Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №551/836/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/836/25 Номер провадження 22-ц/814/1841/26Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Близнюка Ігора Володимировича на заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-2020», ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу транспортних засобів та відновлення становища, що існувало до порушення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, після уточнення позовних вимог, остаточно просив визнати недійсними договори укладені між :

власником транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо автомобіля ЗИЛ 431412 та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення вказаного авто у власність ОСОБА_2 ;

власником транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо автомобіля МАЗ 5337 та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення вказаного авто у власність ОСОБА_2 ;

власником ОСОБА_2 та ТОВ «НСК -2020» щодо транспортного засобу PS 253 та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення вказаного авто у власність ОСОБА_2 ;

власником ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо транспортного засобу Saab 9-5 та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення вказаного авто у власність ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог вказував, що ОСОБА_2 на підставі розписки від 29 грудня 2019 року взяв в нього борг 275400 дол. США строком до 01.05.2020, які у встановлений строк не повернув та не реагував на його вимоги про їх повернення.

Рішенням Шишацького районного суду від 09 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, вказані кошти разом з відсотками та 3% річних в сумі 764253,86 дол. США були стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення суду приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження, де загальний розмір заборгованості станом на 07.12.2023 становив 30740284,86 грн.

Під час виконавчих дій було накладено арешт на нерухоме майно, транспортні засоби та частки у статутних капіталах товариств, власником та засновником в яких являвся боржник .

Між тим вартість арештованого в межах виконавчого провадження майна боржника є значно меншою ніж підлягаюча до стягнення заборгованість.

Одночасно, в ході примусових дій було встановлено, що в період з 29.12.2019 по 05.06.2023 боржником було відчужено 4 транспортні засоби, що необхідно розцінювати як його свідомі дії по ухиленню від виконання взятих на себе зобов`язань, пов`язаних з не бажанням повертати грошовий борг, у зв`язку з чим договори купівлі-продажу транспортних засобів як фраудаторні правочини мають бути визнані недійсними з поверненням автомобілів у власність ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків фраудаторності до оспорюваних правочинів, у зв`язку з чим визнав заявлені вимоги необґрунтованими.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Близнюк І.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказує на недобросовісність дій відповідача, який саме після закінчення строку повернення коштів по розписці почав відчужувати належні йому транспортні засоби.

Звертає увагу на невірну оцінку судом першої інстанції зібраних по справі доказів, що призвели до помилкового вирішення спору.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 275000 дол. США, а останній зобов`язався повернути позичені кошти до 01 травня 2020 року та сплатити винагороду за користування ними в розмірі 5% за кожний місяць.

Свої зобов`язання по поверненню отриманих в борг коштів відповідач ОСОБА_2 не виконав, у зв`язку з чим в листопаді 2022 року кредитор ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 09 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 29 грудня 2019 року в сумі 764253,96 дол. США, з яких 275400 дол. США в рахунок відшкодування основної суми боргу, 468180 дол. США в рахунок відшкодування процентів від суми позики та 20673,86 дол. США в рахунок відшкодування 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання з 02 травня 2020 року по 01 листопада 2022 року.

05 грудня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження № 73514187 з виконання виконавчого листа Шишацького районного суду Полтавської області від 04.12.2023 № 551/2272/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 764253,86 дол. США.

Постановами приватного виконавця Скрипника В.Л. від 06.12.2023 та від 07.12.2023 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , зокрема транспортні засоби TOYOTA д.н.з. НОМЕР_1 , ЗИЛ д.н.з. НОМЕР_2 та ЗИЛ д.н.з. НОМЕР_3 .

В ході примусового виконання судового рішення були встановлені обставини по відчуженню ОСОБА_2 належних йому транспортних засобів іншим фізичним та юридичним особам.

Так, з листа-відповіді Територіального сервісного центру МВС № 1245 від 12.09.2025 №31/29/1245/21-18742-2025 слідує, що ОСОБА_2 належав транспортний засіб - автомобіль PS 253, 1988 року випуску VIN НОМЕР_4 , об`єм двигуна 14860 куб.см., жовтого кольору, вид палива дизельне пальне, який 14 листопада 2020 року був перереєстрований на ТОВ «НСК-2020» на підставі договору купівлі продажу № 7877/20/005203 від 14.11.2020, виданого ФОП ОСОБА_6 . Автомобілю видано номерні знакиАЕ9512ОМ. Станом на 12.09.2025 він зареєстрований за ТОВ «НСК-2020».

Надати копію відповідного договору купівлі-продажу не видається можливим в зв`язку з його знищенням 12.07.2024 по закінченню строку зберігання.

