Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №171/2346/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2346/26

3/171/1794/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Кодрян Л.І., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції №10 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.07.2026 року серії ВАД № 959765, 18.06.2026 року о 14:11 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , повторно ухилилася від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з магазину «Аврора» викрав товар на суму 70 грн., чим порушила ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст.184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про день, та час розгляду справи повідомлена судовою повісткою, рекомендоване повідомлення повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.1 ст.268 КпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані по своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Зважаючи на викладені обставини ОСОБА_1 належно сповіщалася про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явилася, її поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ознайомившись з матеріалами справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 , є склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст.184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 01.07.2026 року серії ВАД № 959765, 18.06.2026 року о 14.11 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинила правопорушення повторно, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №959765 від 01.07.2026 року; рапортом працівника поліції від 18.06.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 18.06.2026 року; поясненнями ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_1 , постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 року.

Факт повторності вчиненого правопорушення підтверджується тим, що згідно постанови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Суд проаналізував докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності, достатності та вважає доведеною повністю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей, вчинене повторно протягом року.

З урахуванням обставин справи та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Крім того, ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі вищезазначеного, керуючись cт.ст.40-1, 184, 251, 252, 266, 268, 283, 284 КУпАП України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, відповідно до ст.308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її винесення.

СуддяЛ. І. Кодрян