Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №149/419/23 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/419/23

Провадження № 22-ц/801/1767/2026

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа № 149/419/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Ковальчука О. В.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – Фермерське господарство «Світ Біо»,

відповідачі – приватний виконавець Турський Олександр Віталійович, Державне підприємство «Сетам»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Приватне акціонерне товариство «Промислово-страхова компанія», Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Остра»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця Турського Олександра Віталійовича на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року, постановлену у складі судді Робак М. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

Фермерське господарство «Світ Біо» звернулось в суд із позовом до приватного виконавця Турського Олександра Віталійовича, Державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Приватне акціонерне товариство «Промислово-страхова компанія», Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Остра», про стягнення матеріальної шкоди.

17 березня 2026 року представник позивача подав до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити такі питання:

1. Який розмір урожаю можна було б отримати у 2020 році за умови виробництва соняшника – на земельній ділянці з кадастровим номером 0524880300:04:002:0397 площею 12,8041 га, сої – на земельній ділянці з кадастровим номером 0524880300:04:002:0394 площею 42,4250 га, сої – на земельній ділянці з кадастровим номером 0524880300:04:002:0395 площею 9,1912 га виходячи з статистичної інформації про урожайність даних сільськогосподарських культур по Хмільницькому району Вінницької області у 2020 році та який дохід можна було б отримати від реалізації у 2020 році соняшника і сої за середньозваженими цінами на сільськогосподарську продукцію в ІV кварталі 2020 року.

2. Чи підтверджується розмір матеріальної шкоди (упущеної вигоди) Фермерського господарства «Світ Біо» у 2020 році, в розмірі 1 705 768,00 грн., враховуючи статистичну інформацію про урожайність сільськогосподарських культур у 2020 році по Хмільницькому району Вінницької області а саме: соняшника на земельній ділянці площею 12,8041 га, сої на земельній ділянці площею 42,4250 га, сої на земельній ділянці площею 9,1912 га та за умови реалізації позивачем на рівні середньозважених цін закупівлі сільськогосподарських культур у IV кварталі 2020 року, по середній ціні IV кварталу 2020 року? Якщо ні, то в якому розмірі підтверджується?

Обґрунтовуючи клопотання, позивач зазначив, що зі звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай форми 4- сг за 2020 рік фермерського господарства «СВІТ БІО» вбачається, що на земельній ділянці площею 20,87 га була посіяна озима пшениця восени 2019 року.

З 24.01.2020р. до 25.09.2020р. право оренди земельних ділянок було зареєстровано за ОСОБА_1 який і користувався даними земельними ділянками, та зібрав урожай озимої пшениці який належав ФГ «СВІТ БІО».

Договором про співпрацю від 21.10.2020 укладеного ФГ «СВІТ БІО» з ОСОБА_1 сторони домовились що з метою нормалізації стосунків по оренді 4 земельних ділянок на території Березнянської сільської ради, враховуючи відкрите кримінальне провадження по незаконному збору пшениці на земельній ділянці кадастровий номер 0524880300:04:002:0396 площею 20,8681 га, і наказу Міністерства юстиції України №3337/5 від 25.09.2020 про скасування реєстрації права користування земельними ділянками за ОСОБА_1 від 24.01.2020, вирішили зокрема, що після виконання ОСОБА_1 вимог п.1 договору, ОСОБА_1 приступає до збору посіву соняшника на полі з кадастровим номером 0524880300:04:002:0397 площею 12,8041 га, посіву сої на полях з кадастровим номером 0524880300:04:002:0395 площею 9,1912 га та 0524880300:04:002:0394 площею 42,425 га у будь-який зручний для нього час і використовує зібраний урожай на свій розсуд.

З 25.09.2020 ОСОБА_2 відновила право користування чотирма земельними ділянками на підставі наказу Міністерства юстиції України №3337/5 від 25.09.2020, на трьох з яких, знаходились урожай соняшника та сої які посіяв ОСОБА_1 .

Враховуючи що станом на 25.09.2020 ОСОБА_2 було зареєстроване ФГ «СВІТ БІО» то відповідно право оренди земельних ділянок належало фермерському господарству, незалежно що титульним користувачем в ДРРП була зазначена ОСОБА_2 на ім`я якої ГУ ДПС у Вінницькій області нараховувала оренду плату за користування земельними ділянками.

З часу державної реєстрації ФГ «СВІТ БІО» користувалось земельними ділянками і здійснювало на них господарську діяльність.

Станом на 25.09.2020 позивачем було виявлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0524880300:04:002:0397 площею 12,8041 га знаходився урожай соняшника, на земельних ділянках з кадастровим номером 0524880300:04:002:0395 площею 9,1912 га та кадастровим номером 0524880300:04:002:0394 площею 42,425 га знаходився урожай сої. Дані сільськогосподарські культури засівалися ОСОБА_1 , якому позивачі продали право оренди землі.

Станом на 21.10.2020 (день укладення договору про співпрацю) на земельній ділянці з кадастровим номером 0524880300:04:002:0397 площею 12,8041 га знаходився урожай соняшника, на земельних ділянках з кадастровим номером 0524880300:04:002:0395 площею 9,1912 га та кадастровим номером 0524880300:04:002:0394 площею 42,425 га знаходився урожай сої.

За таких обставин, для розрахунку матеріальної шкоди (упущеної вигоди) необхідно брати до розрахунку урожай соняшника площею 12,8041 га і сої загальною площею 51,6162 га, які знаходились на цих земельних ділянках станом на день відновлення права оренди земельних ділянок, враховуючи статистичну інформацію про врожайність сільськогосподарських культур по Хмільницькому району Вінницької області в 2020 році та середньозважені ціни закупівлі сільськогосподарських культур за ІV квартал 2020 року.

Статистичної звітності форми 29-сг за 2020 рік ФГ «СВІТ БІО» не подавало, оскільки урожаю господарство не зібрало у 2020 році.

Документів понесених витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у позивача немає, оскільки право користування земельними ділянками позивач втратив 24.01.2020, а відновив 25.09.2020, і відповідно в 2020 році господарської діяльності не здійснював і первинних документів немає. Тому для проведення розрахунку, експерту можливо необхідно брати до уваги статистичні дані або інші офіційні відомості пов`язані з витратами сільськогосподарських виробників на вирощування озимої пшениці, соняшника та сої в 2020 році.

Саме тому, для підтвердження розміру матеріальної шкоди (упущеної вигоди) необхідні спеціальні знання, які має експерт і який можна підтвердити висновком судово економічної експертизи, оскільки внаслідок протиправних дій відповідачів господарська діяльність позивача була призупинена і первинні бухгалтерські документи щодо господарської діяльності за виробництва сільськогосподарської продукції на описаних вище земельних ділянках позивачем не створювались.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року клопотання було задоволено частково та вирішено призначити у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи підтверджується розмір матеріальної шкоди (упущеної вигоди) ФГ «Світ Біо» у 2020 році, в розмірі 1705768,00 грн., враховуючи статистичну інформацію про урожайність сільськогосподарських культур у 2020 році по Хмільницькому району Вінницької області, а саме соняшника на земельній ділянці площею 12,8041 га, сої – на земельній ділянці площею 42,4250 га, сої – на земельній ділянці площею 9,1912 га та за умови реалізації позивачем на рівні середньозважених цін закупівлі сільськогосподарських культур у 4 кварталі 2020 року, по середній ціні 4 кварталу 2020 року? Якщо ні, то в якому розмірі підтверджується?

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди внаслідок упущеної вигоди, враховуючи вимоги ст. 76,81 ЦПК України, з метою з`ясування обставин на які посилається позивач, суд вважає за можливе призначити судово-економічну експертизу. При цьому суд не може позбавляти сторону у праві збирання та надання доказів, які вона вважає доводять обставини на які вона посилається .

Також щодо змісту питань поставлених представником позивача на вирішення експерта, суд, враховуючи пояснення експерта Голені Н. Ф., надані в судовому засіданні, яке відбулось 24.10.2025, а також її клопотання від 07.08.2025, вважав за необхідне їх викласти в наступній редакції: чи підтверджується розмір матеріальної шкоди (упущеної вигоди) ФГ «Світ Біо» у 2020 році, в розмірі 1 705 768,00 грн., враховуючи статистичну інформацію про урожайність сільськогосподарських культур у 2020 році по Хмільницькому району Вінницької області, а саме соняшника на земельній ділянці площею 12,8041 га, сої – на земельній ділянці площею 42,4250 га, сої – на земельній ділянці площею 9,1912 га та за умови реалізації позивачем на рівні середньозважених цін закупівлі сільськогосподарських культур у 4 кварталі 2020 року, по середній ціні 4 кварталу 2020 року? Якщо ні, то в якому розмірі підтверджується?

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим, відповідач приватний виконавець Турський О. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2026 року строк розгляду справи було продовжено на п`ятнадцять днів, справу призначено до розгляду на 23 липня 2026 року о 10 год 40 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року суддю Голоту Л. О. замінено на суддю Ковальчука О. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд призначив експертизу за відсутності об`єкта дослідження; допустив використання припущень як основи доказування; неправильно визначив межі предмета судово-економічної експертизи; фактично переклав обов`язок доказування на експерта; неправильно застосував ст. 103 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов.

В судовому засіданні представник приватного виконавця Турського О. В. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно вимог ч. 1-3 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Із матеріалів справи встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення матеріальної шкоди, а відтак суд дійшов правильного висновку про те, що за результатами проведеної експертизи можуть бути встановлені обставини, що підлягають доказуванню у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки справа по суті не розглядалася, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу приватного виконавця Турського Олександра Віталійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 27 липня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

О. В. Ковальчук