Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №127/10700/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/10700/26

Провадження № 33/801/789/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю.,

за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Самохвалова С.В.,

розглянув його апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626035 від 28 березня 2026 року, того ж дня о 00:58 год в м. Вінниця по вул. Київська, 47, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «VEVI», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановлений законом порядку у лікаря-нарколога в КНП «ВОКПЛ ім. Академіка ОСОБА_2 » ВОР. Згідно висновку лікаря № 0232 результат позитивний – 1,53 ‰, при цьому велась безперервна відео фіксація на портативні відео реєстратори 277122, 487723. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн на користь держави.

Не погодившись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Самохвалов С.В. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року, а провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з чим працівники поліції взагалі не мали повноважень здійснювати стосовно нього будь-яких заходів. Отже, вважає, що огляд апелянта на стан алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням вимог статті 266-1 КУпАП, тому він є недійсним.

Також вказує, що у справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626035 від 28 березня 2026 року, того ж дня о 00:58 год у м. Вінниця по вул. Київська, 47, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «VEVI», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в КНП «ВОКПЛ ім. Академіка ОСОБА_2 » ВОР. Згідно висновку лікаря № 0232 результат позитивний – 1,53 ‰, при цьому велась безперервна відео фіксація на портативні відео реєстратори 277122, 487723.

Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а ПДР України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626035 від 28 березня 2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;

- висновку медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 28 березня 2026 року № 0232, з позитивним результатом – алкотест 6820 – 1,53 ‰;

- відеозапису фіксації вчиненого правопорушення з портативних нагрудних камер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано факт керування транспортним засобом та процедура проходження.

Апеляційний суд вважає, що даний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626035 від 28 березня 2026 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів із камер спостереження «Безпечне місто» та із портативних нагрудних камер працівників патрульної поліції, зафіксовано факт керування саме ОСОБА_1 електричним самокатом та його зупинку працівниками патрульної поліції.

Під час спілкування з водієм електросамокату, який і не заперечував факт керування, останній повідомив, що вживав півгодини тому алкогольний напій – пиво. На пропозицію пройти освідування на встановлення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі водій погодився.

Висновком медичного огляду встановлено позитивний результат – 1,53 ‰, після чого працівниками поліції ОСОБА_1 було роз`яснено його права, та повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги адвоката Самохвала С.В. про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що результат тесту ОСОБА_1 , а саме 1,53 проміле, майже у вісім разів перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння.

Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.

Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця мав проводитися з урахуванням спеціальної норми, передбаченої ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Однак із матеріалів справи не вбачається, що в день і час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби.

За таких обставин він був учасником дорожнього руху, а тому, з урахуванням положень ст. 15 КУпАП, як водій транспортного засобу підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

За встановлених обставин, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП і його огляд проведено за правилами статті 266 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив всі наявні докази з дотриманням усіх вимог процесуального та матеріального права, вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхиленняапеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Самохвалова Сергія Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий