Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №308/2191/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/2191/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Шевчука В.В.,

суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В,

за участі секретаря судового засідання: Мочан М.А.,

представника позивача: Клешевої С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2026 року (суддя Логойда І.В.) у справі за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 року Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивувало тим, що 09.05.2025 року між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та гр. ОСОБА_2 укладено договір № 2598 оренди земельної ділянки строком на 5 років. Вказана земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання - передачі. Розмір відсоткової ставки орендної плати визначено на підставі рішення Ужгородської міської ради від 11.07.2024 року № 1862, та встановлено на рівні 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Місячний розмір орендної плати на дату укладання договору становив 10 720,26 грн. Нормативна грошова оцінка за 2025 рік - 3 216 077,26 грн. Пунктом 14 Договору обумовлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Оскільки відповідач систематично продовж червня - грудня 2025 року порушував умови Договору в частині своєчасні та повноти сплати орендної плати, у останнього, станом на дату подання позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 241 952,51 грн., а саме: заборгованість за договором № 2598 по сплаті орендної плати - 105 819,34 грн.; штраф - 128 643,09 грн. (3 216 077,26 х 4 %/100); пеня у розмірі - 7 490,08 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив судстягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 241 952,51 грн., в т.ч. заборгованість за договором № 2598 оренди земельної ділянки у розмірі 105 819,34 грн., штраф згідно з пунктом 14 договору у розмірі 128 643,09 грн., а також пеня у розмірі 7 490,08 грн., сплачені судові витрати.

Ухвалою суду від 23.04.2026 провадження у даній справі у частині стягнення з відповідача заборгованості за орендну плату в сумі 105 819,34 – закрито у зв`язку із добровільною сплатою цих коштів відповідачем.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2026 року позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість у розмірі 64321,55 грн. штрафу, 7 490,08 грн. пені, а також сплачений судовий збір у розмірі 1693,24 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Б.Б. просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким провадження у справі закрити, у задоволенні позовних вимог – відмовити.

Апелянт вказує, що договір оренди укладено з відповідачем, як ФОП та укладено для ведення підприємницької діяльності відповідача, а тому, між сторонами цього договору існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності. За таких обставин, суд першої інстанції мав дійти висновку, що вказаний спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Крім того, апелянт вказує, що штраф в сумі 136 133,17 грн позивачем нараховано відповідно до умов п. 14 Договору, виходячи з суми простроченого зобов`язання зі сплати орендної плати, розмір якого (простроченого зобов`язання) становить разом 105 819,34 грн. При цьому, зазначену суму заборгованості по сплаті орендної плати відповідачем сплачено добровільно.

Суд першої інстанції, хоча і дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, проте фактично не навів жодного належного обґрунтування, чому саме розмір штрафу було зменшено лише до 64 321,55 грн., тобто до 50 відсотків від річної орендної плати.

Оскільки неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, а тому адекватним розміром неустойки є 5000 грн., а не 64321,55 грн., як це визначив суд першої інстанції. Штраф у розмірі 5000 грн буде достатнім для стимулювання боржника виконувати свої зобов`язання.

У відзиві на апеляційну скаргу, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає, як нормам процесуального, так і матеріального права, прийняте з урахуванням всіх наданих доказів, їх повним та всебічним дослідженням, а тому вважає, що всі доводи, наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Зокрема вказує, що у суді першої інстанції не порушувалося питання непідсудності справи суду загальної юрисдикції та не долучалися докази на підтвердження здійснення апелянтом підприємницької діяльності на орендованій земельній ділянці.

Щодо зменшення розміру неустойки вказує, що згідно вимог ст. 551 ЦК України зменшення розміру неустойки є правом суду за наявності на те обставин, визначених у ч. 3 даної статті. Враховуючи те, що відповідач систематично порушував умови договору, безпідставно не сплачував орендну плату, тому відсутні підстави для зменшення розміру неустойки до 5000 грн про що просить апелянт. Такі вимоги апелянта не відповідають принципам розумності та справедливості.

У судове засідання з`явилась представник позивача Клещева С.С., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Адвокат Бойко Б.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційному суду заяву про розгляд справи без участі скаржника та його представника. Вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримують та просять задовольнити.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з витягом з рішення Ужгородської міської ради від 20.02.2025 №2159 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» міська рада вирішила надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх в оренду: 1.3. Гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3777 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 .

Згідно із витягом з рішення Ужгородської міської ради від 17.04.2025 №2216 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» міська рада вирішила затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок: 1.17. Гр. ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:50:001:0434) площею 0,3777 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком вул. Собранецькій, 147Ж та передати її в оренду строком на 5 років.

Із договору оренди землі №2598 від 09.05.2025 слідує, що орендодавець (територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) надає, а орендар (гр. ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 ) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:50:001:0434. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3777 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2025 рік становить 3 216 077,26 грн. (три млн. двісті шістнадцять тис. сімдесят сім грн. 26 коп.) згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданого управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (електронні послуги) № НВ-9960090462025 від 24.04.2025 року. Строк дії договору 5 років. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 128 643,09 грн. (сто двадцять вісім тис, шістсот сорок три грн. 09 коп.) на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 10 720,26 грн. (десять тис. сімсот двадцять гри. 26 коп.), але протягом 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення (у поточному році) має бути сплачена у розмірі визначеному пунктом 10 договору. Згідно з п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9990633662025 за кадастровим номером 2110100000:50:001:0434, місце розташування: АДРЕСА_1 , категорія земель - Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та Іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, розрахунки позовних вимог.

Укладення договору оренди не заперечується сторонами, договір є укладений, чинний, не визнаний недійсним.

Згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 22.02.2024 №1663 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах Ужгородської міської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області» міська рада, зокрема, вирішила затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах Ужгородської міської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області; ввести в дію нормативну грошову оцінку земельних ділянок в межах Ужгородської міської територіальної громади Ужгородського району з 01.01.2025 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №463013895 власником виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №463014268 зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:50:001:0434 за ОСОБА_1 , власник Ужгородська міська рада.

Пунктом 38 договору оренди визначено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідно до закону та цього договору.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором оренди землі від 09.05.2025 №2598 станом на 04.02.2026 позивачем нараховано основну суму боргу в сумі 105 819,34 грн.; розмір штрафу визначено в сумі 128 643,09 грн (а.с.18).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності на земельній ділянці, орендованій ним безпосередньо як громадянином, тобто не суб`єктом підприємницької діяльності.

Сам факт наявності у ОСОБА_1 статусу фізичної особи - підприємця не є доказом здійснення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці.

Доводи апелянта, про те, що земельна ділянка відведена за рахунок земель промисловості, а відповідно може бути використана виключно в господарських цілях апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не підтверджено належними доказами.

У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах, такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-п.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

У постанові Верховного суду від 13.05.2026 у справі № 308/8794/25 зазначено, що за приписами частини третьої статті 26 ЦК України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

У такий спосіб особливістю правового статусу людини є її здатність бути учасником цивільних відносин у силу її цивільної правоздатності, а здійснюючи підприємницьку діяльність - також бути учасником господарських відносин, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків) у зв`язку з реєстрацією відповідно до закону як підприємець.

За частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Це право закріплено також в абзаці 1 частини першої статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. А частина перша статті 12 ЦК України надає особі право здійснювати свої цивільні права вільно та на власний розсуд.

Тобто фізична особа, яка зареєструвалась підприємцем, вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення своїх цивільних прав, обираючи залежно від спрямованості волевиявлення та мети, з якою такі права здійснюються, реалізуючи їх у межах господарської діяльності чи для задоволення інших майнових потреб як учасника цивільних відносин.

Отже, наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини за її участю є господарськими.

З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, апеляційний суд вважає, що спір у цій справі виник стосовно заборгованості за договором оренди між органом місцевого самоврядування та фізичною особою, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, з врахуванням висновків Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що віднесення спору у цій справі до господарської юрисдикції є передчасним, оскільки статус ФОП не є ознакою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Предметом спору в даній справі є розмір штрафу та пені, нараховані позивачем за невнесення орендної плати у строки, визначені Договором №2598.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, у Договорі № 2598 передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, сплачується штраф та справляється пеня.

Відповідно до ч. 3 ст 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 наголосила, що, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд має право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини в кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки суд, застосовуючи дискрецію для розв`язання цього питання, щоразу виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України й ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та які суд має досліджувати й оцінювати у відповідному процесуальному порядку. Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого він її зменшує, підводять до висновку про відсутність універсального максимального й мінімального розміру, на який неустойку може бути зменшено, а це водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи сума основного боргу по орендній платі за користування земельною ділянкою становила 105 819,34 грн. Разом з тим загальна нарахована сума неустойки (штрафу та пені) складає 128 643,09 та 7 490,08 відповідно.

Після відкриття провадження у даній справі в суді першої інстанції відповідач до винесення судом рішення сплачено суму боргу з орендної плати до місцевого бюджету територіальної громади міста Ужгорода, провадження у справі в цій частині закрито.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт сплати суми заборгованості за договором орентди після тривалого та систематичного ігнорування умов договору не може бути підставою для відмови у стягненні неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом вірно зазначено, що нараховані штрафні санкції за невиконання зобов`язання перевищує розмір заборгованості, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання штраф перетворюється на несправедливо непомірний тягар для орендаря та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем. З урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України суд знайшов підстави для зменшення розміру штрафу до суми 64 321,55 грн. Поряд з цим, зауважив, що відсутні підстави для зменшення пені.

Штрафні санкції у формі неустойки (штраф та пеня) слугують належним засобом захисту інтересів кредитора від неналежного виконання зобов`язань боржником, однак не можуть бути каральною санкцією для боржника, оскільки повинні мати тільки компенсаційний характер. Суд першої інстанції задовольнив частково позов та стягнув розмір сум неустойки з врахуванням того, що неустойка не може перетворюватись на несправедливо надмірний тягар для відповідача та джерело отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків. Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром неустойки – 64 321,55 грн., та вважає його достатнім для стимулювання боржника виконувати свої зобов`язання. Будь-яких інших обставин, визначених ч. 3 ст. 551 ЦК України, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки апелянтом не зазначено.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Головуючий

Судді