Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №127/26369/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/26369/25

Провадження № 22-ц/801/1187/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа № 127/26369/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 06 січня 2026 року суддею цього суду Шаміною Ю. А. у м. Вінниця, дата складення повного рішення невідома,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі – КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.09.2024 до 30.04.2025 у розмірі 7924,78 грн, з урахуванням суми 3% річних та суми втрат від інфляційних процесів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що КП ВМР «ВМТЕ» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року за №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022).

Відповідачі зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний будинок технічно під?єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.12.2020 №2634 та від 21.07.2022 №1447 (із змінами рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.04.2024 №929), якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «ВМТЕ».

Відповідачі, порушуючи умови надання послуг, належним чином не виконували свої зобов`язання за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у зв`язку з чим за період з 01.09.2024 по 30.04.2025 утворилася заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 7924,78 грн.

Пославшись на викладене, КП ВМР «ВМТЕ» просило позов задовольнити.

06 січня 2026 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що жоден із відповідачів не отримував від суду першої інстанції ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви.

Працівником поштового зв`язку безпідставно проставлено відмітку про отримання відповідачами відповідних судових повідомлень. У зв`язку з цим відповідач ОСОБА_4 звернувся до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення працівником АТ «Укрпошта» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, (підроблення документів, а також використання підроблених документів).

Окрім того, звертає увагу суду на те, що з 25.09.2012 його квартира офіційно відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП), що підтверджується актом від 25.09.2012, підписаним представником обслуговуючої організації ПП «Мешканець», представником монтажної організації Фірма «Роно ЛТД», представником КП ВМР «ВМТЕ» та власником квартири ОСОБА_2 , а також актом обстеження житлового приміщення, від`єднаного від центрального опалення від 25.09.2012.

Також звертає увагу на те, що 25.09.2012 (з подальшою реєстрацією 29.09.2012) між КП ВМР «ВМТЕ» та ОСОБА_2 укладено договір № 18167400 про надання населенню послуг з централізованого опалення місць загального користування та відшкодування втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами систем опалення будинку.

Таким чином, апелянт вважає, що з моменту укладення зазначеного договору позивач припинив надавати відповідачам послуги з постачання теплової енергії безпосередньо до квартири, а тому нарахування комунальних платежів за ЦО та ГВП не здійснювалося. Відповідно до умов цього договору, нарахування проводилися виключно за втрати теплової енергії системою опалення будинку і лише в період опалювального сезону.

Вказує, що позивачем не надавалась відповідачу послуга з постачання гарячої води з моменту від`єднання від мережі ЦО та ГВП, а саме з 25.09.2012 у зв`язку з пломбуванням вентилів вводу гарячої води.

За період з вересня 2024 року по квітень 2025 року, який позивач зазначає у оборотній відомості, жодної заборгованості не існувало, що підтверджується квитанціями про щомісячну оплату наданих комунальних послуг, окрім безпідставно нарахованої плати за споживання гарячої води.

Крім того, відповідачем 07.04.2026 через підсистему “Електронний суд” подано клопотання про долучення до апеляційної скарги додаткових доказі, а саме: світлин лічильників ГВП, їх номерів, показників та пломб на вентилях.

Разом із тим, колегія суддів не приймає вказані докази до розгляду, а також докази, які долучені відповідачем безпосередньо до апеляційної скарги, а саме: акт від 25.09.2012 про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання; акт обстеження житлового приміщення, що від`єднано від центрального опалення від 25.09.2012; акт контролера від 07.12.2018 про пломбування вентилів; договір від 25.09.2012 №18167400 про надання населенню послуг з централізованого опалення місць загального користування та відшкодування втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами систем опалення будинку; квитанції про оплату комунальних послуг, у яких відсутня заборгованість, з огляду на таке.

Частиною другою та третьою статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача не було об`єктивних перешкод для того, щоб вчасно подати до суду першої інстанції вказані в апеляційній скарзі та клопотанні від 07.04.2026 докази. Подана апеляційна скарга не містить обґрунтування поважності причин неподання відповідачем відзиву на позов із долученням усіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а також не містить клопотання про дослідження цих доказів. Крім того, клопотання від 07.04.2026 також не містить обґрунтування поважності причин неподання додаткових доказів до суду першої інстанції та прохання про їх дослідження, подане клопотання лише містить вимогу долучити додаткові докази до апеляційної скарги, а не до матеріалів цивільної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу КП ВМР «ВМТЕ» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону ( ч.1, 2 ст. 12 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч.1 ст. 9 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Судом установлено та з матеріалів справи вбачається, що КП ВМР «ВМТЕ» є організацією, яка надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182(а.с. 6).

