Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №208/16147/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Єдиний унікальний номер справи № 208/16147/25

Номер провадження № 2/208/459/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовоської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 245000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач ОСОБА_1 в період часу з 14 червня 2017 року по 03 травня 2024 року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». 03 травня 2024 року позивача було звільнено. За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 10 липня 2024 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання: - хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.), помірна ступінь зниження слуху; - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацією виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо - геологічні умови. М.М. Головня виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищувала допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії, вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5 до 10% (5,7%) – фактична величина 27,2 мг/м3, при нормативному значенні 4 мг/м3. Пил переважно фіброгенної дії, вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% - фактична величина 15 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни – 87,3-100% зміни.

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) – фактична величина 151-162,9 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 83,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Виробничий шум – фактична величина 82-88 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза: перебування у вимушеній позі від 65% часу зміни, при нормативному значенні до 10% часу зміни; в позі стоячи 30% часу зміни, при нормативному значенні до 60% часу зміни; перебування у незручній позі 41,7% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни. Нахили корпусу – фактичне значення 40-185 разів, при нормативному значенні 51-100 разів.

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/25/61/В від 05 серпня 2025 року (копія додається), позивачу визначено втрату працездатності на рівні 65% та встановлено третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується медичним висновком від 29 травня 2024 року № 22/580 та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 12133.

Відповідно до виписки № 594 із медичної карти стаціонарного хворого (копія додається) позивач має скарги на біль в поперековому відділі хребта, з іррадіацією в праву ногу, сідницю, оніміння і судоми в правій нозі, обмеження рухів, біль в грудної клітки, кашель, задишку при фізичному навантаженні, загальну слабкість, підвищену пітливість, підвищена втомлюваність, головний біль.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними,

усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 245000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-5).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.12.2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 20).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Барковим С. Є. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими через те, що існує ряд фактів, які свідчать про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю ПРАТ «ШУ «Покровське» та завданням ОСОБА_1 моральної шкоди.

У п. 14 наданого акту за формою П-4 зазначено, що Позивачу встановлено діагноз «хронічний бронхіт» з кодом J41.0. На момент проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та на момент проведення оцінювання експертною командою Перелік професійних захворювань був чинним у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 394 від 13.05.2020 (до внесення змін постановою № 1536 від 26.11.2025 року. Згідно з чинною на той момент редакцією, діагноз «бронхіт» з таким кодом відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 року «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я», а саме Ј41.0, не належав до професійних захворювань згідно переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 истопада 2000 р. № 1662 (далі – Перелік хвороб). Так, згідно з вищевказаною постановою, хронічним професійним захворюванням є пиловий, токсико - пиловий бронхіт (коди J44, J68.4), емфізема-бронхіт (J44) – пункти 4 та 5 розділу 2 Переліку хвороб, - астматичний бронхіт (J44) – пункт 1 розділу 6 переліку, - та інші види з кодами J68-J70.

Таким чином, не дивлячись на те, що розслідування причин виникнення захворювання з кодом Ј41.0 проводилось саме як для хронічного професійного захворювання, властивість професійності того чи іншого діагнозу визначена законодавством у вже згаданому Переліку професійних захворювань. А отже цей діагноз «хронічний бронхіт» з кодом Ј41.0, зазначений у акті П-4, не є професійним захворюванням в силу закону, а відповідач не може бути відповідальним за наслідки такого діагнозу.

Окрім цього, як вбачається з акту П-4 , Позивачеві встановлено діагноз «Пресбіопія. Травматичний рубець склери лівого ока (стан після поранення з випадінням радужки). Міопія слабкого ступеня астигматизм обох очей». Зазначені обставини явно вказують на те, що моральні страждання позивача складаються загалом з наявності у нього захворювань, а можливо й з інших невідомих обставин, що не дозволяє відділити моральні страждання, що викликані професійним захворюванням, якщо таке мало місце, від тих, що спричинені іншими захворюваннями.

Інвалідність та стійку втрату працездатності позивачу встановлено на визначений строк з датою повторного оцінювання 01.08.2026р., що вказує на можливість подальшого одужання позивача в майбутньому.

Відповідно до постанови ВС від 5 червня 2020 року в справі № 212/3137/17-ц, суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, має окрім обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, дотримуватися засад розумності і справедливості.

Слід взяти до уваги, що позивачем не надано висновків лікувально- профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті отриманої травми. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.

Враховуючи все вищевикладене, вважає, що вимоги позивача не відповідають вимогам розумності та справедливості, відповідно до ст. 23 ЦКУ, а отже не підлягають задоволенню (а.с. 27-31).

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Мотузом О. В. надано відповідь на відзив який зводився до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме, щодо відсутності вини підприємства в отриманні професійних захворювань та завищеної суми стягнення моральної шкоди, яка повинна стягуватися з податками та не доведення втрати працездатності вперше.

В позовній заяві зазначено, що заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, що внаслідок хронічного професійного захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Представник позивача зауважив, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем. До юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Щодо стягнення суми моральної шкоди з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Представник звернув увагу суду на те, що стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом» (а.с. 42-45).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Барковим С. Є. надано заперечення по справі, які зводяться до категоричній незгоді представника відповідача із заявленими позовними вимогами, вважає, що вони є безпідставними та наполягає на тому, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У акті П-4 викладені відомості про проведене розслідування причин виникнення професійного захворювання, де захворювання «хронічний бронхіт» з кодом J41 зазначається як професійне захворювання. У витягу з рішення ЕКОПФО зазначений діагноз також зазначено як основний, а у п.п. 17.1.10 та 17.2.3 причиною інвалідності та стійкої втрати працездатності названо професійне захворювання.

Відповідно до п. 1 акту за формою П-4, даний акт складено 11.07.2024 року. Рішення ЕКОПФО було прийнято 05.08.2025 року.

Тобто, на момент проведення розслідування, а також на момент ухвалення рішення ЕКОПФО згаданий перелік професійних захворювань діяв у редакції від 23.05.2020 року, коли набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року № 394. Наступні і останні на даний момент зміни були внесені лише 03.12.2025 року постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2025 № 1536.

У переліку професійних захворювань у редакції, що була чинна на момент проведення розслідування причин професійного захворювання, а також огляду ЕКОПФО, був відсутній діагноз «хронічний бронхіт» саме з кодом J41, але були інші діагнози – «хронічний бронхіт: пиловий, токсико-пиловий» з кодами J44, J68.4 та інші бронхіту.

Позивач у відповіді на відзив посилається на редакцію зазначеного переліку професійних захворювань, яка набрала чинності вже після проведення розслідування та встановлення позивачу втрати працездатності та інвалідності, а відповідно на момент встановлення позивачу інвалідності та втрати працездатності не діяла.

Отже, у даній справі слід застосовувати перелік професійних захворювань діяв у редакції від 23.05.2020, в якому діагноз хронічний бронхіт» саме з кодом J41 відсутній, а отже не вважався на той момент професійним захворюванням.

Відповідно, відомості про те, що діагноз «хронічний бронхіт» з кодом J41, був професійним захворюванням на момент, коли він таким не визнавався законодавством, можна вважати недостовірними.

Окрім цього, особливо звертає увагу на те, що код захворювання J41 вперше з`явився в акті розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4, хоча комісія з розслідування причин виникнення професійного захворювання не вправі встановлювати діагноз та, відповідно, його код за МКХ-10. Діагноз захворювання і його код встановлюється лікарсько-експертною комісією, яка надсилає роботодавцю повідомлення за формою П-3, з якого роботодавець отримує відомості для складання акту за формою П-4. Комісія з розслідування також не встановлює професійність того чи іншого діагнозу.

Діагноз професійного захворювання визначають медичні установи та ЛЕК… а питання щодо того, чи є цей діагноз професійним захворюванням, визначається не лікарями, а законодавством (постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662)

Щодо суми відшкодування, зазначив на помилковості висновків про те, що «судова практика вказує на стрімке збільшення відшкодувань моральної шкоди у зв`язку з професійними захворюваннями та нещасними випадками на виробництві», оскільки судова практика, на його погляд, вказує на протилежне.

