Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №201/8623/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8623/26

Номер провадження 3/201/1706/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Ополинська І.Г., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зі слів маючої середню освіту, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955934 від 04 червня 2026 року складеного відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слідує, що 30 травня 2026 року близько 18 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 виражала словесні образи та вчинила дії фізичного характеру відносно матері ОСОБА_2 , тобто домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнала та пояснила, що вона зі своєю сестрою ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 її матір, з якою у неї вже тривалий час склалися неприязні відносини на грунті вживання останньою алкогольних напоїв.

26 травня 2026 року вона була виписана з лікарні після проведення оперативного втручання, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 26/2/3308 від 26.05.2026 року

30 травня 2026 року її мати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приїхали на випускний вечір до її молодшої сестри ОСОБА_3 з міста Запоріжжя та перебували за місцем їх мешкання, де вживали алкогольні напої. Приблизно о 18 годині вона перебувала у своїй кімнаті та розмовляла з сестрою по телефону, в цей момент до неї зайшла її матір ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, стала виражатися нецензурною лайкою та намагалася вдарити. Вона виштовхала ОСОБА_2 з кімнати, однак остання впала на підлогу. Далі до неї підійшов ОСОБА_4 та штовхнув її внаслідок чого вдарилася об стіну. Її сестра ОСОБА_3 почувши по телефону, що відбувалося, прийшла до квартири та допомогла їй виштовхати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з її кімнати, після чого, вони вдвох зачинили двері та викликали швидку медичну допомогу та працівників поліції.

При цьому, стверджувала, що до приїзду поліції вона була госпіталізована швидкою медичною допомогою до КНП «МКЛ № 16» ДМР, де після огляду встановлено струс головного мозку. На підтвердження цих обставин надала лише довідку № 225 від 05.06.2026 року.

Наполягала, до жодних протиправних дій відносно своєї матері ОСОБА_2 вона не вчинила, а навпаки захищалася від нападу останньої, вважала, що в її діях відсутній склад інкримінованого правопорушення, а тому просила провадження по справі закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що провадження по даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу (ст. 280 КУпАП).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Виходячи з сукупного аналізу наведених норм закону слідує, що суть адміністративного правопорушення повинна бути викладена таким чином, щоб було зрозуміло, де та за яких обставин воно було вчинене, в яких саме діях або бездіяльності відобразилося. Фактично опис суті правопорушення має відповідати диспозиції правової норми, яка передбачає відповідальність за вказане правопорушення.

Тож, виклад фактичних обставин адміністративного правопорушення у протоколі повинен містити складові цього складу правопорушення - об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону, та відповідати диспозиції статті КУпАП за якою складено протокол.

Від того, чи правильно складений протокол про адміністративне правопорушення, залежить своєчасність, правильність розгляду по суті справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

До того ж, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб`єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб`єктом доказами.

Посадовою особою поліції дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП передбачає, окрім інших наведених вище ознак, наявність потерпілої особи та завдання або можливість завдання шкоди її фізичному чи психологічному здоров`ю.

Поряд із цим, виходячи з тлумачення чинного законодавства слідує, що на відмінність від більшості адміністративних правопорушень, у ст. 173-2 КУпАП чітко визначена форма вини, як умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, унаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При цьому, статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Втім, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955934 від 04 червня 2026 року складений відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не в повному обсязі викладена об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, не зазначено в чому полягали дії фізичного характеру, які нібито вчиненні ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , а також відсутнє посилання на наслідки, які настали або могли настати в результаті таких інкримінованих ОСОБА_1 дій.

Тим більше, слід зауважити, що у наданому протоколі при викладі суті (фабули) адміністративного правопорушенні не вказано, що ці дії вчинені саме ОСОБА_1 .

Отже, неконкретність формулювання суті адміністративного правопорушення позбавляє ОСОБА_1 права здійснювати предметний захист та порушує її процесуальні права, а також свідчить про недотримання посадовою особою вимог ст. 256 КУпАП, висунутих до складання протоколу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Каrelin v/ Russia», заява № 926/08), коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, суд не має змоги уточнювати, відредактовувати протокол.

Тож, суддя позбавлений процесуальної можливості вносити зміни чи редагувати фабулу правопорушення, у тому числі, самостійно встановлювати та зазначати наслідки, які настали або могли настати в результаті інкримінованих ОСОБА_1 дій, усуваючи таким чином допущені посадовою особою недоліки, і, як наслідок, дійти висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу та події інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

До того ж, суддя констатує, що при зборі матеріалів та подальшому складанні протоколу посадовою особою не дотримано наведених вище вимог закону та положень ст. 256 КУпАП, поверхово відібрані пояснення та не з`ясовані фактичні обставини подій, що інкримінуються ОСОБА_1 .

Зокрема, як слідує з доданого до протоколу рапорту заяву про домашнє насильство отримано саме від ОСОБА_1 , яка на службу 102 повідомила, що за адресою її мешкання: АДРЕСА_1 її мати ОСОБА_2 та її співмешканець ОСОБА_5 в неадекватному стані буянять, ображають її та поводять себе агресивно. Заявниця після оперативного втручання, зачинилась у себе в кімнаті.

По приїзду працівників патрульної поліції заявниці вдома не було, опитана ОСОБА_2 та проведено оцінку ризиків, згідно якої ризик небезпеки виявися низьким. Матеріали передані до ВП № 2 для подальшого розгляду.

З наданих ОСОБА_1 під час перевірки цих обставин пояснень слідує, що 30 травня 2026 року перебуваючи за місцем мешкання її мати у стані алкогольного сп`яніння зайшла до неї в кімнату та почала сварку, після чого вона намагаючись припинити конфлікт, стала виштовхувати ОСОБА_2 з кімнати, однак та не втрималась на ногах та впала. Після чого, до неї підійшов співмешканець її матері та вдарив рукою по голові, від чого вона вдарилася головою об стіну. В цей час, прийшла її сестра ОСОБА_6 , допомогла їй виштовхати їх за двері її кімнати, де вони разом зачинились та викликали поліцію. Після чого, пішли з квартири і в під`їзді вона втратила свідомість.

Натомість, такі пояснення ОСОБА_1 працівниками поліції не перевірені та не спростовані.

Не надано оцінку і тому, що потерпіла ОСОБА_2 не викликала працівників поліції з привод того, що нібито її донька вчинила відносно неї домашнє насильство, а написала таку заяву лише після того, як її донька ОСОБА_1 викликала поліції з приводу вчинення відносно неї протиправних дій.

В матеріалах справи відсутні проведена патрульними поліцейськими оцінка ризиків домашнього насильства за результатами виїзду за викликом ОСОБА_1 .

Тим більше, не опитані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зі слів ОСОБА_1 , була очевидцями цих подій, а також сусідів по сходовій площадці. Не з`ясована питання щодо наявності або відсутності тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Не спростовані пояснення ОСОБА_1 стосовно нанесення їй удару по голові співмешканцем ОСОБА_2 – ОСОБА_4 .

Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, посадовою особою поліції до матеріалів справи не долучено, і під час судового розгляду справи не встановлено.

А, отже, за наведених обставин та суттєвих протиріч, що містяться у заявах та поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , формального підходу до збору матеріалів, проведення перевірки та встановлення обставин правопорушення, посадовою особою складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності достатніх належних та допустимих доказів вчинення останньою цього правопорушення.

Таким чином, Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, внаслідок неналежного ставлення до виконання своїх службових обов`язків стало складання посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та позбавляє суддю можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 дійшов висновку, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 955934 від 04 червня 2026року відносно ОСОБА_1 складений із недотриманням вимог ст. 256 КУпАП, що безумовно порушує право останньої на захист, а викладені у протоколі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити, за відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.Г. Ополинська