Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №149/5/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/5/26

Провадження №1-кп/149/92/26

Номер рядка звіту 227

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м.Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5 , неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , його законного представника ОСОБА_6 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику кримінальне провадження №12025020000000964 від 30.10.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Хмільник Вінницької області, громадянина України, одруженого, особи з інвалідністю ІІ групи, пенсіонера, учасника бойових дій, проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 близько 09 год. 00 хв. 30.10.2025, керуючи автомобілем «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Свободи у м. Хмільник Вінницької області в напрямку центру міста, поблизу буд. № 12, у порушення пп. «б» п. 2.3, п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не відреагував на її зміну, внаслідок чого, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_9 , який переходив проїзну частину дороги по горизонтальній дорожній розмітці 1.14.1 додатку № 2 до ПДР (нерегульований пішохідний перехід) справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, переводячи в руках велосипед, у момент його виходу на проїзну частину дороги, ОСОБА_8 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав дорогу пішоходу та допустив наїзд на нього.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень помер під час транспортування до медичного закладу.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 131 від 03.12.2025 у ОСОБА_9 виявлено сполучну травму тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми - рани та садна на голові, крововиливів у м`які тканини голови, переломи склепіння та основи черепа, субарахноїдальний крововилив головного мозку, забій речовини головного мозку, закритої хребетно-спинно-мозкової травми - переломи грудного відділу хребта, з крововиливом у навколишні м`які тканини, закритої тупої травми живота - гематома, розриви капсули та тканини печінки, закритого перелому кісток лівої гомілки, ран на обох верхніх кінцівках, саден на обох верхніх та нижніх кінцівках. Смерть ОСОБА_9 настала від вказаної сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_9 є причинно-наслідковий зв`язок.

Відповідно до висновку комплексної інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/102-25/24469 від 10.12.2025 у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_9 , виконавши вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху.

У діях водія автомобіля ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам пп. «б» п. 2.3, п. 18.1 ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - настання смерті пішохода ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_8 у суді вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив наступне. Стаж керування транспортними засобами у нього з 1986 року. 30.10.2025 вранці він на власному автомобілі «Hundai Tucson» виїхав з дому, рухався зі швидкістю 40-45 км/год., погода була нормальна, світило сонце, перешкод не було, почував себе нормально. Бачив як пішохід по пішохідному переходу вів велосипед у руках та перетинаючи дорогу, автомобіль зачепив велосипед, почав гальмувати, велосипед впав на вітрове скло, відбувся удар і за 5-7 метрів зупинився. Думав встигне, під час руху з переднього пасажирського сидіння автомобіля впав пакет, він відволікся та відбулося зіткнення. Зупинився, вийшов з автомобіля, побачив, що пішохід впав обличчям донизу. Якась жінка надавала пішоходу медичну допомогу. ДТП відбулося о 08:50-09:00 год. Протипоказань для керування автомобілем немає, хоча бачить на одне око. Порушення п.п. «б» п. 2.3, п. 18.1 ПДР визнає повністю, висловив жаль з приводу вчиненого. У потерпілих одразу просив пробачення, у той же день син завіз потерпілим 50000 грн на поховання. Загальна сума сплаченого 250 тис. грн. У подальшому сам лікувався, перебував у лікарні. Позовні вимоги визнав у загальному розмірі 450-600 тис. грн. ОСОБА_17 250 тис. грн, ОСОБА_10 300-350 тис. грн. з урахуванням вже відшкодованих сум.

Потерпілий ОСОБА_5 у суді повідомив, що йому зателефонували поліцейські та повідомили про ДТП. Приїхавши на місце події він побачив автомобіль із пошкодженим бампером, капотом, вітровим склом, який стояв за пішохідним переходом. На дорозі лежав пошкоджений велосипед орієнтовно за 100 метрів від автомобіля, було розкидано взуття. У водія перешкод для видимості не було, того дня ранок був ясний. На місці події знаходився ОСОБА_8 . У подальшому син обвинуваченого - ОСОБА_11 привіз 50000 грн на поховання, а нещодавно було переказано 100000 грн, які отримано. Батько проживав окремо від нього, працював у поліклініці. З батьком проводив багато часу. Смерть батька сприйняв важко, погіршився стан здоров`я, підвищився тиск, звертався за медичною допомогою. Підтримав позовні вимоги, просив обрати обвинуваченому покарання пов`язане з реальним позбавленням волі.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 , у присутності законного представника ОСОБА_6 , суду пояснив, що про ДТП дізнався від матері. Йому відомо, що батько переходив дорогу та був збитий автомобілем. З батьком разом не проживав, проживав з матір`ю. Батьки розлучилися коли він ще був малий. З батьком постійно спілкувався на різні теми, радився, раз на місяць батько надавав матеріальну допомогу у розмірі орієнтовно 2000 грн, матеріально допомагав при вступі до іноземного навчального закладу. Повідомив, що обвинувачений перерахував його матері 100000 грн. Підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на максимально суворій мірі покарання обвинуваченому. Йому відомо, що обвинувачений вибачався перед його матір`ю. Смерть батька пережив важко, погіршився стан здоров`я, звертався за медичною допомогою, лікувався, життя змінилося.

Законний представник ОСОБА_6 у суді повідомила, що в день події обвинувачений просив пробачення, під час проведення слідчого експерименту він ставав на коліна вибачався. Говорив, що бачив пішохода, «думав, що проскочить». Від обвинуваченого отримала 100000 грн на ОСОБА_10 . Син обвинуваченого підходив декілька разів по питанню відшкодування шкоди, проте не зійшлися в розмірі відшкодування. У страхову компанію з приводу відшкодування шкоди не зверталася.

Свідок ОСОБА_12 у суді надала показання та повідомила, що вона працює парамедиком на станції екстреної швидкої допомоги. Восени 2025 року, точну дату вона не пам`ятає, вела дитину в дитячий садочок. Почула гучний звук, розвернулася та побачила, що на проїзній частині дороги лежить чоловік обличчям донизу. Поруч лежав пошкоджений велосипед, була пляма крові. Неподалік біля тротуару стояв автомобіль. Водій автомобіля запитував чим допомоги, говорив: «мужик тільки живи я ненавмисно». Того дня була світла погода, асфальт сухий. Потерпілий був живий, мав пульс, слабке дихання, на голос не реагував, мав відкриту черепно-мозкову травму. Потерпілого потрібно було перевернути з живота на спину, покликала чоловіків, водій автомобіля також намагався допомогти перевернути потерпілого. Вона викликала швидку медичну допомогу.

Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом, зокрема:

-витягом про реєстрацію відомостей у вказаному кримінальному правопорушенні в ЄРДР № 12025020000000964 від 30.10.2025 за ч. 2 ст. 286 КК України по факту ДТП;

-протоколом огляду місця події від 30.10.2025 зі схемою до нього та фототаблицею, таблицею ілюстрацій, де зафіксовані обставини дорожньо-транспортної пригоди за участь автомобіля «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , який у результаті ДТП зазнав пошкоджень, з місця події вилучено автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, велосипед зеленого кольору із пошкодженнями, кепку зеленого кольору. Виявлено ОСОБА_9 , якого поміщено в автомобіль швидкої медичної допомоги до початку огляду місця події. Схему ДТП, де зафіксовані сліди ДТП, подряпини, потертість, уламки скла, сліди РБК, взуття, автомобіль, кепку, здійснено та зафіксовано заміри проїзної частини та інші параметри;

-висновком експерта № 131 від 03.12.2025 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , у якого виявлено сполучну травму тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми - рани та садна на голові, крововиливів у м`які тканини голови, переломи склепіння та основи черепа, субарахноїдального крововиливу головного мозку, забій речовини головного мозку, закриту хребетно-спинно-мозкову травму - переломи грудного відділу хребта, з крововиливом у навколишні м`які тканини, закритої тупої травми живота - гематома, розриви капсули та тканини печінки, закритого перелому кісток лівої гомілки, ран на обох верхніх кінцівках, саден на обох верхніх та нижніх кінцівках. Вказана сполучна травма тіла утворилася від дії удару (ударів) твердого тупого предмета (предметів), можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди, за згідно п. 2.13 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 належать до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_9 наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 від вказаної сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_9 є причинно-наслідковий зв`язок. Враховуючи отримані дані при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 , а саме переважання масивних тілесних ушкоджень по лівій поверхні тіла, також враховуючи дані судово-медичної криміналістики, «деформація згину (вектор деформації латерально-медіальний) внаслідок динамічної (удар) дії твердого тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею», дають підставу вважати, що «потерпілий» у момент первинного контакту знаходився лівою поверхнею тіла до травмуючого предмета (автомобіля);

-висновком судово-медичної експертизи № 3344 від 06.11.2025 судово-медичної експертизи крові трупа ОСОБА_9 , де наявності метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

-висновком судово-медичної криміналістичної (біомеханічної) експертизи №№212, 213, 214, 215 від 20.11.2025 лівої малогомілкової кістки та фрагмента нижньої третини лівої великогомілкової кістки від трупа ОСОБА_9 , де виявлено повний косо-поперечний внутрішньосуглобний перелом медіальної кісточки лівої великогомілкової кістки, морфологічні особливості якого свідчать про те, що даний повний косо-поперечний внутрішньосуглобний перелом медіальної кісточки лівої великогомілкової кістки утворився внаслідок складного надпорогового напруженого стану: деформації згину (вектор деформації латеріально-медійний) при зміщенні вісі великогомілкової кістки відносно стабільної, фіксованої медіальної кістки лівої великогомілкової кістки внаслідок динамічної (удар) дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею про індивідуальні особливості якого судити не представляється можливим. При дослідженні малогомілкової кістки виявлено повний косо-поперечний перелом на межі середньої та нижньої третини діафіза лівої малогомілкової кістки, морфологічні особливості якого свідчать про те, що даний перелом утворився внаслідок складного надпорогового напруженого стану: деформації згину внаслідок динамічної (удар) дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею про індивідуальні особливості якого судити не представляється можливим;

-протоколом відібрання крові у ОСОБА_8 від 30.10.2025;

-висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння № 19 від 30.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 у стані сп`яніння не перебував;

-висновком судово-медичної експертизи № 3325 від 04.11.2025 крові ОСОБА_8 , де наявності метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

-висновком судово-медичної експертизи № 3326 від 06.11.2025 крові ОСОБА_8 , де наявності похідних барбітурової кислоти, алкалоїдів групи опію, похідних 1,4-бензодіазепіну, піразолону, фенотіазину та фенілалкіламінів, а також тетрагідроканабінолу не виявлено. Наркотичні та психотропні речовини ідентифіковані не були;

-постановою від 30.10.2025 про визнання та приєднання речових доказів: автомобіля «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтва про його державну реєстрацію; велосипеда зеленого кольору; взуття; кепки зеленого кольору; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 ; телефона чорного кольору марки «Samsung»;

-ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 04.11.2025, якою на вказані речові докази накладено арешт;

-протокол зняття показань технічних приладів від 04.11.2025, яким підтверджено зняття відеозапису з відеокамери зовнішнього спостереження у м. Хмільник;

-протоколом перегляду відеозапису від 11.11.2025 відеофайлу з відеокамери зовнішнього спостереження, яким зафіксовано момент ДТП 30.10.2025;

-постановою від 03.11.2025, якою визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів провадження відеозаписи з камер зовнішнього спостереження Хмільницького РВП за адресою: м. Хмільник, проспект Свободи поблизу перехрестя з вул. Соборності від 30.10.2025;

-свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу;

-aідеозаписом на флеш носії;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.11.2025 за участі підозрюваного ОСОБА_8 , який виставив транспортний засіб на смузі для руху в напрямку вул. Соборності на відстані 2,40 м. від правого краю проїзної частини, з`ясовано на вказані ділянці дороги, що в полі зору водія на максимальній видимості видно пішохода з відстані 77,4 м. План схемою, де зафіксовано встановлені обставини;

-висновком експерта № СЕ-19/102-25/24283-ІТ від 08.12.2025, відповідно до якого на момент експертного огляду рульове керування, робоча гальмівна система автомобіля «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться у працездатному стані. У деталях та вузлах рульового керування, робочої гальмівної система цього автомобіля на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли вплинути на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не встановлено;

-висновком експерта № КСЕ-19-102-25/24469 від 10.12.2025, за яким автомобіль «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до відеозапису «20251030.024000.UVCProspect» перед наїздом на пішохода ОСОБА_9 рухався зі швидкістю близько 44.1…50,5 км/год. Пішохід ОСОБА_9 із моменту виходу на проїзну частину до місця наїзду відповідно до цього відеозапису рухався близько 2,7…3,1 с. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 18.1 ПДР. У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_9 , виконавши вимоги п. 18.1 ПДР. У діях водія ОСОБА_8 вбачається невідповідність п. 18.1 ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із настанням події ДТП;

-протоколом затримання від 30.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 30.10.2025 о 16:00 год. затримано у порядку ст. 208 КПК України, вилучено мобільний телефон «Samsung»;

-ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2025 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено заставу у розмірі 121120 грн;

-квитанцією від 03.11.2025, якою підтверджено внесення застави;

-заявою від 31.10.2025 ОСОБА_6 підтвердила отримання від ОСОБА_8 , через його сина, грошові кошти у розмірі 50000 грн, як добровільне відшкодування витрат на поховання ОСОБА_9 .

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому суд враховує роз`яснення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 21 серпня 2019 у справі № 682/956/17.

Як зазначено Верховним Судом, диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

Злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст.286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження ч.2, загибель кількох осіб ч. 3); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо); б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п.10.3ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК.

У даній справі, обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та порушення п.п. «б» п. 2.3, п. 18.1 ПДР визнав повністю та пояснив, що дійсно вранці 30.10.2025 він керував належним йому автомобілем «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Свободи у м. Хмільник Вінницької області. Відволікся через падаючий з переднього пасажирського сидіння пакет та допустив наїзд на пішохода, якого бачив і який ведучи велосипед перетинав дорогу. Про вчинене шкодує, просив пробачення у потерпілих. Також повідомив, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідом війни, має на утриманні дружину інваліда ІІІ групи, яка потребує лікування та догляду. Частково визнав пред`явлений цивільний позов.

Вина обвинуваченого підтверджується відеозаписами з відеокамер, що зафіксували момент ДТП на просп. Свободи у м. Хмільник, за участі автомобіля «Hundai Tucson», протоколом огляду місця події від 30.10.2025, де зазначені виявлені на місці ДТП сліди злочину, пошкоджений велосипед, автомобіль, взуття, а також зафіксовані інші обставини. Потерпілого перед проведенням ОМП поміщено до автомобіля швидкої медичної допомоги. Висновком проведеної у справі експертизи № СЕ-19/102-25/24283-ІТ від 08.12.2025, якою не встановлено у автомобілі «Hundai Tucson» несправностей, які б впливали на керованість цього автомобіля та виники до ДТП. Висновками судово-медичних експертиз № 3344 від 06.11.2025 якою підтверджено відсутність стану сп`яніння у ОСОБА_9 , № 19 від 30.10.2025, № 3325 від 04.11.2025 відповідно яких ОСОБА_8 у стані сп`яніння не перебував. Висновком судово-медичної експертизи № 131 від 03.12.2025, висновком судово-медичної криміналістичної (біомеханічної) експертизи №№212, 213, 214, 215 від 20.11.2025 ОСОБА_9 , які підтверджують отримання потерпілим тілесних ушкоджень та сполучну травму тіла, між цією травмою та смертю є причинно-наслідковий зв`язок, підтверджують, що смерть потерпілого настала у результаті отриманих під час ДТП травм. Наявність у потерпілого тілесних ушкоджень після ДТП, підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 . Під час проведення слідчого експерименту з обвинуваченим він показав місце розташування автомобіля, було встановлено значну відстань, оглядовість з місця водія, відсутність перешкод водієві виявити пішохода.

Вказані докази у своїй сукупності дають підстави для висновку про доведеність порушення водієм ОСОБА_8 пп. «б» п. 2.3, п. 18.1 ПДР, ці порушення, у відповідності до висновку комплексної інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/102-25/24469 від 10.12.2025 знаходяться безпосередньому причинному зв`язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - настанням смерті пішохода ОСОБА_9 . У свою чергу, водій ОСОБА_8 згідно даного висновку мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_9 , виконавши вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху.

Отже, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно зі ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд визнає щире каяття, оскільки він вину визнав повністю, щиро розкаявся, просив пробачення у потерпілих, висловлював жаль з приводу вчиненого, сприяв розкриттю даного правопорушення, приймав участь у слідчому експерименті за його участі, розповідав про обставини події. Також добровільно частково відшкодував заподіяні збитки, витрати на поховання.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, думку потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання пов`язаній з реальним позбавленням волі, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідом війни, хворіє, отримує дохід у вигляді пенсії, позитивно характеризується у Спілці ветеранів війни в Афганістані м. Хмільника та Хмільницького району, має подяки за вагомий внесок у розвиток Збройних Сил України, раніше не судимий, має на утриманні дружину особу з інвалідністю ІІІ групи, яка проходить періодичне лікування, ОСОБА_8 вину вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, добровільно відшкодував частину заподіяної шкоди, а тому з урахуванням вищевказаних обставин, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.286 КК України. Зважаючи на наявність декількох пом`якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, відомості про особу обвинуваченого, інші вищевказані обставини, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та наявність підстав для його звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного суду наведену у постанові від 05.03.2019 у справі № 161/14524/16-к, провадження № 51-3889км18 про те, що якщо засуджений вчинив злочин проти безпеки руху, то позиція потерпілого хоча і може бути врахована судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує допущене обвинуваченим грубе порушення Правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами слід призначити на максимальний строк, передбачений санкцією ст.286 ч.2 КК України.

Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , їх представник ОСОБА_7 заявили цивільній позов до відповідача ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди у розмірі по 1300000 грн кожному потерпілому. Позов обґрунтований тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 потерпілі втратили батька, який для них був найкращим прикладом, і з яким у них існував міцний душевний зв`язок, усім що вони мають завдячують батькові. Батько завжди допомагав, був значною підтримкою, через його загибель залишилися лише спогади та душевна біль втрати, що відчутно вплинуло та продовжує впливати на морально-психологічний та фізичний стан позивачів, викликало потребу у лікуванні.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених зміну його життєвих стосунках.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом з ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є синами ОСОБА_9 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т. 1 а.с. 57, 58).

Отже, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи встановлено, що власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля і заподіювачем шкоди є ОСОБА_8 .

Згідно з ч. 4 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За обставин даної справи встановлено, що в діях потерпілого ОСОБА_9 відсутні порушення ПДР, такі порушення наявні у діях ОСОБА_8 , його вину у вчиненні порушень ПДР доведено, отже він має відповідати за завдану шкоду.

Визначаючись із розміром шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд приймає до ваги те, що згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Потерпілими доведено, що після події ДТП стан їх здоров`я погіршився, вони зверталися за медичною допомогою та проходили лікування, що підтверджується виписками з медичних карток від 07.11.2025 (т. 1 а.с. 53), від 04.11.2025 (т. 1 а. с. 54), від 03.12.2025 (т. 1 а.с. 55), від 17.12.2025 (т. 1 а.с. 56).

Безумовним є те, що втрата батька для синів є психологічною травмою, яка супроводжується болем, стресом та потребою адаптації до вимушених змін у їх житті. Разом з тим, потерпілими заявлено до відшкодування розмір моральної шкоди - 1300000 грн кожному, що є значним розміром. Потерпілими не доведено, що їм спричинено моральну шкоду саме на таку суму.

Визначаючись із розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача суд виходячи з принципів розумності, співмірності, враховуючи обставини даної справи, ступінь вини обвинуваченого, з урахуванням доводів потерпілих про те, що вони зазнали значних душевних та фізичних страждань, внаслідок загибелі їх батька, також враховує дані по особу обвинуваченого, який має інвалідність ІІ групи, отримує пенсію, має на утриманні дружину, якій також встановлено ІІІ групу інвалідності. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 300000 грн на користь кожного потерпілого.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС»», що підтверджується полісом № 227076612 (т. 2 а.с. 11).

Згідно з ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України) До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 999 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 (надалі Закон № 3720).

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне роз`яснити потерпілим наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 3720, у редакції чинній на час укладення ОСОБА_8 договору страхування, страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 8000 грн.

Таким чином загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) на яку мають право потерпілі становить 200000 грн. із розрахунку (8000 грн. х 25).

При цьому п. 8 полісу страхування визначено, що розмір страхової виплати за шкоду заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб на одну особу становить 500000 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2026 до участі у справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «СГ «ТАС».

Проте, позивачами не заявлено позовних вимог до страхової компанії.

Враховуючи задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 300000 грн на користь кожного потерпілого, сплату обвинуваченим кожному потерпілому по 100000 грн, а також можливість отримання кожним потерпілим страхового відшкодування від страхової компанії у розмірі по 100000 грн, загальний розмір відшкодування моральної шкоди для кожного потерпілого 500000 грн, що відповідатиме рівню перенесених страждань.

Суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника про те, що частину заподіяної шкоди у розмірі 50000 грн було відшкодовано. Так, розпискою від 31.10.2025 року підтверджено відшкодування сином обвинуваченого витрат у розмірі 50000 грн на поховання.

Згідно зі ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Отже кошти у розмірі 50000 грн були сплачені не відповідно до ст. 1167 ЦК України, а згідно зі ст. 1201 ЦК України.

На підставі ч. 11 ст. 182 КПК України заява заставодавця ОСОБА_15 від 30.03.2026, підлягає задоволенню і внесену нею заставу у розмірі 121120 грн (квитанція № 2.383506047.1), зараховану на рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області, у рівних частинах, тобто по 60560 грн належить перерахувати на користь потерпілих у рахунок відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні за проведення судових експертиз у розмірі 8468,3 грн.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді застави залишити без змін.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді на речові докази - скасувати.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробування встановивши іспитовий строком 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк основного покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один деньпопереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з дня його фактичного затримання 30.10.2025 і включно по день його звільнення у зв`язку з внесенням застави 04.11.2025.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Строк відбування додаткового покарання обчислювати з моменту закінчення основного покарання.

Цивільний позов потерпілих задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_5 300000 (триста тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_5 300000 (триста тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_9 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог потерпілих, - відмовити.

Заяву заставодавця ОСОБА_15 - задовольнити.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін, а після набрання вироком законної сили заставу (внесену ОСОБА_15 , квитанція № 2.383506047.1 від 03.11.2025) на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України, перерахувати на користь потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом у розмірі по 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн кожному потерпілому.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженню у загальному розмірі 8468,3 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 04.11.2025 на речові докази - скасувати.

Речові докази:

-автомобіль «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про його державну реєстрацію серії НОМЕР_2 ; мобільний телефон чорного кольору марки «Samsung», - повернути ОСОБА_8 ;

-посвідчення водія видане на ім`я ОСОБА_8 - вилучити у нього на строк позбавлення права керування транспортними засобами;

-велосипед зеленого кольору, взуття, кепку зеленого кольору - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілим, їх представникам.

Суддя ОСОБА_1