Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №495/8611/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2658/26

Справа № 495/8611/24

Головуючий у першій інстанції Волкова Ю. Ф.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнення моральної шкоди

УСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у сумі 125 249 грн 23 коп., стягнення 3 200 грн франшизи, 20 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 21.06.2024 року о 14:10 в Одеській обл., м. Білгород-Дністровський, на перехресті вул. Ізмаїльська - Портова, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «SKODA SUPER В», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «DAF FT XF», р.н. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 . Власниці транспортного засобу марки «SKODA SUPER В», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.06.2024 року у справі № 495/5912/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної даної дорожньо-транспортної пригоди.

15.08.2024 року на рахунок ОСОБА_1 від ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» зараховано страхове відшкодування у розмірі 92 800 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди (231 405 грн 68 коп.) та розміром витрат на проведення відновлювального ремонту з урахуванням зносу (106 156 грн 45 коп.) становить 125 249 грн 23 коп., франшиза складає 3 200 грн; вказані суми позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 20 000 грн; у цій частині позов обґрунтовує тим, що з вини відповідача у зв`язку із порушенням останнім Правил дорожнього руху, відбулась ДТП із пошкодженням майна позивача, що безумовно негативно вплинуло на емоційний стан позивачки та призвело до душевних страждань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2025 року позов задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі у розмірі 21 706 грн 40 коп. (двадцять одна тисяча сімсот шість грн 40 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн (п`ять тисяч грн).

У задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 449 грн 22 коп. (чотириста сорок дев`ять грн 22 коп.).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2025 року у цивільній справі № 495/8611/24, яким позов задоволено частково; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі у розмірі 21706 грн 40 коп. (двадцять одна тисяча сімсот шість грн 40 коп); стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч грн); у задоволенні решти позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 449 грн 22 коп. (чотириста сорок дев`ять грн 22 коп.).

Ухвалити нове рішення, яким:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі у розмірі 125 249 грн 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) франшизу у розмірі у розмірі 3 200 грн 00 коп.;

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою разом із позовною заявою було надано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 723/07-24 від 15 липня 2024 року, а тому твердження суду першої інстанції про те, що доказів про фактично понесені витрати на ремонт ТЗ (у тому числі щодо перевищення виплаченої суми страхового відшкодування) суду не надано, є незаконними та необґрунтованими.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Пояснення учасників справи

У судове засідання, сторони не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Судова повістка надіслана ОСОБА_2 повернулись до суду з позначкою «адресат відсутній», тому, з огляду на положення п. 4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, відповідач вважається таким, що отримав цю поштову кореспонденцію, а відтак і повідомлений про розгляд справи.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

21.06.2024 о 14:10 в Одеській обл., м. Білгород-Дністровський, на перехресті вул. Ізмаїльська - Портова, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «SKODA SUPER В», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «DAF FT XF», р.н. НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 .

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.06.2024 у справі № 495/5912/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась о 14:10 год. 21.06.2024 на перехресті вулиць Ізмаїльська - Портова м. Білгород-Дністровський, із участю ТЗ марки «SKODA SUPER В», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та ТЗ марки «DAF FT XF», р.н. НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 . Вказана постанова набрала законної сили 09.07.2024.

Власником транспортного засобу марки «SKODA SUPER В», р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , дата реєстрації - 17.10.2023 (копія свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 ).

На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 – водія ТЗ марки «DAF FT XF», р.н. НОМЕР_2 , забезпечено за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220913549 у ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». Станом на 21.06.2024 року вказаний поліс внутрішнього страхування був чинним, що позивач підтвердив відповідним витягом з електронної системи пошуку МТСБУ.

Вказаний поліс суду не надано; доказів на підтвердження обставин щодо ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, розміру франшизи суду не надано.

Згідно із висновком експерта щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 723/07-24 матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу марки SKODA SUPER В», р.н. НОМЕР_1 , станом на 21.06.2024 року (дата оцінки) склав 114 506 грн 40 коп.

15.08.2024 на рахунок ОСОБА_1 від ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» зараховано страхове відшкодування у розмірі 92 800 грн.

В обґрунтування заподіяння позивачу моральної шкоди позивач зазначає, що належний позивачеві автомобіль, був основним засобом пересування для позивача та її родини. Пошкодження зазначеного автомобіля відповідачем в ДТП завдало позивачу сильних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан у зв`язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до змісту положень Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів несе обмежену відповідальність, та при настанні страхового випадку відшкодовує оцінену у встановленому цим Законом порядку шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідно до лімітів відповідальності з урахуванням зносу автомобіля, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також за вирахуванням франшизи, якщо вона була встановлена договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Вирішуючи спір, в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що виплачена позивачці сума страхового відшкодування (92 800 грн) є узгодженою; доказів протилежного суду не надано.

Доказів про фактично понесені витрати на ремонт ТЗ (у тому числі щодо перевищення виплаченої суми страхового відшкодування) суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги висновок експерта щодо оцінки понесених матеріальних збитків позивачем внаслідок ДТП, суми яку страхова компанія ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодувала позивачу, доказів щодо фактично понесених витрат на ремонт позивачем не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення стягнення матеріальних збитків з відповідача у сумі 21706 грн 40 коп. (114504,40 грн (завдані матеріальні збитки) – 92800 грн (сплачена сума страховою компанією)).

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 723/07-24 від 15 липня 2024 року:

1. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки SKODA SUPERB реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату настання події 21 червня 2024 p., становить: 114 506,40 грн (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот шість гривень 40 коп.).

2. Вартість відновлювального ремонту КТЗ SKODA SUPERB, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 231 405,68 грн (двісті тридцять одна тисяча чотириста п`ять гривень 68 коп.).

3. Ринкова вартість КТЗ марки SKODA SUPERB, реєстраційний номер НОМЕР_6 , без урахування аварійних пошкоджень на дату настання події 21 червня 2024p., становить: 512 352,00 грн (п`ятсот дванадцять тисяч триста п`ятдесят дві гривні 00 коп.).

4. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ SKODA SUPERB, реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату настання події 21 червня 2024 p., становить: 106 156,45 (сто шість тисяч сто п`ятдесят шість гривень 45 коп.)

Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 723/07-24 від 15 липня 2024 року, який надано суду як доказ разом з поданням позовної заяви, було виконано до пред`явлення позову у цій справі, за зверненням учасника справи, а особа, яка його виконувала, має кваліфікацію оцінювача.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що даний звіт є належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, в ході розгляду справи ні страховою компанією, ні відповідачем, вказаний висновок не був спростований, жодних клопотань про призначення експертизи судом не заявлено.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у цивільній справі № 227/2996/16-ц від 11 грудня 2019 року, системний аналіз ст. 1194 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV дає підстави вважати, що страховик відповідальної особи, яка винна в ДТП, здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками (втрати, яких зазнала, або витрати на відновлення, яке зробила або мусить зробити потерпіла особа) і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Таким чином, за викладених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що з відповідача на користь позивачки підлягала стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) і розміром витрат на проведення відновлювального ремонту з урахуванням зносу, а саме: 231 405,68 грн (вартість відновлюваного ремонту ТЗ) - 106 156,45 грн (розміром витрат на проведення відновлювального ремонту з урахуванням зносу) = 125 249,23 грн.

Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволені вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми франшизи у розмірі 3 200 грн та часткового задоволення позовних вимог про стягнення з останнього моральної шкоди.

Так, франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (частина вісімнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

У ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки позивачем не надано доказів, а саме: полісу страхування щодо величини франшизи, позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми франшизи задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

У справі, що є предметом розгляду, позивачка посилається на те, що внаслідок ДТП їй була завдана моральна шкода, оскільки, належний їй автомобіль, був основним засобом пересування для неї та її родини. Пошкодження автомобіля відповідачем в ДТП завдало позивачеві сильних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан у зв`язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):

«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а)позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Моральна шкода, завдана внаслідок ДТП з вини особи, що на відповідній правовій підставі керувала автомобілем, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки. Такий висновок зробив Верховний суд у справі №534/872/16 від 05 вересня 2018 року, яким підтвердив правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 6 листопада 2013 року № 6-108цс13.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини встановлені по справі, та доведеність вини відповідача у пошкодженні майна позивачки та необхідності вживання заходів для захисту прав, а також врахував принцип розумності та справедливості, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду скасуванню в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та в частині стягнутих судових витрат з ухваленням в цих частинах нового судового рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 125249 грн 23 коп., з залишенням в решті рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у сумі – 2755,41 грн.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2025 року змінити, скасувати в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та в частині стягнення судових витрат, ухвалити в цих частинах нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 ) у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 125249 грн 23 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 ) судові витрати у сумі – 2755,41 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко