Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №591/11384/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/11384/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О.В.

Номер провадження 33/816/1310/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., в присутності захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвоката Хурсенка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Хурсенка Сергія Олександровича на постанову судді Зарічного районного суду м.Суми від 04 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 02 жовтня 2025 року о 23:46 год у м.Суми по вул. Герасима Кондратьєва,23, керував транспортним засобом - Audi A4, н.з.- НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України

Не погодившись з вказаним судовим рішенням адвокат Хурсенко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м.Суми від 04 червня 2026 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, за таких обставин працівники поліції не мали правових підстав для проведення огляду на стан сп`яніння його як військовослужбовця і на складання протоколу. До того ж, огляд проводився у відсутність 2 свідків, а відеозапис, який долучений до матеріалів справи не є безперервним. В порушення вимог Інструкції працівники поліції не забезпечили для проведення огляду поліцейського, який має спеціальні знання, не повідомили про порядок застосування спеціального технічного засобу та не повідомили про законну вимогу ОСОБА_1 надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, не видали направлення на огляд та не доставили протягом 2 годин до закладу охорони здоров`я.

В судове засідання призначене на 02 липня 2026 року до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, клопотань про відкладення, а також – про бажання брати участь в судовому засіданні, не подавав.

З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП. Крім того, апеляційна скарга подана захисником, який взяв участь у судовому засіданні та висловлював узгоджену з клієнтом позицію по справі.

Зокрема, в судовому засіданні 28.07.2026 захисник – адвокат Хурсенко С.О. подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, звертав увагу на обставини, що викладені ним в мотивах поданої апеляційної скарги.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та звітом приладу, з результатом тесту 0,95 проміле; висновком щодо результатів медичного огляду КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» від 03.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння; відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних боді камер поліцейських.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було оглянуто і апеляційним судом, і саме його даними, підтверджується зупинка транспортного засобу під керуванням, як було встановлено, ОСОБА_1 , в якого, під час перевірки документів, працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, він проходить огляд за допомогою приладу Alcotest Drager на місці зупинки, не погоджується з результатом, і його доставляють до медичного закладу, де він також проходить огляд на стан сп`яніння.

Апелянтом зазначалось, що у працівників поліції взагалі не було повноважень складати протокол відносно ОСОБА_1 , так як він є діючим військовослужбовцем, тому останній має особливий правовий статус. Вважав, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння мав проводиться за спеціальним порядком, передбаченим ст. 266-1 КУпАП.

У відповідь на вказане апеляційний суд звертає увагу, що спростування заперечень сторони захисту щодо особливого статусу та особливої процедури проходження огляду ОСОБА_1 , як військовослужбовцем, суд першої інстанції детально виклав у своєму рішенні та проаналізував їх в сукупності як між собою так і з дослідженими письмовими доказами.

Додатково, апеляційний суд зазначає, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:

1)керування транспортними засобами особами в стані алкогольною наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2)передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стан такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3)відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідне до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння:

1)розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2)появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3)виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4)відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формі виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Також суд акцентує, що суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбачене статтею 172-20 КУпАП - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, і військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1)на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2)на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок та повернення до місця служби;

3)поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідної командира (начальника);

4)під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5)під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку встановлюють факт виконання обов`язків військове служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини 4 ст.24 Закону № 2232-ХІІ.

Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися статтею 130 КУпАП.

У даному випадку, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупиняють цивільний транспортний засіб Audi A4, н.з.- НОМЕР_1 , у м.Суми по вул. Герасима Кондратьєва, тобто поза межами будь-якої військової частини чи її окремого розташування. За кермом вказаного транспортного засобу перебуває ОСОБА_1 , який протягом всього часу спілкування з працівниками поліції не повідомляє, що зараз виконує обов`язки військової служби. До того ж, він зазначає, що вживав безалкогольне пиво, бо відпочивав з друзями у бані та їде додому.

З огляду на викладене, перевіривши встановлені фактичні обставини справи у цьому конкретному випадку, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 є саме склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

До того ж, не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу порушення процедури огляду на стан сп`яніння, яка відбувалась у відсутність двох свідків, а відеозапис, який долучено до матеріалів справи, не є безперервним.

Ч.2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

П.6 Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено, що огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку фіксація технічними засобами процедури огляду здійснювалась працівниками поліції та матеріали відеозапису долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, в даному випадку дії поліцейських під час проведення огляду відповідають вимогам ст.266 КУпАП.

Щодо того, що відеозапис не є безперервним, то слід зазначити, що КУпАП не містить будь-яких заборон з цього приводу, сам відеозапис містить зафіксовані відомості про усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді.

Отже, на переконання апеляційного суду досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, має безсторонніх характер, на такому відеозаписі зафіксовані усі ті відомості, які необхідні для оцінки дій водія на відповідність вимогам п.2.9а ПДР, а також – для оцінки обставин, передбачених диспозицією ч .1 ст.130 КУпАП.

Щодо того, що працівники поліції не забезпечили для проведення огляду поліцейського, який має спеціальні знання, то апеляційний суд зауважує, що сам факт перебування особи на посаді поліцейського відповідного підрозділу Національної поліції свідчить про наділення її повноваженнями, зокрема, і на проведення огляду на стан сп`яніння, у межах компетенції, визначеної законом. Такі повноваження випливають безпосередньо із займаної посади та функціональних обов`язків працівника поліції.

Апеляційний суд також враховує, що будь-яких даних, які б свідчили про відсутність у зазначеної особи статусу поліцейського або перевищення нею службових повноважень, матеріали справи не містять, а апелянтом таких доказів не надано.

До того ж, обов`язкове надання особі, яка проходить огляд, сертифікату відповідності та/або сертифікату перевірки типу засобів вимірювальної техніки, чинним законодавством не передбачено, а з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомлялась дата останнього калібрування приладу Драгер та демонструвались відповідні документи на Прилад і за необхідності він міг з ними детальніше ознайомитись, проте такого бажання на місці зупинки не виявив.

Щодо того, що ОСОБА_1 не видали направлення на огляд до медичного закладу слід зазначити наступне.

Направлення, форма якого встановлена Додатком 1 до пункту 8 розділу ІІ Інструкції, є офіційним процесуальним документом, який складається поліцейським у разі відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду. Він є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, під час розгляду судом матеріалів складених за фактом керування транспортним засобом в стані сп`яніння, таке направлення не має вирішального значення.

У даному випадку, оскільки ОСОБА_1 був не згоден з результатом огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу та пройшов огляд у медичному закладі, то таке направлення і зазначені в ньому відомості лише підтверджують факт проходження процедури огляду у закладі охорони здоров`я, що і без такого документу ніким не оспорюється.

Факт невручення ОСОБА_1 копії направлення було викликано тим, що відповідне направлення надається поліцейським уповноваженій особі закладу охорони здоров`я (лікарю) і у даному конкретному випадку таке направлення дійсно було видано працівниками поліції закладу охорони здоров`я, що підтверджується відеозаписом.

Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не було доставлено до медичного закладу протягом 2 годин, не заслуговують на увагу, так як з дослідженого відео вбачається, що ОСОБА_1 був доставлений до лікарні приблизно через 20 хвилин після зупинки його транспортного засобу.

Апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Зарічного районного суду м.Суми від 04 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного суду І.В.Клімашевська