Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №482/1684/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

28.07.2026

Справа № 482/1684/26

Номер провадження 3/482/482/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Баранкевич В.О., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , урожениці с. Корбині- Івани, Богодухівського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_2 , громадянки України, хімік 4 відділення взводу РХБ розвідки роти РХБ захисту батальйону РХБЗ в/ч НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

за ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення

встановив:

Відповідно до протоколу №А5025-98 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст ст. 172-15 КУпАП, складеного командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 від 06.06.2026 року, 07.05.2026 року було призначено службове розслідування за фактом нарахування виплат додаткової винагороди на час дії воєнного стану за періоди участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань, а також не виконання службових обов`язків за посадою старшим матросом ОСОБА_1 , згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про результати службового розслідування ОСОБА_1 було визнано винною в порушенні виконання службових обов`язків через недбалість в умовах особливого періоду.

В ході проведення службового розслідування, встановлено, що ухилення під час проходження військової служби ОСОБА_1 від несення обов`язків військової служби шляхом обману вчиненого в умовах воєнного стану не виявлено. В діях старшого матроса ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП, а саме невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбалість в умовах особливогоперіоду.

Також встановлено, що старший матрос ОСОБА_1 виконувала обов`язки військової служби та поставлені їй завдання. Знаходження її за межами підрозділу ніякого документального підтвердження не мають, а лише підтверджується, що вона виконувала обов`язки військової служби у зв`язку з розосередженням підрозділу. В зв`язку з чим, не було місця для розміщення особового складу. Також комісією було виявлено, що старший матрос ОСОБА_1 дійсно за період військової служби не займалась своїми функціональними обов`язками, а займалася веденням документообігу, чим порушила азац 1,2,5 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статтю 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Комісією не встановлено обставин які б вказували на завдання шкоди державів наслідок дій чи бездіяльності командирів (начальників), так як старший матрос ОСОБА_1 працювала за межами підрозділу та виконувала всі покладені на неї завдання командирами (начальниками), про що свідчать рапорти на додаткову грошову винагороду за період служби старшого матроса ОСОБА_1 . Відповідно було складено протокол про військове адміністративне правопорушення №А5025-98 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст ст. 172-15 КУпАП від 06.06.2026 року.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнала, зазначила, що нею виконувалися всі вказівки командира, займалася веденням документообігу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, всупереч з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається..

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому був неодноразово продовжений і діяв на вказані дати.

Відповідно до ст..ст. 11, 16 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У фабулі складеного протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутня інформація про те в чому саме виразилось неналежне виконання нею своїх службових обов`язків або будь-яка бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які настали чи могли настати, в результаті цього.

Окрім цього, серед іншого зазначено, що комісією не встановлено обставин, які б вказували на завдання шкоди державі внаслідок дій чи бездіяльності командирів (начальників), так як старший матрос ОСОБА_1 працювала за межами підрозділу та виконувала всі покладені на неї завдання командирами (начальниками), про що свідчать рапорти на додаткову грошову винагороду за період служби ОСОБА_1 .

Особа, яка складала протокол обмежилася переліком нормативних актів, які передбачають функціональні обов`язки ОСОБА_1 , при цьому належних та допустимих доказів про їх неналежне виконання до протоколу не додано.

Положення ч. 2 ст. 172-15 КУпАП має бланкетний характер, оскільки його диспозиція не містить складу правопорушення, а відсилає до закону (нормативно-правових актів), що регулюють правовідносини у сфері військової служби, зокрема щодо функціональних обов`язків особи, яка притягається до відповідальності, невиконання (неналежне виконання) яких має складати склад зазначеного адміністративного правопорушення.

З комплексного аналізу наведених норм можливо дійти висновку, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.172-15 КУпАП суть адміністративного правопорушення має бути викладена таким чином, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності розуміла, в чому саме полягає її недбале ставлення до військової служби, з зазначенням конкретної дії чи бездіяльності, яка порушує порядок проходження військової служби, визначений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» або, відповідно до ч.4 ст.2 вказаного Закону, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Отже, для об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб`єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення.

Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано в чому ж проявилось недбале ставлення військовослужбовця ОСОБА_1 до військової служби, не деталізовано виконання яких конкретно посадових обов`язків було нею проігноровано, є лише посилання на загальні норми Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, тощо.

Також в протоколі не наведено суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за якою складено протокол, суть повинна бути викладена таким чином, щоб було зрозуміло, де та за яких обставин проступок був вчинений, в яких саме діях або бездіяльності відобразився.

Однак протокол № А5025-98 від 06.06.2026 містить не посилання на конкретну норму нормативно-правового акта (функціональних обов`язків) або обов`язку військової служби, порушення яких, допустила ОСОБА_1 , а містить перерахування статей нормативно-правових актів, які носять загальних характер, без надання належної правової кваліфікації, у чому саме полягає порушення ОСОБА_1 будь-якого із зазначених приписів.

Перерахування загальних статей законів, без конкретизації, до якого зі службових обов`язків допущено недбале ставлення, що складає об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, порушує принцип верховенства права, правової визначеності, законності, охорони прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 як військовослужбовця і громадянина України, не направлене на запобігання правопорушенням, вихованню громадян, що є завданням ст. 1 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, протокол № А5025-98 від 06.06.2026 не містить інформації про об`єктивну сторону дій (бездіяльності) ОСОБА_1 , який саме обов`язок, закріплений функціональними обов`язкам, вона порушила, у чому полягає недбале ставлення до такого обов`язку.

До матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення взагалі не додано функціональних обов`язків хіміка 4 відділення взводу РХБ розвідки роти РХБ захисту батальйону РХБЗ в/ч НОМЕР_1 , з яких можливо було б зробити висновок що саме входить до його повноважень.

Таким чином, незважаючи на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься посилання на конкретні порушення ОСОБА_1 її функціональних обов`язків, з якими би вона була ознайомлена в передбаченому законом порядку.

Крім того, опис суті правопорушення має відповідати диспозиції правової норми, яка передбачає відповідальність за вказане правопорушення. У порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не зазначено в чому саме проявилась недбалість, належно не викладено і не конкретизовано, у чому саме полягали дії особи та у чому саме полягало вчинення нею адміністративного правопорушення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В протоколі також відсутнє посилання, до яких саме обов`язків військової служби недбало поставилася ОСОБА_1 , яким нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України або іншими нормативно-правовими актами вони визначені. Функціональних обов`язків ОСОБА_1 матеріали протоколу не містять.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 172-15 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами по справі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 , ст.247, ст. 172-15 ч.2, 251, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Суддя В.О.Баранкевич