Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №576/537/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/537/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сапон О. В.

Номер провадження 33/816/1358/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., за участю секретаря судового засідання Леоненко К.С. та захисника Четвертак Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Четвертак Лариси Віталіївни на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він 14.02.2026 року о 15 год 37 хв по вул. Інститутській в м. Глухові Шосткинського району керував автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в КНП «Глухівська міська лікарня» відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник Четвертак Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 року у адміністративній справі №576/537/26 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що з відеоматеріалів доданих до справи не вбачається, що ОСОБА_1 взагалі керував автомобілем 14.02.2026 року. Стверджує, що працівники поліції не проінформували ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу.

Вважає, що до матеріалів справи має бути долучене направлення на медичний огляд, навіть попри те, що водій відмовився від проходження такого огляду на стан сп`яніння.

Зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо встановити, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, оскільки при відмові й складанні протоколу були відсутні поняті або незалежні свідки, що можуть підтвердити законність дій поліцейського.

Стверджує, що в протоколі поліцейські нечітко зазначили ознаки сп`яніння ОСОБА_1 . До того ж, представники поліції мали достовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 проходить лікування у психіатричному закладі й вказані ними ознаки, можуть бути у пацієнта, який має психіатричні розлади. Враховуючи зазначене, вважає, що протокол неможливо визнати дійсним через відсутність фактичної підстави для притягнення до відповідальності.

Також захисник вказує, що з відеозапису неможливо встановити яким чином ОСОБА_1 був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення і чи відмовився від надання пояснень та підпису. Йому також не були роз`яснені його права та обов`язки.

У судовому засіданні захисник Четвертак Л.В. скаргу підтримала із мотивів, зазначених у ній.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 про розгляд скарги був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку й обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Щодо факту керування транспортним засобом

Твердження апелянта про те, що з відеоматеріалів доданих до справи не вбачається, що ОСОБА_1 взагалі керував автомобілем 14.02.2026 року є безпідставним.

Відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто й апеляційним судом в порядку підготовки до апеляційного розгляду, і саме його даними, підтверджується керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

На відео з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що події відбуваються саме 14.02.2026 року, екіпаж поліції рухається за синім автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 протягом чотирьох хвилин, подає спеціальні звукові сигнали для того щоб зупинити переслідуваний автомобіль, однак останній зупиняється лише тоді, коли припарковується біля свого місця призначення. Після зупинки автомобіля поліцейський підходить до нього, й бодікамера фіксує, що на місці водія перебуває безпосередньо ОСОБА_1 , який вимикає двигун транспортного засобу та виходить з нього (файл 0000329_000000_20260214153657_0035, час на відео 15:41:46). У розмові з працівниками поліції, ОСОБА_1 зазначає, що не зупинявся на вимогу поліцейських у зв`язку з тим, що хлопцям потрібно отримувати пігулки (файл 0000329_000000_20260214153657_0035, час на відео 15:41:55).

Тобто, під час розмови з працівниками поліції, ОСОБА_1 визнає факт керування автомобілем, оскільки говорить про себе як про водія зазначеного транспортного засобу. Крім того, при подальшому спілкуванні з поліцейськими не висловлює жодних заперечень з приводу факту керування ним транспортним засобом та не вказує на якусь іншу особу, яка б могла б бути водієм.

Тож, зважаючи на викладене вище факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 14.02.2026 підтверджується змістом відео з нагрудних камер поліцейських.

Щодо незаконної зупинки

Доводи захисника про те, що працівники поліції не проінформували ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підставою для зупинки працівником поліції транспортного засобу є зокрема порушення водієм Правила дорожнього руху.

Підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу може бути не тільки безпосереднє порушення водієм ПДР, а й наявність у поліцейського достатніх підстав вважати, що водій вчинив або має намір вчинити правопорушення.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 поліцейські повідомили йому, що автомобіль зупинений з метою перевірки (файл 0000329_000000_20260214153657_0035, час на відео 15:41:36).

Окрім того, згідно з приписами п. 1, 4 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, в тому числі перевіряти документи та зупиняти т/з, враховуючи дію в країні воєнного стану.

Апеляційний суд також зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Так, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій може перебувати в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, то факт необізнаності про причину зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо незаконної зупинки працівниками поліції транспортного засобу, спростовуються наявним відеозаписом та крім того, не мають суттєвого значення для встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо письмового направлення в медичний заклад

Твердження захисника про те, що до матеріалів справи має бути долучене направлення на медичний огляд, навіть попри те, що водій відмовився від проходження такого огляду на стан сп`яніння апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і ПДР, зокрема передбачений вказаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

За змістом ч.6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Приписи Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлена Додатком 1 до п. 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735.

Відповідно до змісту затвердженої форми направлення, воно адресується закладу охорони здоров`я, в який направляється водій для проходження огляду. Формою направлення не передбачено його вручення водію відносно якого воно складене чи ознайомлення водія зі змістом направлення.

Підставою для складання зазначеного направлення є згода водія пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Вищезгаданими нормами не встановлено, що для належної пропозиції особі пройти огляд в закладі охорони здоров`я передбачено вручення письмового направлення, оскільки зазначене направлення не підлягає врученню особі відносно якої воно складене. Направлення є офіційним процесуальним документом, який надається поліцейським уповноваженій особі закладу охорони здоров`я (лікарю) у разі, якщо особа погоджується на проходження огляду в медичному закладі.

У даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що підтверджується відеозаписом (файл 0000329_000000_2026021454157_0036, час на відео 15:46:55).

Зважаючи на це, у працівників поліції відсутній обов`язок щодо складання відповідного направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Щодо факту керування транспортним засобом

Твердження про те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо встановити відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, оскільки при такій відмові не були присутні свідки є необґрунтованим.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто, вказана норма не покладає на поліцейських обов`язок залучати свідків при процедурі проведення огляду, у випадку якщо вони застосовують технічні засоби відеозапису.

У даному випадку, фіксування події здійснювалося за допомогою відеореєстраторів з нагрудних камер поліцейських, при перегляді змісту яких вдається за можливе встановити, що працівниками поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від чого останній також неодноразово відмовився. (файл 0000329_000000_2026021454157_0036, час на відео 15:46:55).

Також, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення. Зважаючи на це, відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується сукупністю зібраних доказів, які містяться в матеріалах справи.

Щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння

Довід апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення нечітко описані ознаки наркотичного сп`яніння є безпідставним.

Відповідно до змісту протоколу в ОСОБА_1 виявлено «звужені зіниці, які не реагують на світло», що є найбільш вираженою ознакою саме наркотичного сп`яніння. Зазначена ознака чітко зафіксована у протоколі у графі №7 Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення, опис установлених даних.

Також, як вбачається з відеозапису з місця події, вона була повідомлена працівниками поліції ОСОБА_1 безпосередньо під час їхнього спілкування (файл 0000329_000000_2026021454157_0036, час на відео 15:46:27).

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Тобто, встановлення наявності чи відсутності ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння належить до дискреційних повноважень саме працівника поліції. Під час розгляду справи до повноважень судді першої чи апеляційної інстанції не входить виявлення таких ознак у особи з долученого до протоколу відеозапису.

Щодо інших доводів

Щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні у психіатричному закладі, апеляційний суд зазначає наступне.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані, що ОСОБА_1 визнаний недієздатною особою, чи не усвідомлює свої дії через хворобу. З відеозапису вбачається, під час спілкування з працівниками поліції, він розуміє зміст питань, які йому ставляться та чітко, логічно й послідовно відповідає на них. При спілкуванні з працівниками поліції вказує, що є військовослужбовцем, проте наразі не проходить військову службу.

Зважаючи на викладене вище, в апеляційного суду відсутні сумніви, що ОСОБА_1 не усвідомлював вчинених ним дій та обставини в яких він знаходився.

Твердження апелянта про неможливість встановлення, з доданого відеозапису, чи були ОСОБА_1 роз`яснені його права та обов`язки й чи був він ознайомлений з протоколом є безпідставним.

З відеозапису вбачається, що після неодноразової відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі йому було роз`яснено, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (файл 0000329_000000_2026021454657_0037, час на відео 15:47:47). Після зазначеного ОСОБА_1 почав покидати місце зупинки т\з та заходити в будівлю поблизу якої знаходився, уникаючи працівника поліції, який його переслідував. Однак навіть попри це, працівник поліції, йдучи за ОСОБА_1 , роз`яснив йому положення статті 63 Конституції України, та право на отримання копії протоколу, а також те, що останній відсторонений від керування т\з.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисником не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин не встановлено.

Апеляційний суд, переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП, тобто за результатом повного, всебічно та об`єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, не встановлено.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Четвертак Л.В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуЯнголь Є. В.