Житлове помешкання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються позивачем (а.с.7,8).

З витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця слідує, що на ім`я ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.5).

За даною адресою також зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).

Вказане також підтверджується інформаційними довідками з реєстру Вінницької міської територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи №29851, 29850, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 від 13.09.2025(а.с. 17 -25).

Відповідно до оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 розмір заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання за період з вересня 2024 року по квітень 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 становить 7924,78 грн, з яких: 7686,69 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 52,64 грн - 3% річних від суми заборгованості, 185,45 грн - сума втрат від інфляційних процесів (а.с.6).

За таких обставин та вказаного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачами не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також свого розрахунку наявної заборгованості за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що жоден із відповідачів не отримував копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви, а також неналежне виконання працівником поштового зв`язку своїх обов`язків, колегія суддів звертає увагу на таке.

18 травня 2025 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у даній справі відкрито спрощене позовне провадження.

Копію ухвали та копію позовної заяви з додатками було надіслано відповідачам рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу зареєстрованого місця проживання (а. с.28- 32).

Разом із тим, відповідачі у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позовну заяву разом з приєднаними до нього доказами, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подали, своїм правом на продовження строків на подання відзиву також не скористалися.

Положення ЦПК України не покладають на суд обов`язку встановлювати особу того, хто поставив підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення щодо отримання такої кореспонденції, якщо її було доставлено за правильною адресою.

Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16, від 19 квітня 2023 року у справі № 303/6378/19, від 21 жовтня 2024 року у справі № 755/4276/21, від 06 січня 2025 року у справі № 363/2792/20).

Факт звернення відповідача ОСОБА_4 до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення працівником АТ «Укрпошта» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, не є доказом підробки рекомендованих повідомлень та не спростовує факт повідомлення відповідачів про відкриття провадження у цивільній справі.

Отриманий талон-повідомлення єдиного обліку лише підтверджує звернення до правоохоронних органів, однак не доводить вину листоноші чи протиправність її дій.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили хоча б про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок досудового розслідування за вказаним фактом.

Крім того, відповідачем не надано доказів про те, що він звертався до АТ «Укрпошта» з приводу проведення службового розслідування за фактом можливого порушення правил надання послуг поштового зв`язку листоношею, як і висновку за результатами такого розслідування.

Таким чином, відповідач не спростував презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків під час вручення йому відповідного рекомендованого листа.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він та інші відповідачі не мали наміру ігнорувати судові повідомлення, оскільки були готові доводити безпідставність вимог позивача після скасування судового наказу № 127/18277/25 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.07.2025.

Разом із тим, вказаними доводами відповідач суперечить сам собі, оскільки посилаючись на скасування судового наказу у липні 2025 року, він фактично підтверджує, що всі відповідачі достеменно знали про наявність невирішеного майнового спору між ними та позивачем.

Заперечуючи щодо вимог позову, відповідач у апеляційній скарзі вказує, що він та інші відповідачі не здійснюють фактичного споживання комунальних послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відтак вважає, що нарахування заборгованості за споживання таких послуг є неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

На підтвердження вказаних обставини надає акти від 25.09.2012, 25.09.2012, 07.12.2018, договір від 25.09.2012 №18167400, а також квитанції про оплату комунальних послуг, у яких відсутня заборгованість.

Разом із тим, як вбачається із відзиву на апеляційну скаргу, хоча квартира відповідача відключена від послуг централізованого опалення, проте житловий будинок по АДРЕСА_2 , технічно під`єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ», а тому позивачем надаються послуги з опалення місць загального користування та забезпечується функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання цього житлового будинку, які підлягають оплаті власниками помешкання.

17.09.2019 набув чинності Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, розділом ІІ якого визначено порядок відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП.

Станом на теперішній час від`єднання від системи централізованого опалення місць загального користування у будинку по АДРЕСА_2 у встановленому законодавством порядку не проводилось.

Акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення у матеріалах цивільної справи відсутній.

При цьому, у багатоквартирному будинку, де проживає відповідач, встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії (загальнобудинковий лічильник).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень ( далі - Методика).

Пунктом 2 розділу І Методики розподілу, визначено, що загальнобудинкові потреби на опалення – витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (МЗК) – це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Пунктом 3 розділу І Методики розподілу встановлено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (у тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) , які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку, в розумінні пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 9 листопада 2017 року

№ 2189-VIII - це механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Відповідно до п. 5 Типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, якщо житловий багатоквартирний будинок по АДРЕСА_2 повністю не від`єднано від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, а відповідач з індивідуальним опаленням відповідно до п. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України являється співвласником на праві спільної сумісної власності майна такого будинку, йому проводяться нарахування як на квартиру від`єднану від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, за такими видами послуг:

1. Теплова енергія на загальнобудинкові потреби опалення;

2. Витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання;

3. Плата за абонентське обслуговування.

Таким чином, оскільки квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, він разом з іншими відповідачами зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Посилання відповідача на те, що 25.09.2012 (з подальшою реєстрацією 29.09.2012) між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та ОСОБА_2 було укладено договір № 18167400 про надання населенню послуг з централізованого опалення місць загального користування та відшкодування втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами систем опалення будинку висновків суду не спростовує з огляду на таке.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України від 9 листопада 2017 року

№ 2189-VIII передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до статті 7 цього закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

У даному разі з 01 травня 2021 року набрали чинності зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які передбачили нову систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання цих послуг, та визначили особливості укладання, зміни та припинення договорів.

Так, відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України від 9 листопада 2017 року

№ 2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України від 9 листопада 2017 року

№ 2189-VIII до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

КП ВМР «ВМТЕ» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, опублікувавши текст на веб-сайті підприємства. Доступ до веб-сайту підприємства є відкритим.

Інформації, що мешканці будинку, де мешкає відповідач, у визначений законом строк вибрали модель організації договірних відносин матеріали справи не містять.

Таким чином, з 01 листопада 2021 року почав діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання, дія яких поширюється і на правовідносини між сторонами у даній справі.

Відтак, доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку сплачувати нараховану заборгованість через від`єднання квартири від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання не заслуговують на увагу.

До того ж, наданий відповідачем акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання від 25.09.2012 не підтверджує повного відокремлення квартири від внутрішньобудинкових систем будинку.

Із його змісту вбачається, що через квартиру продовжують проходити елементи внутрішньобудинкових інженерних мереж, про що свідчить наявність у ньому відомостей щодо залишених транзитних стояків.

Також у акті обстеження житлового приміщення від 25.09.2012, яким зафіксовано від`єднання квартири від системи централізованого опалення, у примітках прямо зазначено, що гаряче водопостачання (ГВП) не від`єднано.

Викладене, спростовує доводи відповідача про відсутність отримання послуги гарячого водопостачання у квартирі.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» не передбачено пломбування вентилів.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем до позову додано оборотну відомість, у якій відображено розмір заборгованості за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.

Так, із оборотної відомості за період з вересня 2024 року по квітень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , вбачається, що станом на 01.09.2024 (початок спірного періоду) заборгованість відповідача за спожиті послуги з централізованого теплопостачання складала 1398,05 грн (сальдо на 09.2024 колонка 2 оборотної відомості).

Протягом спірного періоду (з 01.09.2024 по 30.04.2025) відповідач сплатив на рахунок позивача кошти в загальній сумі 1 367,99 грн (колонка 10 оборотної відомості).

Тому оплата послуг за постачання теплової енергії та гарячої води здійснена відповідачем з вересня 2024 року по квітень 2025 року в сумі 1367,99 грн зарахована для погашення боргів, які виникли до 01.09.2024.

Здійснені відповідачем платежі позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості за постачання теплової енергії та гарячої води за минулий період, тобто до вересня 2024 року.

У зв`язку з чим до позовної заяви позивачем було додано оборотну відомість за період з вересня 2024 року по квітень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 з обнуленим сальдо (відображенням суми заборгованості) на початок вересня 2024 року, згідно з якою заборгованість за централізоване теплопостачання складає 7 686,69 грн.

Розмір заборгованості відповідачем у суді першої інстанції не оскаржувався та не спростований під час апеляційного розгляду.

Зрештою, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 січня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк