевіривши причини неявки було проведено розгляд справи без участі ОСОБА_1 .

У судове засідання до апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився. Його захисник – адвокат Слободянюк І. В. в судовому засіданні просив розглянути справу без ОСОБА_1 .

Заслухавши захисника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка І. В., який вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026 та зупинити провадження по справі № 591/2979/26 до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, у тому числі відеозаписи, оцінивши докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Вирішуючи клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів із дня її винесення. Разом із тим, пропущений строк підлягає поновленню у разі, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

Матеріали справи свідчать, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся за відсутності ОСОБА_1 . Відомості про вручення йому копії постанови або про ознайомлення з її змістом після ухвалення судового рішення в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин апеляційний суд вважає наведені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження обґрунтованими, а тому клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП перегляд справи здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови у цих межах, апеляційний суд не знаходить підстав для її скасування.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, для встановлення складу зазначеного адміністративного правопорушення необхідно з`ясувати, чи керувала особа транспортним засобом, чи була законною вимога поліцейського про проходження огляду та чи мала місце відмова від його проходження.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок ґрунтується на сукупності належних і допустимих доказів, які є взаємоузгодженими та доповнюють один одного, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, направленні на медичний огляд, а також відеозаписі події.

Із зазначеного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, після його зупинки працівники поліції, враховуючи наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд спочатку із використанням спеціального технічного засобу, а після відмови — у закладі охорони здоров`я. Водночас від проходження огляду в обох випадках він категорично відмовився.

Підстав вважати зазначений відеозапис недопустимим доказом апеляційний суд не встановив. Він отриманий уповноваженими особами під час виконання службових повноважень у спосіб, передбачений законом, а його зміст узгоджується з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Таким чином, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і його відмову від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та недоведеність вини особи наведених висновків не спростовують і зводяться до власної оцінки досліджених доказів, яка не узгоджується з їх фактичним змістом.

Не заслуговують на увагу й доводи захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи за його відсутності.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки секретаря судового засідання від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 було повідомлено телефонним зв`язком про дату, час і місце судового розгляду. Будь-яких відомостей про неможливість його участі у судовому засіданні або клопотань про відкладення розгляду справи матеріали провадження не містять.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачена лише під час розгляду визначених законом категорій справ. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, до такого переліку не належать.

За таких обставин суд першої інстанції мав процесуальні підстави для розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , а тому доводи апеляційної скарги про порушення його права на захист є необґрунтованими.

Під час апеляційного перегляду не встановлено істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б поставити під сумнів правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі

Окремим доводом апеляційної скарги є клопотання захисника про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Підстав для його задоволення апеляційний суд не вбачає.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, захисник посилається на положення кримінального процесуального законодавства, якими передбачено можливість зупинення кримінального провадження у разі проходження обвинуваченим військової служби під час мобілізації.

Разом із тим такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону.

Законом України від 14 квітня 2022 року № 2201-ІХ до Кримінального процесуального кодексу України були внесені зміни, спрямовані на врегулювання особливостей здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану. Зокрема, законодавець передбачив можливість зупинення кримінального провадження у випадках проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації.

Водночас аналогічних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення внесено не було.

Таким чином, питання зупинення кримінального провадження законодавець урегулював спеціальними нормами кримінального процесуального закону, не поширивши їх дію на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Таке законодавче регулювання є обумовленим відмінністю правової природи кримінального та адміністративного проваджень, а також особливостями їх процесуальної форми.

Зокрема, кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язкову участь обвинуваченого під час судового розгляду, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлена лише для окремих категорій справ. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, до такого переліку не належать.

Крім того, кримінальне та адміністративне провадження відрізняються строками притягнення до відповідальності, порядком їх обчислення, характером процесуальних гарантій та наслідками їх спливу, що також виключає можливість механічного застосування норм одного процесуального закону до правовідносин, врегульованих іншим.

За таких обставин положення КПК України щодо зупинення кримінального провадження не можуть бути застосовані за аналогією до провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки КУпАП не містить відповідного правового механізму.

Сам по собі факт проходження ОСОБА_1 військової служби також не свідчить про неможливість реалізації ним права на захист.

Як убачається з матеріалів справи, інтереси особи в суді апеляційної інстанції представляв професійний захисник, який брав участь у судовому засіданні, підтримав подану апеляційну скаргу, навів відповідні доводи та заявив необхідні клопотання. При цьому будь-яких об`єктивних даних про неможливість здійснення захисту в такий спосіб матеріали провадження не містять.

Отже, проходження особою військової служби саме по собі не є підставою для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення та не свідчить про порушення її права на захист за умови забезпечення можливості здійснення представництва її інтересів захисником.

За таких обставин підстав для задоволення клопотання захисника про зупинення провадження у справі апеляційний суд не встановив.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не містять посилань на обставини, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права, а зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою встановлених обставин справи.

Постанова судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026 ухвалена на підставі належних і допустимих доказів, яким надано належну правову оцінку, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування або зміни апеляційний суд не вбачає.

У зв`язку з наведеним апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а постанова судді місцевого суду підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Поновити захиснику ОСОБА_1 – адвокату Слободянюку Ігорю Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка Ігоря Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа