Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №467/155/22 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/155/22

Провадження № 1-кс/467/104/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 року Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка заяви, подані захисниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021152130000146, внесеному до ЄРДР 17 жовтня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України

В С Т А Н О В И В:

На розгляді судді Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження № 12021152130000146, внесене до ЄРДР 17 жовтня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

15 липня 2026 року захисником ОСОБА_4 подана заява про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_6 , з посиланням на вимоги п.4 ч.1 ст. 75 КК України, яка мотивована тим, що після призначення 27 травня 2026 року справи до судового розгляду суддею не виконуються вимоги ст.ст. 347-349 КПК України, а розглядаються лише клопотання прокурора. Кожного наступного судового засідання розгляд справи по суті не розпочинався, а суддею задавались питання прокурору про те чи виконані вимоги статті 290 КПК України та безпідставно відкладались судові засідання, зобов`язуючи кожного разу прокурора виконати незаконні дії суду. 30 березня 2026 року справа надійшла до Арбузинського районного суду Миколаївської області після скасування судом вироку апеляційної інстанції через порушення права на захист, неповідомлення обвинуваченого про закінчення досудового розслідування, не ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та невручення обвинувального акту. 22 квітня 2026 року під час проведення підготовчого судового засідання суддя ОСОБА_6 , не з`ясувавши думки учасників процесу, оголосила про те, що суд ухвалив зобов`язати та покласти на прокурора обов`язок виконати вимоги ст. 290 КПК України: відкрити обвинуваченому ОСОБА_4 і вручити матеріали досудового розслідування та копію обвинувального акту під розписку. Однак, на стадії судового розгляду після скасування вироку суд не може зобов`язати прокурора виконати вимоги ст. 290 КПК України, так як досудове розслідування завершене. Це «спроба врятувати справу» з боку суду. 08 липня 2026 року під час судового засідання відбувся реальний конфлікт інтересів, що створює суперечливість між приватним інтересом та службовими та представницькими повноваженнями судді, що впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень або вчинення чи не вчинення дій під час виконання службових повноважень. Дотримуючись принципу здорового глузду, є недоцільним подальший розгляд кримінального провадження даним складом суду, так як в наявності істотні порушення кримінально-процесуального закону, які вже неможливо виправити на цій стадії судового розгляду. Будь-який вирок суду першої інстанції буде скасований судом апеляційної інстанції, що потягне за собою позбавлення права учасників кримінального провадження на розгляд справи у відповідності до загальних засад кримінального провадження, верховенства права, законності, забезпечення права на захист, розумність строків. Окрім цього, 15 липня 2026 року подано скаргу на дії судді ОСОБА_6 до Вищої Ради правосуддя, що виключає її участь у подальшому розгляді цієї справи.

Крім того, 15 липня 2026 року захисником ОСОБА_5 подана заява про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_6 , з посиланням на вимоги п.4 ч.1 ст. 75 КК України, яка мотивована тим, що апеляційним судом при скасуванні вироку суду встановлено порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 , яке полягає у відсутності надання останньому доступу до матеріалів досудового розслідування та невручення обвинувального акту. Разом з тим, суддя ОСОБА_6 , визнавши факт порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України на досудовому слідстві, своєю ухвалою зобов`язала прокурора виконати такі вимоги з обвинуваченим ОСОБА_7 , намагаючись таким чином усунути недоліки досудового слідства та перебираючи на себе функцію сторони обвинувачення, виключно яка має право знайомити обвинуваченого з матеріалами справи і лише на стадії досудового розслідування. У судових засіданнях 24 червня 2026 року та 08 липня 2026 року суддя ОСОБА_6 за відсутності клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про ознайомлення з матеріалами судової кримінальної справи, продовжила примушувати обвинуваченого до ознайомлення з матеріалами справи. Така підміна понять як виконання вимог ст. 290 КПК України та ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в суді свідчить про порушення суддею вимог ч.6 ст. 22 КПК України. Цей факт свідчить про упередженість судді ОСОБА_6 , оскільки вона такими діями намагається усунути недоліки досудового розслідування, штучно створивши умови для визнання в подальшому явно недопустимих доказів, допустимими.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 обидві заяви захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 об`єднані в одне провадження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені у поданій ним заяві про відвід судді ОСОБА_6 та прохав її задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 підтримала доводи, викладеній у поданій нею у заяві про відвід судді ОСОБА_6 , додатково пояснила, що у ході розгляду кримінального провадження під час оголошення перерви у судовому засіданні суддя ОСОБА_6 зверталась до захисника ОСОБА_8 та наказувала йому заявити їй відвід. Під час судового засідання 08 липня 2026 року суддя теж казала, що їй необхідно заявити відвід та принижувала її як захисника. Суддя перейшла на особисті образи її як захисника, зазначала, що «суд їй не вірить». При цьому суддя не запитувала з приводу питань, які розглядались у судовому засіданні, думку обвинуваченого ОСОБА_7 . Суддя на початку судового засідання намагалась швидко його відкласти, незважаючи на те, що обвинувачений вже фізично перебував на території суду і не перевірила належним чином інформацію про те чи доставлений він працівниками конвойної служби до суду. Суддя під час судового засідання ухвалювала процесуальні рішення, не надавши слово учасникам процесу, а надавши його, неодноразово переривала виступ захисників з висловлюванням своїх зауважень. Суддя стверджувала про те, що саме вона як захисник ухиляється від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підбурює до цього інших учасників процесу. Суддя стверджувала, що обвинувачений при прибутті до суду не бажає виходити з автомобіля працівників поліції – це неправда. Вважає таку поведінку судді конфліктом інтересів, яка свідчить про необ`єктивність судді.

Прокурор ОСОБА_9 заперечував проти задоволення поданих захисниками заяв про відводи судді, вказуючи, що підстави для відводу судді, передбачені ст. 75 КПК України, відсутні. Незгода з процесуальними рішеннями або думкою судді не є підставою для його відводу.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суддя прийшов до наступного.

Згідно з ст.ст. 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

За приписами ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

При вирішенні цих заяв, суддя керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також ураховує практику Європейського суду з прав людини.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Так, у справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. у справі Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (див. у справі Пуллар проти Сполученого королівства).

Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність слідчого судді презюмується. Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.

Суддя не вважає заяву про відвід судді безумовною підставою для відсторонення судді від участі у кримінальному провадженні. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що вимог щодо неупередженості не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. у справі Ветштайн проти Швейцарії).

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.

На думку судді, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18). Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді. Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення». Крім цього, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Більше того, відповідно до положень частин 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності (прийняття рішень) щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

За таких обставин, надання саме комплексної оцінки прийнятим суддею процесуальним рішенням по справі чи вчиненням головуючим процесуальних дій в рамках КПК України під час судового розгляду у провадженні відноситься лише до повноважень апеляційного суду під час перегляду рішення за наслідком розгляду справи по суті, або в порядку дисциплінарної процедури, передбаченої Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Надання ж оцінки прийнятим процесуальним рішенням судді чи його діям знаходиться поза повноваженнями судді, яким розглядається заява про відвід.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст.75,76 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Зокрема, у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.

За таких, суддя ОСОБА_6 не може бути відведена від розгляду даної справ з підстави незгоди сторони захисту з прийнятими суддею процесуальними рішеннями по справі та процесуальними діями судді.

Разом з цим, частиною шостою, пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII визначено, що суддя повинен додержуватися присяги. Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики.

Відповідно до статті 57 цього Закону присяга судді вимагає від нього об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

У преамбулі цього Кодексу наголошено, що судді добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Статтею 7 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки.

У пункті 49 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки.

Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності, мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов`язки ретельно (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002).

Зазначені обов`язки судді є професійними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Як зазначається в п.90 Коментарів до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), що оприлюднені на офіційних веб-сайтах Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Ради суддів України, обґрунтована підозра в упередженості може виникати в таких випадках: а) якщо між суддею та громадянином, який бере участь у справі, існують особисті дружні або ворожі відносини; б) якщо суддя близько знайомий із громадянином, який бере участь у справі, зокрема, коли достовірність свідчень такого громадянина може мати суттєве значення для результатів.

У відповідності зі ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У судовому засіданні за клопотанням захисника ОСОБА_4 відтворено відеозапис судового засідання від 08 липня 2026 року по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Оцінка поведінки судді на відповідність положень Кодексу суддівської етики суддею не надається, оскільки такими повноваженнями наділена Вища Рада Правосуддя.

Враховуючи, що процесуальна активність суду має бути поміркованою, однак головуючий суддя ОСОБА_6 по вказаному кримінальному провадженню під час судового засідання висловила власне безпідставне твердження щодо неналежної поведінки обвинуваченого щодо небажання залишити службовий автомобіль працівників поліції, виразила твердження про те, що захисник ОСОБА_4 багато говорить неправди, тому суд їй не вірить, спонукала захисників до заявлення їй відводу, сперечалась з захисниками, що є іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості судді, передбаченими п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, з метою об`єктивного та неупередженого подальшого розгляду кримінального провадження, усунення усіх сумнівів щодо неупередженості під час розгляду справи, приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді.

У задоволенні заяви про відвід захиснику ОСОБА_5 має бути відмовлено, оскільки ним подано відвід у зв`язку з незгодою з процесуальними рішеннями та діями судді.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. 1 ст.75, ст.ст. 80, 81 КПК України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви, поданої захисником ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021152130000146, внесеному до ЄРДР 17 жовтня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, відмовити.

Заяву, подану захисником ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021152130000146, внесеному до ЄРДР 17 жовтня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, задовольнити.

Відвести суддю Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 12021152130000146, внесеного до ЄРДР 17 жовтня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Суддя ОСОБА_1