Вважає, що питання про те, чи повинен відповідач виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту та утримувати податки, а також питання щодо розміру стягнутих податків, залежать не від резолютивної частини рішення суду на час ухвалення рішення, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного чи примусового).

Враховуючи зазначене, вважає, що вимоги позивача щодо визначення порядку оподаткування моральної шкоди за рішенням суду не підлягають задоволенню (а.с.53-57).

Позивач ОСОБА_2 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.62-63).

Представник відповідача Барков С. Є. про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»): з 14 червня 2017 року по 03 травня 2024 року.

- 14.03.2017 року - прийнятий гірничим робочим 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 03.05.2024 року – звільнений за станом здоров`я за ст. 40 КЗпП України, після звільнення з підприємства трудовою діяльністю не займався (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, а. с. 12-13)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 10 липня 2024 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання: - хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.), помірна ступінь зниження слуху; - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацією виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо - геологічні умови. М.М. Головня виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищувала допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії, вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5 до 10% (5,7%) – фактична величина 27,2 мг/м3, при нормативному значенні 4 мг/м3. Пил переважно фіброгенної дії, вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% - фактична величина 15 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни – 87,3-100% зміни.

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) – фактична величина 151-162,9 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 83,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Виробничий шум – фактична величина 82-88 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза: перебування у вимушеній позі від 65% часу зміни, при нормативному значенні до 10% часу зміни; в позі стоячи 30% часу зміни, при нормативному значенні до 60% часу зміни; перебування у незручній позі 41,7% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни. Нахили корпусу – фактичне значення 40-185 разів, при нормативному значенні 51-100 разів (а. с. 14-16)

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/25/61/В від 05 серпня 2025 року, позивачу визначено втрату працездатності на рівні 65% та встановлено третю групу інвалідності (а.с. 6-7).

Крім того, з матеріалів справи, а саме із виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в медичному закладі Покровської міської лікарні в період з 19.12.2023 року по 28.12.2023 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 стадія, фаза загострення, дифузний пневмосклероз 2 ст. (а. с. 5)

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала через професійне захворювання, спричинене негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, то моральну шкоду йому безумовно було заподіяно внаслідок ушкодження здоров`я під час роботи на ПрАТ «ШУ Покровське» оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, з урахуванням чого, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за рахунок відповідача.

На підставі переліченого обґрунтування, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що на ПрАТ «ШУ Покровське» не винне в отриманні ОСОБА_1 профзахворювання та відповідно у спричиненні позивачу цим моральної шкоди.

Суд при цьому виходив з того, що в зв`язку із отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі 60% безстроково та здобуттям 3-ї групи інвалідності позивачу безумовно було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок професійного захворювання у нього змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє внаслідок професійного захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, яку ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, отриману ним інвалідність внаслідок такого захворювання, які є безстроковими, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також провину підприємства відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу, яка лежить на ПрАТ «ШУ Покровське».

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача 28 років 01 місяць, а у шкідливих умовах, 06 років 06 місяців 21 день на підприємстві відповідача (на момент складання акту), отримавши внаслідок недосконалості виробництва з вини відповідача безстроково 60% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання та інвалідність при роботі у таких шкідливих умовах на підприємстві відповідача, зважаючи на розмір на 1 січня 2026 року мінімальної заробітної плати в сумі 8647 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку на ПрАТ «ШУ Покровське» повинен дорівнювати 100000 грн., що відповідатиме завданій позивачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті.

Таким чином, суд не може погодитись із представником відповідача, який вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, та вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 100 000 гривень, тобто на 40,8% від заявленої суми (245 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 395,49 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 395 (триста дев`яносто п`ять) гривень 49(сорок дев`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 27.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження на момент звернення: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а, на момент винесення рішення місце реєстрації: м. Запоріжжя, Північне шосе, вул. Теплична, буд. 22Б/1 кабінет 6.

Суддя: