Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №274/7316/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/7316/25 Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П.

Номер провадження №33/4805/1097/26

Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., особи, провадження щодо якої закрито – ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Петруніної В.В. (беруть участь дистанційно - в режимі відеоконференції), потерпілого – ОСОБА_2 , та його представника - адвоката Остапенка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомир апеляційну скаргу представника потерпілого – адвоката Остапенко С.О. на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2026 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,

встановив:

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481431 від 12.10.2025, який перебував на розгляді суду першої інстанції, 12.10.2025 року о 18 год. 04 хв. на 226 км. автодороги М-21 поблизу с. Хажин Бердичівського району Житомирської області водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlender, д.н.з. НОМЕР_1 , проявила неуважність, не врахувала швидкість руху, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Suzuki, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутньому напрямку, в результаті чого транспортний засіб Suzuki виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з транспортним засобом PLAXTON, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_1 порушила п.п. 2.3 б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2026 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діянні події та складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник потерпілого - адвокат Остапенко С.О. в інтересах потерпілого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.

Посилається на невідповідність пояснень ОСОБА_1 наданим поясненням потерпілого ОСОБА_2 , за змістом яких пошкодження транспортних засобів спричинене порушеннями правил дорожнього руху саме ОСОБА_1 .

Звертає увагу на надані ОСОБА_1 відповіді під час судового розгляду на запитання представника потерпілого, за змістом яких, як вважає представник потерпілого, унеможливлюється механізм ДТП з огляду на наявні пошкодження транспортних засобів.

Також зазначає, що наявні у матеріалах справи фотознімки не підтверджують пояснення ОСОБА_1 про те, що вона не змінювала траекторію руху перед зіткненням з автомобілем Suzuki.

Доводить, що суд першої інстанції не врахував пояснення свідка – водія автобуса PLAXTON ОСОБА_3 , за якими після удару автомобіля Suzuki в автобус, автомобіль Suzuki розвернуло, а тому виключається можливість того, що відбулося друге зіткнення між задньою частиною автомобіля Suzuki та передньою частиною автомобіля Mitsubishi і так само виключається можливість того, що автомобіль Suzuki від зіткнення з автобусом відкинуло на смугу руху автомобіля Mitsubishi.

Крім того звертає увагу на суперечність поясненням пасажира автомобіля Mitsubishi ОСОБА_4 пояснень, які надала ОСОБА_1 .

Зазначає і те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням працівників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зокрема, звертає увагу на пояснення ОСОБА_5 , за якими первинні пояснення водія автобуса ОСОБА_3 до того, поки до нього підійшла ОСОБА_1 , були іншими, які в послідуючому водієм автобуса вже були змінені.

З цих усіх доводів та підстав вважає, що саме ОСОБА_1 винувата у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не прибув, відповідно до наявних у справі матеріалів про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань про відкладення судового розгляду від нього на момент розгляду справи суду не було надано, учасники провадження проти розгляду справи за відсутності потерпілого ОСОБА_3 не заперечували, а тому суд вважав за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності цього потерпілого.

Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його представника – адвоката Остапенка С.О., які підтримали подану апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Петруніної В.В., які заперечили проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, дослідивши додатково подані представником потерпілого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозиція цієї статті за своїм видом є бланкетною, оскільки відсилає до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (ПДР України).

Розглядаючи справу, як слідує із змісту постанови, суд першої інстанції на основі наявних у матеріалах справи доказів, які відповідають вимогам ст.251 КУпАП, всебічно та повно з`ясував обставини, які вимагалось встановити на виконання вимог ст.280 КУпАП, та надав їм належну оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з якою повністю погоджується і апеляційний суд.

Зокрема, суд дослідив: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 481431 від 12.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП; пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.10.2026; схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.10.2026.

