Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №521/10065/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 521/10065/26

провадження № 3/521/3328/26

16 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси

Михайлюк О.А., розглянувши матеріали справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -

встановив:

17 червня 2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшли матеріали від Управління патрульної поліції в Одеській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683638 від 04.06.2026 року, водій ОСОБА_1 19.03.2026 року о 12 годині 15 хвилин у м. Одеса, вул. Інглезі 15В, керуючи т/з Toyota номерний знак НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , яка перебувала на пішохідному переході, внаслідок чого сталось ДТП, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п.п.18.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

В судове засідання ОСОБА_1 з`явився разом з адвокатом Пилипчук Олександром Вікторовичем, вину у скоєнні правопорушення не визнав.

Дослідивши протокол та додані матеріали у їх сукупності, суд доходить висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.

За статтями 245, 280 КУпАП завданням провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Під час розгляду суд зобов`язаний встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, а їх оцінка здійснюється за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин у сукупності. Сам по собі протокол не має наперед установленої доказової сили: викладене в ньому обвинувачення має підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та взаємоузгодженими доказами.

Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фактичну фабулу протоколу або усувати її недоліки шляхом пошуку нових доказів обвинувачення, оскільки це було б несумісним із вимогами незалежності та безсторонності суду, гарантованими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язковою ознакою обвинувачення є час вчинення правопорушення. Протокол серії ЕПР1 № 683638 прямо визначає датою події 19 березня 2026 року. Водночас усі первинні матеріали стосуються іншої дати — 28 січня 2026 року.

Так, довідка за результатами розгляду повідомлення про ДТП, матеріали Єдиного обліку № 3250, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схема місця події та письмові пояснення містять відомості про подію 28 січня 2026 року приблизно о 12 годині 15 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 15В.

Жодного доказу існування події 19 березня 2026 року матеріали не містять. Наведена розбіжність не є технічною опискою, яку суд може виправити, оскільки перенесення події з 19 березня 2026 року на 28 січня 2026 року змінює фактичні межі обвинувачення, впливає на можливість захисту та на обчислення строку накладення адміністративного стягнення. Отже, подія у даті, сформульованій в протоколі, не підтверджена жодним доказом.

Стаття 124 КУпАП встановлює відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, якщо воно спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тому для наявності закінченого складу правопорушення необхідні одночасно: конкретне порушення Правил дорожнього руху, один із прямо передбачених майнових наслідків та причинний зв`язок між ними.

У фабулі протоколу як наслідок зазначено виключно отримання пішоходом тілесних ушкоджень. Такі наслідки не належать до переліку, наведеного у статті 124 КУпАП. Матеріали не містять відомостей про механічне пошкодження автомобіля, іншого транспортного засобу, дорожньої інфраструктури, одягу, особистих речей чи будь-якого іншого майна, а також про розмір матеріальної шкоди.

У протоколі огляду транспортного засобу зафіксовано лише «відшарування бруду на передньому бампері дещо зліва». Відшарування бруду не є пошкодженням майна у розумінні статті 124 КУпАП, оскільки не свідчить про погіршення стану речі, втрату її функціональних або споживчих властивостей чи необхідність відновлювальних витрат.

Таким чином, у сформульованому обвинуваченні та в доказах відсутня обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, — майнові наслідки. Суд не може доповнити фабулу іншим наслідком або перекваліфікувати дії на інше адміністративне правопорушення, яке уповноваженою особою не ставилося ОСОБА_1 за провину.

Пункт 18.1 Правил дорожнього руху покладає на водія, який наближається до нерегульованого пішохідного переходу, обов`язок зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам. За пунктом 12.3 Правил у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об`їзду.

Для висновку про порушення цих правил необхідно встановити щонайменше фактичну траєкторію та темп руху пішохода, швидкість і траєкторію автомобіля, момент виникнення об`єктивної небезпеки, видимість, відстань, час реагування та технічну можливість водія уникнути контакту. Жодного такого розрахунку або висновку автотехнічного дослідження у справі немає.

Під час огляду місця події не виявлено слідів гальмування чи інших об`єктивних слідів, придатних для встановлення швидкості, моменту небезпеки або механізму контакту; відеозапис не долучений; очевидці у протоколі не зазначені. У пункті 9 протоколу прямо вказано: «свідки чи потерпілі — не залучалися», хоча особа пішохода була відома та її пояснення наявні в матеріалах. Схема відображає результат огляду, але без вихідних технічних даних сама по собі не доводить наявності у водія об`єктивної можливості запобігти події.

Пояснення ОСОБА_2 підтверджують її версію про перехід проїзної частини, однак не замінюють технічних даних, необхідних для встановлення порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху, і не усувають суперечності щодо дати події. ОСОБА_1 свою незгоду з обвинуваченням зафіксував у протоколі. За такої сукупності доказів висновок про конкретне порушення та причинний зв`язок ґрунтувався б на припущенні.

Стаття 256 КУпАП вимагає зазначати у протоколі дату і місце його складення, відомості про особу, місце, час і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища та адреси свідків і потерпілих, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. У цьому випадку протокол містить дату події, що не відповідає первинним матеріалам, не визначає потерпілу як учасника провадження та не формулює передбачених статтею 124 КУпАП майнових наслідків.

Крім того, протокол складено 04 червня 2026 року, хоча особу водія, транспортний засіб та обставини події було встановлено вже під час огляду 28 січня 2026 року: у водія перевірено посвідчення, відібрано пояснення та складено схему. Такий значний проміжок часу не узгоджується з частиною другою статті 254 КУпАП, яка передбачає складання протоколу не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

За частиною другою статті 38 КУпАП у справах, підвідомчих суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — з дня його виявлення. Інкримінована подія не є триваючим правопорушенням.

Якщо виходити з дати, підтвердженої первинними матеріалами, — 28 січня 2026 року, тримісячний строк закінчився 28 квітня 2026 року, тобто ще до складання протоколу 04 червня 2026 року. Навіть якщо формально виходити з дати, зазначеної у протоколі, — 19 березня 2026 року, строк закінчився 19 червня 2026 року і на час ухвалення цієї постанови також сплив.

Матеріали справи містять відомості лише про реєстрацію повідомлення в Єдиному обліку за № 3250 та проведення службової перевірки. Відомостей про внесення події до Єдиного реєстру досудових розслідувань і постанови про закриття кримінального провадження немає, тому спеціальне обчислення тримісячного строку від дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження у цій справі не застосовується.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Враховуючи те, що строк, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення закінчився, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 38, 124, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП – закрити, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Одеського апеляційного суду через суд, що її виніс, протягом десяти днів з моменту її винесення.

Суддя О.Михайлюк

16.07.26