Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №296/5518/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5518/26

2-а/296/76/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Пилипюк Л. М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2026 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позовна заява подана представником позивача - адвокатом Молот Є. О. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд».

Позов обґрунтовано тим, що 19 березня 2026 року ОСОБА_1 подав через електронний застосунок Резерв + (кабінет військовозобов`язаного) заяву про визнання вини до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою зняття відмітки розшуку органами ТЦК та СП.

19 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесена постанова № R433362 в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою. Повідомлення до Національної поліції про доставку ОСОБА_1 до ТЦК та СП було направлено 29 липня 2025 року.

З моменту подачі заяви до поліції про розшук ОСОБА_1 до моменту подачі особистої заяви про визнання вини (19 березня 2026 року) закінчився тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, що передбачено ст. 38 КУпАП. Відлік тримісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, у спірних правовідносинах слід рахувати з 29 липня 2025 року, тобто з дати виявлення адміністративного правопорушення.

Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , порушуючи норми чинного законодавства, нехтуючи фактом закінчення строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вирішує застосувати до позивача санкцію ч.3 ст. 210-1 КУпАП, що передбачає сплату штрафу в розмірі 8 500 гривень.

Позивач визнає вчинене адміністративне правопорушення, та не оскаржує його. Проте неправильне застосування санкції статті 210-1 та ст. 38, 247 КУпАП є явним порушенням законодавства.

На підставі наведеного позивач просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 R433362 від 19 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративний штраф в сумі 8500 гривень; провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою судді від 18 травня 2026 року прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у цій справі, призначено судове засідання. Крім того, вказаною ухвалою ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року до участі у справі залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.

22 червня 2026 року від представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду надійшли письмові пояснення щодо позову. Заперечуючи вимоги позову, представник третьої особи зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 є неналежним учасником у цій справі, оскільки не виносив оскаржувану постанову № R433362 від 19.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постанову винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 – відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішення суду у цій справі не вплине безпосередньо на права, свободи інтереси чи обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_7 як юридичної особи (ст. 49 КАС України). Фінансові зобов`язання (сплата штрафу, судового збору, витрат на правничу допомогу) у разі задоволення позову покладаються на ІНФОРМАЦІЯ_8 .

13 липня 2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У вказаній заяві представник відповідача зазначає, що він заперечує щодо задоволення позову.

Станом на дату розгляду справи відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов.

Представник позивача адвокат Молот Є. О. заявою від 20 липня 2026 року просить розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 194 КАС України).

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши наявні в справі докази, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № R433362 від 19 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. У разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 % розміру штрафу, постанова вважається виконаною.

Відповідно до змісту вищевказаної постанови 19 березня 2026 року від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява про визнання допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності. За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою, чим порушив правила військового обліку. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч. 3 вказаної статті настає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд зазначає, що особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Отже, станом на 19 березня 2026 року (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказує, що він повністю визнає вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. 19 березня 2026 року він особисто подав через електронний застосунок Резерв + (кабінет військовозобов`язаного) заяву про визнання вини з метою зняття відмітки про його розшук.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки він, покинувши своє зареєстроване місце проживання, був зобов`язаний в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_1 вищевказане зобов`язання не виконав, оскільки не став на військовий облік за новою адресою місця проживання, чим порушив правила військового обліку, вчинивши вказане правопорушення в особливий період.

Однак, згідно з положеннями п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до ч. 7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

За змістом ст.247 КУпАП справа про адміністративне правопорушення відносно особи може бути закрита як з реабілітуючих, так і нереабілітуючих підстав. Закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст.247КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, є нереабілітуючою підставою для закриття провадження.

Встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинно вирішуватись в залежності від стадії провадження, на якій виникли обставини, передбачені ст. 247 КУпАП, що виключають провадження у справі, а також з урахуванням позиції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо підстав для закриття провадження у справі.

Зокрема, якщо обставина, передбачена п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП виникла під час розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить, не заперечує та/або погоджується на закриття провадження у справі з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, то закриття провадження є можливим без вирішення питання про встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Позивач вказує, що відлік строку притягнення до адміністративної відповідальності у спірних правовідносинах слід рахувати з 29 липня 2025 року, тобто з дати виявлення адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що 29 липня 2025 року відповідачем було виявлене вчинене ним адміністративне правопорушення, адже саме цією датою відповідач направив повідомлення до Національної поліції про доставку ОСОБА_1 до ТЦК та СП.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд ураховує, що відповідач правом на відзив не скористався, аргументи позовної заяви не спростував. Відповідачем не надано суду доказів дотримання строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП та наявності підстав для накладення на нього адміністративного стягнення.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач заявляє про пропуск відповідачем тримісячного строку на притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому дотримання такого строку відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов`язують відповідача - суб`єкта владних повноважень надати суду відповідні докази та довести правомірність свого рішення.

Таким чином, в межах адміністративних прав щодо оскарження правомірності рішень суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення та подавати на підтвердження цього всі можливі докази. В такий же спосіб законодавство закріплює презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, яку останній має спростувати, застосовуючи всі можливі процесуальні механізми.

Також суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17.

Таким чином, враховуючи, що станом на 19 березня 2026 року (час розгляду справи у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки) строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210 КУпАП закінчився, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 R433362 від 19 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Керуючись ст. 2, 5-10,20,44,47,48,241,243-246, 268, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 R433362 від 19 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК