Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №495/6198/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

Справа № 495/6198/25

Номер провадження 2/495/2300/2026

24 липня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гелла С.В.,

при секретарі - Дущенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст та обґрунтування позову

18 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис № 64.

Позивач та відповідач мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2020 року, по справі № 495/1098/19 - шлюб між сторонами було розірвано.

На теперішній час Позивач та Відповідачка не проживають однією сім`єю, їх шлюб розірвано, окрім спільних дітей сторін по справі нічого не пов`язує.

Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю, перебувають на її утриманні та вихованні.

Водночас, після припинення спільного проживання Відповідач взагалі перестав проявляти до дітей увагу, цікавиться їх здоров`ям та розвитком, бути присутнім у їх житті тощо.

Відповідач тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовку їх до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дітей. Відповідач не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, також не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Згідно відповіді на адвокатський запит сімейний педіатр підтверджує про відсутність батька у процедурах, пов`язаних із збереженням здоров`я дітей: не приводить на обстеження, щеплення, не телефонує лікарю тощо.

Аналогічна ситуація із навчальним закладом: батько не відвідує батьківські збори, не цікавиться навчанням дітей, що також буде підтверджено документально.

Позивач офіційно працює, має дохід, який в повній мірі забезпечує її саму та дітей. Наразі позивач вийшла заміж та проживає із чоловіком та синами у гармонії та спокої.

Батько дітей (відповідача по справі) не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною й протиправною поведінкою, показує поганий приклад і створює небезпеку для їх життя і здоров`я, не проявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання дітьми середньої освіти.

Таким чином, Відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Тобто, з боку матері відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання неповнолітніх дітей разом з нею, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток.

Отже, Відповідач тривалий час не виконує свої батьківські права по вихованню дітей, не цікавиться її життям, здоровям та розвитком, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських прав та обовязків по вихованню та утриманню дітей.

Позивачка не має боргових зобов`язань перед будь-якими фінансовими установами, що виключає можливість зменшення обсягу витрат на власних дітей, не судима.

Позивачка не має жодних тяжких хронічних захворювань або схильність до них.

Таким чином, наявні усі передумови щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей.

Рух справи у суді

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 матеріали цивільної справи №495/6198/25 передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, витребувано у служби у справах дітей Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області висновок про доцільність чи не доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2026 року підготовче судове засідання закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судове засіданні не з`явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини які зазначені в позові, просили задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Представник служби у справах дітей Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч.1, 2 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що 18 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис № 64.

Позивач та відповідач мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2020 року, по справі № 495/1098/19 - шлюб між сторонами було розірвано.

На теперішній час Позивач та Відповідачка не проживають однією сім`єю, їх шлюб розірвано, окрім спільних дітей сторін по справі нічого не пов`язує.

Сторони не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Позивачка вдруге вийшла заміж за ОСОБА_7 , в шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває з 30.10.2023 по 18.08.2026 у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років.

Відповідач проживає в Італійській Республіці, надав заяву про призначення опікуном теперішнього чоловіка позивачки ОСОБА_7

27.02.2026 комісія з питань захисту прав дитини Шабівської сільської ради ухвалила рішення №01-07/494, яким вважає за доцільне винести питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народженняна розгляд Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Відповідно ст.12 Закону України «Про охорони дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

У відповідності до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до часини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до пункту 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального усвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Згідно абзацу 2 пункту 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України ). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена пунктом 2 частиною 1 статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Суд зазначає, що не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з медичних та навчальних закладів, які були надані позивачем та які містять загальні фрази, оскільки вони не розкривають всіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини.

Позивачем та його представником не обґрунтовано належними доказами, в чому полягає злісне небажання відповідача виконувати свої обов`язки по вихованню дитини, при цьому доказів того, що до останньої застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, що вона притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, вчиняла насильство по відношенню до дитини, веде аморальний спосіб життя або зловживає алкогольними напоями чи вживає наркотичні засоби, суду не надано.

Крім цього, суд вважає, що позбавлення батьківських прав не може бути єдиним способом захисту прав дитини, що врахує її інтереси. Навпаки, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї та такий захист повинен полягати не тільки у здійснення формальних процедур, а повинен бути спрямованим на підтримку, допомогу та сприяння тим особам, які цього потребують та яких це стосується, в тому об`ємі та з такою тривалістю, як цього вимагають обставини, заради того, щоб не розривалися сімейні зв`язки, що позбавляють дитину її коріння, спорідненості з батьками, оскільки таке може вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Щодо нотаріально посвідченої заяви відповідача ОСОБА_2 від 13.06.2024, апостильованою 19.06.2024 відповідно до якої останні просить компетентний судовий орган призначити опікуном його неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , оскільки він давно йому знайомий і користується його максимальною довірою, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК україни батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Вказані заяви не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Вказана позиція також узгоджується з постановою КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.

Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

Комісія з питань захисту прав дитини Шабівської сільської ради ухвалила рішення №01-07/494, яким по суті не вирішила питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 переклавши свій обов`язок на розсуд Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Суд бере до уваги те, що вказане рішення щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру. Він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, несе виключно інформативний характер і має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Доцільно зазначити, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, матір та батько мають особливий зв`язок з дитиною, а тому недоліки у вихованні та недогляді дітей можуть мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім цього, суд вважає, що позбавлення батьківських прав не може бути єдиним способом захисту прав дітей, що врахує їх інтереси. Навпаки, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї та такий захист повинен полягати не тільки у здійснення формальних процедур, а повинен бути спрямованим на підтримку, допомогу та сприяння тим особам, які цього потребують та яких це стосується, в тому об`ємі та з такою тривалістю, як цього вимагають обставини, заради того, щоб не розривалися сімейні зв`язки, що позбавляють дитину її коріння, спорідненості з батьками, оскільки таке може вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

З врахуванням наведеного суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин не вбачає необхідності у застосуванні до відповідача такого крайнього заходу впливу на відповідача як позбавлення її батьківських прав.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК україни, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гелла С.В.