Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №524/3293/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3293/26

Провадження №2/524/3553/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному сумісному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом виділення неподільної речі у власність співвласника та стягнення грошової компенсації,

УСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 127190,00 грн грошової компенсації за вартості придбаного у період шлюбу автомобіля марки «PEUGEOT 301», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , заливши цей автомобіль в особистій власності останньої. Також просив стягнути з відповідача судові витрати, попередній (орієнтовний) розрахунок суми яких складається із сум, сплаченого судового збору, витрат на правничу допомогу та оцінку вартості автомобіля.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що під час перебування у шлюбі, який розірвано рішенням суду від 26 вересня 2025 року, сторони придбали зазначений вище автомобіль; його титульним власником та фактичним користувачем є ОСОБА_2 ; за висновком транспортно-товарознавчого дослідження вартість автомобіля становить 254380,00 грн. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо поділу майна, а транспортний засіб, який є неподільною річчю, перебуває у користуванні відповідача, належним способом захисту прав позивача є стягнення вартості цього об`єкта, із залишенням його у власності фактичного користувача.

Ухвалою від 15 квітня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, не заперечуючи факту набуття у період шлюбу вказаного ОСОБА_1 транспортного засобу, який є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя і який як річ неподільна не може бути поділений в натурі між сторонами, висловила незгоду щодо зазначеної ринкової вартості автомобіля, визначеної Висновком експерта № 30 від 16 березня 2026 року у сумі 254380,00 грн, отже, і щодо розміру заявленої до стягнення грошової компенсації у сумі 127190,00 грн, а також способу поділу неподільного майна, запропонованого позивачем. При цьому додала Висновок експерта № 54 від 07 травня 2026 року, у якому встановлено, що реальна ринкова вартість автомобіля «PEUGEOT 301», номерний знак НОМЕР_1 станом на 07 травня 2026 року становить 170948,53 грн. Отже, за доводами відповідача, дійсна вартість 1/2 частки автомобіля становить 85474,27 грн, а не 127190,00 грн, як зазначено у позовній заяві.

Окрім того, відповідач зауважила, що не має фінансової спроможності сплатити позивачу грошову компенсацію за його 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, адже самостійно утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею, та не має постійного доходу, достатнього для одноразової виплати позивачу грошової компенсації.

У травні 2026 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов, у якому просила: здійснити поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль «PEUGEOT 301», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ; виділити зазначений автомобіль у приватну власність ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у сумі 85474,27 грн, що становить 1/2 частку вартості автомобіля; у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити; стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати у справі, у тому числі: 1331,20 грн сплаченого судового збору, 3500,00 грн витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження та витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву доводами, аналогічними тим, що зазначені у відзиві на первісний позов, ОСОБА_2 додатково зазначила, що ОСОБА_1 має фінансову спроможність виплатити їй грошову компенсацію за її 1/2 частку автомобіля, оскільки має постійний дохід (проходить службу в Збройних Силах України) та не утримує неповнолітніх дітей; передача автомобіля у власність відповідача за зустрічним позовом не лише не порушує його права та законні інтереси, а навпаки відповідає його очевидним господарським потребам.

Ухвалою від 04 червня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя прийняв до розгляду та об`єднав в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному сумісному майні подружжя; справу за об`єднаними в одне провадження позовами вирішив розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання, яке ухвалою від 01 липня 2026 року закрив та призначив справу до розгляду по суті.

Представник ОСОБА_1 звернувся з заявою про розгляд справи без його та позивача участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 також просив проводити розгляд справи за відсутності сторін; відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У частині першій статті 71 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

При цьому розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

За приписами частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, часина третя статті 368 ЦК), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути транспортні засоби.

Суд установив, що 14 серпня 2010 року між сторонами укладено шлюб, який було розірвано рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 26 вересня 2025 року.

За наданою на адвокатський запит Територіальним сервісним центром МВС РСЦ ГЦС МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях інформацією відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марки «PEUGEOT 301», 2016 року випуску, 27 липня 2021 року зареєстрований за ОСОБА_2 , яка станом на 12 лютого 2026 року є його власником.

Отже, зазначений транспортний засіб набуто сторонами за час шлюбу, воно є спільним сумісним майном подружжя, при цьому цей об`єкт є неподільним.

За змістом частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, зокрема, якщо річ є неподільною.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частина друга статті 364 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/2020 роз`яснено, що якщо позивач просить припинити не право власності відповідача на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, а своє право на частку у цьому майні та стягнути компенсацію з відповідача, то на ці правовідносини поширюються, зокрема, положення частини другої статті 364 ЦК України. Відповідний припис передбачає, що співвласник, частку якого у майні не можна виділити в натурі, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Заявляючи вимогу про припинення права власності на частку у праві спільної власності, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, як правило, не згоден її виплачувати, що і є суттю спору. Тому відповідач не має наміру вносити відповідні кошти на депозитний рахунок суду. Залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того із подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею надалі. Тоді як інший із подружжя, як правило, не має такої можливості, хоча залишається співвласником. При цьому згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою, а факт відсутності у відповідача коштів для одноразової виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати.

Заявляючи позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 висловив згоду щодо отримання грошової компенсації, водночас, звертаючись із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_2 також просить стягнути на її користь грошову компенсацію замість передання в особисту власність автомобіля, посилаючись, зокрема, на відсутність фінансової можливості для реалізації запропонованого ОСОБА_1 варіанту.

Отже, сторони не дійшли згоди щодо того, кому має залишитись транспортний засіб, та хто має сплатити іншій стороні грошову компенсацію, при цьому обидві сторони висловили згоду на отримання грошової компенсації замість своєї частки у спільному майні.

Вирішуючи питання про те, кому з подружжя слід залишити автомобіль в натурі зі стягненням компенсації на користь іншого, суд виходить із того, що ОСОБА_2 є зареєстрованим власником спірного транспортного засобу та фактично ним користується. Аргументи останньої про фінансову неспроможність виплатити компенсацію суд відхиляє з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/2020.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості вільно розпорядитися цим автомобілем, зокрема, самостійно його відчужити на ринкових умовах з метою отримання коштів для розрахунку з ОСОБА_1 та погашення заборгованості за рішенням суду. Окрім того, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, стягнення грошової компенсації може бути здійснено у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку шляхом звернення стягнення на майно боржника, зокрема, даний автомобіль.

Щодо суми грошової компенсації, яка підлягає стягненню суд виходить із наступного.

За висновком експерта ОСОБА_4 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження № 30 від 16 березня 2026 року вартість автомобіля марки «PEUGEOT 301», 2016 року випуску, становить 254380,00 грн.

Водночас за висновком цього ж експерта № 54 від 07 травня 2026 року вартість зазначеного вище автомобіля визначено в сумі 170948,53 грн.

Під час вирішення питання щодо визначення суми грошової компенсації, яка підлягає стягненню, суд виходить із вартості автомобіля 170948,53 грн, оскільки висновок № 30 від 16 березня 2026 року складено експертом без огляду транспортного засобу, натомість під час складання висновку експерта № 54 від 07 травня 2026 року був проведений, зокрема, візуальний огляд та перевірка його технічного стану, отже, він є більш повним, об`єктивним та таким, що відображає дійсну ринкову вартість майна на момент проведення дослідження.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою–третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на його користь 85474,27 грн грошової компенсації за 1/2 частку вартості автомобіля із залишенням (виділенням) його у власності ОСОБА_2 , а також про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову останньої.

Ураховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, на виконання вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 894,57 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві вказано орієнтований розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, тому суд під час ухвалення рішення не вирішує питання розподілу таких судових витрат. При цьому роз`яснює щодо можливості звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, в остаточно визначеному розмірі у встановленому частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному сумісному майні подружжя.

Визнати автомобіль марки «PEUGEOT 301», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виділити автомобіль марки «PEUGEOT 301», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частку вартості автомобіля «PEUGEOT 301», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у сумі 85474 (вісімдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 27 коп, а також 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 57 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом виділення неподільної речі у власність співвласника та стягнення грошової компенсації.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач/відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач/позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 липня 2026 року.

Суддя Т. М. Ковальчук