Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №951/478/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/478/26

Провадження №3/951/194/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП

у с т а н о в и л а :

10.06.2026 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов адміністративний матеріал з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

З протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ЛВТ № 160 від 29.05.2026 видно, що з 02.10.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_3 проходить військову службу за мобілізацією старший лейтенант ОСОБА_1 на посаді офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи.

Згідно з доповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1700/3469 від 22.05.2026 стало відомо про відсутність військовослужбовця ОСОБА_1 в розташуванні ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до рапорту чергового ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_2 № 2842 22.05.2026 о 13:00 під час перевірки наявності особового складу була виявлена відсутність офіцера ОСОБА_1 .

Відповідно до доповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1700/3666 від 28.05.2026 старший лейтенант ОСОБА_1 з 24.05.2026 до 27.05.2026 згідно з виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2873 перебував на лікуванні й 28.05.2026 повернувся з лікування та приступив до виконання обов?язків за посадою. Свою відсутність на службі у період з 22.05.2026 до 23.05.2026 без поважних причин та документального підтвердження (довідки від лікаря, рапорту) від офіцера ОСОБА_1 не надходило.

Тож старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, займаючи посаду офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду був відсутній на військовій службі без поважних причин та документального підтвердження (довідки від лікаря, рапорту) з 22.05.2026 до 23.05.2026 в пункті постійної дислокації ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-22 КУпАП

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 22.03.2026, 23.05.2026 у зв`язку з погіршенням самопочуття та зверненням до лікаря не зміг вчасно прибути у розташування ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомивши про це начальника й відділ кадрів шляхом надсилання повідомлення через соцмережу. Тож умислу не з"явитись на війську службу у нього не було.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Місцем служби військовослужбовця, як правило, є військова частина, в якій він проходить службу, і тому поняття військової частини і місця служби звичайно збігаються. Якщо вони не збігаються, то під місцем служби слід розуміти всяке інше місце, де військовослужбовець повинен протягом деякого часу виконувати військові обов`язки або перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника). Військова частина типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами розуміють органи військового управління, з`єднання, військові частини, військові кораблі(екіпажі), військові навчальні заклади та установи».

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місця служби, а кінцевим - день повернення в частину або затримання поза межами частини.

Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відновний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває згідно з численними Указами «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Пунктом 2 Указу Президента № 64/2022 постановлено військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як видно з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП повністю доведена у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ЛВТ № 160 від 29.05.2026; доповідями тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 № 1700/3469 від 22.05.2026, № 1700/3666 від 28.05.2026; рапортом солдата ОСОБА_4 від 22.05.2026; відповіддю КНП «Козівська центральна районна лікарня» КСР № 01.1-14/2510 від 22.07.2026 з додатком.

Отож суддя вважає, що в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно з ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) може винести постанову про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.

Тому оглянувши матеріали справи, беручи до уваги те, що правопорушник вперше притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю, що його необхідно звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю та обмежитись усним зауваженням.

Оскільки адміністративне стягнення не застосовується, а тому підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору не має.

Керуючись ст. ст. 22, 172-11, 283-285 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя О. Б. Гриновець