З листа-відповіді Регіонального сервісного центра в м. Києві (філія Головного сервісного центру МВС) від 25 вересня 2025 року № 31/26/22-9911-2025 слідує, що cтаном на 23.09.2025 автомобіль ЗИЛ 431412, 1991 року випуску, обліковується за ОСОБА_3 та був перереєстрований з ОСОБА_2 на підставі договору комісії та договору купівлі-продажу від 05.06.2020. Надати копії документів на підставі яких проводилась перереєстрація не видається можливим в зв`язку з їх знищенням по закінченню трирічного строку зберігання.

Листом-відповіддю Територіального сервісного центру МВС № 5341 від 13.09.2025 № 31/32/5341-18789-2025 повідомлено, що ОСОБА_7 належав транспортний засіб МАЗ 5337, АВТОКРАН 10-20Т, 1992 року випуску, VIN НОМЕР_5 , колір червоний, номерний знак НОМЕР_6 , об`єм двигуна 11150 см. куб, який 02 липня 2020 року був перереєстрований на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надати копії документів на підставі яких проводилась перереєстрація не видається можливим в зв`язку з їх знищенням по закінченню трирічного строку зберігання.

Також з вищевказаного листа та доданих до нього копій документів вбачається, що ОСОБА_2 з 2013 року належав транспортний засіб автомобіль SAAB 9-5, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_7 , колір сірий, номерний знак НОМЕР_8 , об`єм двигуна 2290 см. куб., тип пального бензин або газ, який на підставі договору комісії №7268/22/1/003459 від 02.09.2022, укладеному між ТОВ «С.П.К.М.» та ОСОБА_2 , а також договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7268/22/1/003459 від 03 вересня 2022 року, укладеному між ТОВ «С.П.К.М.» та ОСОБА_5 даний транспортний засіб було продано останньому за 5000 грн.

З листа Територіального сервісного центру МВС № 5345 від 04.04.2024 № 31/32/5345-19 слідує, що перереєстрація автомобіля SAAB 9-5, 2002 року випуску з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 здійснена 16 вересня 2022 року.

Ухвалюючи рішення суд встановив, що спірні договори були укладені боржником іще до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення заборгованості та мали місце впродовж тривалого часу, що, своєю чергу, не може свідчити про намагання ОСОБА_2 як боржника позбутися належного йому майна з метою уникнення виконання зобов`язань, а відтак зазначені правочини не потребують застосування наслідків фраудаторності.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

Так, фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорювані правочини за якими було відчужено належні ОСОБА_2 транспортні засоби є фраудаторними, а відповідач уклав їх з метою уникнення звернення стягнення на його майно в рахунок погашення заборгованості перед позивачем.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дія без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які становлять зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладають учасники цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Розглядаючи спори про визнання недійсними договорів як таких, що вчинені боржником на шкоду кредитору, слід надавати оцінку наявності ознак фраудаторності, про які стверджує позивач, як у кожному договорі, так і в договорах (якщо їх декілька) у сукупності як таких, що становлять певну послідовність пов`язаних дій, спрямованих на виведення майна з власності боржника (п. 181 постанови Великої Палата Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25)).

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за наявності дійсного невиконаного зобов`язання, строк за яким настав, кредитор має право поставити під сумнів будь-який правочин, вчинений боржником, унаслідок якого боржник відчужив власне майно, не виконавши свого зобов`язання перед кредитором (пункт 194).

Як встановлено судовими рішеннями у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, 29 грудня 2019 року останні уклали в простій письмовій формі договір позики, за яким позикодавець передав ОСОБА_2 275000 дол. США, які останній зобов`язався повернути до 01 травня 2020 року та сплатити винагороду за користування в розмірі 5% за кожен місяць.

Тобто терміном повернення коштів сторони визначили 01 травня 2020 року.

Між тим, по настанню строку виконання своїх зобов`язань, боржник ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій, спрямованих на повернення коштів.

Натомість, не виконавши свої зобов`язання перед кредитором, починаючи з червня 2020 року останній розпочав відчуження належного йому рухомого майна.

