Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №215/8526/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7286/26 Справа № 215/8526/25 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтеерсах якої діє адвокат Севостьянова Ірина Григоріна, на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року, яка постановлена суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2025 року позивач Товариство з обмежеою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 37 873,46 грн., з яких:

- за кредитним договором №100523900 від 07.09.2012 у розмірі 15 870,00 грн;

- за кредитним договором №3639473 від 04.10.2021 у розмірі 9 862,50 грн;

- за кредитним договором №949124 від 02.10.2021 у розмірі 3 318,46грн;

- за кредитним договором №0964943502/1 від 04.10.2021 у розмірі 8 822,50 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09 квітня 2026 року представник відповідача, адвокат Севостьянова І.Г., подала через систему «Електронний суд», зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Факторинг Партнерс», треті особи: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан», ТОВ «Сперіус Бум» про визнання змін у кредитних договорах в односторонньому порядку недійсними, про визнання несправедливими умов кредитних договорів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Зустрічна позовна заява обґрунтувана тим, що за Договором №949124 від 02.10.2021, укладеним із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», останнє змінило в односторонньому порядку умови договору, зокрема п. 17 Договору, щодо права позикодавця в разі користування позикою, яка не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, понад встановлений договором строк нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Також просить визнати порушення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо змін в односторонньому порядку умов кредитного договору №949124 від 02.10.2021 в частині нарахування відсотків поза межами строку кредитування як такому, що суперечить вимогам Закону.

Крім того, просить визнати порушення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо змін в односторонньому порядку умов кредитного договору №3639473 від 04.10.2021, укладеного з ТОВ «Мілоан» в частині нарахування відсотків поза межами строку кредитування як такому, що суперечить вимогам Закону та визнати недійсним пункт 1.5.1 кредитного договору №3639473 від 04.10.2021 щодо нарахування комісії за надання кредиту в сумі 150,00 грн. Зазначає, що сторони погодили строк дії договору до 03.11.2021, тому починаючи із зазначеної дати не мали права нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі відсотків, встановлених договором та про те, що для фактичної пролонгації договору є необхідним воля позичальника, яка полягала у вчиненні дій, які свідчили про його намір продовжити кредитний договір. Але ОСОБА_1 не виявляв бажання пролонгації, так як не користувався кредитними коштами, які отримав одразу після укладання договору, кошти були нараховані одноразово, тобто пролонгація була відсутня. Первісним кредитором встановлено комісію за надання кредиту, тобто встановлено плату за послугу, яка є обов`язком саме кредитодавця відповідно до умов договору. Тому такі дії, які кредитодавець здійснює на власну користь є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Так само, просить визнати порушення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо змін в односторонньому порядку умов кредитного договору №100523900 від 07.09.2021, укладеного з ТОВ «Мілоан» в частині нарахування відсотків поза межами строку кредитування як такому, що суперечить вимогам Закону та визнати недійсним пункт 1.5.1 кредитного договору №100523900 від 07.09.2021 щодо нарахування комісії за надання кредиту в сумі 220,00 грн з аналогічних підстав.

Також просить визнати порушення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо змін в односторонньому порядку умов кредитного договору №0964943502/1 від 04.10.2021, укладеного з ТОВ «Інфінанс» в частині нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Посилається на те, що сторони окремо погодили, що у випадку прострочення виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом, обумовлений у Договорі, проценти за користування кредитом нараховуються по дату фактичного повернення кредиту у повному обсязі виходячи з максимальної відсоткової ставки з урахуванням положень п. 7.3 Правил. Пункт 7.1 Правил погіршує стан позичальника, що порушує його права згідно з Законом України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Севостьянової І.Г. про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Факторинг Партнерс», треті особи: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан», ТОВ «Сперіус Бум» про визнання змін у кредитних договорах в односторонньому порядку недійсними, про визнання несправедливими умов кредитних договорів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», та об`єднанні з первісним позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відмовити.

Зустрічну позовну заяву представника відповідача адвоката Севостьянової І.Г. ОСОБА_1 до ТОВ «Факторинг Партнерс», треті особи: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан», ТОВ «Сперіус Бум» про визнання змін у кредитних договорах в односторонньому порядку недійсними, про визнання несправедливими умов кредитних договорів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», повернути заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Севостьянова І.Г., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що розгляд зустрічного позову ОСОБА_1 в одному провадженні з первісним позовом Банку не ускладнить розгляд справи, а навпаки дозволить винести законне та обгрунтоване рішення, та задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Також посилається на помилковість висновків суду щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності був зупинений через дію карантинних обмежень. Зупинка строків стосувалася відносин визначених у ст. 257, 258, 362, 550, 681, 728, 786, 1293 ЦК України. З 17 березня 2022 року до 20 січня 2024 року діяла «пауза» на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строку позовної давності за ст. 257, 258, 362, 550, 681, 728, 786, 1293 ЦК України. З 30 січня 2024 року до 03 вересня 2025 року діяла зупинка пеербігу строку позовної давності також із прив`язкою до воєнного стану. Після 04 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону України №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення строку позовної давності».

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, розгляд якої згідно п. 6 ст. 353 ЦПК України, здійснюється без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновків, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви відповідачу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов поданий представником відповідача в межах строку визначеного ч. 1 ст. 193 ЦПК України. Разом з тим, суд дійшов висновку про недоцільність розгляду зустрічної позовної заяви в одному провадженні з первісним позовом, оскільки спільний їх розгляд значно розширить коло учасників справи, ускладнить вирішення спору та затягне розгляд справи, вимоги за зустрічним позовом можуть бути розглянуті окремо. Також суд звернув увагу, що задоволення зустрічного позову в даному випадку не доводить відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, який, за наявності визначених законом підстав, також може бути задоволеним. Так само і відмова в задоволенні одного з позовів не свідчитиме про наявність підстав для автоматичного задоволення іншого позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

За змістом ч.ч.1-3 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин, доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Недоцільно розглядати первісний та зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з`ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову, чи поданий зустрічний позов у строк для подання відзиву на позов.

Аналогічний зміст містить й п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги зустрічного позову мають різні предмети доказування, відрізняються суб`єктним складом та є самостійними.

У жовтні 2025 року позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 37 873,46 грн., з яких:

- за кредитним договором №100523900 від 07.09.2012 у розмірі 15 870,00 грн;

- за кредитним договором №3639473 від 04.10.2021 у розмірі 9 862,50 грн;

- за кредитним договором №949124 від 02.10.2021 у розмірі 3 318,46грн;

- за кредитним договором №0964943502/1 від 04.10.2021 у розмірі 8 822,50 грн.

09 квітня 2026 року представник відповідача адвокат Севостьянова І.Г. звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Факторинг Партнерс», треті особи: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан», ТОВ «Сперіус Бум» про визнання змін у кредитних договорах в односторонньому порядку недійсними, про визнання несправедливими умов кредитних договорів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом першої інстанції обгрунтовано зауважено, що зустрічний позов заявлено до позивача за первісним позовом ТОВ «Факторинг Партнерс», хоча останнє не було стороною оспорюваних договорів у момент їх укладення із відповідачем ОСОБА_1 . Також звернуто увагу, що представник відповідача за первісним позовом залучає до участі у справі третіх осіб, серед яких зазначає ТОВ «Сперіус бум», яке взагалі не є і не було кредитодавцем/позикодавцем у договорах, за якими заявлено про стягнення заборгованості.

Наведене свідчить, що спільний розгляд вказаних позовів є недоцільним, адже, як вірно вказано судом першої інстанції, спільний розгляд первісного позову та зустрічної позовної заяви не є доцільним, умови прийняття судом зустрічного позову відсутні, а також це лише сприятиме затягуванню часу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо повернення зустрічного позову ОСОБА_1 з тих підстав, що задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, а також не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права і не сприятиме об`єктивному вирішенню спору, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

У зв`язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Севостьянова Ірина Григоріна, залишити без задоволення.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: