Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №444/2901/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2901/26

Провадження № 3/444/1442/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Жовква

28 липня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Оприск З. Л. розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Відділу поліції № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , УНЗР: 19860902-06115, Паспорт: Серія: КС Номер: НОМЕР_2 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , пос. водія НОМЕР_3 ),

за ст. 185 КУпАП,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.06.2026 року о 12:10 год. в с. Блищиводи, на дорозі Жовква-Кам`янка-Бузька, Львівський район, Львівська область, вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції, а саме припинити вчиняти шарпанину та штовхання працівників поліції під час виконання ними своїх службових обов`язків, чим вчинив порушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вчергове заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю отримання правової допомоги. Клопотав про виклик в судове засідання особи, яка склала протокол.

Суддею неодноразово були задоволенні клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю отримання правової допомоги.

В судовому засіданні 21.07.2026 суддею було попереджено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, що подальші клопотання про відкладення розгляду справи будуть розцінені як спроби затягувати час з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення був складений поліцейським ОСОБА_2 .

Особа, яка склала протокол, ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні 21.07.2026 року як свідок, пояснив, що він працює поліцейським. В той день під час патрулювання ними було помічено автомобіль з незатонованими вікнами, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 . В його екіпажу була наявна інформація, що ОСОБА_1 може бути причетний до вчинення правопорушення, оскільки його позбавлено права керування, тому авто було ними зупинене. При спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_1 поводився неадекватно, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду. Поліцейськими було складено на ОСОБА_1 відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, ОСОБА_1 подав скаргу в межах даної справи, в якій вказав наступне. В матеріалах справи знаходиться повідомлення заступника начальника поліції службової особи ОСОБА_3 , який звертається до судді Зеліска Руслана. Вважає, що такі дії це втручання в електронну систему розподілу суддів, службова особа має звертатися у суд, а не до судді за такі дії передбачена відповідальність за ст. 361 ККУ. Вказав, що такі звернення може робити виключно цивільна людина, керуючись ст. 40 Конституції України яка прописана в Розділі II Конституції, а саме права, свободи та обов`язки людини і громадянина, службова особа на такі дії не уповноважена, а саме звертатись особисто до якогось судді для вчинення правосуддя. Зазначив, що це прояв упередженості, можливо спільних інтересів або їх наміру. Вказав, що одночасно ОСОБА_4 як службова особа порушив ЗУ «Про судовий збір», у відповідності до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» службова особа ОСОБА_4 не наділений пільгами для несплати судового збору. До матеріалів справи мав бути прикріплений чек з оплатою судового збору Національною поліцією України. Такі дії це службова недбалість, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 367 ККУ. В матеріалах справи знаходиться протокол про адміністративне правопорушення. Вказав, що усе, що зазначено у протоколі, що сказано службовою особою ОСОБА_2 не містить обгрунтованості, це припущення. Усі слова службової особи це припущення тому, що щоб була доведеність його злочину у відповідності до ст. 62 Конституції України у службової особи має бути вирок суду, що свідчить про доведеність вини. Зазначив, що на момент складання протоколу він ні в чому не винен. Вважає, що такі дії вчинені ОСОБА_2 безпідставні. Вказав, що складаючи даний протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 порушує ст. 124 Конституції України, а саме привласнює собі функції суду тому, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судом. Протокол про адміністративне правопорушення це ствердження службовою особою його правопорушення. Вважає, що за такі дії службова особа повинна понести покарання за ст. 365 ККУ. Також в матеріалах справи знаходиться протокол АА № 193702 про адміністративне затримання, що свідчить про те, що його було затримано службовою особою ОСОБА_2 , а саме позбавлено волі. Вважає, що такі дії службової особи незаконні, антиконституційні, такі, що не відповідають Конституції України. Вказав, що оскільки у відповідності до ст. 8 Конституція України має найвищу юридичну силу, отже згідно жодного закону він не може бути затриманий, а виключно за рішенням суду якого на момент затримання не було. Вказав, що службова особа ОСОБА_2 затримав його та на протязі 72 годин не довів в суді законність його затримання, на що має бути рішення суду. Зазначив, що він був відпущений після трьох годин адміністративного затримання, але протягом трьох годин він був незаконно позбавлений волі. Тому службова особа ОСОБА_2 повинна понести відповідальність за ст. 146 ККУ. В подальшому він був затриманий на основі протоколу слідчого Жовківського відділу поліції Батрух Вікторії Юрїївни та тримався під вартою в Жовківському ізоляторі тимчасового тримання. Вважає, що одночасно такі дії службової особи ОСОБА_2 потрібно розглядати як викрадення людини тому, що він, як громадянин знаходився на території України де діє законодавство України, у відповідності до ст. 33 Конституції України йому гарантується свобода пересування. Вказав, що його було викрадено з місця де він перебував у зв`язку із своїм особистим життям. Вважає, що службова особа ОСОБА_2 не мав права втручатися в його особисте життя, що гарантується йому ст. 32 Конституції України. До матеріалів справи додано рапорт службової особи ОСОБА_2 який було подано начальнику відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУНГІ у Львівській області підполковнику поліції Денису Гайду. У першому абзаці рапорта ОСОБА_2 зазначає: «Доповідаю про те, що мною 22.06.2026 о 10:15 спільно із поліцейським капралом поліції Беляк Христиною на ділянці автомобільної дорого « Жовква-Камянка-Бузька на її 100 км виявлено автомобіль «Nissan» р. н. НОМЕР_4 , за кермом якого знаходився ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на якого неодноразово складалися протоколи за ст. ст. 126 та 130 КУпАП. Нами було прийнято рішення зупинити транспортний засіб.». З приводу причини зупинки, що зазначено в даному абзаці обгрунтовує що, службова особа у відповідності до ст. 19 Конституції України повинна діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. Постанови, що можливо складались поліцією це не підстава зупинки транспортного засобу. Згідно ст. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів України обов`язкові до виконання. Жодної постанови Кабінетом міністрів не приймалось, що стосуються його. Усі постанови які складаються поліцією на, що вини уповноважені ЗУ «Про національну поліцію» для нього це не норма закону і не обов`язкові до виконання тому, що він не службова особа, у відповідності до ст. 62 Конституції України він ні в чому не винен правосуддя в порядку ст. 124 Конституції України здійснюється судом. Вважає, що оскільки всі закони повинні відповідати Конституції України поліція не має права складати документи під назвою постанови тому, що на ці дії уповноважений Кабінет Міністрів України, що зазначено в ст. 117 Конституції України, відповідно виконувати постанови обов`язково виключно Кабінету Міністрів України. Відповідно ОСОБА_2 мотивувався при зупиненні його у його транспортному засобі який транспортувався тому, що був поломаний двигун не законом, а власними переконаннями. Жодного закону не прийнято Верховною Радою України для зупинки його коли він свобідно переміщається по території України. Вважає, що такі дії це напад на нього. У другому абзаці ОСОБА_2 зазначає: «Під час перевірки документів у ОСОБА_1 , встановлено, що відповідно постанови Жовківського районного суду Львівської області він позбавлений керування транспортним засобом. В подальшому було викликано СОГ ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, оскільки в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.382 КК України.». Вказав, що він про прийняття жодної постанови судом не був повідомлений та не знав про прийняття таких дій. Враховуючи ст. 119-1 Конституції України обов`язковими до виконання є рішення суду, а не постанови. Вважає, що службова особа ОСОБА_2 порушив ст.119-1 Конституції України та привласнив собі функції судів що заборонено ст. 124 Конституції України. Такі дії це перевищення влади та службових повноважень. Така службова особа повинна понести покарання за ст. 365 КК України. Зазначив, що у третьому абзаці ОСОБА_2 зазначає що виконував завдання. Оскільки матеріали справи з обвинуваченням до суду подав ОСОБА_4 слід зробити висновок, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за наказом ОСОБА_3 в змові вчинили розбійний напад на нього, викравши в нього автомобіль та незаконно позбавили волі. Вказав, що викрадення автомобіля відбулось тому, що у відповідності до абз.1 ст. 41 Конституції України він має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, його автомобіль це його власність. Просив враховуючи, що ОСОБА_4 подавши до суду матеріали справи та ОСОБА_6 склав Протоколи у дані справі, являючись стороною обвинувачення використали своє право на захисника своїх прав, що передбачено ст. 59 Конституції України та захищають свої права особисто, прийняти Рішення Іменем України та винести Вирок службовим особам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст. 28, ст. 356 та ч.4 ст.187 КК України поки він шукає свого правозахисника по справі № 444/2901/26; Відповідно позбавити волі на строк п`ятнадцять років із конфіскацією майна з моменту Рішення Іменем України про винесення Вироку судом.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами у визначеному законом процесуальному порядку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Суддя розглядає справи та приймає рішення виключно в межах відкритого судового провадження. На стадії відсутності відкритої справи суддя не наділений повноваженнями вчиняти будь-які процесуальні дії або надавати правові консультації (ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), зокрема щодо «винести Вирок службовим особам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст. 28, ст. 356 та ч.4 ст.187 КК України поки він шукає свого правозахисника по справі № 444/2901/26; Відповідно позбавити волі на строк п`ятнадцять років із конфіскацією майна з моменту Рішення Іменем України про винесення Вироку судом».

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, і підлягає адміністративній відповідальності.

Факт вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, ОСОБА_1 підтверджується зібраними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адмінправопорушення ВАД № 481958, протоколом про адміністративне затримання АА № 193702, рапортом інспектора Відділу поліції №2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області від 22.06.2026 року.

Дії правопорушника слід кваліфікувати за ст. 185 КУпАП, оскільки він вчинив злісну непокору законному розпорядженню, вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, не встановлено. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено. Підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудовому колективу немає. Підстав звільнення від адміністративної відповідальності не встановлено.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

За таких обставин до правопорушника слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, відповідно до ст. 4 ч 2. п. 5 Закону України “Про судовий збір” з правопорушника в користь держави потрібно стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 185, 280, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору в дохід держави.

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання – 3 місяці.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Суддя Оприск З. Л.