Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №279/4151/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4151/26 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Номер провадження №33/4805/1200/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Бугайова Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 14.06.2026 року о 02:41 год. по вул. С.Кемського в м. Коростені, ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки "БМВ" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, освідування проводилась за допомогою приладу "Драгер", вміст алкоголю в крові 0,36 проміле, від керування відсторонена, чим порушила п.2.9а ПДР та вчинила правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Бугайов Д.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі посилається на незаконність постанови та неправильне застосування норм матеріального права, вказує, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення п. 2.9а ПДР, так як вона була не згодна з позитивним результатом огляду та виявила бажання пройти огляд в медичному закладі. Поліцейськими неправомірно та передчасно, без підтвердження діагнозу лікарем, вказано на перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, не забезпечено огляд водія в медичному закладі, внаслідок чого незаконно складено протокол за порушенням п. 2.9а ПДР України. Отже, суд першої інстанції безпідставно визнав винну ОСОБА_1 на підставі неправильно складеного протоколу, в якому невірно зазначена об`єктивна сторона правопорушення, що на думку захисту є істотним порушенням.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, перевіривши апеляційну скаргу, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, підставою притягнення особи, як суб`єкта правопорушення, до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, визначеного відповідною статтею.

Склад правопорушення це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Зокрема, об`єктивна сторона правопорушення це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, серія ЕПР1 №692543 від 14.06.2026 вбачається, що 14.06.2026 о 02:41 год. по вул. С.Кемського в м. Коростені, ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки "БМВ" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, від керування відсторонена, чим порушила п.2.9 а) Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Drager» Alcotest-6820», результат огляду 0,36 проміле.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а тому наявні підстави для притягнення його до відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на таке.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за такі види адміністративного правопорушення, об`єктивною стороною яких є:

-керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

-передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

-відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, кожне з перелічених діянь становить об`єктивну сторону окремого складу адміністративного правопорушення, за яке може бути передбачена відповідальність вказаною нормою КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №692543 від 14.06.2026, який був предметом розгляду в суді першої інстанції, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.2.9 а Правил дорожнього руху, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок дій поліцейських при огляді водія на місці зупинки врегульовано статтею 266 КУпАП, відповідно до якої Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення такого огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Водночас, з наявного в матеріалах справи відеозапису та напису на роздруківці тесту №110 вбачається, що ОСОБА_1 спочатку пройшла огляд на місці, але категорично висловила усну незгоду із результатом огляду на стан сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» Alcotest-6820», результат якого показав 0,36 ‰ та погодилась проїхати в медичний заклад разом із працівниками поліції. Через кілька хвилин працівники поліції знову запропонували водію пройти огляд у медичному закладі, але ОСОБА_1 попросила 5 хвилин для роздумів і не висловила чіткої позиції, тому працівники поліції озвучили це як відмову водія і склали адміністративні матеріали за порушення пункту 2.9а) ПДР та за ч.1 ст.130 КУпАП, хоча своєї усної чи письмової згоди із результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер водій не надала та чек-роздруківку із приладу Драгер не підписала.

Суд відзначає, що кваліфікація дій водія за пунктом 2.5 чи пунктом 2.9 а). ПДР має суттєві відмінності між собою, і у першому випадку полягає в однозначній відмові чи ухиленні водія від проходження огляду, чи висловлені незгоди із результатом огляду на місці зупинки, а у другом – в проведенні огляду на місці, з результатами якого згоден водій, чи позитивне проходження огляду в медичному закладі.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За пунктом 2.9 а). ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порушення вимог вказаного пункту Правил дорожнього руху має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, проте виключно за умови складання уповноваженими особами протоколу про адміністративне правопорушення, фабула якого відповідатиме об`єктивній стороні такого правопорушення.

За існуючих обставин, установивши, що водій ОСОБА_1 не погоджувалась з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Drager» Alcotest-6820» та водночас відмовлялась щодо проходження подальшого огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейський на виконання вимог закону, мав би скласти протокол щодо ОСОБА_1 за пунктом 2.5 ПДР за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, зазначивши ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від медичного огляду в закладі охорони здоров`я. У такому разі, працівники поліції мали б інкримінувати ОСОБА_1 порушення п.2.5 ПДР, а не п.2.9 а ПДР, як про це помилкового зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, наявному у матеріалах справи.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Відповідно до ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Отже, процедура проведення огляду водія не була завершена до кінця та після проходження ОСОБА_1 освідування за допомогою приладу Драгер на місці зупинки не було здобуто від неї остаточної згоди із результатами для складання протоколу за п.2.9 а). ПДР, або чіткої відмови водія від подальшого проходження огляду в медичному закладі для складання протоколу за п.2.5. ПДР.

За таких обставин не було дотримано поетапно встановленої процедури огляду за ст.266 КУпАП і тому такий огляд слід визнати недійсним.

Крім цього відображена конструкція об`єктивної сторони з неправильною кваліфікацією дій водія у протоколі про адміністративне правопорушення призвела також до неправильного викладення районним судом у оскаржуваній постанові кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме з врахуванням проведення огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатами якого вона не погодилась та відмовилась від подальшого проведення такого огляду у встановленому порядку, судом помилково кваліфіковані такі дії водія, як керування транспортним засобом у стані сп`яніння, оскільки в даному випадку, таке діяння необхідно було розцінювати як відмова водія від проходження огляду у встановленому порядку.

Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та застосований пункт ПДР, адже вони є кардинально відмінними між собою, та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що судом першої інстанції не було дотримано обов`язку всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Бугайова Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік -скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: