Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №757/41696/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41696/25-ц

пр. 2-5185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

27.08.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» на її користь моральну шкоду в розмірі 163 700 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що 12.06.2025 року постановою Київського апеляційного суду залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2025 року у справі № 175/1109/23, визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 -до шлюбу) інформацію щодо наявності фінансових зобов`язань перед ПАТ «Приватбанк» станом з 18.11.2022, а саме інформацію про кредит DNP0AN09980382 від 11.05.2007, яка розміщена у кредитній історії під номером № 5940471, сформованій ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та зобов`язано ТОВ «Українське бюро кредитних історій» внести зміни до кредитної історії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 -до шлюбу) змінивши стан кредиту, відредагувавши з неї недостовірну інформацію щодо наявності фінансових зобов`язань ОСОБА_2 (ОСОБА_2-до шлюбу) перед ПАТ «Приватбанк» станом з 18.11.2022 строку «поточна заборгованість» на 0, та строку «точна прострочена заборгованість» на 0, а саме інформацію про кредит DNPOAN09980382 від 11.05.2007, зареєстрований в бюро під номером № 5940471 від 11.05.2007, кредитор ПАТ «Приватбанк».

Позивач вказує, що вона зверталася до АТ КБ "ПриватБанк" з вимогою актуалізувати дані, одна АТ КБ "ПриватБанк" не змінив інформацію на "Закритий", а отже вважає, що її права було порушено ТОВ "УБКІ".

Вказане в сукупності завдало позивачу моральної шкоди, яку остання просить стягнути в примусовому порядку.

01.09.2025 ухвалою суду позов було залишено без руху.

26.09.2025 позивачем були виправлені недоліки.

Ухвалою суду від 30.09.2025 у справі відкрито провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

25.11.2026 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, який було направлено на адресу позивача.

14.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій позивач просила провести розгляд справи у її відсутність, вимоги підтримала та просила задовольнити.

За вказаних обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що 12.06.2025 року постановою Київського апеляційного суду залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2025 року у справі № 175/1109/23, визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 -до шлюбу) інформацію щодо наявності фінансових зобов`язань перед ПАТ «Приватбанк» станом з 18.11.2022, а саме інформацію про кредит DNP0AN09980382 від 11.05.2007, яка розміщена у кредитній історії під номером № 5940471, сформованій ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та зобов`язано ТОВ «Українське бюро кредитних історій» внести зміни до кредитної історії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 -до шлюбу) змінивши стан кредиту, відредагувавши з неї недостовірну інформацію щодо наявності фінансових зобов`язань ОСОБА_2 (ОСОБА_2-до шлюбу) перед ПАТ «Приватбанк» станом з 18.11.2022 строку «поточна заборгованість» на 0, та строку «точна прострочена заборгованість» на 0, а саме інформацію про кредит DNPOAN09980382 від 11.05.2007, зареєстрований в бюро під номером № 5940471 від 11.05.2007, кредитор ПАТ «Приватбанк».

Позивач вказує, що вона зверталася до АТ КБ "ПриватБанк" з вимогою актуалізувати дані, однак АТ КБ "ПриватБанк" не змінив інформацію на "Закритий", а отже вважає, що її права було порушено ТОВ "УБКІ".

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон).

У ст. 3 Закону України «Про організацію формування та обіг кредитних історій» визначено, що: бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію; ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач Бюро (далі - Користувач)- юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування); суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про організацію формування та обіг кредитних історій» визначено, що джерелами формування кредитних історій зокрема є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про організацію формування та обіг кредитних історій», інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.11.2025 2 кредитних історій», бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії. Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

Разом з тим, при дослідженні кредитної історії ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 24.11.2025 ТОВ "УБКІ" вніс в кредитну історію зміни та Договір було видалено.

Так, відповідно до п. 3 Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами від 27.02.2009 р.) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших немайнових явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні гідності, честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконними перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пункт 4. вказаної Постанови зазначає, що відповідно до ст. 137 ЦПК України у позові про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Однак, позивачем було проігноровано дані положення чинного законодавства та не надано до суду жодного доказу про порушення з боку відповідача, які спричинили моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини зичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Пленумом Верховного Суду України постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4. Пункт 9 цієї станови вказує на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та розміру страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а також враховуючи інші обставини. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь падіння престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для повернення до початкового стану.

Так, ОСОБА_1 не надає до суду жодного доказу, який би підтверджував причинно-наслідковий зв`язок між діями товариства та стражданнями, які нібито зазнає позивач.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про організацію формування та обіг кредитних історій», ст. ст. 23 Цивільного кодексу України, ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про стягнення моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА