Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №335/1777/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 27.07.2026 Справа № 335/1777/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1488/26 Головуючий у 1-й інстанції: Макаров В.О.

Є.У.№335/1777/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Трофимової Д.А.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 12.06.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №6784735316.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договору, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. 1.3 Кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснити повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту № 4735316, який є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір та паспорт кредиту складають єдиний кредитний договір (п. 2.2. Договору).

Відповідно до умов паспорту кредиту та кредитного договору, позичальнику надано грошові кошти на таких умовах: сума кредиту – 82 320 грн.; строк користування – 36 місяців; річні проценти – 0,01% від суми боргу за договором; щомісячні проценти – 3,00 від суми кредиту; проценти при наданні кредиту – 3,00% від суми кредиту.

Позичальник повідомлена кредитодавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою інформацією, необхідною для свідомого та добровільного вибору фінансової послуги.

Позичальник підтвердила, що ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані із обраних позичальником умов кредитування.

15.06.2020 права вимоги за вказаним ередитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016.

Умови вищезазначеного Кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.

15.12.2023 відповідачці було надіслано повідомлення-вимогу щодо дострокової сплати заборгованості за Кредитним договором, зазначена вимога відповідачем не виконана.

Як наслідок, станом на 23.01.2024 заборгованість позичальника за Кредитним договором, становить 82 847,23 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 36 127,69 грн.; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 5,27 грн.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 46 669,27 грн.

АТ «ТАСКОМБАНК» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 6784735316 від 12.06.2020 у розмірі 82 847,23 грн., в т.ч: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 36 127,69 грн.; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 5,27 грн.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 46 669,27 грн., та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2024, позов АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 6784735316 від 12.06.2020 в розмірі 82 847,23 грн. станом на 23.01.2024, в т.ч: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 36 127,69 грн.; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 5,27 грн.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 46 669,27 грн., а також 3 028,00 грн. судового збору.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 13.10.2025 заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.07.2024 у справі № 335/1777/24 скасовано і призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи.

17.10.2025 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву та зменшено розмір позовних вимог, зазначивши, що станом на 23.01.2024 заборгованість становить 65 512,67 грн., із яких: по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 36 127,69 грн.; по річним процентам – 2,91 грн., нарахованим по 12.06.2023, по щомісячним процентам, нарахованим до 12.06.2023 – 29 382,07 грн.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року позов АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ«ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 6784735316 від 12.06.2020 у розмірі 65 512,67 грн., в т.ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 36 127,69 грн.; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) – 2,91 грн. (за період по 12.06.2023) - заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 29 382,07 грн. (за період по 12.06.2023).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» 3 028 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення щомісячних відсотків.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно нараховано неустойку у вигляді процентів та штрафів, яка майже відповідає сумі заборгованості по тілу кредиту, що є несправедливим. Переважна частина заборгованості утворилася через приховані проценти, адже умовами банку не передбачена сплата процентів за прострочення, а також видавничої комісії, штрафів за прострочення.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ТОКСОМБАНК» зазначило, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, адже умови договору про нарахування щомісячних процентів, які нараховуються на суму кредиту, фактично є щомісячною платою за управління кредитом (комісією), а не процентами за користуванням. Адже проценти річні за користування кредитом вказані окремо та зазначені в розмірі 2,91 грн.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

Задовольняючи позов АТ «Таскомбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту та по щомісячним процентам, суд першої інстанції виходив із того, що з умовами кредитування остання погодилася при укладенні договору, зокрема, з умовою про сплату щомісячних процентів у розмірі 2,99 % від суми кредиту, уклала договір саме на таких умовах, про що свідчить її підпис на договорі.

Такі висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Встановлено, що 12.06.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі ТОВ «ФК «ЦФР») правонаступником якого є АТ «ТАСКОМБАНК», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 6784735316 (а.с.4).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 4735316, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору цей Договір та паспорт кредиту - складають єдиний кредитний договір.

Відповідно до умов Паспорту кредиту та Кредитного договору, Позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту – 82 320 гривень; - строк користування – 36 місяців; річні проценти – 0,01 % від суми боргу за договором; - щомісячні проценти – 3,00 % від суми кредиту; - проценти при наданні кредиту – 3,00 % від суми кредиту (а.с.5-6).

ОСОБА_1 , погодилась на сплату процентів за користування кредитом у сумі 0,01 % річних та комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % на місяць від основної суми кредиту, проценти при наданні кредиту – 3% від суми кредиту (а.с.5-6).

Отже сторони за кредитним договором (первісний кредитор та відповідач) в договорі погодили суму кредиту, порядок повернення та плату за користування (річні відсотки від суми боргу та щомісячні відсотки від суми кредиту).

Підписуючи кредитний договір, сторони погодили, що позичальник повинен сплатити відсотки за користування кредитним договором та повернути грошові кошти в порядку передбаченому паспортом кредиту, який є його невід`ємною частиною.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «ФК «ЦФР» суму фінансування, а ТОВ «ФК ЦФР» зобов`язується відступити АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги за кредитними договорами (а.с.7-10).

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 15.06.2020, право вимоги за Кредитним договором № 6784735316 від 12.06.2020 укладеного з ОСОБА_1 відступлені АТ «ТАСКОМБАНК». Позивач є новим кредитором відповідача за кредитним договором з усіма наступними додатками та змінами. Зазначене також підтверджується платіжною інструкцією № 624371320 від 15.06.2020 щодо сплати суми фінансування за договором факторингу копія якого залучено до матеріалів справи.

Станом на 23.01.2024 заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 65 512,67 грн., із яких: по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 36 127,69 грн.; по річним процентам – 2,91 грн., нарахованим по 12.06.2023, по щомісячним процентам, нарахованим до 12.06.2023 – 29 382,07 грн.

Розмір заборгованості підтверджується належними і допустимими доказами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Тобто, відповідно до вищезазначених положень відповідачка не була позбавлена можливості відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте у вказаний строк вона від договору не відмовилася, жодних заперечень щодо його змісту не висловлювала, окрім того частково сплачувала заборгованість по кредиту, в т.ч. за відсотками що свідчить про її згоду з умовами укладеного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 3 ЦК України, серед загальних засад цивільного законодавства виокремлює свободу договору.

Крім того, сторони (як це прямо передбачено ст. 627 ЦК України) є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, особа споживач кредитних послуг має повне право на вільне обрання контрагента («постачальника» кредитних послуг), форми, умов, складових та загального формату договору, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Позичальник була ознайомлена та погодилася зі змістом Кредитного договору, Паспортом кредиту № 4735316 та Умовами отримання фінансових кредитів ТОВ «ФУ «ЦФР» редакція від 04.05.2020, що складають єдиний кредитний договір, та повністю з ними згодна.

Умови Кредитного договору та Договору є зрозумілими для неї, обов`язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні.

Таким чином, підписавши даний кредитний договір, позичальник погодилась із запропонованими їй умовами кредитування, форматом та складовими Договору, порядком обслуговування зобов`язання тощо.

Оскільки між сторонами при укладенні договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України, вважаємо, що у суду немає підстав вважати умови Кредитного договору недійсними.

При укладанні договору, приймаючи всі умови та вчиняючи дії щодо отримання коштів позивач підтвердила свою поінформованість з умовами договору та погодилася з ними. Своїм підписом на досліджених судом документах споживач підтвердила факт про надання їй повної інформації про умови кредитування та вчинила дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримала, а також здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості. Судом встановлено, що за рахунок кредитних коштів було сплачено первісні відсотки в розмірі 1 800 грн (розрахунок заборгованості та виписки по рахункам).

Суд першої інстанції прийняв до уваги правові позиції Верховного Суду, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 607/16519/21 про те, що у разі, якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається.

Через невиконання зобов`язань Кредитного договору № 6784735316 від 12.06.2020, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ТАСКОМБАНК» станом на 23.01.2024 становить 65512,67 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту – 36 127,69 грн.; заборгованість по річним процентам, нарахована до 12.06.2023, 2,91 грн., заборгованість по щомісячним процентам, нарахована до 12.06.2023, – 29 382,07 грн.

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості та виписками.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Зі змісту норми, закріпленої у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника, яким суди дають оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 25.05.2021, справа № 554/4300/16-ц, від 17.12.2020, справа № 278/2177/15-ц.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, або доказів стягнення з відповідача будь-яких сум державним виконавцем в рамках цього договору, про що ОСОБА_1 наголошувала у заяві від 03.03.2026 про перегляд заочного рішення, останньою суду надано не було.

Саме по собі заперечення щодо розрахунку заборгованості без подання належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів не спростовує наявність заборгованості, пред`явленою позивачем.

Доводи відповідача про те, що визначена договором умова про сплату щомісячних процентів по суті є платою за управління кредитом є безпідставними та такими, що спростовуються змістом договору, яким передбачено умову саме про сплату щомісячних процентів від суми кредиту.

Відповідно до розділів 4,5,6 паспорту кредиту, який є частиною кредитного договору, до позичальника доведені всі важливі аспекти кредитування: розмір кредиту, відсоткові ставки (річна та щомісячна) реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту.

Відповідно до розділу 8 паспорту кредиту відповідач підтвердила, що отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту, наданою виходячи з обраних нею умов кредитування.

Позичальник підтвердила, що вона отримала всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити чи адаптувати договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Відтак до укладання кредитного договору відповідачка була ознайомлена з всіма суттєвими умовами кредитування та погодилась з ними, в тому числі зі сплатою щомісячних відсотків.

У передбаченому законом порядку кредитний договір не визнано судом недійсним, відтак відсутні підстави для висновку про те, що умова договору про щомісячну сплату процентів є прихованою комісією.

Відповідачка протягом дії кредитного договору здійснила більше 20 платежів на його погашення як по тілу кредиту так і по щорічним та щомісячним відсоткам (по щомісячним відсоткам зокрема на суму 59 523,53 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості (наданий позивачем до позову) та первинними документами (виписками). Зазначене виключає неукладеність договору або вірогідність нерозуміння відповідачкою його умов в т.ч. стосовно щомісячних відсотків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 02.08.2023 по справі № 607/16519/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідачем не спростовано презумпцію правомірності кредитного договору, отже відповідачем набуті обов`язки повернення кредитних коштів у встановленому розмірі, а позивачем набуто право на їх отримання.

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17).

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі №526/405/13 зазначено, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами – є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 10 вересня 2019 року у справі №916/2403/18зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування с плати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі №911/3685/17.

Посилання відповідача на те, що розмір позовних вимог, а відтак і рішення суду не відповідає фактичній сумі заборгованості є безпідставними. Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не надано жодних допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень або контррозрахунку заборгованості.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких підстав обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відтак, у відповідності до норм статей 374,375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Докази та обставини, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку у відповідності до вимог ЦПК України.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-394 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді О.З. Поляков Д.А. Трофимова