Вказаним доказам суд надав належну правову оцінку у їх сукупності та за встановлених обставин дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи наявні суперечливі, взаємовиключаючі докази, а саме:

- з одного боку пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , за змістом яких правила дорожнього руху ОСОБА_1 не порушувала, в її діях відсутній склад інкримінованого їй правопорушення, а дорожньо-транспортна пригода і пошкодження транспортних засобів сталося з вини ОСОБА_2 , який допустив порушення Правила дорожнього руху, котрі перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП і її наслідками у виді пошкодженнями транспортних засобів;

- з іншого – протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481431 від 12.10.2025; пояснення потерпілого ОСОБА_2 ; пояснення свідка ОСОБА_5 , за якими саме ОСОБА_1 допустила порушення Правил дорожнього руху, наслідком чого було пошкодження транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано поклав пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 в основу свого рішення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого для неї адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, врахуючи таке.

Відповідно до п.п.1.4, 1.5 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки.

Згідно п.10.1. Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Апеляційний суд зазначає, що навіть коли суспільно-шкідливі наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Як встановив суд першої інстанції, в судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнала і пояснила, що 12 жовтня 2025 рухалась автомобілем Mitsubishi Outlender з м. Житомира в напрямку м. Вінниця. Їхала зі швидкістю 85-90 км/год. Перед нею рухався автомобіль Suzuki. Вона дотримувалась безпечної швидкості руху, була уважною, бо в автомобілі була пасажирка. Відстань між ними була 25-30 м. Помітила, що автомобіль Suzuki, що рухався попереду, розпочав маневр обгону та виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автобусом, що рухався в напрямку м. Житомир. Зіткнення відбулось ближче до роздільної смуги руху. Після удару автомобіль Suzuki під кутом відкинуло на неї і зіткнення прийшлось на задню частину автомобіля Suzuki і в її передню фару. Тоді спрацювали подушки безпеки. Вона з пасажиркою вийшла з автомобіля. Побачила, що автомобіль залишився у своїй музі руху. У автомобіля Suzuki була пошкоджена права задня частина, у її автомобіля - ліва передня частина. В момент, коли вона побачила небезпеку, почала реагувати шляхом гальмування. Швидкість свого автомобіля на момент зіткнення не знає. Під час гальмування траєкторію руху не змінювала. На місці дорожньо-транспортної пригоди пояснення свої не змінювала.

Пояснення ОСОБА_1 , про те, що саме автомобіль Suzuki, що рухався попереду, розпочав маневр обгону та виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автобусом, що рухався в напрямку м. Житомир, узгоджуються із поясненнями свідка ОСОБА_3 , який був водієм автобуса PLAXTON, за змістом пояснень якого в суді першої інстанції, він виконував рейс, на відрізку дороги біля повороту на Бердичів, навпроти колишньої заправки, він рухався зі швидкістю близько 40 км/год, бо мав проводити висадку пасажира, йому на зустріч миттєво виїхав автомобіль Suzuki, якого він помітив за 10 метрів. Цей свідок додав, що не бачив, щоб той був з увімкненими покажчиками повороту, автомобіль їхав прямо («лоб в лоб»), а не під кутом. Відбулось зіткнення. Удар прийшовся в ліву нижню частину автобуса, де фари. Також, як встановлено судом першої інстанції і зазначено у постанові, свідок ОСОБА_3 , показав, що пам`ятає, що перед автомобілем Suzuki їхало дві чи три машини. Вони рухались, а не стояли, але на швидкість їх руху він не звернув увагу.

Отже, апеляційний суд констатує, що версія події, про яку пояснила ОСОБА_1 узгоджується із поясненнями свідка, очевидця цієї події – ОСОБА_3 , який керував автобусом, і в результаті ДТП транспортний засіб якого також отримав пошкодження.

Версія події, про яку пояснили суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 узгоджується із поясненнями свідка ОСОБА_7 , котра була пасажиром Mitsubishi Outlender і надала детально викладені у постанові суду першої інстанції пояснення про аналогічну версію події.

Крім того, на переконання апеляційного суду, повідомлені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в суді першої інстанції дії водія Suzuki ОСОБА_2 із виїзду ним на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автобусом PLAXTON, котрий, відповідно, їхав в зустрічному напрямку, узгоджуються із долученими учасниками справи та наявними у матеріалах фотографіями із місця ДТП (Т.1 а.с. 38,39, 45,48, 73-75) з яких вбачається, що удар в автомобіль Suzuki та автобус PLAXTON прийшовся в передні ліві частини цих транспортних засобів, що відповідає поясненням трьох вищевказаних осіб про механізм ДТП.

Також апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_3 чітко пояснив в суді першої інстанції, що автомобіль Suzuki саме виїхав, і що перед автомобілем Suzuki було дві чи три машини, котрі рухались, а не стояли.

Оцінивши вищеперелічені докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд вважає повідомлену ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 версію події правдивою, а пояснення ОСОБА_2 , які детально наведені в постанові суду першої інстанції про те, що два автомобілі, які перед ним рухались, зупинились і він зупинився за ними та тримав ногу на гальмах (тобто перебував у нерухомому стані), суперечать логічним і послідовним поясненням, які узгоджуюуться між собою, наданим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , за якими автомобіль Suzuki під керуванням ОСОБА_2 не зупинився (не був в нерухомому стані), а навпаки, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого і відбулось зіткнення із автобусом PLAXTON під керуванням ОСОБА_3 .

Показання свідка ОСОБА_5 , надані ним фактично з чужих слів, про те, що первинні пояснення свідка ОСОБА_3 були іншими, а в подальшому змінені, не знайшли свого підтвердження серед матеріалів справи, та спростовуються поясненнями самого ОСОБА_3 , які він надав в суді першої інстанції, котрі зазначені у постанові.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що єдиним прямим доказом винуватості ОСОБА_1 є пояснення потерпілого, які не підтвердженні жодними об`єктивними доказами.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Єдиною і достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в діянні такої особи складу відповідного адміністративного правопорушення.

Апеляційним судом не встановлено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки дорожньо-транспортна пригода і суспільно-шкідливі наслідки у виді пошкодження транспортних засобів за встановлених судом обставин на підставі наявних у матеріалах справи доказів настали не з її вини, та її дії не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з цими наслідками.

Надані представником потерпілого та самим потерпілим під час апеляційного розгляду справи 27.07.2026 пояснення, не спростовують вищенаведені встановлені судом першої інстанції на підставі пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 фактичні обставини.

З`ясувавши, що наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо так і у своїй сукупності не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 передбаченого ст.124 КУпАП складу адміністративного правопорушення, місцевий суд дійшов слушного висновку про необхідність закрити провадження у цій справі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення.

Що стосується доводів апеляційної скарги, про те що суд першої інстанції не врахував ряд зазначених апелянтом доказів, то ці аргументи не відповідають дійсності, оскільки із змісту постанови місцевого суду вбачається, що суд першої інстанції надав оцінку всім цих доказам в сукупності, та, як наслідок, встановивши що ці докази, зокрема, пояснення двох учасників ДТП є суперечливими, взаємовиключаючими, суд навів відповідні мотиви чому він вважав відсутнім склад правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Тобто та обставина, що при наявності суперечливих доказів, суд поклав в основу свого рішення одну частину доказів, а іншу мотивовано відхилив, зазначивши чому саме суд прийшов до такого висновку, не означає, що такі докази не були взяті судом першої інстанції до уваги.

Досліджені апеляційним судом копії адвокатського запиту адвоката Остапенко С.О. від 31.10.2025 та копія листа Управління Патрульної поліції в Житомирській області від 06.11.2025 «Про розгляд адвокатського запиту» жодним чином не спростовують правильності зроблених судом першої інстанції висновків, оскільки ними лише підтверджено неможливість УПП в Житомирській області надати відеоматеріали за 12.10.2025. Ця обставина не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин на підставі дослідженої судом сукупності доказів, наявних у матеріалах справи, і представник потерпілого не навів апеляційному суду достатнього обгрунтування, як ці копії адвокатського запиту і відповіді впливають на обгрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.

Щодо висновку експерта № 10-26, складеного судовим експертом ОСОБА_8 20.07.2026 року, то апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд найперше зазначає, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Дослідивши вказаний висновок експерта, копію якого надано представником потерпілого, суд зазначає, що проведена по цій справі експертиза на запит адвоката Остапенка С., не має доказового значення, з наступних підстав:

1. За результатами проведення цієї експертизи, як слідує із змісту розділу «Висновки» на сторінці 17 цього висновку, на переконання апеляційного суду, не отримано даних, на основі яких можна було б зробити категоричний висновок про те, що саме невідповідаючі Правилам дорожнього руху дії водія автомобіля Mitsubishi Outlender ОСОБА_9 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП.

Так, при відповіді на запитання 8-9 експерт зазначив, що в діях водія ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п.п.12.1 і 13.1 Правил дорожнього руху, однак категоричного висновку (твердження), що її дії не відповідають Правилам дорожнього руху, експертом не зроблено.

І далі вже зроблено висновок, що ці невідповідності (котрі, як зазначено, зроблені не в категоричній формі) водія ОСОБА_9 перебувають у причинному зв`язку із ДТП;

2. При ствердному висновку у п.6 підсумкової частини про те, що дії водія Mitsubishi Outlender ОСОБА_9 регламентувались Правилами дорожнього руху, та зазначено якими саме, далі у пункті 7 своїх висновків експерт зазначає, що дії водія автомобіля Suzuki SX4 у досліджуваних обставинах не регламентувались вимогами Правил дорожнього руху.

На переконання апеляційного суду, цей висновок експерта, а з ним і зроблені ним підсумки, позбавлений наукової обгрунтованості, оскільки згідно п.1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 жовтня 2001 р. № 1306, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Апеляційний суд зазначає, що вимоги Правил дорожнього руху є обов`язковими для усіх учасників дорожнього руху, в тому числі і для водія автомобіля Suzuki SX4 у зазначеній дорожній обстановці, а «виключивши» його як такого, дії якого не регламентувались Правил дорожнього руху, висновок експерта про те, що цими Правилами регламентувались лише дії водія ОСОБА_9 , не відповідає прямим нормам пунктів 1.1, 1.3. Правил дорожнього руху і є неспроможним;

3. Як слідує із вступної частини висновку експерта, а саме із сторінки 1, адвокат Остапенко С. для проведення експертизи надіслав експерту на електронну пошту запит разом із копіями матеріалів справи про адміністративне правопорушення та фотознімки з місця ДТП.

Однак, згідно пп.1.3 п.1 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5

(у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) у документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).

При призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

Із дослідженого судом висновку експерта № 10-26, складеного судовим експертом ОСОБА_8 20.07.2026 року, слідує, що зазначені у пп.1.3 п.1 розділу ІІ вищенаведених Науково-методичних рекомендацій вимоги не виконані, а тому експерт надав висновок без врахування цих відомостей та обставин.

З урахуванням зазначеного, а також того, що експерт досліджував лише фотознімки без дослідження самих транспортних засобів, апеляційний суд вважає цей висновок недостатньо обгрунтованим;

4. Крім того, як слідує із змісту висновку експерта, підсумкова частина містить оцінку пояснень учасників ДТП ( ОСОБА_9 та ОСОБА_2 ,) що за змістом ст.ст.251, 252 є повноваженням органу, який розглядає справу про адміністративне правпорушення.

5. Згідно п.1.1.3. п.1 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень до основних завдань автотехнічної експертизи, належить: установлення відповідності дій водія ТЗ у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та ДТП.

Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи.

Між тим, у висновку експерта, який подано апеляційному суду, відсутній відповідний висновок про момент виникнення небезпеки, а також не значиться, що ця обставина надана при призначенні експертизи. Тому, зроблені висновки без врахування зазначеного обов`язкового показника є, на переконання апеляційного суду, сумнівними.

Все вищезазначене в сукупності, на переконання апеляційного суду, позбавляє зазначений висновок експерта доказової сили, а тому він не спростовує правильності зроблених судом першої інстанції висновків в цій справі.

Отже, аргументи апеляційної скарги та пояснення потерпілого і його представника щодо цього апеляційний суд відхиляє із вищезазначених підстав.

Постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, норми матеріального та процесуального права застосовані правильно, а тому підстав для зміни чи скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника потерпілого – адвоката Остапенко С.О., подану в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2026 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович