Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №753/16029/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16029/25

провадження № 2/753/3093/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретарів судового засідання Зеленої К.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року надійшла до суду позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що з липня 1993 року перебував у шлюбі з відповідачем, проте шлюбно-сімейні відносини з відповідачем у нього припинились, спільне життя не склалось, спільного господарства сторони не ведуть, тому вважає, що шлюб зберегти неможливо. Від шлюбу подружжя має двох спільних повнолітніх дітей.

Протягом шлюбу між позивачем та відповідачкою було набуте наступне спільне майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 (трикімнатна, житлова площа 54,60 кв.м.), право власності на яку зареєстровано за позивачем - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру №651-С/КІ від 12.04.2007, та майнові права (право вимоги) на об`єкт інвестування: 1-кімнатна квартира АДРЕСА_2 . Право підтверджується договором №82173 про участь у ФФБ від 17.08.2017 та відповідними додатками й свідоцтвом про участь у ФФБ виду А від 31.01.2020, оформленими на позивача - ОСОБА_3 .

Позивач просить ухвалити рішення про розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ,, зареєстрованого в місті Полтава у міському Палаці шлюбів про що 30.07.1993 р. зроблено відповідний актовий запис №141., а також здійснити поділ майна подружжя в межах справи про розірвання шлюбу: визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_3 право на майнові права (право вимоги) згідно договору №82173 та свідоцтва про участь у ФФБ виду А "Патріотика" від 31.01.2020.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.08.2026 відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено її підготовчий розгляд.

У судовому засіданні представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідач позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині розірвання шлюбу, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1, ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Щодо поділу майна, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя суд приходить до висновку про задоволення позову в частині поділу майна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, даною нормою закону встановлена презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.

Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя.

При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30.07.1993, який зареєстрований в місті Полтава у міському Палаці шлюбів, про що зроблено відповідний актовий запис № 1413.

За час перебування у шлюбі, сторонами було набуто наступне майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ), право власності на яку зареєстровано за позивачем - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру №651-С/КІ від 12 квітня 2007 року та майнові права (право вимоги) на об?єкт інвестування: 1-кімнатна квартира АДРЕСА_2 . Право підтверджується договором № 82173 про участь у ФФБ від 17.08.2017 та відповідними додатками й свідоцтвом про участь у ФФБ виду А від 31.01.2020.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

За загальним правилом, визначеним ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, в даному випадку таке визнання позову відповідає вимогам закону, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 57, 60, 61, 63, 69 110-112 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 200, 206, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30.07.1993 в місті Полтава у міському Палаці шлюбів, актовий запис № 1413.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право на майнові права (право вимоги) згідно договору №82173 та свідоцтва про участь у ФФБ виду А "Патріотика" від 31.01.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Л. Котвицький