Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №317/1249/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/1249/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/1249/26 Головуючий у 1 інст. Ачкасов О.М.

Провадження № 33/807/981/26 Доповідач у 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Халупка В.М. – в режимі відеоконференції, розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Халупка С.В. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок,

ВСТАНОВИВ

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя першої інстанції встановив, що 12.02.2026 року о 22 годині 34 хвилини, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4 з він номером НОМЕР_2 , по автодорозі Н-23 Кропивницький – Кривий Ріг – Запоріжжя, 274 км, Запорізького району Запорізької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510, результат позитивний, показник 1,41 проміле, тест № 98, від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР, про повторність попереджений, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Халупко С.В., який здійснював захист інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що сторона захисту не погоджується з постановою суду першої інстанції, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та допущено істотні порушення процесуального порядку дослідження та оцінки доказів.

Так, зокрема, судом першої інстанції не перевірено належним чином законність первинної зупинки транспортного засобу, не встановлено правову природу та межі участі працівників Військової служби правопорядку, не надано належної оцінки спеціальному статусу ОСОБА_1 , який є військовослужбовця та до якого мав би застосовуватись спеціальний порядок огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП. При цьому, посилання суду на те, що ОСОБА_1 нібито під відеозапис зазначив, що він є цивільною особою, не позбавляє суд обов`язку перевірити його реальний правовий статус. Усі сумніви щодо процедури огляду на стан сп`яніння, статусу особи та допустимості доказів мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності .

Щодо відсутності законної підстави для зупинки транспортного засобу захисник зазначив, що постанова не містить встановленої та конкретної підстави для зупинки, передбаченої ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», не містить посилання на конкретне порушення ПДР, яке нібито вчинене до зупинки, яким доказом воно підтверджене, чи зафіксовано воно на відео, чи було проінформовано водія про причину зупинки. Судом першої інстанції лише зазначено про те, що відеозаписом зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та подальша його зупинка працівниками ВСП. Однак, судом не з`ясовано, чи діяли працівники ВСП в межах своїх повноважень.

Також звернуто увагу на те, що оскаржувана постанова містить хронологічну суперечність, а саме: постанова про накладення адміністративного стягнення датована 22 червня 2026 року, тоді як в її тексті зазначено, що захисник Тимошенка О.В. ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі, у тому числі з відеозаписом, 29 червня 2026 року, надав письмові пояснення по справі. За викладених обставин, апеляційний суд позбавлений можливості без додаткової перевірки встановити, чи ґрунтується висновок суду першої інстанції на реально досліджених доказах.

У поданій апеляційній скарзі захисник також просив визнати результат огляду, здійснений за допомогою Alcotest Drager 7510 недопустимим доказом з огляду на те, що сама наявність роздруківки чи запису результату тесту не є автоматичним доказом вини, якщо не доведено дотримання передбаченої законом процедури отримання такого результату. Так, суд першої інстанції не встановив, чи надано належні метрологічні документи на прилад Alcotest Drager 7510, чи була чинною повірка на момент огляду, чи ідентифіковано заводський номер приладу, чи надано інструкцію з експлуатації, чи дотримано її вимог, чи було продемонстровано нульовий показник приладу перед проведенням тесту, чи застосовувався новий мундштук та чи була зафіксована процедура тестування безперервно. Також суд не навів жодних тайм кодів відеозапису, не описав його тривалість, безперервність, технічний носій, назви файлів, умови відтворення.

Окрім того, суд не навів переконливої оцінки тому, якими саме доказами підтверджено стан алкогольного сп`яніння незалежно від показника технічного приладу. Зокрема, суд першої інстанції не проаналізував, чи спостерігалися у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та чи дійсно такі ознаки зафіксовані до пропозиції пройти огляд.

Апеляційна скарга також містить посилання захисника на порушення права на захист та формальний розгляд наведених доводів, адже сам факт належного повідомлення, доступу до матеріалів та участі захисника не означає, що право на захист реалізовано ефективно. Крім того, судом не надано відповідь на кожен довід сторони захисту, а лише формально зазначено про доведеність вини ОСОБА_1 .

З огляду на викладене захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Халупко С.В. просив апеляційний суд скасувати постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність його захисника адвоката Халупка В.М., який зазначив про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Заслухавши захисника Халупка В.М., який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590010 від 13.02.2026 року підтверджується:

- роздруківкою тесту на стан сп`яніння № 98, проведеного 12.02.2026 року о 23 годині 00 хвилин, з якої слідує, що у ОСОБА_1 встановлено позитивний результат на стан алкогольного сп`яніння з показником 1,41 проміле алкоголю в крові;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, зі змісту якого слідує, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 7510, результат позитивний з показником 1,41 проміле алкоголю в крові, з яким водій ОСОБА_1 погодився;

- рапортом працівника поліції від 12.02.2026 року, відповідно до змісту якого слідує, що 12.02.2026 року о 22 годині 45 хвилин отримано виклик за адресою: Запорізька область, Запорізький район, дорога Н-23 (Кропивницький – Кривий Ріг – Запоріжжя 274 км), по прибуттю було встановлено, що на пропускному пункті (блокпості) о 22 годині 34 хвилини був зупинений транспортний засіб Audi A4 під керування ОСОБА_1 , у якого в ході спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 7510, результат позитивний, показник 1,41 проміле алкоголю в крові, тест № 98, з чим ОСОБА_1 погодився;

- довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізької області, з якої слідує, що водій ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має, посвідчення водія отримував;

- відеозаписом події, відтвореним під час судового розгляду, яким зафіксовано факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 12.02.2026 року у нічний час доби на пропускному пункті, посилання працівників поліції на положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» як на причину зупинки транспортного засобу з одночасним роз`ясненням про необхідність проведенням фільтраційний заходів. Перший фрагмент відеозапису відтворює факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на одному з блокпостів, а також процес встановлення його особи за допомогою військового квитка. Наступним фрагментом відеозапису зафіксуваний процес роз`яснення водію детальну процедуру огляду на стан сп`яніння, а також посилання ОСОБА_1 на те, що він не відмовляється від проходження огляду. За допомогою наступного фрагменту відеозапису зафіксовано факт прибуття патрульної поліції 12.02.2026 року о 22 годині 54 хвилини на місце події, а також подальше роз`яснення водію причину його зупинки. В ході встановлення особи ОСОБА_1 , останній зазначив, що він проходить військову службу, однак виявив бажання, щоб оформлення відповідних документів відносно нього відбувалося як до цивільної особи. Окрім того, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, у зв`язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, на що ОСОБА_1 надав добровільну згоду. На пропозицію правоохоронців щодо перевірки свідоцтва про повірку драгеру водій відповів відмовою, після чого самостійно обрав трубочку. Після проведення контрольного забору повітря, яким встановлена відсутність в ній алкоголю, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат якого виявився позитивним з показником 1,41 проміле алкоголю в крові. При цьому надав пояснення, що він дійсно вживав алкоголь, проте завжди впевнений в своїх навичках водія. З таким результатом ОСОБА_1 погодився. Вказаним відеозаписом також зафіксований процес роз`яснення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, процес складання протоколу та ознайомлення водія з його змістом.

Отже, наведені вище докази і їх сукупності підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9а ПДР України.

З таким висновком судом першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

При цьому, доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції не перевірено належним чином законність первинної зупинки транспортного засобу, не встановлення правової природи та межі участі працівників Військової служби правопорядку, не надано належної оцінки спеціальному статусу ОСОБА_1 , який є військовослужбовця та до якого мав би застосовуватись спеціальний порядок огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП, а також про те, що судом першої інстанції не з`ясовано, чи діяли працівники ВСП в межах своїх повноважень, апеляційним судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, наявним в матеріалах провадження відеозаписом зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на пропускному пункті (блокпосту) на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». На сидінні водія перебувала особа чоловічої статі, яка на вимогу поліцейського надала для перевірки документи, після чого було встановлено, що вказаною особою є ОСОБА_1 , який при цьому є діючим військовослужбовцем.

З п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» слідує, що одним із заходів правового режиму воєнного стану є перевірка у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документів у осіб, а в разі потреби проводиться огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Відповідно до п. 3 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан № 1455, блокпост – це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюються на вході/виході (в`їзді /виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів і бойової техніки.

Окрім того, згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021р. №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).

Крім того, з інформації, яка зазначена у рапорті працівника патрульної поліції апеляційним судом встановлено, що на вказаному блокпості перебував старший інспектор СРПП МРУП ГУНП в Запорізькій області, який передав патрульній поліції необхідну інформацію щодо зупиненого транспортного засобу та водія.

Все вищевказане узгоджується положенням ст. ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, за вказаних обставин, зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 під час дії воєнного стану на блокпосту, а також вимога надати документи для перевірки, є цілком законними.

Щодо доводів про незастосування до ОСОБА_1 , як до військовослужбовця, положень ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, ст. 266-1 КУпАП унормовано питання щодо огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке інкриміновано ОСОБА_1 віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд також звертає увагу на те, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, необхідним є встановлення факту виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння.

Таким чином, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 був зупинений 12.02.2026 року на пропускному пункті під час керуванням ним транспортним засобом, то дії працівників поліції в частині складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірними.

Апеляційним судом також не приймаються доводи захисника про хронологічну суперечність, яка виявлена захисником в тексті постанови суду першої інстанції, а саме, постанова про накладення адміністративного стягнення датована 22 червня 2026 року, тоді як в її тексті зазначено, що захисник Тимошенка О.В. ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі, у тому числі з відеозаписом, 29 червня 2026 року, оскільки така невідповідність є нічим іншим, як допущена технічна помилка, яка може бути усунута в порядку виправлення описки як за клопотанням учасників процесу, так і за ініціативою суду.

Окрім того, доводи захисника про те, що результати огляду на стан алкогольного сп`яніння мають бути визнані недопустимим доказом, апеляційним судом визнаються неспроможними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В свою чергу, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розілу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Як визначено п. 5 Розділу ІІ Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Пунктом 7 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції передбачено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Так, у відповідності до відеозапису, під час спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, які йому були названі. Після отримання добровільної згоди водія транспортного засобу, поліцейськими був проведений огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу. За результатами такого огляду було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, показник 1,41 проміле алкоголю в крові, що також підтверджується роздруківкою тесту № 98 від 12.02.2026 року.

Слід звернути увагу, що перед проходженням огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівниками патрульної поліції було запропоновано ОСОБА_1 ознайомитися зі свідоцтвом про повірку технічного приладу, на що останній відповів відмовою.

Окрім того, наявні матеріали провадження не містять жодного клопотання сторони захисту, в якому було б порушено питання про витребування з УПП в Запорізькій області ДПП України копій відповідної документації щодо повірки вимірювальної техніки.

З наведеного слідує, що працівниками патрульної поліції було дотримано зазначені вище вимоги законодавства в частині виявлення ними ознак сп`яніння та подальшого проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, відтак їх дії є правомірними, а зібрані ними докази, які у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 та взяті до уваги судом першої інстанції при винесенні постанови, є належними та допустимими.

Доводи захисника щодо того, що наявний відеозапис не є безперервним, слід визнати безпідставними, оскільки вказаним відеозаписом безперервно зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що переривання в часі запису є незначним та не впливає на сприйняття цілісності фіксування правопорушення і дій поліцейських при складанні протоколу.

З огляду на викладене, суд дослідив всі докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

У апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без врахування всіх фактичних обставин справи.

Право на захист ОСОБА_1 реалізовано повною мірою, оскільки в його інтересах діє два захисники, якими подано ряд заперечень, як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції.

Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, встановлено не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Халупка Сергія В`ячеславовича – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Л.В. Клименко