Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №750/8048/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8048/26

Провадження № 2-о/750/209/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю: секретаря Буглака А.В.,

заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

22.07.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, заборонивши останньому перебувати в місці спільного проживання по АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що брат заявниці ОСОБА_2 , який проживає разом із нею в одній квартирі, систематично вчиняє стосовно неї та її малолітньої доньки домашнє насильство, внаслідок чого останні постійно відчувають страх за своє життя та здоров`я; вона відчуває психологічне напруження та приниження гідності. Так, у зв`язку зі вчиненням домашнього насильства стосовно неї з боку ОСОБА_2 вона неодноразово зверталась до органів Національної поліції України. За наслідками оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно заявниці та її малолітньої доньки 17.07.2026 поліцейськими винесено терміновий заборонний припис щодо кривдника ОСОБА_2 на 10 діб, згідно з яким загроза повторного вчинення домашнього насильства останнім є високою. Заходи вказаного термінового заборонного припису ОСОБА_2 порушив, прийшовши до квартири, де вона мешкає, та продовживши вчиняти психологічний тиск на неї. У зв`язку із цим, з метою забезпечення власної безпеки, заявниця просить суд встановити обмежувальний припис стосовно кривдника – ОСОБА_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.07.2026 заяву про видачу обмежувального припису прийнято до розгляду; розгляд справи призначено на 24.07.2026.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала та просила задовольнити з наведених у ній підстав. Додала, що проживає спільно з донькою, своїм братом і матір`ю, в квартирі, що належить останній. Її брат ОСОБА_2 має психічний розлад і зловживає алкоголем, при цьому їхня мати підтримує сина. ОСОБА_2 систематично погрожує заявниці та її доньці, б`є її, тому вона постійно звертається до поліції. Внаслідок дій ОСОБА_2 порушено її сон, вона постійно пригнічена, боїться за своє життя та здоров`я.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив.

За змістом ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Заслухавши заявницю та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає, зокрема, словесні образи, погрози, приниження, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником – у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків – оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і за наявності ризиків повторного вчинення домашнього насильства.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суд має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 756/2072/18, від 09.12.2019 у справі № 756/11732/18, від 02.11.2020 у справі № 336/3551/18-ц та від 17.02.2021 у справі № 766/13927/20-ц.

У постанові від 28 травня 2025 року в справі № 761/44907/24 Верховний Суд зазначав, що докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків щодо безпеки постраждалої особи, вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатна вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді: психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість і системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що кривдник не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії, що до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже, і застосування обмежувального припису є обґрунтованою.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Особливістю цієї категорії справ є те, що суд, серед іншого, має встановити систематичність вчинення насильства, оцінити ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві, з огляду на докази, досліджені в судовому засіданні.

Систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (постанова Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 161/16344/20).

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявниця зазначила про систематичне вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї та її малолітньої доньки, на підтвердження чого надала наступні докази:

-копію Термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ № 112357 від 17.07.2026, згідно з яким у зв`язку зі вчиненням домашнього насильства (у формі психологічного насильства) стосовно ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою; заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи; його зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи на період часу з 23 год. 30 хв. 17.07.2026 по 23 год. 30 хв. 27.07.2026;

-талон-повідомлення Єдиного обліку № 51858 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.07.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомила про те, що 17.07.2026 о 09 год. 21 хв. її брат погрожував;

-талон-повідомлення Єдиного обліку № 52025 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.07.2026, згідно з яким ОСОБА_1 повідомила про те, що 17.07.2026 о 21 год. 28 хв. її брат поводив себе агресивно; погрожував заявниці з дитиною, у зв`язку із чим заявниця боялась зайти в будинок.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд звертає увагу, що заявницею надано до суду лише документи, що стосуються її двох звернень до поліції щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї у формі психологічного насильства в один день – 17.07.2026. Водночас, не можливо не звернути увагу, що заявницею не підтверджено, що ОСОБА_2 учинено домашнє насильство стосовно неї, оскільки відсутні судові рішення щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаними фактами чи докази вчинення таких протиправних дій. Заявниця покликається на порушення ОСОБА_2 застосованого стосовно нього термінового заборонного припису від 17.07.2026, не надавши докази такого порушення. Також заявниця в судовому засіданні зазначила про застосування ОСОБА_2 фізичного насильства до неї, однак жодних доказів на підтвердження відповідних фактів ні до заяви, ні в судовому засіданні заявницею не надано.

Таким чином, надані заявницею докази у своїй сукупності не можуть свідчити про систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства ані стосовно неї, ані стосовно її доньки; самі по собі факти звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів не можуть свідчити про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства без надання відповідних доказів зазначених фактів.

Зважаючи на викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 350-6 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник – ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заінтересована особа – ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Б.В. Крапивний