Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №459/1303/24 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1303/24

Провадження № 2/459/333/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю: секретаря судового засідання Козак І. Я.

представника позивача Оліщука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ :

23.05.2024 позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача в його користь 70 448,00 грн відшкодування майнової шкоди та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 грудня 2023 о 15:38 по проспекту Шевченка, у м. Червонограді, відповідач, керуючи транспортним засобом марки «Ford Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи неуважною, рухаючись по другорядній дорозі перехрестя нерівнозначних доріг, не надала дорогу транспортному засобу «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, здійснила зіткнення із належним йому автомобілем, внаслідок чого останній здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Hundai», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальні збитки. Винуватцем даного ДТП є відповідач ОСОБА_2 . На час настання ДТП автомобіль відповідача був застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», поліс №217235469. На замовлення страховика експертом оцінювачем «Експерт-Сервіс» був складений звіт про оцінку автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_2 для визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, що мало місце 05.12.2023. Згідно звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля, без урахування фізичного зносу складових, що замінюються складає 157 167,52 грн. Оскільки при визначенні суми страхового відшкодування враховується вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу, то оцінювачем було визначено останню у розмірі 82 867,16 грн. Згідно страхового акту №35594/2 вбачається, що ліміт страхової відповідальності відповідача визначений у розмірі 160 000 гривень. Сума страхового відшкодування становила 82 867,16 грн. 03.04.2024 на адресу відповідача направлялася досудова вимога з проханням в добровільному порядку відшкодувати матеріальну шкоду внаслідок ДТП, однак відповідачем відповіді не надано, шкоду не відшкодовано. Транспортний засіб був відновлений після ДТП, вартість відновлення становила 182 632 грн. Враховуючи, що страхова компанія не відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, то просить стягнути суму 70 448 грн з відповідача.

03.06.2024 у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

17.06.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким позов заперечив повністю. Пояснив, що при визначенні суми страхового відшкодування враховується вартість коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу, то оцінювачем було визначено розмір збитку позивача в сумі 82 867, 12 грн. Відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу – це обов`язок страхової компанії. Згідно звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 16 січня 2024 року коефіцієнт зносу становить 0,5207. В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач оспорював рішення страховика про визначення розміру страхового відшкодування потерпілому. Також не надано доказів, які б підтверджували реальні збитки, завдані позивачу у зв`язку із проведенням ним відновлювального ремонту автомобіля. Також зазначив, що звіт про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №SOS 231213-273322 від 16 січня 2024 року не є належним та допустимими доказом, оскільки виготовлявся на замовлення позивача, відповідачка не була присутня при огляді автомобіля та його фотофіксації оцінювачем, у звіті не зазначено, що оцінювач попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Позивачем не надано жодних доказів проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля, тому вважає його вимоги безпідставні та просить в позові відмовити.

19.06.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій такий заперечив. Зазначив, що згідно висновку Верховного Суду, страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту- безпосередній винуватець. Згідно ч.2 ст. 1192 ЦКУ розмір збитків, що підлягають відшкодування потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Ремонт транспортного засобу позивача ще не завершений, тому вартість ремонту не підтверджена доказами. Щодо неналежного та недопустимого доказу – звіту , то оцінювач ОСОБА_3 має вищу юридичну та технічну освіту, кваліфікацію аварійного комісара та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів. Дана оцінка була проведена на замовлення страхової компанії відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

24.06.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, де останній вказав, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача 95 756,59 грн з ПДВ. Виплачено позивачу страхове відшкодування на суму 82 867,16 грн. 12 889,43 грн – це сума ПДВ, яка може бути відшкодована лише страховою компанією у випадку пред`явлення відповідних документів про фактичне здійснення відновлювального ремонту позивачем купівлі запасних частин з підтвердженням сплати ПДВ. Однак позивач намагається безпідставно суму ПДВ стягнути з відповідача. Також позивач не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП, не надано доказів вартості залишків працездатних та ліквідних складових автомобіля. Зазначив, що оцінювач з дотриманням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року №142/5/2092 повинен був визначити вартість завданого збитку потерпілій особі на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак оцінювач не використовував Наказ Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 21.10.2019 року №3207/5/1033 «Про затвердження Змін до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», а також «Методику визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу» від 12.09.2014, тому оцінка відновлювальної вартості автомобіля позивача є недопустимим доказом.

