Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №522/26575/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1206/26

Номер справи місцевого суду: 522/26575/25

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дорічева Леоніда Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2026 року,-

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521159 від 23.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 22.11.2025 року о 23:55 год. у м. Одеса, бул. Французький, 85/87, керував транспортним засобом, а саме електросамокат «Jet», у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у визначеному законом порядку на місці зупинки водія, результат позитивний – 0,91% проміле, водій не погодився з результатом, тому особі було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, у лікаря нарколога, на що водій погодився, відповідно до висновку лікаря нарколога 002637, громадянин ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП..

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн..

Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною постановою адвокат Дорічев Л.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2026 року, в обгрунування якого зазначено, що в перший раз подану апеляційну скаргу постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2026 року повернуто, копію вказаної постанови отримано в кабінеті авторизованого користувача «Електронного суду» лише 18.05.2026, у зв`язку з чим захисником з урахуванням недоліків зазначених у вищевказаній постанові негайно подано апеляційну скаргу повторно.

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що судом першої інстанції допущено формального підходу до розгляду справи,так як помилково в оскаржуваній постанові зазначено помилкові анкетні дані ОСОБА_1 .

Вважали, що суд першої інстанції помилково доведеним факт керуванням ОСОБА_1 електросамокатом, так як останній рухався самокатом у якості пасажира, а керування здійснював ОСОБА_2 ..

Зазначали, що суд першої інстанції виснував суперечливі висновки виходячи з дослідженого відеозапису, вважали, що мовчання ОСОБА_1 свідчили про його незгоду з інкримінованим правопорушенням.

Крім того, вважали, що відеозапис у даній справі є суперечливим доказом, а висновки суду є припущеннями вини ОСОБА_1 .

Вважали, суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті в якості свідка ОСОБА_2 .

Зазначали, що суд першої інстанції обмежив право на захист ОСОБА_1 , не наддав можлвості здобути контрдокази у справі.

Вважали, що у справі порушено процедуру огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 в медчному закладі, яке суперечить вимогам закону та Інструкції.

Також вважали, що місцем зупинки була інша адреса ніж зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Клопотання заявлені під час апеляційного перегляду справи

Разом з апеляційною скаргою адвокат Дорічев Л.Л. звернувся з клопотанням про допит в якості свідка ОСОБА_2 .

В обґрунтування клопотання зазначав, що ОСОБА_2 може надати пояснення, що саме він здійснював керування електросамокатом в момент зупинки працівниками поліції, тоді як ОСОБА_1 знаходився у якості пасажира.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано належної правової оцінки, а доводи клопотання зводяться лише до незгоди сторони захисту із наданою судом першої інстанції правової оцінки заявленому клопотанню, з огляду на те, що сам ОСОБА_1 не заявляв в протоколі про адміністративне правопорушення про наявність свідка ОСОБА_2 , який не надавав жодних свідчень і поліцейським, тим більше з відеозапису чітко вбачається, що спілкувався із поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував жодним чином свого факту керування, а про необхідність здобуття таких доказів у справі стороною захисту заявлена була в суді.

Щодо доводів клопотання зазначених адвокатом Дорічевим Л.Л. в судовому засіданні, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, апеляційний суд вважає його безпідставним, так як з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 здійснював керування електросамокатом, що вбачається із фотознімків поданих стороною захисту, тобто пояснення свідка ОСОБА_2 не впливають на суть вирішення справи.

Явка в судове засідання

Сторона захисту була повідомлена про час, дату та місце судового засідання належним чином, до судового засідання стороною захисту подано клопотання про проведення судового засідання призначеного на 24.07.2026 року в режимі відеоконференцзв`язку з Броварським міськрайонним судом Київської області, яке було задоволено апеляційним судом та сторона захисту була забезпечена належним чином до участі в судовому засіданні.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь адвоката Дорічева Л.Л., пояснення ОСОБА_1 перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, надавши належної оцінки клопотанням заявленим під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Встановлено, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2026 року, в обгрунування якого зазначено, що в перший раз подану апеляційну скаргу постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2026 року повернуто, копію вказаної постанови отримано в кабінеті авторизованого користувача «Електронного суду» лише 18.05.2026. В подальшому адвокат через суд першої інстанції 18 травня 2026 року звернувся повторно з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження стороні захисту не було можливим звернутись повторно із апеляційною скаргою, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 16.03.2026 стосовно ОСОБА_1 ..

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пункт 2.9 а Правил дорожнього руху України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання пункту 2.9 а Правил дорожнього руху України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ОМЦПЗ» ООР № 002657 від 23.11.2025 року вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп`яніння.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

У постанові Верховного Суду у справі № 127/5920/22 від 15.03.2023 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України № 2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, у відповідності до діючого законодавства електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є таким, який потрібно відносить до транспортних засобів.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521159 від 23.11.2025 року;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №002837 від 23.11.2025 року, згідно якого притягуваний перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- відеозаписом з нагрудних реєстраторів працівників поліції,

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Апеляційним судом перевірено мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №521159 від 23.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 22.11.2025 року о 23:55 год. у м. Одеса, бул. Французький, 85/87, керував транспортним засобом, а саме електросамокат «Jet», у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у визначеному законом порядку на місці зупинки водія, результат позитивний – 0,91% проміле, водій не погодився з результатом, тому особі було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, у лікаря нарколога, на що водій погодився, відповідно до висновку лікаря нарколога 002637, громадянин ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ОМЦПЗ» ООР № 002657 від 23.11.2025 року вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп`яніння.

Відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, зафіксовано, що було здійснено зупинку ОСОБА_1 , який рухався на електросамокаті разом із іншою особою, яку не встановлювали поліцейські, на запитання працівників поліції щодо вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю, та надав згоду на проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager Alcotest». Після отримання результатів огляду, який становив 0,91 проміле, не погодившись із цим результатом, ОСОБА_1 висловив бажання пройти медичний огляд у спеціальному медичному закладі. За результатами медичного огляду було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, з відеозапису вбачається, що за весь час спілкування з поліцейськими, від початку вимоги надати документи, до вручення копії протоколу притягуваний жодного разу не заявив про те, що він транспортним засобом не керував.

Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції допущено формального підходу до розгляду справи,так як помилково в оскаржуваній постанові зазначено помилкові анкетні дані ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає такі доводи не слушними, за своїм характером сприймаються, як формальне посилання якє не впливає на законність постанови , так як в резолютиній частині постанови зазначено вірні дані особи, яку притягнуто до відповідальності, а зазначені стороною захисту недоліки є лише технічною опискою суду при наборі тексту.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції надав помилкової оцінки доведеним факт керуванням ОСОБА_1 електросамокатом, так як останній рухався самокатом у якості пасажира, а керування здійснював ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на вище досліджені докази. Крім того, зазначає, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення ні на відеозаписі ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським інформації, що водієм електросамокату є ОСОБА_2 , а також апеляційни суд звернув увагу на фотознімки долучені стороною захисту до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 тримається посередині керма електросамокату (а.с.20-21), що вбачає факт керування, а тому такі доводи підлягають залишенню без задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції виснував суперечливі висновки виходячи з дослідженого відеозапису, вважали, що мовчання ОСОБА_1 свідчили про його незгоду з інкримінованим правопорушенням, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, та такими, що сторона захисту трактує помилково, спотворює встановлені вірно судом першої інстанції факти, які не відподають дійсним обставинам справи, а тому їх слід залишити без задоволення.

Доводи сторони захисту, що відеозапис у даній справі є суперечливим доказом, а висновки суду є припущеннями вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими, так як жодними належними контрдоказами допустимість та належність наявного відеозапису стороною захисту не спростовано, крім того апеляційний суд зазначає, що також до матеріалів справи не долучено доказів оскарження дій поліцейських у встановленому законом порядку, клопотань, щодо перевірки належності такого доказу ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи не заявлялись, а тому такі доводи за характером є припущеннями та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті в якості свідка ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає безпідставними, так як належним чином стороною захисту не спростовано мотивів з яких виходив суд першої інстанції, за своїм характером є незгодою із прийнятим судом рішенням.

Стосовно доводів, що суд першої інстанції обмежив право на захист ОСОБА_1 , не наддав можлвості здобути контрдокази у справі, апеляційний суд вважає їх недоведеними належними та допустимими доказами, а тому їх слід залишити без задоволення.

Доводи, що у справі порушено процедуру огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 в медчному закладі, яке суперечить вимогам закону та Інструкції, апеляційний суд вважає такі доводи неслушними, так як стороною захисту не спростовано порушення дій посадових осіб уповноважених на проведення такого огляду, в матеріалах справи відсутні жодні контрдокази, як і оскарження дій поліцейських так і працівників медичного закладу, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.

Щодо доводів, що місцем зупинки була інша адреса ніж зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що відповідно до відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено наявності підстав для задоволення таких доводів, адже адреса зазначена у протоколі є прив`язкою до місцево ці на який було зупинено ОСОБА_1 , крім того жодних клопотань незгоди із адресою вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, дії поліцейських якими складено протокол про адміністративне не оскаржувались, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.

Посилання адвоката в судовому засіданні на порушення вимог змагальності не конкретизовано порушенням конкретних норм КУпАП, а тому є припущенням сторони захисту.

Апеляційний суд також зауважує, що доводи апеляційної скарги у своїй сукупності зводяться до незгоди з законною позицією, яка регулює перелік транспортних засобів за керування яких настає відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, але ж стороною захисту жодних клопотань про проведення судових експертиз, витребування доказів не заявлялось, а тому такі доводи є необґрунтованими належним чином.

Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - керування транспортним засобом в стані алкогольного, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Отже, суд першої інстанції в цій частині прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Дорічева Леоніда Леонідовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити адвокату Дорічеву Леоніду Леонідовичустрок на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Дорічева Леоніда Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 16 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький