Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №522/19316/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/726/26

Номер справи місцевого суду: 522/19316/25

Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Чередник К.А., адвоката Руденка В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 08.08.2025 року о 00:10 год., в м. Одеса, по вул. Дорога Фонтанська, 69/2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)працівники поліції не представилися та не повідомили причину зупинки транспортного засобу;

2)працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права передбачені ст. 63 Конституції України, а також його право власноручно написати зауваження та пояснення;

3)працівники поліції чинили моральний тиск та погрожували ОСОБА_1 , що було зафіксовано відеозаписом;

4)на відеозаписі не зафіксовано факту зупинки транспортного засобу, не вбачається номерного знаку, моделі та самого транспортного засобу;

5)фальсифікація документів, працівники поліції вимагали від ОСОБА_1 паспорт для встановлення його особи, проте у протоколі зазначили, що особу встановлено за посвідченням водія, хоча ОСОБА_1 його не надавав.

Посилаючись на такі доводи, представник Єлісєєва В.С. просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення адвоката Руденка В.Г., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №415935 від 08.08.2025 року з якого вбачається, що 08.08.2025 року о 00:10 год., в м. Одеса, по вул. Дорога Фонтанська, 69/2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 08.08.2025 року о 00:10 год., ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із виявленням у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;

-довідка, з якої вбачається, що згідно даних ІКС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 отримав 08.10.2022 року;

-довідка, згідно якої вбачається, що згідно облікових даних ІКС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, протягом календарного року за ст. 130 КУпАП;

-диск з відеозаписом, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 08.08.2025 року по дорозі їхав автомобіль патрульної поліції, на зустріч йому їхав автомобіль BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , працівники поліції розвернулися, щоб зупинити даний транспортний засіб, проте, він припаркувався на узбіччі, та заглушив мотор. Із даного транспортного засобу вийшли водій та пасажири. Працівник поліції попросив водія надати документи, проте останній почав поводити себе зухвало та агресивно, сказав, що буде викликати ВСП, потім сказав, що буде викликати адвоката, що він перебуває у законній відпустці. Працівник поліції спитав в чому проблема надати документи. ОСОБА_1 сказав, що ви нас так зупинили з проблисковими маячками. А потім спитав з яких підстав працівники поліції вирішили, що саме він є водієм. Працівник поліції зауважив на тому, що зараз у країні військовий стан, а тому всі зобов`язані мати при собі документи. Працівник поліції пояснив ОСОБА_1 , що він має право на юридичну допомогу, проте це не заважає пред`явити водійське посвідчення, або паспорт або військовий квиток. ОСОБА_1 пред`явив свої документи. Працівник поліції зауважив на тому, що причиною зупинки стало порушення останнім комендантської години. Далі працівник поліції зауважив на тому, що під час спілкування із ОСОБА_1 він відчув від нього запах алкоголю, а тому пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 сказав, що він не був водієм, а тому не бачить в цьому сенсу. Працівник поліції знов запропонував проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 сказав, що він нікуди їхати не буде. Працівник поліції зауважив на тому, що у них є відеозапис того, як ОСОБА_1 їхав та виходив із транспортного засобу. Працівник поліції попередив, що в такому випадку він буде складати адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, попередив, що його відсторонено від керування транспортним засобом. ОСОБА_1 звернувся до працівників поліції з тим щоб переглянути відеозапис, і якщо на ньому зафіксовано, що він є водієм, то він поїде до лікарні щоб пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 поїхав до лікарні. По приїзду до медичного закладу ОСОБА_1 став поводити себе дивно. Спочатку говорив що його нудить, потім сказав, що йому треба сходити по нужді. На пропозицію працівників поліції пройти до приміщення медичного закладу де є облаштована вбиральня, ОСОБА_1 почав телефонувати на лінію «102» та скаржитися на те, що працівники поліції начебто знущаються з нього. Таку поведінку ОСОБА_1 було розцінено, як уникнення проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому працівниками поліції був складений протокол. Із змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений під відеозапис.

Отже, спростовуються посилання апеляційної скарги про те, що працівники поліції не представилися та не повідомили причину зупинки транспортного засобу, з підстав того, що працівники поліції в ході бесіди із ОСОБА_1 повідомили останнього, що його було зупинено з підстав порушення умов комендантської години. Крім того, на зауваження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не надали свої документи, останні пред`явили свої посвідчення для ознайомлення.

Посилання апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не зафіксовано факту зупинки транспортного засобу, не вбачається номерного знаку, моделі та самого транспортного засобу, відхиляються, як неспроможні з огляду на те, що із наданого відеозапису вбачається факт того, як працівниками поліції був зупинений транспортний засіб BMW X5, дані про який були внесені згідно чинного законодавства до протоколу про адміністративне правопорушення.

Довід апеляційної скарги про те, що працівники поліції чинили моральний тиск та погрожували ОСОБА_1 , що було зафіксовано відеозаписом, спростовується наступним.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис – це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Так з наданого відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 на відповідала обстановці, а саме: поводив себе агресивно та зухвало по відношенню до працівників поліції. Постійно говорив про те, що викличе ВСП, що він разом із своїми пасажирами будуть розкачувати обстановку, потім говорив, що викличе свого адвоката для роз`яснень і т.і. У результаті, погодився на вимогу працівника поліції проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Коли працівники поліції привезли ОСОБА_1 до медичного закладу, він продовжив поводити себе дивно, телефонував на лінію «102», скаржився на працівників поліції, то говорив що його нудить, то говорив, що йому потрібно до вбиральні, хоча на пропозицію працівників поліції відвести його туди відмовився. Поведінка ОСОБА_1 , що зафіксована на відеозаписі, була спрямована на небажання проходити освідування та свідчить про те, що він уникав проходження огляду на стан сп`яніння. Із досліджених відеозаписів окрім законної вимоги працівників поліції надати документи та пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, непрофесійної поведінки працівників поліції не зафіксовано, тому не посилання у скарзі про здійснення тиску з боку працівників поліції не знайшли свого підтвердження.

Крім того на підтвердження даного факту ОСОБА_1 також не надано жодного належного та допустимого доказу.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не вказав, незважаючи на те, що працівниками поліції йому були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Посилання апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права передбачені ст. 63 Конституції України, а також його право власноручно написати зауваження та пояснення, також не заслуговують на увагу з огляду на те, що його було ознайомлено із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, хоча ОСОБА_1 і відмовився його підписувати.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст. 68 Конституції України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, його фактична відмова від проходження огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції надавши правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, з переглянутих відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбулись 08.08.2025 року, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості, викладені в протоколі та вину правопорушника.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Згідно зі ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відхиляється довід апеляційної скарги про те, що відбулась фальсифікація документів, працівники поліції вимагали від ОСОБА_1 паспорт для встановлення його особи, проте у протоколі зазначили, що особу встановлено за посвідченням водія, хоча ОСОБА_1 його не надавав, з огляду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено саме ту особу, яка вчинила дане адміністративне правопорушення, дані про яку внесено згідно норм чинного законодавства.

Так, в протоколі серії ЕПР1 №415935 від 08.08.2025 року вказано, що в зазначений день та час ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що являє собою суть інкримінованого йому правопорушення.

Також, до протоколу були долучені наступні докази, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку: довідка, щодо наявності/відсутності водійського посвідчення, довідки щодо наявності/відсутності повторності адміністративного правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозапис.

Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.

Отже, суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 08.08.2025 року та інкримінуються ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова