Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №522/20097/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1051/26

Номер справи місцевого суду: 522/20097/25

Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Турик А.Ф.к., адвоката Маркової А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить у сумі 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 25.08.2025 року, о 23 годині 29 хвилин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме Електросамокатом Jet, 200305, по пр. Шевченка,17 у м. Одесі, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 0291, проба позитивна та становить 1,01 ‰, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)у матеріалах справи відсутні докази зупинки транспортного засобу;

2)відсутні підстави для зупинки транспортного засобу;

3)порушено вимоги огляду на стан сп`яніння та виявлення ознак сп`яніння;

4)акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не був складений у присутності ОСОБА_1 ;

5)відеозаписи, які містяться у матеріалах справи і надані у якості доказів правопорушення, зібрані з порушенням, а відтак є неналежним доказом у справі.

Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Маркової А.В., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №434224 від 25.08.2025 року з якого вбачається, що 25.08.2025 року, о 23:29 год., ОСОБА_1 керував транспортним засобом, електросамокатом Jet, 200305, по пр. Шевченка,17 у м. Одесі, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 0291, проба позитивна та становить 1,01‰, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-довідка з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційної підсистеми ІПНП «Адмінпрактика», ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1 отримав 12.05.2006 року;

-довідка з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційної підсистеми ІПНП «Адмінпрактика», ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

-роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 25.08.2025 року о 23:59 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Результат тесту 1,01 ‰. ОСОБА_1 було ознайомлено із даним результатом, про що свідчить його особистий підпис;

-акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками: почервоніння шкіри обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Огляд було проведено за допомогою приладу Alcotest Drager 7510, результат якого 1,01‰;

-відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 25.08.2025 року приблизно о 23:40 год. працівник поліції розмовляє на вулиці із ОСОБА_1 , який говорить що в нього є водійське посвідчення, працівник поліції зауважив на тому, що по базі не може їх побачити. Далі працівник поліції зауважує на тому, що коли ОСОБА_1 керує транспортним засобом, то повинен зупинитися на червоний сигнал світлофору. ОСОБА_1 зауважив на тому, що він їхав по тротуару, а там світлофори відсутні. Працівник поліції запитав ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої, останній відповів, що давно. Працівник поліції запитав ОСОБА_1 чи згоден він пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 сказав, що він не за кермом. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 те, що електросамокат – це транспортний засіб, водійське освідчення на який не потрібний, проте керувати у стані алкогольного або іншого сп`яніння заборонено. Працівник поліції сказав, що від ОСОБА_1 відчувається запах алкоголю з порожнини рота, а тому він пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, або пройти такий огляд у медичному закладі. Також, ОСОБА_1 може відмовитися від огляду. ОСОБА_1 запитав, що буде, якщо він відмовиться від огляду. Працівник поліції сказав, що це утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому краще пройти огляд. ОСОБА_1 погодився, йому було роз`яснено процедуру проходження огляду, а також про допустиму норму алкоголю в крові. Результат показав 1,01‰. Працівники поліції попередили, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 було відсторонено.

Таким чином, спростовуються посилання апеляційної скарги на те, що у матеріалах справи відсутні докази зупинки транспортного засобу, оскільки під час бесіди із працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечив того факту, що керував електросамокатом, більш того, сам вказав, що поспішав дістатися додому до комендантської години.

Щодо посилань апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції зауважує на такому. Працівники поліції зауважили ОСОБА_1 , що під час того, як він рухався по дорозі, треба було зупинитися на красний сигнал світлофору, чого ним зроблено не було.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину останнього зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №434224 від 25.08.2025 року; роздруківкою результату приладу Alcotest Drager 7510; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом на якому зафіксований факт проходження водієм ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського, огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Alcotest Drager 7510; довідкою про отримання особою посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та іншими матеріалами справи.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується Одеський апеляційний суд.

Посилання апеляційної скарги про те, що відеозаписи, які містяться у матеріалах справи і надані у якості доказів правопорушення, зібрані з порушенням, а відтак є неналежним доказом у справі не заслуговують на увагу огляду на таке.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.

Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу Драгер, результат якого виявився позитивним та склав 1,01 ‰.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не був складений у присутності ОСОБА_1 , спростовується матеріалами справи, а саме у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння у графі з результатами згоден, стоїть особистий підпис ОСОБА_1 , що свідчить про те, що він був обізнаний із даним документом, крім того обізнаний про результат проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також те що він погодився із даним результатом.

Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом скористався, зазначивши лише те, що він їхав по узбіччю дороги руху, іншим транспортним засобам не заважав, інших заперечень вказав, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу не зазначив.

Отже, об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова