Суд: Сокальський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:
Дата: 27 липня 2026 р.
Справа: №454/554/25
Суддя: Адамович М. Я.
Справа № 454/554/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
за участю секретаря Калиш В.О.,
представника позивача – адвоката Комар С.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач звернувся в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що 18.08.2019р. під час рибоохоронного рейду групою, до складу якої він входив як громадський інспектор Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області, виявлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які виловлювали рибу браконьєрським способом на технічному каналі Добротвірської ТЕС.
Під час затримання останніх та складання матеріалів про адміністративні правопорушення, вони чинили фізичний опір, вдарили рибінспектора, а також висловлювали погрози застосування фізичної розправи до позивача, з огляду на що він сім разів телефонував на лінію екстреного виклику поліції «102».
Також ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися в поліцію із заявами про спричинення їм тілесних ушкоджень, внаслідок чого було розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України.
Також здійснюється досудове розслідування за фактом дачі завідомо неправдивих показів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
В кримінальному провадженні за ч.1 ст.125 КК України учасники рейдової групи рибохорони надали відеозапис подій 18.08.2019р. виявлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час здійснення ними браконьєрського вилову риби, їх затримання і складання матеріалів про адміністративні правопорушення. Даний відеозапис з додатковим монтажем двічі було опубліковано в соціальній мережі «Facebook» на сторінках відповідача, який є юристом адвокатського об`єднання Пащука А., який є захисником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дані дописи переглянула значна кількість користувачів та ці дописи коментували значну кількість разів.
Він постійно виправдовується щодо даних дописів, переконує в законності своїх дій, відповідач не реагує на його звернення. Він колишній депутат обласної ради, громадський рибінспектор, знайомий з багатьма людьми, від яких вислуховує докори, пояснювати свою невинуватість. Монтаж і неправдивість відеозапису про нанесення позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують його особисті немайнові права, заплямовують його честь та гідність, йому заподіяна моральна шкода. Приниження відобразилися на його здоров`ї, оскільки він є інвалідом ІІ групи, він змушений додатково звертатися за медичною допомогою, приймає заспокійливі ліки, терпить душевні страждання, в нього змінилися життєві відносини тощо.
Представник відповідача – адвоката Пащук А.І. подав відзив, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 висвітлив правду в опублікованих відео, оскілки ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України, останній визнав свою вину у вчиненому та кримінальне провадження було закрите у зв`язку з примиренням винного з потерпілими.
Відповідач дійсно опублікував відеозапис з елементами монтажу, які полягали в повторюваності дій з функцією уповільнення відтворення та жодних сторонніх подій, яких немає на оригінальному відео, опублікований відеозапис не містить. Відповідач на своїй сторінці висвітлив інформацію, яка була доступною усім.
Витрати на експертизу в розмірі 10000грн. неодноразово долучалися позивачем в інших судових справах та кримінальних провадженнях. Крім того, цей висновок не спростовує спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивачем не надано оригіналу відеозапису та вводить суд в оману, що ним не наносилися потерпілим удари. Посягання на честь та гідність позивача не підтверджені жодними доказами, а позовна заява на думку представника відповідача є суб`єктивним баченням і не відповідає дійсним обставинам.
Просив відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.
Позивач ОСОБА_2 подав відповідь на відзив та покликався на те, що до позову ним долучено достатньо доказів на підтвердження вказаних ним обставин. Також подав заперечення проти надання ним оригіналу відеозапису та оригіналу експертного висновку.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив і зазначив, що всі доводи позивача є перебільшенням і не відповідають дійсним обставинам. Позивачем не надано оригіналу відеозапису, з використанням якого надано висновок експерта та позивач вводить в оману суд, покликаючись на неправдиві обставини.
Інші процесуальні дії
Ухвалою суду постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.05.2026р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
Пояснення учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З висновку експерта №СЕ-19/119-25/1660ВЗ від 04.02.2025р. встановлено, що в стилограмі наданого на експертизу файлу виявлені ознаки монтування, а саме переривання у спектральному складі звукового сигналу, шумового фону, різка зміна кадрів відеоряду, що свідчить про видалення частин стилограм, поєднання двох або більше частин однієї або декількох раніше записаних стилограм.
З рахунку №121 встановлено, що вартість проведення вказаної експертизи складає 9550грн.
Згідно відповіді №6-2025 від 01.01.2025р., ОСОБА_2 18.08.2019р. сім разів телефонував на спецлінію «102» з повідомленнями про сварку між працівниками рибнагляду і невідомими особами та висловлення погроз на адресу останнього, неприбуття працівників поліції на місце події.
Ухвалою слідчого судді Червоноградського міського суду від 16.06.2021р. зобов`язано слідчого Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 01.06.2021р.
З відповіді №14.58/03-22-5465ВИХ-24 від 30.12.2024р. встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за колективною заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , триває.
З повідомлення №5411-2025 від 06.01.2025р. встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за правовою кваліфікацією ч.1 ст.384 КК України з приводу того, що ОСОБА_8 і ОСОБА_4 могли дати неправдиві покази під час кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України.
З виписок з медичних карт встановлено, що ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні в період з 02.06.2021р. по 14.06.2021р., з 16.06.2021р. по 12.07.2021р., з 06.12.2021р. по 24.12.201р., з 10.01.2022р. по 28.01.2022р., з 28.02.2023р. по 09.03.2023р.
З витягу із сторінки « ОСОБА_9 » соціальної мережі «Facebook» вбачається, що в дописі від 17.03.2021р. розміщено відеозапис та відомості наступного змісту: «Непорочний, невинний, найдобріший!!! Тільки такі слова і думки в мене складаються після побаченого відео. Хто наділив повноваженнями цього старого "адеквата" знущатись на людьми? Але тепер відкривається його справжнє лице для тих, хто дивиться тільки 15 канал, де Ткачика показують як "святого ангела"... І це він був депутатом Львівська обласна рада».
З витягу з сторінки « ОСОБА_9 » соціальної мережі «Facebook» вбачається, що в дописі від 17.03.2021р. розміщено відеозапис та відомості наступного змісту: «Потерпілі, яких побив ОСОБА_10 , подали до суду позови про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Це той випадок, коли вперше на тебе подають такий позов, який ти подавав на інших. Сила бумеранга!!!». В даному дописі міститься коментар користувача « ОСОБА_11 » наступного змісту: «ДАЮ РОЗ`ЯСНЕННЯ -це відео монтаж,там де показав кулак то зробили монтаж ,що рука з кулаком ходить як поршень в автомобілі. ...Відкрито кримінальне провадження по ст.345КК України - напад на працівника правоохоронного органу. Рибінспектора який прирівняний до працівника правоохоронного органу ВДАРИЛИ і вчиняли фізичну розправу. Відносно вудочки ,на дані вудочці були ДЕРУНИ, ловити рибу способом БАГРІННЯ - дані особи судом притягнені до ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за браконьєрство. ЯКА СУМА ТАКОГО ЗАМОВЛЕННЯ??? КОМАНДА ГЕНІЯ в АГОНІЇ...». Під дописом також містяться реакції, коментарі та обговорення інших користувачів.
Оцінка суду
Позивачем ставиться питання: про визнання, що пощирена публікація на сторінці фейсбуку ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_2 наносить удари ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , має ознаки монтажу і є неправдивою; зобов`язання ОСОБА_1 видалити зазначену публікацію відносно нього та розмістити спростовуючу публікацію; стягнення з ОСОБА_1 500000грн. на відшкодування моральної шкоди і судових витрат.
Статтею 3 Конституції України регламентовано, що честь та гідність людини визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Статтею 68 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 270 ЦК, право на повагу до честі та гідності є особистим немайновим правом фізичної особи, яке відповідно до глави 22 Книги 2 ЦК України належить до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
Згідно ч.1 ст.297 ЦК, кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканими (ч.2 ст.297 ЦК України).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Пленум ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 в п.п.6, 15, роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до положень ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
Згідно роз`яснень, які містяться в п.21 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а саме: при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у чи громадському житті, чи то в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи будь-якій іншій сфері.
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність. Оскільки публічні особи вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Судом встановлено, що на поширеній відповідачем публікації висвітлюються обставини, за яких позивач утримує осіб та завдає удари кулаком в область живота. Публікації містять висловлення суб`єктивного ставлення відповідача про неприпустимість такої поведінки.
Також, під час судового розгляду справи, сторона відповідача, як на підставу пощирення оскаржуваних публікацій та висловлювань щодо поведінки позивача і правдивість вказаних в публікаціях обставин, покликалася на ухвалу суд про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України (умисне спричинення легкого тілесного ушкодження), у зв`язку з примиренням потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_4 з обвинуваченим ОСОБА_2 .
Суд також враховує, що позивач не заперечив даних обставин, зокрема закриття провадження про його обвинувачення за ч.1 ст.125 КК України з нереабілітуючих підстав (яка станом на день ухвалення даного рішення скасована).
Також ОСОБА_1 не заперечив того, що ним застосовано монтаж відеозапису, на якому відображені події за участю ОСОБА_2 , однак такий монтаж зводився до повторення одного і того ж моменту, який містився на відеозаписі, жодних інших відеозаписів або неправдивих подій до даного відео він не монтував.
В свою чергу, ОСОБА_2 не надав відеозапису, який спростовує нанесення ним ударів та доводить, що монтаж опублікованого відповідачем відеозапису містить неправдиві відомості про нанесення позивачем ударів.
Враховуючи вищевказані обставини та норми, суд дійшов висновку, що поширена відповідачем інформація містить його суб`єктивне тлумачення подій, оціночні переконання, оціночні судження, оцінку фактів і недоліків тощо, які є вираженням його суб`єктивної думки і поглядів.
Окрім цього, позивач усвідомлювати значення свого публічного статусу бути готовим до значно гострішої критики його дій, в тому числі негативної та він повинен бути готовим належно сприймати таке ставлення, оскільки публічна та громадська діяльність не наділяє його додатковим захистом.
Суд враховує також, що ОСОБА_2 скористався своїм правом надати відповідь на публікацію, зазначив під дописом власне тлумачення справи, надавши цьому допису свою оцінку.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий: М. Я. Адамович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua