Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №595/982/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/982/26

Провадження № 3/595/199/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2026 року о 21 год. 31 хв. в с. Ріпинці по вул. Центральна ОСОБА_1 керував квадроциклом марки «Hummer 200», без номерного знаку, у стані алкогольного сп`яніння, де за результатом проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки показник газоаналізатору Драгер 6810 становив 2,27 проміле. ОСОБА_1 з результатом згідний та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в КНП «Бучацька міська лікарня» відмовився. Зазначеними у протоколі діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник ОСОБА_1 , адвокат Сіренко М.Ю. зазначив, що його підзахисний ОСОБА_1 підтверджує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, із результатами огляду погоджується. Одночасно захисник звертає увагу, що чинне законодавство України передбачає окрему категорію водійських прав для засобів пересування таких, як квадроцикли, а саме категорію водійського посвідчення В1. ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, однак він не має категорії В1, на що на нього було винесено постанову за ст. 126 КУпАП. У випадку керування квадроциклом без наявності посвідчення водія відповідної категорії В1, особа не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування, передбаченого ст. 130 КУпАП. Враховуючи зазначене, зокрема те, що керування даним квадроциклом вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія) категорії В1, то, на думку захисника, особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», згідно ст. 130 КУпАП, тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування. Відтак, захисник просить суд застосувати до ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП лише адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Суд, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_1 , адвоката Сіренка М.Ю., дослідивши наявні у справі докази, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом 2.9 «а» ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена наступними матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 702935 від 25 червня 2026 року, де роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, викладено суть правопорушення;

- рапортом старшого інспектора чергового ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Шуї В.С. від 25 червня 2026 року;

- результатом тесту, проведеного приладом «Dragеr Alcotest 6810» № ARBL-0858, згідно якого у ОСОБА_1 виявлено 2,27 %о (проміле) алкоголю. Результат огляду останній не заперечував, що встановлено з відеозапису, дослідженого в судовому засіданні;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Результат огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 позитивний – 2,27 ‰ (проміле);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, адресованого КНП «Бучацька міська лікарня» від 25 червня 2026 року, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 339631 від 25 червня 2026 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП (25 червня 2026 року о 21 год 31 хв ОСОБА_1 на вул. Центральна, 40 у с. Ріпинці Чортківського району керував квадроциклом марки «Hummer 200», без номерного знаку, без мотошолома, не зареєстрованим у встановленому порядку, а також на час перевірки не пред`явив посвідчення водія на прав керування транспортним засобом);

- матеріалами відеофіксацій, долучених до матеріалів справи, з яких слідує, що працівниками поліції зафіксовано факт руху квадроцикла під керуванням ОСОБА_1 , підстава зупинки - порушення Правил дорожнього руху, зокрема рух без шолома. Після зупинки поліцейським виявлено у водія ознаку алкогольного сп`яніння: почервоніння шкірного покриву обличчя. На запитання поліцейського ОСОБА_1 визнав, що зранку вживав алкоголь. На пропозицію погодився пройти огляд, результат позитивний. Проїхати на огляд у медичний заклад відмовився. З порушенням погодився, жодних зауважень до працівників поліції не було.

Наведеними доказами, достовірність яких у суду не викликає сумнівів, у повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

Як слідує з довідки № 87751-2026, виданої 08 липня 2026 року т.в.о. заступника начальника - начальника СВГ відділення поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області О.Добропольським, згідно з даними ІП «АДМІНПРАКТИКА» ІТС ІПНП, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 .

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доводи захисника, що ОСОБА_1 керував квадроциклом, який вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія) категорії В1, а тому до нього слід застосовувати адміністративне стягнення як до «іншої особи», є безпідставними, оскільки статус «водія» у розумінні ст. 130 КУпАП визначається фактом керування транспортним засобом, а не необхідністю отримання посвідчення водія відповідної категорії. Сам по собі факт відсутності обов`язку мати посвідчення водія для керування певним видом транспортного засобу не змінює правового статусу особи, яка фактично здійснює його керування, а відтак не є підставою для застосування санкції, передбаченої для «інших осіб».

Також слід зазначити, що стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування певними видами транспортних засобів.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія відповідної категорії, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

У своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

За встановлених обставинах при накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, те, що ОСОБА_1 за віком та станом здоров`я є працездатним, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також відповідатиме характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

У відповідності до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, ст. 130 ч. 1, 254, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу може бути подано до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л. І. Созанська