30.12.2024 року представником відповідача подано клопотання про визнання доказів, поданих позивачем, відносно проведеного ремонту автомобіля та реалізованих запчастин до нього недопустимими, оскільки такі отримані з порушенням вимог чинного законодавства в частині порушення автосервісом ФОП ОСОБА_4 , п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265-95-ВР.

Ухвалою суду від 17.01.2025, за клопотанням представника відповідача, було призначено судову автотоварознавчу експертизу. У зв`язку із несплатою відповідачем вартості проведення експертизи, така проведена не була.

23.03.2026 року представник відповідача подав письмові пояснення, де вказав, що акт виконаних робіт без підтвердження оплати фіскальним чеком не є достатнім доказом понесених позивачем збитків. Позивач має довести не лише те, що ремонт відбувся, а й те, що він сплатив за нього конкретну суму. Просить в задоволенні позову відмовити.

08.05.2026 представник відповідача подав заяву про намір подати докази понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення судом рішення по даній справі.

Ухвалою суду від 18.05.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням зміни позовних вимог.

Відповідач та її представник повторно у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв, клопотань не подали.

Вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

В силу приписів ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 ч.2 ст. 16 ЦК України встановлено спосіб захисту цивільного права шляхом відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що 05 грудня 2023 о 15:38 по проспекту Шевченка,8 у м. Червонограді, Львівської області, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Ford Focus» з номерним знаком НОМЕР_1 , будучи неуважною, рухаючись по другорядній дорозі перехрестя нерівнозначних доріг, не надала дорогу транспортному засобу «Renault Megane» з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, здійснила зіткнення з даним автомобілем, внаслідок чого останній здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Hundai», з номерним знаком НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальні збитки.

Постановою Червоноградського міського суду від 18.12.2023 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 20-21 т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль «Renault Megane» з номерним знаком НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (а.с.18 т.1).

Згідно копії страхового акту №35594/2, справа №35594 складеного ПрАТ СК «ПЗУ Україна», встановлено, що згідно страхового випадку, яким є ДТП від 05.12.2023 року, розмір страхового відшкодування потерпілій особі, ОСОБА_1 встановлено в сумі 82 867,16 грн. Вартість транспортного засобу «Renault Megane» з номерним знаком НОМЕР_2 336 079,28 грн. Вартість відновлювального ремонту 157 167,52 грн. Коефіцієнт зносу – 0,5207. Вартість ремонту з урахуванням зносу 95 756,59 грн. Податок на додану вартість 12 889,43 грн. Ліміт відшкодування – 160 000,00 грн (а.с.11).

Відповідно до розпоряджень ПрАТ СК «ПЗУ Україна» №35594/1/1 від 23.01.2024 та №35594/2/1 від 22.03.2024 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» дала розпорядження про перерахування страхового відшкодування без ПДВ, згідно полісу ОСЦПВВНТЗ ЕР.217235469 від 07.10.2023 в сумі 53 504,08 грн та 29 363,08 грн відповідно ОСОБА_1 за вказаними реквізитами (а.с.9-10, 12-13 т.1).

Згідно звіту №SOS_-231213-273322 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 19 березня 2024 року, виконаного ТзОВ АК «Експерт Сервіс», замовником якої є ПрАТ СК «ПЗУ України», дата оцінки 05 грудня 2023 року, встановлено, що вартість (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження за станом на дату оцінки, становить 95 756,59 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування) (а.с.22-39 т.1).

Позивачем 03.04.2024 року було надіслано відповідачу вимогу про відшкодування шкоди внаслідок ДТП з вимогою сплатити 74300,36 грн протягом 5 днів з часу отримання претензії (а.с.14-15, 16 т.1).

Відповідно до копій свідоцтва про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця серії ВО1 №013837 від 14.12.2007, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців серії ААВ №608771 від 18.04.2012, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців серії АД № 877521 від 18.04.2012 року, витягу з реєстру платників єдиного податку №1613133400740 від 19.10.2016, свідоцтва платника єдиного податку серії А №259283 від 31.05.2012, встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець в виконавчому комітеті Червоноградської міської ради Львівської області 14 грудня 2007 року, вид діяльності - 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. ОСОБА_4 є платником Єдиного податку 3 групи зі ставкою Єдиного податку 5%, без реєстрації ПДВ (а.с.138-139, 140-141, 142-143, 144, 145 т.1).

Відповідно до копій акту виконаних робіт ремонту автомобіля ФОП ОСОБА_4 від 03 липня 2024 року та квитанції про сплату грошових коштів виконаних робіт ремонту автомобіля ФОП ОСОБА_4 від 03 липня 2024 року встановлено, що замовник ОСОБА_1 оплатив за ремонт автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 суму 47 260 грн (а.с.148, 147 т.1).

Відповідно до копій вартості автозапчастин та квитанції про сплату грошових коштів вартості запчастин від 03 липня 2024 року, виданих ФОП ОСОБА_4 , встановлено, що замовник ОСОБА_1 оплатив за запчастини до автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 суму 135372 грн (а.с.150, 151 т.1).

Згідно із ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За правилами статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Зі змісту статті 980 ЦК України слідує, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Страхування може бути добровільним або обов`язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Одним з видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в даній сфері регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N1961-IV (далі - Закон N1961-IV).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону N1961-IV).

Згідно зі статтею 5 вищевказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 9 Закону N1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно достатті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до п. ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 у справі №676/518/17 доходить наступного висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд також і у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17, вказавши, що системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.32 закону №1961-IV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й уразі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Суд вважає, що стороною позивача доведено в ході розгляду справи причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 та завданими збитками, а також підтверджено належними та допустимими доказами матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена також на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

З огляду на це суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, є акт виконаних робіт або рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу; платіжне доручення, рахунок або товарний чек на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17; від 13 березня 2018 року у справі № 910/9396/17.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

На підтвердження реальної суми витрат по ремонту пошкодженого автомобіля позивачем надано Акт виконаних робіт від 03 липня 2024 по ремонту автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 , на суму 47 260 грн та квитанцію про сплату грошових коштів виконаних робіт ремонту автомобіля, виданий ФОП ОСОБА_4 на суму 47 260 грн., яким проводився ремонт належного позивачу автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 . Також надано вартість запчастин та квитанцію про сплату грошових коштів вартості запчастин, які видані ФОП ОСОБА_4 03 липня 2024 року на суму 135 372, 00 грн.

Позивачем сплачена сума за фактично проведений ремонт пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 , у розмірі 182 632 грн.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача щодо визнання неналежними та недопустимими доказами акту виконаних робіт, вартості запчастин та квитанції ФОП ОСОБА_4 від 03 липня 2024 року у зв`язку з тим, що за наслідками проведеної перевірки ГУ ДПС у Львівській області було встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265-95-ВР. Відсутність фіскального чеку може свідчити про порушення ФОП вимог податкового законодавства, однак сама по собі не спростовує факт виконання ремонтних робіт, оплати цих робіт та не робить акт виконаних робіт чи квитанцію недопустимими доказами. Встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 14 грудня 2007 року, здійснює такі види діяльності: 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. ФОП ОСОБА_4 є платником Єдиного податку 3 групи зі ставкою Єдиного податку 5%, без реєстрації ПДВ. Отже, останній на законних підставах займається підприємницькою діяльністю та здійснює продаж автозапчастин та ремонт транспортних засобів. Також суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування розміру шкоду, спричиненої власнику автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 , визначеної як у звіті №SOS_-231213-273322 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 19 березня 2024 року, складеному ТзОВ АК «Експерт Сервіс», так і в акті виконаних робіт по ремонту вказаного автомобіля. Клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для спростування вищенаведеного звіту та акту під час судового розгляду відповідачем було заявлено, проте експертиза не була виконана через несплату її вартості відповідачем.

Також не заслуговують на увагу твердження представника відповідача, про те, що звіт про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №SOS 231213-273322 від 16 січня 2024 року не є належним та допустимими доказом, оскільки виготовлявся на замовлення позивача, у звіті не зазначено, що оцінювач попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Дана оцінка виконана на замовлення страхової компанії відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Виконаний звіт оцінювачем ТзОВ «АК Експерт Сервіс» ОСОБА_3 , який має свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів видане Фондом державного майна України від 07 квітня 2005 року №2586 та згідно посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №2388-ПК від 28 серпня 2024 року має право здійснювати оцінку майна за напрямом «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізації в межах напряму «1.3 Оцінка колісних транспортних засобів» (а.с.79-81 т.2).

Суд зауважує, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, з якого вбачаються лише можливі витрати позивача, а не фактичні, або реальні витрати понесені позивачем для відновлення автомобіля. Зазначена у звіті про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №SOS 231213-273322 від 16 січня 2024 року вартість відновлювального ремонту, не є фактичними та реальними витратами понесеними позивачем для відновлення пошкодженого автомобіля.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на те, що огляд пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 , проводився без участі відповідача, оскільки законодавством не встановлено обов`язкової участі власника пошкодженого автомобіля та особи, винної у ДТП, у проведенні експертом (оцінювачем) огляду пошкодженого колісного транспортного засобу.

Так, відповідно до п. 5.2 Розділу V «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату, у разі такої потреби.

Тобто, вказана норма не містить імперативного припису щодо обов`язкової участі вищезазначених осіб, зокрема, особи, винної у ДТП.

Також суд не погоджується з доводами представника відповідача, який заперечує щодо відшкодування відповідачем майнової шкоди, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, вимоги вищевказаного Закону, зокрема, щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу є безумовними та підлягають застосуванню при визначенні розміру страхового відшкодування.

Відповідно до п.7.41. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 N? 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 N? 1335/5/1159) значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.

Відповідно до звіту №SOS_-231213-273322 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 19 березня 2024 року встановлено значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_5 - 0,5207.

Позивачем надано акт виконаних робіт, вартість запчастин та квитанції на загальну суму 182 632,00 грн, відповідно до якого, вартість робіт з відновлення автомобіля становлять 47 260 грн, вартість запасних частин до автомобіля становлять 135 372,00 грн. Після застосування коефіцієнту зносу у розмірі 0,5207, вартість запасних частин буде становити – 64 883,80 грн, а загальна вартість відновлювального ремонту – 112 143,80 грн.

З врахуванням наведених вище норм, позивач має право на отримання відшкодування витрат на відновлення пошкодженого майна від страхової компанії з врахуванням зносу запасних частин та франшизи 0%, відповідно до наведеного розрахунку.

Отже, розмір матеріального відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 буде становити 70 488,20 грн (182 632,00 грн – 112 143,80 грн), тобто це вартість відновлювального ремонту з урахуванням різниці фізичного зносу оплачуваного страховою компанією складових транспортного засобу, які підлягали заміні.

Враховуючи, що позивач у заяві про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача завдану майнову шкоду внаслідок ДТП у розмірі 70488,00 грн, то суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Інші доводи відповідача, які наведені у відзиві, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи задоволення позову, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 259, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70488,00 грн на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Суддя: М. Д. Новосад