Так, в період наявного невиконаного зобов`язання за договором позики, строк за яким настав, тобто після 01.05.2020, боржником ОСОБА_2 було відчужено:

- 25 червня 2020 року на підставі договору комісії № 7768/20/001683 від 05.06.2020 та договору купівлі-продажу № 7768/20/001683 від 05.06.2020 транспортний засіб ЗИЛ 431412, номерний знак НОМЕР_9 , 1991 року випуску, синього кольору, шасі (VIN) НОМЕР_10 , об`єм двигуна 4750 куб см.,

- 02 вересня 2020 року на підставі договору комісії №7268/22/1/003459 від 02.09.2022, укладеному з ТОВ «С.П.К.М.» та відповідно на підставі договору купівлі-продажу № 7268/22/1/003459 від 03 вересня 2022 року транспортний засіб автомобіль SAAB 9-5, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_7 , колір сірий, номерний знак НОМЕР_8 , об`єм двигуна 2290 см. куб.,

- 14 листопада 2020 року на підставі договору купівлі-продажу транспортний засіб автомобіль PS 253, 1988 року випуску VIN НОМЕР_4 , об`єм двигуна 14860 куб.см.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначено, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Відповідно до ст. 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги висновки Верховного Суду при розгляді справ з подібними правовідносинами, норми чинного законодавства, здійснення відчуження рухомого майна боржником впродовж наявного невиконаного ним зобов`язання та певну послідовність пов`язаних дій, спрямованих на умисне виведення майна з його власності, колегія суддів приходить до висновку, що останнім були вчинені фраудаторні правочини.

При цьому колегія суддів звертає увагу на помилковість висновку місцевого суду щодо вказівки на початок виникнення у відповідача як боржника зобов`язання з повернення коштів лише на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 19.09.2023, а відтак раніше укладені ним договори по відчуженню транспортних засобів не мають ознак фраудаторного правочину.

В даному випадку у відповідача обов`язок по поверненню коштів згідно умов розписки закінчився 01.05.2020, а відтак опісля зазначеної дати останній мав невиконане грошове зобов`язання, тому вчинені ним у період настання такого зобов`язання з погашення наявної заборгованості перед позивачем правочини по відчуженню належного йому майна з метою доведення своєї неплатоспроможності, обґрунтовано поставлено під сумнів кредитором в частині добросовісності як сторони продавця при відчуженні транспортних засобів.

Як зазначалося вище, згідно відповідей Територіальних сервісних центрів МВС, ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу належних йому автомобілей ЗИЛ 431412, 1991 року випуску, PS 253, 1988 року випуску, Saab 9-5, 2002 року випуску. При цьому документів на підставі яких було перереєстровано автомобіль МАЗ 5337, 1992 року випуску не представилося можливим, оскільки вказані матеріали були знищені після зберігання трьох років.

Разом з цим, по справі позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо вчинення відповідачем фраудаторного правочину стосовно належного автомобіля МАЗ 5337.

В матеріалах справи мається лише інформаційна довідка про те, що 02.07.2020 вказаний автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_4 .

Натомість будь-яких фактичних даних про вчинення боржником правочину по відчуженню вказаного автомобіля, матеріали справи не містять, що унеможливлює вирішення заявленої в цій частині вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зважаючи на відсутність самого предмета оскарження - конкретного правочину.

Зважаючи на неможливість встановити на підставі якого саме договору було відчужено ОСОБА_2 автомобіль МАЗ 5337, який 02.07.2020 було перереєстровано на ОСОБА_4 , колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про часткове задоволення заявлених кредитором ОСОБА_1 вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦУПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви ОСОБА_1 було сплачено 4844,80 грн, а при подачі апеляційної скарги - 5813,76 грн. (за подачу в електронній формі сплачено 80%).

Таким чином, в цілому ним сплачено судового збору на суму 10658,56 грн.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на 75% (з заявлених 4 вимог немайнового характеру, задоволено 3 вимоги), з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «НСК-2020», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір по 1998,48 грн. з кожного.

Також позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу на суму 20000 грн., що доводиться матеріалами справи, які також підлягають відшкодуванню з застосуванням принципу пропорційності до розміру задоволених вимог, тобто на 75%, що складає 15000 грн.

У зв`язку з чим на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «НСК-2020», ОСОБА_5 по 3750 грн. з кожного.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права - скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Близнюка Ігора Володимировича задовольнити частково.

Заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-2020», ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу транспортних засобів та відновлення становища, що існувало до порушення задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №7768/20/001683 від 05 червня 2020 року по відчуженню транспортного засобу ЗИЛ 431412, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_10 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №7877/20/005203 від 14 листопада 2020 року по відчуженню власником ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю «НСК 2020» транспортного засобу PS 253, 1988 року випуску, VIN НОМЕР_4 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №7268/221/003459 від 03 вересня 2022 року по відчуженню ОСОБА_2 на підставі договору комісії №7268/22/1/003459 від 02.09.2022 ОСОБА_5 транспортного засобу Saab 9-5, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля МАЗ 5337, 1992 року випуску відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-2020», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові збір по 1998,48 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-2020», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу по 3750 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин